Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №442/3949/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3949/26

Провадження №2/442/1837/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої судді Павлів З.С., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням грошові кошти в сумі 40000 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.03.2026 ОСОБА_2 , визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання. Вироком встановлено, що 01 березня 2026 року орієнтовно о 17.00 год. ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, вступив в словесну суперечку із ОСОБА_1 , у ході якої вирішив заподіяти йому умисні тілесні ушкодження. Реалізовуючи свій протиправний умисел ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, і, бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди здоров`ю іншій особі, під час виниклого конфлікту, схопив ніж, яким з метою заподіяння легких тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_1 численні поверхневі порізи по різних ділянках його тіла, спричинивши ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді множинних колото-різаних ран обличчя, шиї, в підключичній ділянці справа, на обох китицях рук, синці на нижніх повіках обох очей, на передній поверхні шиї, в підключичній ділянці справа, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я. Таким чином, судом встановлено вчинення ОСОБА_2 умисно заподіяв легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України. Внаслідок спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_1 потрапив на стаціонарне лікування до нейрохірургічного відділення Комунального підприємства «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради де перебував на лікуванні з 01.03.2026 по 06.03.2026 з діагнозом множинні відкрити рани голови, множинні колото-різані рани обличчя та шиї, множинні поверхневі травми зап`ястка та кисті, поверхневі множинні різані рани кистей обох рук. Під час лікування 02.03.2026 ОСОБА_1 було здійснено хірургічну обробку ран шкіри та підшкірної клітковини без висічення. 06.03.2026 - зняті шви. При потраплянні до лікарні ОСОБА_1 скаржився на біль в ділянці ран обличчя та шиї та кистей обох рук. Загальний стан порушений. Вчинивши протиправні дії, ОСОБА_2 крім кримінальною відповідальністю повинен нести цивільно - правову відповідальність, оскільки в результаті кримінального правопорушення вчиненого ним, позивачу завдано моральної шкоди. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 40000 грн.

Зазначає, що подія, що мала місце 01 березня 2026 р., вибила позивача з нормального ритму життя, привела до психологічного дискомфорту, депресійного настрою. Крім сильного фізичного болю, який позивач терпів, втрат душевної рівноваги, погано спить, нервує, чого раніше не було, незручно почуває себе в місцях, де є скупчення людей. А також не може в повну силу працювати, поратися по господарству. Позивач змушений докладати багато зусиль для відновлення працездатності.

Стислий виклад позиції (заперечень) відповідача.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив не подав.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20.05.2026 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26.03.2026 у справі №442/2329/26 ОСОБА_2 , визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Вироком суду встановлено, що 01 березня 2026 року орієнтовно о 17.00 год. ОСОБА_2 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, вступив в словесну суперечку із ОСОБА_1 , у ході якої вирішив заподіяти йому умисні тілесні ушкодження. Реалізовуючи свій протиправний умисел ОСОБА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, і, бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди здоров`ю іншій особі, під час виниклого конфлікту, схопив ніж, яким з метою заподіяння легких тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_1 численні поверхневі порізи по різних ділянках його тіла, спричинивши ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді множинних колото-різаних ран обличчя, шиї, в підключичній ділянці справа, на обох китицях рук, синці на нижніх повіках обох очей, на передній поверхні шиї, в підключичній ділянці справа, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я.

Цивільний позов в межах вищевказаного кримінального провадження не заявлявся.

З Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №02698 вбачається, що ОСОБА_1 в період з 01.03.2026 по 06.03.2026 перебував на стаціонарному лікуванні у нейрохірургічному відділенні у Некомерційному комунальному підприємстві «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради з діагнозом множинні відкриті рани голови, множинні колото-різані рани обличчя та шиї, множинні поверхневі травми зап`ястка та кисті. Поверхневі множинні різані рани кистей обох рук.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, враховуючи визначений принцип обов`язковості обвинувального вироку суду у питанні вини відповідача, позивач у силу того, що цивільний позов у рамках вказаного вище кримінального провадження не заявлявся, обґрунтовано звернулась до суду із даним позовом у порядку цивільного судочинства про відшкодування шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_2 , і саме він має нести відповідальність за завдану позивачу майнову та моральну шкоду.

Вироком суду встановлено, що, внаслідок протиправних дій відповідача, позивачу заподіяно тілесні ушкодження і ця обставина є обов`язковою для суду при розгляді цієї справи.

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав.

Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 вказав, що при визначенні грошової суми компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності й справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа.

У той же час розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Верховним Судом у постанові від 05.12.2022 в справі №214/7462/20 надано роз`яснення про те, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди потерпілому, суд враховує, що здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю. ОСОБА_2 зазнав моральних страждань через заподіювання йому моральної шкоди, та, у зв`язку з наведеним, суд не ставить під сумнів у даний час його незадовільний фізичний стан, перенесенням ним фізичного болю, відчуття потерпіим відчаю та пригнічення, а тому на підставі ст.1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини справи, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс та продовжує переносити потерпілий та зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення, і з ОСОБА_1 , як заподіювача шкоди, на користь потерпілого слід стягнути 40000 грн. моральної шкоди.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, позов задоволено, а тому судовий збір слід стягнути з відповідача.

Керуючись 4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди– задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 40000 (сорок тисяч) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 1331,20 (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 коп.) судового збору в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 12.06.2026.

Суддя Павлів З.С.