Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №452/1018/24 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1018/24

Провадження № 2/452/11/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючої судді Бікезіної О.В.,

з участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

представника відповідача адвоката Тороній Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Сендега Т.Р. 14 березня 2023 року звернувся до Самбірського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 08.02.2019 в розмірі 50000,00 доларів США, що в еквіваленті згідно курсу НБУ складає 1907000,00 грн. та три відсотки річних в сумі 171756,33 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 . 08.02.2019 передав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 50000,00 доларів США, що підтверджується розпискою, які відповідач зобов`язався повернути до 08.06.2019. Станом на момент звернення до суду відповідач грошові кошти не повернув. У відповідності до ст. 625 ЦК України також підлягають стягненню з відповідача три відсотки річних в сумі 171756,33 грн. за період прострочення з 12.03.2021 по 11.03.2024. Також просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір, що складає 15140,00 грн. (том 1, а.с.1-5).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2024 року справу передано для розгляду судді Галину В.П. (том 1, а.с.15).

Ухвалою судді від 08.04.2024 відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження (том 1, а.с.20).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 19.04.2024 заяву про забезпечення позову повернуто заявнику (том 1, а.с.27-28).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21.06.2024 за клопотанням представника відповідача адвоката Дяківа Д.І. у справі призначено почеркознавчу експертизу, на час проведення якої провадження у справі зупинено (том 1, а.с.44-45).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 21.11.2024 поновлено провадження у справі, так як за повідомленням експертної установи вартість проведення експертизи не сплачена (том 1, а.с.89).

Ухвалою суду від 13.03.2025 за клопотанням представника відповідача адвоката Дяківа Д.І. матеріали справи повторно направлені експертам для проведення почеркознавчої експертизи, на час проведення якої провадження у справі зупинено (том 1, а.с.109).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2025 року у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 (розпорядження № 3 від 28 квітня 2025 року) визначено суддю Самбірського міськрайонного суду Львівської області Бікезіну О.В.

Ухвалою судді від 04.07.2025 цивільну справу прийнято до провадження, поновлено провадження у справі, призначено справу до підготовчого засідання за правилами загального позовного провадження; витребувано у позивача оригінал розписки від 08.02.2019 року (том 1, а.с.135).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11.09.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (том 1, а.с.145).

Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16.10.2025 за клопотанням представника відповідача адвоката Тороній Г.М. призначено судово-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; провадження у справі зупинено (том 1, а.с.159-160).

Ухвалою суду від 18.12.2025 провадження у справі поновлено, оскільки матеріали справи без виконання повернуто до суду (том 1, а.с.170).

Ухвалою суду від 06.01.2026 клопотання представника позивача адвоката

Сендеги Т.Р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено (том 1, а.с.178).

Ухвалою суду від 12.02.2026 клопотання представника позивача адвоката Кійко А.І. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено (том 1, а.с.209).

Ухвалою суду від 16.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Тороній Г.М. про визнання обов`язковим явки в судове засідання позивача як заявлено передчасно (том 1, а.с.216).

10.03.2026 до суду від позивача надійшла заява, в якій він підтвердив, що постійно проживає за кордоном, зазначив місце проживання м. Мюнхен. Пояснив, що не зможе приїхати до суду у зв`язку з віськовим станом. Просив здійснювати розгляд справи без його участі, на позовних вимогах наполягав (том 1, а.с.229).

Ухвалами суду від 30.03.2026 та від 07.05.2026 визнано обов`язковою явку в судові засідання (07.05.2026 та 05.06.2026) позивача ОСОБА_1 (том 2 а.с.10,15).

Представник відповідача адвокат Кійко А.І. в судовому засіданні (16.02.2026) наполягав на задоволенні позовних вимог. Пояснив суду, що ОСОБА_1 тривалий час проживає за межами України, громадянином якої держави він є та де фактично проживає пояснити суду не зміг. При яких обставинах та де саме писалася розписка пояснити не міг. Припустив, що сторони могли мати спільний бізнес.

27.03.2026 адвокати Сендега Т.Р. та Кійко А.І. повідомили про припинення повноважень представника позивача (том 2 а.с.2-5).

Представник відповідача адвокат Тороній Г.М. в судовому засіданні (05.06.2026) проти позову заперечувала, просила у його задоволенні відмовити. Пояснила, що

ОСОБА_2 стверджує, що особисто з ОСОБА_1 не знайомий, ніколи з ним не зустрічався та не укладав договору і відповідно не отримував від нього кошти. Позов подано від імені ОСОБА_1 , разом з тим до матеріалів справи долучено копію документа на підтвердження особи позивача, іноземною мовою Balanda Volodymyr. Надана розписка містить невірні реквізити паспорта ОСОБА_2 , так в розписці зазначено номер паспорта – НОМЕР_1 , а справжній номер – 492876. Розписка від 08.02.2019 є неналежним доказом, оскільки позивачем не долучено засвідчений нотаріусом у встановленому порядку її переклад українською мовою. В копії розписки зазначено, що вона складена в м. Львів, але доказів перебування позивача в цей час в Україні суду не надано. В провадженні Самбірського міськрайонного суду Львівської області раніше вже перебувала справа за № 452/299/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, яку ухвалою суду від 16.02.2024 залишено без розгляду за заявою представника позивача. Наполягала на розгляді справи без участі позивача.

Належним чином повідомлений в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України про час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті суду, позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи через свого представника в порядку ч. 5 ст. 139 ЦПК України відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Слід також враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга, четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю варто розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

За вказаних обставин, враховуючи заяву позивача від 10.03.2026, суд здійснив розгляд справи без участі позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, прийшов до наступного висновку.

Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На обґрунтування позовних вимог позивачем надана суду оригінальна розписка від 08.02.2019, складена на російській мові, переклад з російської на українську мову виконаний перекладачем агенції іноземних мов «Руна» ОСОБА_4 , наступного змісту: « ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий 02 вересня 1997 року Самбірським РВ УМВС України у Львівській обл., що проживає у с. Шептичі Самбірського району Львівської обл. цією розпискою підтверджую, що мною отримано від ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 19.10.2017 року, грошові кошти, у якості позики, у розмірі 50000,00 (п`ятдесят тисяч) доларів США, еквівалент у національній валюті України – 1347967,5 (один мільйон триста сорок сім тисяч дев`ятсот шістдесят сім грн. 50 коп.) гривень, які зобов`язуюсь повернути в термін, не пізніше 08 червня 2019 року та на умовах визначених у договорі позики визначеному вище.

Підпис (ПІБ)» (том 1 а.с.133, 133а).

На момент звернення до суду з позовом відповідачем боргове зобов`язання не виконане.

Отже спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за договором позики та трьох процентів річних за користування грошовими коштами.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 464/3790/16-ц зроблено такі висновки: «За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».

Згідно з частинами першою, третьою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Тлумачення абзацу 1 частини першої статті 1046, абзацу 1 частини першої статті 1049 ЦК України дозволяє стверджувати, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 723/304/16-ц зроблено висновки про те, що у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, при цьому кожна сторона відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано суду орігінал розписки від 08 лютого 2019 року, яка складена на російській мові. Переклад з російської на українську мову виконаний перекладачем агенції іноземних мов «Руна» Снігур М.

Сторона відповідача не визнала позовні вимоги, оскільки ОСОБА_2 особисто з позивачем не знайомий, ніколи не зустрічався, заперечив факт підписання розписки та отримання грошових коштів, разом з тим відповідач не скористався своїм правом щодо спростування заявлених позовних вимог цій частині. Так, судом за клопотанням сторони відповідача тричі призначалися експертизи (почеркознавча та судово-технічна), жодна з яких не була виконана, оскільки відповідачем не здійснено оплату.

Крім того, відповідач посилався на ті обставини, що розписка від 08 лютого 2019 року є неналежним та недопустимим доказом, оскільки позивачем не долучено засвідчений у встановленому законом порядку її переклад українською мовою.

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова, яка згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» є єдиною державною (офіційною) мовою в Україні.

Статтею 9 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

Згідно ч. 1, 2, 4 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

У відповідності до вимог статті 79 Закону України «Про нотаріат» нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.

Згідно практики Верховного Суду до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою у порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Таким чином, докази, не перекладені з російської мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином у порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.

Аналогічні висновки містяться у постановах від 18 вересня 2024 у справі №751/1620/23, від 12 березня 2025 року у справі № 910/20940/21 (910/19964/23).

Таким чином, оскільки переклад розписки від 08.02.2019, виконаний перекладачем агенції іноземних мов «Руна» ОСОБА_4 не засвідчений належним чином в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат», суд у відповідності до вимог статті 77, 78 ЦПК України визнає зазначений доказ неналежним та недопустимим доказом, що унеможливлює його дослідження при вирішенні спору по суті.

При цьому суд зауважує, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Поряд з цим, стороною позивача не було обґрунтовано та не було доведено суду об`єктивну неможливість подання засвідченого належним чином перекладу поданого доказу українською мовою.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами підстави позову про стягнення заборгованості за договором позики, то у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо посилання представника відповідача на те, що не підтверджено особу позивача ОСОБА_1 та місце його проживання, то суд вважає, що такі доводи спростовуються матеріалами справи, в яких наявні копії документів, що посвідчують особу ОСОБА_1 (том 1 а.с.10, 194, 234-238), разом з тим, суд зазначає, що жодної копії документу, що посвідчує особу відповідача ОСОБА_2 стороною відповідача суду не надано. А тому посилання на ті обставини, що надана розписка містить невірні реквізити паспорта

ОСОБА_2 відповідачем не підтверджені.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом був сплачений судовий в розмірі 15140,00 грн.

Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – відмовити.

Судові витратити покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання на території України відсутнє.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повний текст рішення суду складено 10 червня 2026 року.

Суддя