Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №464/5834/25 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/5834/25

пр.№ 2/464/93/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Гирьки К.В.,

представника позивачки Сороки М.М.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки Федака Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

у с т а н о в и в:

позивачка ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник – адвокат Сорока М.М., звернулася до суду із позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.04.2026, просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі також - ДТП), в розмірі 163 980,87 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 1 639,81 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 12.11.2024 близько 11:55 год на перехресті вулиць Патона-Городоцька у м.Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «Ford» моделі «Focus», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , та транспортного засобу марки «Jeep» моделі «Cherokee», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортний засіб марки «Ford» моделі «Focus», р.н. НОМЕР_1 , який належить позивачці ОСОБА_2 , отримав механічні пошкодження. Відповідно до постанови Залізничного районного суду м.Львова від 10.02.2025 у справі №462/8692/24 винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_1 . На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Jeep» моделі «Cherokee», р.н. НОМЕР_2 , була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант», відповідно до полісу №222749932. ОСОБА_2 було повідомлено про настання страхового випадку ТДВ «СК «Альфа-Гарант» та з метою швидшого отримання коштів між останніми було підписано угоду, відповідно до якої страховиком сплачено 65 000 грн, відтак ТДВ «СК «Альфа-Гарант» свої обов`язки згідно полісу №222749932 виконало. Оскільки, відповідно до ремонтної калькуляції страховика вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ford» моделі «Focus», р.н. НОМЕР_1 , становить 198 230,57 грн, а вартість ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 85 618,78 грн, то стягненню з відповідачки підлягає різниця між вказаними сумами в розмірі 112 611,79 грн.

Ухвалою від 01.09.2025 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, визначено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву.

Від представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Прудиуса О.О. 25.09.2025 надійшов відзив на позовну заяву, в якій останній заперечив щодо задоволення позову з таких підстав. Згідно з ремонтною калькуляцією вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 85 618,78 грн, що покривається полісом №222749932, яким встановлено страхову суму, яка підлягає відшкодуванню за заподіяну шкоду, в розмірі 160 000 грн, при цьому позивачка добровільно погодилася на виплату їй страховиком суми страхового відшкодування в розмірі 65 000 грн. Вважає, що претензії позивачки про відшкодування їй майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, були задоволені в повному обсязі, що в свою чергу виключає підстави для пред`явлення даного позову до відповідачки.

Ухвалою від 27.10.2025 задоволено клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Прудиуса О.О. та призначено у справі судову транспортно-товарознавчу експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою від 10.04.2026 поновлено провадження у справі, розгляд справи продовжено, оскільки 10.04.2026 на адресу суду надійшли матеріали цивільної справи, а також висновок експерта №СЕ-19/114-25/28706-АВ.

Від представника позивачки ОСОБА_2 – адвоката Сороки М.М. 16.04.2026 надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній, покликаючись на висновок експерта №СЕ-19/114-25/28706-АВ від 30.03.2026, просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивачки відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка становить різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля без урахування коефіцієнта фізичного зносу та вартістю відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, а саме в розмірі 163 980,87 грн.

Від представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Федака Р.Р. 04.05.2026 надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в яких останній зазначив, що вимоги позивачки є надуманими та безпідставними, оскільки відповідно до висновку експерта №СЕ-19/114-25/28706-АВ від 30.03.2026 ринкова вартість автомобіля марки «Ford» моделі «Focus», р.н. НОМЕР_1 , становить 280 467,33 грн, в той час як ринкова вартість вказаного автомобіля з урахуванням пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, становить 164 693,61 грн, а тому вартість фактично заподіяної шкоди позивачці становить різницю між цими сумами, а саме 115 5773,72 грн. Вказана сума є меншою за страховий ліміт в 160 000 грн та відповідно повинна бути відшкодована страховиком за рахунок страхових виплат, а оскільки позивачка ОСОБА_2 вже отримала страхове відшкодування, добровільно уклавши угоду із страховиком, то завдана їй шкода внаслідок ДТП є відшкодованою повністю. Окрім цього, просив стягнути з позивачки на користь відповідачки витрати, пов`язані із проведенням судової транспортно-товарознавчої експертизи, в розмірі 10 000 грн.

Представник позивачки ОСОБА_2 – адвокат Сорока М.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив такий задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Федак Р.Р. в судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити, оскільки вважають, що шкода, завдана внаслідок ДТП, позивачці ОСОБА_2 вже була відшкодована страховиком, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення відповідачки, представників сторін та роз`яснення експерта, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 12.11.2024 об 11:55 год на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вул.Патона-Городоцька у м.Львові, керуючи транспортним засобом марки «Jeep» моделі «Cherokee», р.н. НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі, не надала переваги в русі транспортному засобу марки «Ford» моделі «Focus», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , що рухався по головній дорозі та здійснила зіткнення з останнім, чим порушила вимоги Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КупАП, в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, при якій транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 10.02.2025 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Jeep» моделі «Cherokee», р.н. НОМЕР_2 , була застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант», відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №222749932, згідно з яким страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн.

Водій автомобіля марки «Ford» моделі «Focus», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 звернувся до ТДВ «СК «Альфа-Гарант» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яке зареєстроване за №ЦВ/24/8132.

Відповідно до угоди про розмір страхового відшкодування, укладеної між позивачкою ОСОБА_2 , яка, згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , є власником автомобіля марки «Ford» моделі «Focus», р.н. НОМЕР_1 , та ТДВ «СК «Альфа-Гарант», відповідно до умов якої сторони досягли згоди, що сума страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 12.11.2024, визначається з урахуванням франшизи, яка за полісом №222749932 складає 0,00 грн, в розмірі 65 000 грн. Положення вказаної угоди стосуються тільки страховика та потерпілої та не позбавляє потерпілу та/або її представників права звертатися до особи, винної у завданні збитків, з вини якої сталася дорожньо-транспортна пригода 12.11.2024, в межах, які не покриваються полісом ОСЦПВВНТЗ №222749932, для повного відшкодування завданої матеріальної шкоди відповідно до чинного законодавства.

Згідно із висновком експерта №СЕ-19/114-25/28706-АВ від 30.03.2026 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Ford» моделі «Focus», р.н. НОМЕР_1 , без урахування коефіцієнта фізичного зносу, внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, станом на 12.11.2024 становить 279 754,59 грн, а вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, станом на 12.11.2024 становить 115 773,72 грн.

Також, в судовому засіданні судовим експертом О.Полудько надано роз`яснення щодо його висновку №СЕ-19/114-25/28706-АВ від 30.03.2026, зокрема останній зазначив, що згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість матеріального збитку дорівнює вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням зносу, внаслідок його пошкодження в ДТП, та становить 115 773,72 грн.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 6 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхова сума – це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

В силу положень ст. 29 зазначеного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок, який надалі неодноразово підтримано Верховним Судом, зокрема в постановах від 14.11.2024 в справі №442/6010/22, від 08.09.2025 в справі №161/3803/24, про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України щодо відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зазначила, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Так, згідно з висновком експерта №СЕ-19/114-25/28706-АВ від 30.03.2026, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля марки «Ford» моделі «Focus», р.н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу станом на 12.11.2024 становить 115 773,72 грн, що відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягало виплаті страховиком ТДВ «СК «Альфа-Гарант» власнику вказаного автомобіля ОСОБА_2 . Однак, між останніми погоджено суму страхового відшкодування в розмірі 65 000 грн, яку було відшкодовано ОСОБА_2 .

Згідно з висновком експерта №СЕ-19/114-25/28706-АВ від 30.03.2026 вартість відновлювального ремонту автомобіля, без урахування коефіцієнта фізичного зносу, тобто фактичний розмір шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, становить 279 754,59 грн.

Таким чином, оскільки фактичний розмір матеріальної шкоди становить 279 754,59 грн, а вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу - 115 773,72 грн, відтак різниця між фактичним розміром шкоди та розміром страхового відшкодування, яке підлягало виплаті страховиком відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), становить 163 980,87 грн. Саме ця сума заявлена до стягнення з особи, відповідальної за завдану шкоду, тобто виключно та частина шкоди, яка не покривається страховиком, а відтак доводи сторони відповідачки про те, що позивачці повністю відшкодовано завдану їй майнову шкоду, не заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що винною у дорожньо-транспортній пригоді є відповідачка ОСОБА_1 , з неї на користь позивачки ОСОБА_2 слід стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і вартістю відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, що становить 163 980,87 грн.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, слід зазначити таке.

Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах: від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Вказана судова практика є незмінною.

Частиною 5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Встановлено, що правнича допомога позивачці ОСОБА_2 надавалась адвокатом Сорокою М.М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від серії КС № 10021/10 від 21.05.2021, видане Радою адвокатів Київської області).

На підтвердження витрат позивачки ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу долучено: договір про надання правничої допомоги від №01/25 від 02.01.2025, додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги від №01/25 від 02.01.2025, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу від 29.07.2025, акт виконаних робіт №18 та рахунок №18 на оплату згідно з договором про надання правничої допомоги №01/25 та платіжну інструкцію від 05.08.2025. Відповідно до вказаних документів загальна вартість наданих адвокатом послуг позивачці ОСОБА_2 складає 16 000 грн.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката Сороки М.М., суд дійшов висновку, що вказаний розмір послуг адвоката є обґрунтованим і таким, що відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а відповідачкою та її представником не заявлено клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, відтак необхідно стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивачки ОСОБА_2 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн.

Окрім цього, з урахуванням положень ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивачки слід стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 639,81 грн.

Щодо витрат відповідачки ОСОБА_1 , пов`язаних з проведенням судової транспортно-товарознавчої експертизи, в розмірі 10 000 грн, то такі, відповідно до ч.2 ст.141 КПК України, у разі задоволення позову покладаються на відповідачку.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 – 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 163 980 (сто шістдесят три тисячі дев`ятсот вісімдесят) грн 87 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 1 639,81 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн, а всього 17 639 грн 81 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.06.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК