Рішення від 03 червня 2026 р. у справі №335/1799/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/1799/26 2/335/1625/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участі секретаря Барановської В.О., представника позивача адвоката Фельського С.Л., представника відповідача адвоката Остапенка В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2026 (сформовано 18.02.2026) через систему «Електронний суд» до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_2 (батько дитини) вже сплачує аліменти на сина ОСОБА_3 та доньку у розмірі 1/6 частини доходу на кожну дитину, згідно судового рішення та відкритого виконавчого провадження. ІНФОРМАЦІЯ_2 сину ОСОБА_3 виповнюється 18 років. На даний час, він навчається у місті Києві на денній формі навчання у «Державному університеті «Київському авіаційному інституті». Дитина проживає у гуртожитку. У зв`язку з продовженням навчання дитина не має можливості працевлаштуватися та потребує матеріальної допомоги. Відповідач має матеріальну можливість сплачувати аліменти, оскільки отримує відповідні доходи. Разом з тим, відповідач систематично подає довідки про мінімальний розмір доходу, що свідчить про ухилення ОСОБА_2 від добросовісної сплати аліментів своїм дітям в такому розмірі, який би забезпечував їхнє гідне життя. Щомісячні витрати на проживання у місті Києві (гуртожиток, харчування, проїзд, спортивні заняття, навчальні матеріали та інші необхідні витрати) становлять не менше 9 000 грн на місяць. За навчання відповідач відмовляється сплачувати. Відповідно до ст. 182, 199 Сімейного кодексу України повнолітні дочка або син, які продовжують навчання та потребують матеріальної допомоги, мають право на утримання до досягнення 23 років. Враховуючи принцип рівності дітей у праві на утримання, наявність у відповідача інших аліментних зобов`язань та необхідність забезпечення мінімального гарантованого рівня утримання, посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня подання позову і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, а також стягнути понесені судові витрати.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 25.02.2026 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, у порядку спрощеного позовного провадження та призначено у справі судове засідання з викликом сторін. Сторонам надано строк для подання заяв по суті справи.

09.03.2026 від відповідача ОСОБА_2 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшов відзив на позовну заяву, у якому вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не відповідають нормам діючого законодавства України, необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне. Щодо неналежного позивача, зазначає, що позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання. Син є повнолітньою, дієздатною особою, постійно проживає окремо від батьків, та якщо вважає, що один з батьків порушує його право на утримання, він має право самостійно звернутися з позовом за захистом своїх порушених свобод чи інтересів, як до одного з батьків, так і до обох батьків. Вважає, що особисті права позивача жодним чином не порушені, та вона не має права на звернення до суду з цим позовом. Зазначає, що ним на регулярній основі надається матеріальна допомога сину, та постійно сплачуються аліменти на користь позивача на утримання спільних дітей. Також зазначає, що позивачем по суті заявлено дві позовні вимоги, які суперечать одна одній (стягнення аліментів у частці від заробітку, та стягнення аліментів у твердій грошовій сумі).Отже, формулювання прохальної частини позову із зазначенням альтернатив можливих способів захисту порушеного права є таким, що не відповідає положенням діючого законодавства України. Долучений позивачем до позовної заяви скріншот незрозумілого документу, не є належним та допустимим доказом в тлумаченні ст. 77, 78 ЦПК України, оскільки не містить будь-якої інформації щодо розміру доходів відповідача.Також зауважує, що відповідач не є засновником, або керівником ТОВ «ФЛАЙАП СЕРВІС», на якому він працює водієм. На підставі зазначеного, просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

11.03.2026 (сформовано 10.03.2026) через систему «Електронний суд» від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено наступне. З доводами, викладеними у відзиві відповідача не погоджується. Відповідач зазначає, що позивач не має права звертатися до суду з даним позовом, оскільки син є повнолітнім та повинен самостійно звертатися до суду. Зазначені доводи є безпідставними. Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, має як самі син чи дочка, так і той із батьків, з ким проживає дитина та хто фактично здійснює її утримання. Син навчається на денній формі навчання у закладі вищої освіти у місті Києві та проживає у гуртожитку на період навчання. При цьому місце проживання у гуртожитку є тимчасовим та не свідчить про припинення проживання з матір`ю, оскільки він залишається зареєстрованим за адресою позивача та перебуває на її утриманні. Також, відповідач у своєму відзиві повідомляє, що ним на регулярній основі надається матеріальна допомога, що не відповідає дійсності. Крім того, відповідачем раніше було надано до органів державної виконавчої служби довідку про заробітну плату у розмірі 4000,00 грн. Зазначене працевлаштування тривало один місяць, вважає, що це свідчить про штучне створення умов для зменшення розміру аліментів та ухилення від належного виконання обов`язку щодо утримання дитини. При цьому, ОСОБА_2 являється засновником і керівником ТОВ “ТД Промтехснаб”. Враховуючи факти ухилення ОСОБА_2 від сплати належних аліментів на утримання дитини, позивач вимушена вважати за необхідне визначити аліменти у частці від доходу відповідача із встановленням гарантованої суми. У зв`язку з викладеним, вважає доводи відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення виконання батьківського обов`язку. Позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі.

13.04.2026 до суду, через систему «Електронний суд» (сформовано 10.04.2026), надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Крамаренко І.А. від розгляду вказаної позовної заяви, яку обґрунтовано тим, що під час судового засідання суддя Крамаренко І.А. виявляла дії та вислови, що ставлять під сумнів її неупередженість, а саме: суддя підкреслювала нібито недостатню юридичну обізнаність позивача, наголосивши на тому, щоб остання звернулася за юридичною допомогою.

Ухвалою суду від 14.04.2026 позивачу ОСОБА_1 відмовлено задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у цій справі.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Фельський С.Л. вимоги позовної заяви підтримав, та просив їх задовольнити. Зазначив, що дитина продовжує навчання, а позивач ОСОБА_1 несе матеріальні витрати на навчання сина. Позовні вимоги просив задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу). Щодо зазначення у позовній заяві «…але не менш ніж 6000,00 грн…», просив не брати до уваги, оскільки зазначено помилково.

Представник відповідача – адвокат Остапенко В.С., у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що позивач не мала права вимоги на дату подання позову, оскільки позовна заява подана до суду 19.02.2026, в той час коли син ОСОБА_3 не набув повноліття, а аліменти стягуються з дати подачі позову. Дитина не проживає разом з позивачем, а відповідач добровільно надає кошти на його утримання.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності зі ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 08.09.2021, актовий запис № 471 (видане повторно).

Відповідно до копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), виданого 15.11.2024, актовий запис № 31, встановлено, що позивач ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2019 змінено спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08.07.2010, які стягуються з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_3 , зі стягнення у твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 грн. щомісяця на стягнення у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення аліментів у новому розмірі з дня набрання рішенням законної сили.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом 1-го курсу навчання денної форми Факультету економіки та бізнес-адміністрування Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут», що підтверджується копією заяви-договору № T-EDU-STUD3-1/11-44-2025 від 11.08.2025 (а.с. 10-10 оборона сторона) та копією довідки № 376 від 22.01.2026 наданою Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут» Міністерства освіти і науки України (а.с.9), з яких вбачається, що термін навчання становить 4 роки, з 01.09.2025 по 30.06.2029.

Саме по собі перебування на денній формі навчання свідчить про неможливість його працевлаштування впродовж часу навчання. Навчання в учбовому закладі потребує витрат на проїзд до місця навчання, на проживання, придбання підручників та інших навчальних посібників, також потребує придбання для нього одягу, взуття та продуктів харчування, тощо.

Відповідно до копії наказу директора ТОВ «ФЛАЙАП СЕРВІС» Процай С. № 1-К від 13.05.2025, ОСОБА_6 прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів за основним місцем роботи з 13.03.2025.

Отже, відповідач отримує дохід та має можливість надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, який як підтверджується матеріалами справи потребує матеріальної допомоги, оскільки продовжує навчання.

При цьому, судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 перебуває на утриманні позивача, яка несе матеріальні витрати, про що, зокрема, свідчить сплачені останньою платежі на навчання сина, за проживання у гуртожитку.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Отже, предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі, і виплачуються щомісячно.

Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 308/4214/18 зазначено, що Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок обох батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років із можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Обставин, які б унеможливлювали стягнення аліментів з відповідача на період навчання повнолітнього сина, по справі не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про наявність обов`язку відповідача піклуватися та матеріально забезпечувати свого повнолітнього сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання, тобто сплачувати аліменти на його утримання на період навчання.

Доводи сторони відповідача щодо відсутності права у позивача звернення з цим позовом до суду, оскільки дитина набула повноліття та не проживає разом із позивачем, так як мешкає у гуртожитку, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, регулюється главою 16 Сімейного кодексу України, якою встановлено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання (підстави виникнення обов`язку, розмір аліментів).

Відповідно до ч.3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Однак, проживання дитини з одним із батьків, в контексті чинного законодавства, не означає його фактичне мешкання, у даному випадку, з матір`ю, а випливає із факту постійного утримання матір`ю дитини. При цьому, проживання у гуртожитку на час навчання не свідчить про постійне проживання окремо.

Отже, виходячи із вищевказаних норм права, стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, передбачає обов`язок батьків її утримувати, та встановлення судом підстав виникнення такого обов`язку та матеріальну спроможність, у даному випадку, батька.

Таким чином, такі доводи відповідача, є неспроможними та суперечать вимогам чинного законодавства, та які, на переконання суду, є суб`єктивним трактування вимог закону на свою користь, і зводяться до наміру ухилення від свого батьківського обов`язку.

Щодо доводів відповідача, що позивач звернулася до суду з цим позовом, до набуття дитиною повноліття, суд констатує, що на час розгляду справи, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув повноліття, і такі обставини впливають лише на дату початку стягнення аліментів, та не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Посилання відповідача на той факт, що він добровільно утримує сина, суд вважає не доведеними, оскільки долучені до справи платіжні документи свідчать про перерахування коштів відповідачем за період часу 2024-2025 року, останній платіж 12.02.2026. Вказані обставини не свідчать про добровільне утримання сина, на час набуття ним повноліття, враховуючи, що станом на дату останнього платежу дитина не набула повноліття, а також відповідач має аліментні зобов`язання за попереднім судовим рішенням.

Отже, такі твердження не знайшли свого підтвердження та не можуть бути прийняті судом до уваги.

З огляду на зазначені обставини, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення аліментів підлягають задоволенню, а тому з відповідача необхідно стягнути аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час навчання, у розмірі 1/6 частки доходу (заробітку) щомісячно. Такий розмір аліментів суд вважає обґрунтованим і достатнім, та таким, що суттєво не вплине на майновий стан відповідача.

Аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, відповідно до ст. 191 СК України. Однак, у даному випадку, враховуючи, що дитина, на утримання якої стягуються аліменти, набула повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому аліменти слід стягувати з відповідача починаючи з 30.03.2026.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи про стягнення аліментів в усіх судових інстанціях.

Таким чином з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Повний текст судового рішення складено та направлено до ЄДРСР 12.06.2026, з урахуванням того, що 06.06.2026 та 07.06.2026 – вихідні дні, а з 08.06.2026 по 12.06.2026 головуючий суддя перебувала у нарадчій кімнаті по кримінальному провадженню, що перешкоджало своєчасному вчиненню відповідних дій.

Керуючись ст. ст. 11-13, 76 - 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, щомісячно у розмірі 1/6 (одна шоста) частки з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , починаючи з 30 березня 2026 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід Держави судовий збір у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривень 20 коп.) грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 12 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Суддя І.А. Крамаренко