Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №464/3282/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3282/26

пр.№ 2-а/464/34/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.06.2026 м. Львів

Сихівський районний суд міста Львова

в складі: головуючого судді Мички Б.Р.,

з участю секретаря судового засідання Ільницької О.В.,

представника позивача Кулі В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Куля В.С., звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №R508610 від 30.04.2026, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наприкінці квітня 2026 року, оновивши додаток «Резерв+», отримав сповіщення про перебування у розшуку за порушення правил військового обліку у зв`язку з неприбуттям за повісткою до ТЦК та СП. Водночас жодної повістки Позивач не отримував ані особисто, ані засобами поштового зв`язку. У зв`язку з цим 28.04.2026 засобами додатку «Резерв+» Позивач подав заяву про розгляд протоколу та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення без його участі, розраховуючи на дотримання Відповідачем вимог КУпАП та наявність підстав для закриття провадження у справі. 30.04.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову №R508610, згідно з якою ОСОБА_1 визнано таким, що допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, його дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн, з можливістю сплати протягом 10 днів у розмірі 8 500,00 грн. Позивач вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки на момент її винесення, а саме 30.04.2026, строк притягнення до адміністративної відповідальності, встановлений ст. 38 КУпАП, уже минув. Також Позивач зазначає, що своєчасно оновив персональні дані, про що наявна відповідна відмітка у додатку «Резерв+». Оскільки з моменту такого уточнення персональні дані не змінювалися, підстав для його виклику до ТЦК та СП саме з цією метою не було. Відповідач виніс оскаржувану постанову без дотримання вимог ст.ст. 247, 280, 283 КУпАП, у зв`язку з наведеним Позивач просить суд скасувати постанову №R508610 від 30.04.2026 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 14.05.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням судового засідання.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Куля В.С. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Окрім того, 28.05.2026 представник позивача Куля В.С. подав клопотання про повторне витребування доказів, у якому зазначив, що ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 14.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 було зобов`язано надати суду оригінал постанови № R508610 від 30.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, копії усіх матеріалів справи, у якій винесено зазначену постанову, докази направлення Позивачу повістки із зазначенням дати, на яку він викликався, зокрема копії опису вкладення, товарно-транспортної накладної та конверта, копію повідомлення про невручення листа з повісткою з відповідною відміткою, а також інформацію про те, коли Відповідачем було виявлено порушення правил військового обліку ОСОБА_1 . У клопотанні представник позивача також вважає, що заява відповідача від 14.05.2026 не може вважатися належним виконанням ухвали суду від 14.05.2026, оскільки Відповідач фактично не надав жодного з доказів, які були прямо витребувані судом та які мають значення для встановлення наявності чи відсутності порушення з боку Позивача. Представник позивача зазначив, що саме по собі повідомлення Відповідача про зміну статусу постанови №R508610 на «неактивна» не замінює обов`язку надати суду матеріали адміністративного провадження. Навпаки, такі документи мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки саме з матеріалів адміністративної справи можливо встановити, які фактичні обставини та документи були покладені Відповідачем в основу притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, а також чи використовувалися відповідні матеріали як підстава для внесення відомостей про ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Також представник позивача звернув увагу на те, що зміна статусу постанови на «неактивна» не усуває необхідності у витребуванні повного обсягу матеріалів, а навпаки зумовлює потребу встановити, на підставі якої саме інформації до Реєстру та системи «Оберіг» було внесено відомості про порушення Позивачем правил військового обліку із зазначенням причини: «не прибув вчасно за повісткою». На переконання представника позивача, зазначення такої причини у Реєстрі передбачає наявність у Відповідача належних і допустимих доказів того, що Позивачу дійсно направлялася повістка, у ній була визначена конкретна дата прибуття, а Позивач був належним чином повідомлений про відповідний виклик або що лист із повісткою не був вручений з причин, які мають правове значення для цієї справи.

Представник відповідача в судове засідання не з?явився, однак подав заяву на виконання ухвали суду від 14.05.2026 про витребування доказів, у якій повідомив, що станом на 26.05.2026 електронна постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 30.04.2026 має статус «неактивної», у зв`язку з чим, за твердженням відповідача, втратила юридичну силу. До вказаної заяви відповідачем долучено витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з якого вбачається, що відомості щодо перебування ОСОБА_1 у розшуку мають статус «неактивний».

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що відповідно до постанови № R508610 від 30.04.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн з можливістю його сплати протягом десяти днів у розмірі 8 500,00 грн.

Зі змісту постанови №R508610 від 30.04.2026 вбачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Відповідачем встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці, чим допустив порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію. З огляду на це дії Позивача були кваліфіковані Відповідачем як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Також судом встановлено, що 28.04.2026 ОСОБА_1 за допомогою функціональних можливостей мобільного застосунку «Резерв+» подав заяву про розгляд справи про адміністративне правопорушення без його участі та винесення постанови за результатами такого розгляду.

Як вбачається з витягу із ОСОБА_2 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також у вказаному витягу містяться відомості про те, що 29.01.2026 було здійснено звернення до Національної поліції з приводу неприбуття ОСОБА_1 за повісткою до ТЦК та СП.

ОСОБА_1 28.04.2026 засобами мобільного застосунку «Резерв+» подав заяву про те, що визнає факт вчинення адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Повідомив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 КУпАП.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання порушення було сформовано постанову, яка була йому надіслана в електронній формі.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Згідно з ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Частиною 3 ст. 201-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період , що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Указана правова норма є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативних актів, які встановлюють правила поведінки.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 , затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 , в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до частин першої, третьої ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Вказаними нормами встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

Відповідно до абз. 5 п. 79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Форма повістки, розписки та їх зміст визначені в додатку 11 Порядку.

Згідно примітки до додатку 11 повістка вважається врученою:

рекомендованим поштовим відправленням, поштовим відправленням з оголошеною цінністю з описом вкладення у день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора, або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (роботи, навчання), якщо особа не повідомила про іншу свою адресу;

шляхом вручення під особистий підпис у день, зазначений у розписці до повістки, в якій проставлений підпис особи, або день складеного у довільній формі акта про відмову особи в отриманні повістки під особистий підпис (за підписом осіб, які мали намір вручити особі повістку).

Інші форми запрошення, сповіщення про необхідність явки до ТЦК та СП законодавцем не встановлені.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці ( ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію

Абзацом 8 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію закріплено правило, згідно якого у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Водночас матеріали справи не містять відомостей про здійснення належного виклику ОСОБА_1 до ТЦК та СП. Такі відомості не зазначені і в самій постанові №R508610 від 30.04.2026. Зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити, якою саме повісткою, на яку дату, час та до якого саме територіального центру комплектування та соціальної підтримки викликався Позивач, чи була така повістка направлена, у який спосіб, за якою адресою, чи була вона вручена Позивачу, коли саме та ким, або ж чи поверталася відправнику з відміткою про невручення. Натомість оскаржувана постанова містить лише загальне формулювання про те, що ОСОБА_1 «не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці», без наведення будь-яких конкретних фактичних обставин та без посилання на докази, які б підтверджували факт належного виклику позивача.

Відповідно до положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, провадження у справах про адміністративні правопорушення має бути спрямоване на повне, всебічне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та ухвалення законного й обґрунтованого рішення на підставі належних і допустимих доказів.

Разом із тим оскаржувана Постанова №R508610 від 30.04.2026 не дає можливості встановити конкретні фактичні обставини, які стали підставою для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, оскільки не містить відомостей про повістку (її реквізити, дату, час і місце виклику), а також інформації щодо її направлення, вручення або повернення відправнику. Фактично постанова обмежується загальними твердженнями про визнання вини та неприбуття за повісткою.

Отже, лише наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 204/8036/16-а. Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 (справа №743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а). Аналогічно, сама по собі заява про визнання адміністративного правопорушення, без жодних інших доказів існування обставин адміністративного правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.01.1978 у справі «Ireland v. The United Kingdom», №5310/71, §161), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Вказана позиція узгоджується і з практикою національних судів щодо оцінки заяв особи про визнання вини та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. Суди виходять із того, що така заява не має наперед установленої доказової сили та не може автоматично свідчити про доведеність вини особи, якщо матеріали справи не містять інших належних, допустимих і достатніх доказів, які підтверджують подію правопорушення, винуватість особи та наявність у її діях складу адміністративного правопорушення.

Зокрема, у рішенні Яворівського районного суду Львівської області від 13.03.2026 у справі № 944/7056/25 суд дійшов висновку, що: «Суд відхиляє доводи відповідача про те, що визнання вини та добровільна згода позивача унеможливлює подальше оскарження постанови, оскільки особа реалізувала своє право на самостійне визнання факту правопорушення і цим підтвердила законність притягнення до відповідальності. Сам факт визнання особою вини у адміністративному порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення».

У рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 06.11.2025 у справі № 127/33334/25 суд врахував, що визнання правопорушення та згода на притягнення до відповідальності була надана ОСОБА_1 виключно з очікуваннями необхідності застосування до цих правовідносин положень ст. 247 КУпАП, тобто закриття справи без стягнення штрафу у зв`язку із пропуском ТЦК та СП строків давності для притягнення до відповідальності. Разом із цим даною заявою ОСОБА_1 не давав зобов`язань не оскаржувати постанови ТЦК та СП у разі її винесення із порушенням законодавства України.

Суд доходить до висновку, що саме по собі формування постанови на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів чи подання заяви через застосунок «Резерв+» про розгляд справи без участі особи не може вважатися беззаперечним доказом вини Позивача. Така заява не замінює обов`язку Відповідача довести наявність усіх елементів складу адміністративного правопорушення, зокрема факт належного направлення або вручення повістки, визначення у ній конкретного місця та строку прибуття, а також факт безпідставного неприбуття Позивача за таким викликом.

Отже, за відсутності належних і допустимих доказів направлення або вручення ОСОБА_1 повістки, твердження відповідача про неприбуття позивача за викликом до ТЦК та СП є необґрунтованим, а висновок про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - недоведеним.

Відповідно до ч.1ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.1-3 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У додатку Резерв+ містяться відомості про те, що ТЦК та СП звернувся 29.01.2026 з повідомленням про неприбуття ОСОБА_1 за повісткою.

Згідно з ч.9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

При цьому датою виявлення імовірного правопорушення Відповідачем не може вважатися будь-яка дата, пізніша за 29.01.2026, оскільки саме цього дня Відповідач звернувся до органів Національної поліції у зв`язку з нібито неприбуттям Позивача за повісткою. Сам факт такого звернення свідчить про те, що станом на 29.01.2026 Відповідачу вже були відомі обставини, які він надалі поклав в основу притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином, згідно положень ст. 38 КУпАП, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення 29.01.2026.

Отже, тримісячний строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч. 9 ст. 38 КУпАП, сплив не пізніше 29.04.2026. Враховуючи, що адміністративне стягнення на позивача може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня виявлення правопорушення, застосування його 30.04.2026 відбулося поза межами строку, встановленого ч. 9 ст. 38 КУпАП.

Після спливу зазначеного строку Відповідач був позбавлений повноважень накладати адміністративне стягнення, а тому мав закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, а не виносити постанову про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.7 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З огляду на вищенаведене, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова №R508610 від 30.04.2026 винесена поза межами строку накладення адміністративного стягнення, встановленого ч.9 ст. 38 КУпАП, підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі відповідно до п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовною заявою, ОСОБА_1 сплатив судовий збір з пониженою ставкою у сумі 532 грн 58 коп., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 532 грн 58 коп.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд ,

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R508610 від 30.04.2026 по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, - закрити.

Стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 532 грн 58 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2

Повний текст рішення складено 08.06.2026.

Суддя Б.Р. Мичка