Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №463/6831/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № 463/6831/25

Провадження № 2/463/248/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року місто Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі: головуючої судді Ціпивко І.І., з участю секретаря судового засідання Гусак К.А. позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Гаполяка О.В., відповідачки ОСОБА_2 , її представника адвоката Арутюнової Н.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні часткою квартири шляхом вселення,-

встановив:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні часткою квартири шляхом вселення. Згідно прохальної частини поданої позовної заяви просить суд: усунити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною йому на праві власності часткою квартири шляхом вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 . Стягнути судові витрати з відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Право власності на частку у вказаній квартирі набув на підставі договору купівлі-продажу від 06 квітня 2006 року, реєстровий № 1202, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гірником І.А. Іншими співвласниками квартири є його дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 . Також зазначає, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Вказує, що спільне життя з дружиною не склалося через відсутність взаєморозуміння та виникнення неприязних стосунків, однак шлюб між сторонами на даний час розірвано. На думку позивача, відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні належною часткою спірної квартири. Зокрема, ОСОБА_2 замінила замки у вхідних дверях квартири, внаслідок чого він не має доступу до житла та не може користуватися належним йому майном. Посилаючись на наведені обставини, позивач просить позов задовольнити.

Відповідачі не скористалися правом на подання відзиву.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 25.07.2025 року головуючою у справі визначено суддю Ціпивко І.І.

Ухвалою судді Личаківського районного суду міста Львова Ціпивко І.І. від 01.08.2025 прийнято до розгляду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні часткою квартири шляхом вселення. Підготовче судове засідання призначено на 14 серпня 2025 року.

14.08.2025 року судове засідання відкладено на 08.09.2025 року у зв`язку з неявкою сторін.

08.09.2025 року судове засідання відкладено на 07.10.2025 року у зв`язку з повторною неявкою сторін.

07.10.2025 розгляд справи відкладено на 03.11.2025 за клопотанням представника відповідача.

03.11.2025 року судове засідання відкладено на 24.11.2025 року у зв`язку з неявкою сторін.

24.11.2025 розгляд справи відкладено на 11.12.2025 за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 25.11.2025 клопотання відповідача ОСОБА_3 про витребування доказів задоволено. Витребувано у Шевченківського відділу поліції міста Львова інформацію, яка б підтверджувала перебування ОСОБА_1 на обліку в базі даних «АРМОР» як особи, яка вчинила домашнє насильство.

11.12.2025 справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

12.01.2026 року судове засідання відкладено на 27.01.2026 року у зв`язку з неявкою сторін.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 27.01.2026 клопотання представника відповідачів задоволено. Витребувано у ВП №1 (Шевченківський район) Львівського РУП №1 ГУ НП у Львівській області інформацію, яка б підтверджувала перебування ОСОБА_1 на обліку в базі даних «АРМОР» як особи, яка вчинила домашнє насильство.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 12.02.2026 закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні часткою квартири шляхом вселення. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09 березня 2026 року.

09.03.2026 року судове засідання відкладено на 25.03.2026 року у зв`язку з неявкою сторін.

25.03.2026 розгляд справи відкладено на 21.04.2026 за клопотанням представника відповідача.

21.04.2026 розгляд справи відкладено на 11.05.2026 у зв`язку із викликом свідків.

11.05.2026 розгляд справи відкладено на 02.06.2026 у зв`язку із викликом свідків.

Розгляд справи по суті відбувся 02.06.2026 року за участі сторін. Судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 12.06.2026 о 14:00 год.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13 жовтня 1990 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис № 3629, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

22 жовтня 2021 року укладений договір дарування між ОСОБА_5 ( ОСОБА_6 ) та ОСОБА_2 (Обдаровуваною), за яким ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_2 безоплатно 1/4 (одну четверту) частку квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 прийняла в дар зазначену частку квартири. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пауком А. Я. та зареєстрований у реєстрі за № 1669.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис № 5020.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.07.2025 № 436212682, право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , з 22.10.2021 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Згідно листа Личаківської районної адміністрації від 09.06.2025 № 33-вих-83549 встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано три особи, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до талона-повідомлення Єдиного обліку № 76 про прийняття та реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, зі служби «102» надійшло повідомлення про те, що 15.08.2011 ОСОБА_2 подала заяву, в якій повідомила, що за адресою: АДРЕСА_2 її чоловік перебував у стані алкогольного сп`яніння, протягом вечора вчиняв сварки, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував їй. Так як кожного дня він приходить у нетверезому стані, порушуючи сімейний спокій, їхня дочка боїться спати, у 77-річного батька, в якого хворе серце, підвищується артеріальний тиск.

Відповідно до відповіді відділення поліції № 1 Львівського районного управління поліції від 02.02.2026 року встановлено, що протягом 2025 року відносно ОСОБА_1 працівниками поліції складалися протоколи про адміністративні правопорушення за вчинення ним домашнього насильства, а саме за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – ВАД №689784 від 16.03.2025, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – ВАД №452327 від 27.04.2025, за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП – ВАД №477277 від 16.07.2025, які були скеровані для розгляду до Шевченківського районного суду.

Згідно з терміновими заборонними приписами стосовно кривдника серії АА №610406 від 16.03.2025, №610428 від 27.04.2025, №610456 від 27.04.2025 та №612433 від 16.07.2025, щодо ОСОБА_1 застосовувалися заходи у вигляді зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи та заборони в будь-який спосіб контактувати з нею.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що є сестрою позивача. З її слів, позивач протягом тривалого часу зловживає алкогольними напоями. У зв`язку з такою поведінкою він періодично залишався без місця проживання та певний час проживав разом із батьками. Також зазначила, що протягом останніх двох років ситуація суттєво погіршилася: позивач втрачав роботу за роботою та не міг тривалий час утримуватися на жодному місці праці. Після виходу на пенсію він фактично припинив намагатися працевлаштуватися, втратив зацікавленість у трудовій діяльності та почав вести переважно пасивний спосіб життя, продовжуючи зловживати спиртними напоями. Разом з тим, свідок повідомила, що їй не відомо про будь-які факти перешкоджання позивачеві у доступі до спірного житла чи обмеження його права користування ним.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що є рідним братом відповідачки ОСОБА_2 та в період з 2007 по 2010 рік проживав разом зі сторонами. Зі слів свідка, позивач систематично зловживав спиртними напоями, вчиняв щодо відповідачки психологічне насильство та провокував конфліктні ситуації в сім`ї. Також підтвердив, що жодних перешкод у користуванні спірним житлом позивачеві не чинилося, замки у квартирі не змінювалися, а доступ до житла для нього не обмежувався.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За загальними правилами статей 15,16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

У статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений прававласності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності (співвласника) житлового приміщення передбачає, насамперед, право на використання помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї (статті 383 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема житловим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).

У статтях 358, 361 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньої згоди і кожний співвласник самостійно розпоряджається своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно зі статтею 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Враховуючи вимоги статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У відповідності до вимог ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Відповідно до статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, порушується його право власності чи законного володіння.

У справах за статтею 391 ЦК України (негаторний позов), саме позивач зобов`язаний довести факт того, що діями відповідачки об`єктивно порушується його право власності.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 370/807/22 (провадження № 61-4057св23).

Судом встановлено, що сторони є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач покликається на те, що відповідачами йому як власнику майна чиняться перешкоди у доступі до житла, а саме те, що відповідачі замінили замок у вхідних дверях та не впускають його, оскільки між ними склалися неприязні відносини як між колишнім подружжям.

Такі доводи позивача судом оцінюються критично, оскільки не доведені жодними доказами.

Допитаними у судовому засіданні свідками факту створення відповідачами будь-яких перешкод у користуванні позивачем квартирою АДРЕСА_1 , у тому числі заміни замка вхідних дверей, не підтверджено.

Крім цього, з пояснень самого позивача у судовому засіданні встановлено, що він самостійно втратив ключі від свого житла. Зайти до квартири не намагався та жодних інших дій для того, щоб потрапити до свого житла не вчиняв.

Самі по собі неприязні відносини між сторонами не можуть свідчити про створення перешкод у користуванні житлом для будь-якої сторони, у тому числі і для позивача.

Так само втрата позивачем ключів від свого житла через недбалість не може свідчити про створення йому перешкод у доступі до житла.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до відповідачів про отримання ключів від квартири чи вимоги не чинити перешкоди у користуванні спірною квартирою, чи звернення його до правоохоронних органів з приводу неправомірних дій відповідачів щодо недопуску його до житла.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених письмових доказів, показань свідків та пояснень сторін, суд приходить до висновку про те, що обставини, які мають значення при вирішенні справи, не доведені стороною позивача жодними доказами, є необгрунтованими, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні часткою квартири шляхом вселення слід відмовити.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 13, 18, 258, 260, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні належною йому часткою квартири шляхом вселення – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 12 червня 2026 року.

Суддя Ірина ЦІПИВКО