Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №461/246/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/246/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.,

з участю: секретаря судового засідання Салика С.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача 2 Панченко К.А. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (адреса: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, код ЄДРПОУ: 20344871), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) про стягнення страхової виплати, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс»», ОСОБА_3 про стягнення страхової виплати, в якій просить стягнути з акціонерного товариства «Страхова Компанія «ББС Іншуранс» на користь ОСОБА_2 106 268,07 грн. страхового відшкодування; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 10 000,00 грн. моральної шкоди; судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 13 вересня 2025 року о 08 год 56 хв на перехресті вулиць Костюшка та Січових Стрільців у місті Львові громадянка ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «MercedesBenz», номерний знак НОМЕР_3 , порушила вимоги Правил дорожнього руху, унаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat CC», номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 . Постановою Галицького районного суду міста Львова від 03 жовтня 2025 року у справі №461/7797/25 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT CC», номерний знак НОМЕР_4 належить ОСОБА_2 . Довіреністю від 17 вересня 2025 року позивач уповноважив ОСОБА_5 представляти його інтереси у зв`язку з пошкодженням автомобіля «Volkswagen Passat CC», номерний знак НОМЕР_4 , під час дорожньо-транспортної пригоди, в тому числі укладати в його інтересах договори про надання правничої допомоги для представництва у справі щодо відшкодування шкоди. Внаслідок вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 заподіяно матеріальну шкоду, яка пов`язана із пошкодженням (знищенням) автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT CC», номерний знак НОМЕР_4 . Позовні вимоги до АТ «СК «ББС ІНШУРАНС». Відповідно до звіту про оцінку автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT CC», номерний знак НОМЕР_6 №3441/25 від 06 листопада 2025 року вартість матеріального збитку, внаслідок пошкодження автомобіля, приймається рівним дійсним (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень і становить 430 106,82 грн. Утилізаційна вартість автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT CC», номерний знак НОМЕР_6 , складає 190 000,00 грн. Відтак, розмір завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 240 106,82 грн. (430 106,82 грн. - 190 000,00 грн.). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів N? 227613435 у АТ «СК «ББС ІНШУРАНС». Ліміт відповідальності визначений полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №227613435 за шкоду заподіяну майну становить 250 000,00 грн. 11 листопада 2025 року АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» на банківський рахунок ОСОБА_5 (за довіреністю) провела виплату страхового відшкодування в сумі 133 838,75 грн. Адвоката Олешко Т.О. звернувся до АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» із заявою про доплату страхового відшкодування посилаючись на звіт про оцінку автомобіля марки «VOLKSWAGEN PASSAT CC», номерний знак НОМЕР_6 №3441/25 від 06 листопада 2025 року. У відповідь на вищенаведену заяву АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» листом №2954- 02 від 12 грудня 2025 року повідомила про відсутність підстав доплати страхового відшкодування. З рішенням про відмову у страховій виплаті (доплаті) позивач не погоджується, оскільки внаслідок страхового випадку АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» не виконано своїх зобов`язань в повному обсязі, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Отже, розмір позовних вимог до АТ «СК «ББС ІНШУРАНС» слід визначати, як різницю між сумою матеріального збитку та виплаченою сумою страхового відшкодування, що становить 106 268,07 грн. (240 106,82 грн. - 133 838, 75 грн.). Позивач оцінює завдану моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн., виходячи з того, що належний йому автомобіль був пошкоджений унаслідок протиправної поведінки відповідача-2 та не підлягає відновлювальному ремонту. У зв`язку з цим позивач та члени його сім`ї були повністю позбавлені можливості користуватися транспортним засобом для реалізації своїх робочих та особистих потреб, пов`язаних із пересуванням. Право позивача у повному обсязі не відновлено, оскільки йому відмовлено у виплаті (доплаті) страхового відшкодування. Сам факт знищення (повного пошкодження) дороговартісного майна спричинив істотне занепокоєння та додаткові турботи, пов`язані з відновленням порушеного права та необхідністю пошуку заміни транспортного засобу. Матеріалами справи встановлено протиправність поведінки відповідача-2, внаслідок якої спричинено пошкодження майна позивача, що, відповідно до положень ст. 23 ЦК України, є підставою для відшкодування моральної шкоди. Таким чином, з урахуванням установленої протиправності поведінки відповідача-2, наявності причинно-наслідкового зв`язку між його діями та заподіяною позивачеві шкодою, характеру і тривалості моральних страждань, а також принципів розумності, співмірності та справедливості, заявлений позивачем розмір моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн. є обґрунтованим, помірним та таким, що підлягає стягненню на користь позивача.

27 січня 2026 року від представника відповідача Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» Хребет Т.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідач вважає позовні вимоги неаргументованими, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що ДТП сталася 13.09.2025, внаслідок якої пошкоджено транспортний засіб Позивача MERCEDES-BENZ ML 320 CDI, д.н.з. НОМЕР_3 . 17.09.2025 представником Позивача за довіреністю від 17.09.2025 №259, Микольцівим А.Р., подано повідомлення про ДТП до Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС». Разом з тим, у вказаному повідомленні, підписаному уповноваженим представником Позивача, міститься згода-повідомлення, якою представник Позивача уповноважив Страховика на замовлення проведення оцінки майна з метою визначення розміру матеріального збитку/розміру прямого збитку, завданого транспортному засобу (іншому майну) з метою визначення ринкової (дійсної) вартості транспортного засобу. 23.09.2025 (тобто на 4-й робочий день з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду) відповідно до частини четвертої статті 31 Закону ОСЦПВВНТЗ, представником Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» забезпечено огляд транспортного засобу Позивача, про що складено акт огляду транспортного засобу від 23.09.2025. При цьому, уповноважений представник Позивача підписав акт огляду від 23.09.2025 без будь-яких зауважень та своїм підписом підтвердив вірність вказаної в акті огляду інформації. Отже, Страховою компанією «ББС ІНШУРАНС» належно виконані свої обов`язки щодо забезпечення в належні строки огляду транспортного засобу Позивача відповідно до статті 31 Закону ОСЦПВВНТЗ. Оскільки, повідомлення про ДТП надійшло до Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» 17.09.2025 та 23.09.2025 (на 4-й робочий день) проведено огляд транспортного засобу, підстав вважати, що Страховик (Відповідач) порушив вимоги законодавства щодо строків огляду транспортного засобу відсутні, та, як наслідок, відсутнє право у Позивача самостійно обирати особу для визначення розміру шкоди у зв`язку з пошкодженням майна для визначення розміру страхового відшкодування за правилами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страховою компанією «ББС ІНШУРАНС» забезпечено здійснення розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, та відповідно, розміру страхового відшкодування для виплати, згідно з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів AUDATEX, та за результатами складена ремонтна калькуляція від 13.10.2025 №161706LO, відповідно до якої вартість ремонту складає 133 838,75 грн. Відтак, Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» здійснила виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у відповідності до ремонтної калькуляції від 13.10.2025 №161706LO, складеної відповідно до Закону ОСЦПВВНТЗ. Таким чином, Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» виконала свої зобов`язання у повному обсязі. Складений на замовлення позивача висновок експерта не спростовує правильності визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля спеціалістом відповідача, зроблений з порушеннями вимог Методики і є неналежним та недопустимим доказом.

09 лютого 2026 року від представника позивача Олешка Т.О. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що подана представником відповідача ремонтна калькуляція №161706LO від 13 жовтня 2025 року, виконана з грубим порушенням вимог чинного законодавства, а відтак не може бути належним доказом у справі. 23 вересня 2025 року представником страхової компанії Голубом Я.І. було проведено огляд автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT CC», номерний знак НОМЕР_4 . ОСОБА_6 не є сертифікованим оцінювачем, не має відповідної кваліфікації, спеціальної освіти та спеціальних знань у сфері автотоварознавчої експертизи, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями на визначення характеру, обсягу та вартості пошкоджень транспортного засобу. Також ремонтна калькуляція, складена відповідачем, не містить підпису оцінювача або іншої відповідальної особи, відомостей про його кваліфікацію та застосовану методику визначення вартості відновлювального ремонту. Відповідачем не доведено дотримання вимог Методики щодо повноти вихідних даних, порядку фіксації пошкоджень та оформлення результатів оцінки, не підтверджено, що програма «AUDATEX», за допомогою якої здійснювався розрахунок, використовувалась у повній відповідності до ліцензійних вимог, що також ставить під сумнів об`єктивність і достовірність наведених у калькуляції розрахунків. Ремонтна калькуляція, складена відповідачем, із ручним коригуванням та заниженням вартості запасних частин не охоплює весь перелік деталей, необхідних для відновлення автомобіля після пошкодження. У зв`язку з цим вона не забезпечує визначення реального розміру шкоди, є необ`єктивною та не відповідає фактичному обсягу і характеру пошкоджень транспортного засобу.

27 лютого 2026 року від представника відповідача ОСОБА_3 — адвоката Стадніка І.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була належним чином застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З матеріалів справи вбачається, що заявлений позивачем розмір матеріальної шкоди не перевищує встановлений страховим полісом ліміт відповідальності страхової компанії. Отже, правовий обов`язок із відшкодування спірної суми у разі її обґрунтованості покладається саме на страхову компанію. Фактично спір у цій частині стосується визначення розміру страхового відшкодування та правомірності дій страхової компанії щодо здійснення виплати, а не безпосереднього відшкодування шкоди з боку ОСОБА_3 . Оскільки розмір заявленої матеріальної шкоди не перевищує ліміт страхового покриття, відсутні правові підстави для покладення на ОСОБА_3 будь-якого самостійного майнового обов`язку перед позивачем. Відповідно до вказаного у позовній заяві, вимога про відшкодування моральної шкоди обґрунтовується: пошкодженням транспортного засобу; необхідністю пошуку іншого автомобіля; переживаннями, пов`язаними з розміром страхової виплати; незгодою з позицією страхової компанії щодо доплати. Такі обставини є типовими та об`єктивно очікуваними наслідками будь-якого дорожньо-транспортного випадку та подальшого врегулювання страхового спору. Вони самі по собі не можуть свідчити про наявність моральної шкоди в розумінні ст. 23 ЦК України. Крім того, причинний зв`язок між діями ОСОБА_3 та заявленими моральними стражданнями відсутній у частині переживань, пов`язаних із розміром страхової виплати, оскільки: рішення про здійснення виплати та її розмір приймає страхова компанія; саме страхова компанія визначає методику розрахунку; спір щодо доплати виник між позивачем і страховою компанією. Отже, емоційні переживання, пов`язані з незгодою з розміром виплати, не можуть покладатися на ОСОБА_3 . Представник відповідача зазначає, що правовий механізм компенсації шкоди був реалізований тим, що страховою компанією Позивачу здійснено страхову виплату. Це свідчить про відсутність умисного, грубого чи злісного порушення прав позивача з боку ОСОБА_3 , що також має значення при оцінці питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази сукупності умов цивільноправової відповідальності, необхідних для стягнення моральної шкоди. Заявлена вимога є декларативною, ґрунтується на припущеннях та не підтверджена належними доказами.

27 квітня 2026 року у судовому засіданні було допитано в якості свідка оцінювача ТОВ «АК «Експерт-сервіс» ОСОБА_7 , який склав звіт про оцінку автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT CC», номерний знак НОМЕР_4 , №3441/25 від 06 листопада 2025 року. ОСОБА_7 пояснив, що 25.09.2025 року він проводив огляд транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT CC», номерний знак НОМЕР_4 , при огляді також був присутній представник Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» Голуб Я., складено акт огляду транспортного засобу. Представник страхової також склав акт огляду транспортного засобу, відмінностей фактично не було між актами огляду.

У судовому засіданні представник позивача Олешко Т.О. позовні вимоги підтримав, позов просив задоволити, посилаючись на обставини та доводи, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся, що підтверджується матеріалами справи, клопотань про відкладення на адресу суду не надходило.

Представник відповідача 2 Панченко К.А. в судовому засіданні позов заперечила, надала пояснення, аналогічні до викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача Олешка Т.О., представника відповідача 2 Панченко К.А., дослідивши подані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Суд встановив, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 автомобіль «VOLKSWAGEN PASSAT CC», номерний знак НОМЕР_4 належить ОСОБА_2 .

13 вересня 2025 року о 08 год 56 хв на перехресті вулиць Костюшка та Січових Стрільців у місті Львові громадянка ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «MercedesBenz», номерний знак НОМЕР_3 , порушила вимоги Правил дорожнього руху, унаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat CC», номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 .

Постановою Галицького районного суду міста Львова від 03 жовтня 2025 року у справі №461/7797/25 ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №227613435 у АТ «СК «ББС ІНШУРАНС».

Ліміт відповідальності визначений полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №227613435 за шкоду заподіяну майну становить 250 000,00 грн.

Страховою компанією «ББС ІНШУРАНС» забезпечено здійснення розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, та відповідно, розміру страхового відшкодування для виплати, згідно з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів AUDATEX, та за результатами складена ремонтна калькуляція від 13.10.2025 №161706LO, відповідно до якої вартість ремонту складає 133 838,75 грн.

Страхова компанія «ББС ІНШУРАНС» здійснила виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у відповідності до ремонтної калькуляції від 13.10.2025 №161706LO.

Разом з тим, як вбачається із звіту про оцінку автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT CC», номерний знак НОМЕР_6 №3441/25 від 06 листопада 2025 року вартість матеріального збитку, внаслідок пошкодження автомобіля, приймається рівним дійсним (ринковій) вартості автомобіля на момент дослідження без врахування аварійних пошкоджень і становить 430 106,82 грн.

Утилізаційна вартість автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT CC», номерний знак НОМЕР_6 , складає 190 000,00 грн. Розмір завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 240 106,82 грн (430 106,82 грн - 190 000,00 грн).

Відтак, у даній справі ключовою обставиною, що підлягає з`ясуванню є визначення належного розміру заподіяного позивачу збитку.

Так, зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

Цивільно-правова відповідальність може мати місце при наявності складу адміністративного чи кримінального правопорушення. Саме склад адміністративного чи кримінального правопорушення є тим юридичним фактом який породжує правовідносини між порушником і потерпілим та створює певні правомірні вимоги потерпілого та обов`язки порушника відшкодувати шкоду завдану протиправними діями.

Відповідно до ст. 386 ЦК України захист права власності забезпечується, в тому числі правом власника на відшкодування завданої йому майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За правилами п. 1 ч. 1ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 1192 ЦК передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом вказаних норм (за загальним правилом) шкода підлягає відшкодуванню: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Так, відповідно до положень ст. 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України (ст. 3 Закону).

За правилами статті 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статті 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.4 статті 9 Закону №1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно пункту 22.1статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Окрім цього, відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ураховуючи дату повідомлення відповідача АТ «СК «ББС Іншуранс» про настання дорожньо-транспортної пригоди, а також положення п. 34.2 ст. 34 Закону, страховик у період починаючи з 17.09.2025 по 27.09.2025 включно (10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду) зобов`язаний був направити свого уповноваженого представника (працівника або експерта) для огляду пошкодженого транспортного засобу VOLKSWAGEN CC, д.н.з. НОМЕР_4 з метою визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

23.09.2025 представником Страхової компанії «ББС ІНШУРАНС» забезпечено огляд транспортного засобу Позивача, про що складено акт огляду транспортного засобу від 23.09.2025, вказаний акт складено ОСОБА_6 .

Однак з наданої відповідачем інформації та документів не видно, що оцінювач який зазначений в акті огляду колісного транспортного засобу є представником страховика чи експертом матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 1.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. №142/5/2092 (далі Методика) вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Суд бере до уваги наданий позивачем звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу та покладає його в основу висновків щодо розміру шкоди.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Судом встановлено, що звіт про оцінку автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT CC», номерний знак НОМЕР_4 , №3441/25 від 06 листопада 2025 року виконаний оцінювачем ТОВ «АК «ЕКСПЕРТ-СЕРВІС» ОСОБА_7 , який має вищу економічну та технічну освіту, а також належну професійну кваліфікацію.

Зокрема, ОСОБА_7 видано кваліфікаційне свідоцтво аварійного комісара (АК-ПК-ТЗ № 1596, видане Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг; АК-ПК-ТЗ № 6344 від 30.09.2021, видане Інститутом післядипломної освіти та бізнесу), а також кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №8200 від 25.02.2012, видане Фондом державного майна України. Оцінювач зареєстрований у Державному реєстрі оцінювачів (свідоцтво №9123 від 20.03.2012, видане Фондом державного майна України) за напрямом «Оцінка об`єктів у матеріальній формі» та спеціалізацією «Оцінка колісних транспортних засобів», а також пройшов підвищення кваліфікації, що підтверджується посвідченням МФ №2215-ПК від 07.09.2022, виданим Фондом державного майна України. Оцінювач ОСОБА_7 особисто оглянув пошкоджений транспортний засіб, здійснив відповідні заміри та фотофіксацію, після чого склав висновок з дотриманням вимог Методики і Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», із застосуванням програмного комплексу AUDATEX, довідника «Бюлетень автотоварознавця» та даних мережі Інтернет. При цьому представник відповідача був присутній під час проведення такого огляду та не був позбавлений можливості надати свої зауваження щодо характеру й обсягу виявлених пошкоджень.

Крім того, у судовому засіданні було допитано оцінювача, який склав зазначений звіт. Під час допиту він підтвердив викладені у звіті висновки, надав пояснення щодо методики визначення вартості відновлювального ремонту та обґрунтував необхідність заміни пошкоджених деталей транспортного засобу.

Натомість подана відповідачем ремонтна калькуляція №161706LO від 13.10.2025 не може бути покладена судом в основу визначення розміру збитків. Зі змісту калькуляції вбачається наявність розбіжностей із результатами фактичного огляду транспортного засобу та звітом про оцінку, зокрема щодо переліку деталей і запасних частин, які підлягають заміні внаслідок отриманих пошкоджень. При цьому відповідачем не надано належного обґрунтування причин таких розбіжностей та не спростовано висновків спеціаліста, який безпосередньо здійснював огляд автомобіля.

Суд також враховує, що ремонтна калькуляція фактично є розрахунком орієнтовної вартості ремонту та сама по собі не підтверджує фактичний обсяг пошкоджень транспортного засобу, не охоплює весь перелік деталей, необхідних для відновлення автомобіля після пошкодження. Натомість звіт про оцінку містить опис виявлених пошкоджень, аналіз необхідних відновлювальних робіт та розрахунок вартості відновлення транспортного засобу, здійснений на підставі результатів його безпосереднього огляду.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Одержаний з порушенням порядку, встановленого законом висновок експерта суд не може покласти в обґрунтування свого рішення.

Ураховуючи те, що ремонтна калькуляція №161706LO від 13.10.2025 не є належними та допустимими доказами, суд вважає, що відповідачем не доведено, що вартість матеріального збитку, нанесеного власникові автомобіля «VOLKSWAGEN PASSAT CC», номерний знак НОМЕР_4 дійсно становить 240106,82 грн.

За таких обставин, враховуючи, що транспортний засіб позивача зазнав механічних пошкоджень внаслідок ДТП, яка відбулась з вини відповідача ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якої була застрахована у АТ «СК «ББС Іншуранс», після чого, позивач з метою отримання страхового відшкодування у встановленому законом порядку звернувся до вказаного страховика, який свої зобов`язання зі сплати страхового відшкодування фактично виконав частково, зокрема сплатив тільки 133838,75 грн., суд вважає, що з АТ «СК «ББС Іншуранс» підлягає стягненню на користь позивача недоплачена сума страхового відшкодування в розмірі 106268,07 грн. (240106,82 грн. — 133838,75 грн.).

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Обґрунтовуючи свої вимоги в частині розміру моральної шкоди, позивач посилалася на те, що належний йому автомобіль був пошкоджений унаслідок протиправної поведінки відповідача-2 та не підлягає відновлювальному ремонту. У зв`язку з цим позивач та члени його сім`ї були повністю позбавлені можливості користуватися транспортним засобом для реалізації своїх робочих та особистих потреб, пов`язаних із пересуванням. Право позивача у повному обсязі не відновлено, оскільки йому відмовлено у виплаті (доплаті) страхового відшкодування. Сам факт знищення (повного пошкодження) дороговартісного майна спричинив істотне занепокоєння та додаткові турботи, пов`язані з відновленням порушеного права та необхідністю пошуку заміни транспортного засобу, відтак позивач оцінив свої моральні страждання у 10000,00 грн.

Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

До позовної заяви не надано належних доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральних страждань, втрат немайнового характеру. Зазначені у позові обставини зводяться до звичайних переживань, пов`язаних із пошкодженням майна та страхового врегулювання.

Оскільки позивачем не підтверджено доказами заподіяння йому моральної шкоди, то підстави для її відшкодування відсутні.

Згідно із ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням всіх обставин справи, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Окрім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача АТ «СК «ББС Іншуранс» на користь позивача підлягає до стягнення сума сплаченого судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 263, 265, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс»» (адреса: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, код ЄДРПОУ: 20344871), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) про стягнення страхової виплати, - задоволити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс»» (адреса: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, код ЄДРПОУ: 20344871) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 106268,07 грн. страхового відшкодування.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс»» (адреса: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, код ЄДРПОУ: 20344871) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1064,96 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 червня 2026 року.

Суддя Романюк В. Ф.