Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №723/4560/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року місто Чернівці справа №723/4560/25

провадження №22-ц/822/966/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Височанської Н.К.,

суддів: Литвинюк І.М., Одинака О.О.

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

треті особи – Державна інспекція архітектури та містобудування України, Відділ містобудування, архітектури та охорони екології, агропромислового розвитку, містобудування та архітектури Чернівецької районної військової адміністрації Чернівецької області, Департамент капітального будівництва Чернівецької обласної військової адміністрації, Красноїльська селищна рада Чернівецького району Чернівецької області

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Дедик Н.Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

У жовтні 2025 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Державна інспекція архітектури та містобудування України, Відділ містобудування, архітектури та охорони екології, агропромислового розвитку, містобудування та архітектури Чернівецької районної військової адміністрації Чернівецької області, Департамент капітального будівництва Чернівецької обласної військової адміністрації, Красноїльська селищна рада Чернівецького району Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні майном.

Просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 7324555400:03:002:0244 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 за власний рахунок знести самочинно збудовану споруду на земельній ділянці, яка межує з ділянкою ОСОБА_1 .

07 квітня 2026 року позивачка ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Петрунько І.А. звернулася до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову.

В заяві посилалась на те, що на сьогоднішній день дозвільних документів на будівництво у ОСОБА_2 немає, відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка забудовується, отож відповідач продовжує будівництво без правових підстав. Це свідчить про те, що відповідачем здійснюються дії, які в подальшому можуть ускладнити виконання судового рішення.

В матеріалах справи наявний звіт техніка, що вищевказані об`єкти збудовані ОСОБА_2 самочинно, оскільки при обстеженні він не надав необхідних документів щодо початку будівництва, і з порушеннями будівельних норм та правил, які передбачають собою будівництво з дотриманням будівельного відступу 1 м та дотриманням пожежного відступу 8 м у відповідності до ДБН Б2.2-12:2019 «Планування та забудова територій».

Вказує, що відповідач перейшов до активної фази зміни стану майна – розпочато роботи із перекриття будівлі, що свідчить про намір ухилитися від виконання майбутнього рішення суду. Наразі неправомірні дії відповідача розпочалися і продовжуються в часі, тобто ризики не тільки високі, а реально вже настали.

На підтвердження того, що неправомірні дії відбулися та продовжуються, надають фотофіксацію самочинної новобудови.

Враховуючи наявність реального спору між сторонами, існуючих ризиків, просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 проводити будь-які будівельні, ремонтні, замірно-проектні, будівельні або монтажні роботи, вирубку зелених насаджень на земельній ділянці, яка межує з ділянкою ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якої діє як представник адвокат Петрунько Ірина Андріївна, про забезпечення позову відмовлено.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Петрунько І.А. сформувала в системі «Електронний Суд» 23 квітня 2026 року апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду.

В апеляційній скарзі наводить обставини та підстави для задоволення вимог заяви, які викладені в заяві та додатково мотивує апеляційну скаргу тим, що ухвалою суду від 17 березня 2026 року зобов`язано Красноїльську селищну раду Чернівецького району Чернівецької області надати суду інформацію про належного користувача чи титульного власника земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою позивача ОСОБА_1 з кадастровим номером 7324555400:03:002:0244 та, на якій ведеться спірне будівництво з ознаками самовільного, з обов`язковим зазначенням цільового призначення цієї земельної ділянки, кадастрового номера і поштової адреси.

Проте Красноїльська селищна рада проігнорувала ухвалу суду про витребування доказів і відповідач перейшов до активної фази зміни стану майна, розпочато роботи з перекриття будівлі металочерепицею, що свідчить про намір ухилитися від виконання майбутнього рішення суду.

Не погоджується з висновками суду про відмову в задоволенні заяви, оскільки дана справа перебуває на розгляді у Сторожинецькому районному суді Чернівецької області більше ніж шість місяців і протягом зазначеного періоду відповідач здійснив значний обсяг будівельних робіт, що призвело до суттєвої зміни технічних характеристик об`єкта: від етапу зведення стін до фактичного влаштування перекриття будинку металочерепицею.

Додатково звертає увагу, що на момент ініціювання судового розгляду, проводилися лише підготовчі дії щодо майбутнього перекриття будинку (монтаж кроквяної системи), тоді як основний елемент конструкції даху – металочерепиця був відсутній. Проте, нехтуючи судовим спором, відповідач форсував будівельні роботи і наразі будівля завершена приблизно на 80%, включаючи повне зведення стін та влаштування перекриття.

Дії відповідача спрямовані на штучне створення факту завершеного будівництва з метою унеможливлення або значного ускладнення подальшого виконання судового рішення.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки масштабам проведених робіт та проігнорував очевидні ризики, які виникли для майна позивача внаслідок зведення цієї будівлі.

Крім того судом першої інстанції не надано належної правової оцінки звіту про проведення технічного обстеження на предмет порушення будівельних норм і правил у сфері містобудування.

Даний документ містить фахові висновки спеціаліста, який навів беззаперечні доводи та аргументи порушення будівельних норм при будівництві даного об`єкта нерухомості.

Зведення об`єкта з грубим порушенням державних будівельних норм створює перешкоди у користуванні майном позивача та фактично унеможливлює його належну експлуатацію.

Фактичне завершення будівництва, яке було проігнороване судом першої інстанції, створює суттєві перешкоди для подальшого виконання судового рішення.

Враховуючи бездіяльність уповноважених органів, до яких позивач звертався із відповідними скаргами, судовий захист залишається єдиним дієвим інструментом припинення правопорушення.

Просила скасувати ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2026 року та постановити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Межі розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання

У судове засідання відповідач та треті особи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку, про поважність причин неявки суд не повідомили (а.с.187-196).

Згідно із статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21.

Також, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та інших.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Крім цього, колегія судді враховує, що явка до апеляційного суду учасників справи не є обов`язковою, позиція сторін у справі є чіткою і зрозумілою, а тому колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд справи за відсутності учасників справи, що не призведе до порушення їх прав.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає необхідним справу розглянути за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи.

Мотиви та доводи, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи рішення

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України..

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновків, що заява про забезпечення позову не містить доводів, які б підтверджували наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того заявляючи вимогу про заборону проведення будь-яких ремонтних, замірно-проектних, будівельних або монтажних робіт, представником позивача не зазначено, яким чином кожен із перелічених видів робіт може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Щодо вимоги заборони вирубки зелених насаджень, то матеріали справи взагалі не містять викладу обставин щодо таких дій відповідача та порушення такими діями прав та інтересів позивача, а позивачем не заявлялися будь-які позовні вимоги, предметом спору за якими є зелені насадження.

Суд вважає, що за обставин даної справи виконання можливого рішення суду про задоволення позову не залежить від обсягу і видів робіт самочинного будівництва. Відповідач, продовжуючи будівельні та/або монтажні роботи у період судового вирішення спору, має усвідомлювати, що тим самим він може нести більші матеріальні втрати у разі прийняття рішення про задоволення позову.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК підставою забезпечення позову є можливість ускладнення чи неможливість у майбутньому виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

За змістом даних норм, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому заявник виходить з припущення про ймовірність таких дій і не зобов`язаний подавати суду докази.

Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року справа № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року в справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року в справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 152 ЦПК).

При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідність вирішення цього питання виникає також з положень статті 12 ЦПК України, за змістом якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та рівноправності сторін, а суд зобов`язаний створити умови, за яких дотримувався б необхідний баланс їхніх процесуальних прав та обов`язків та була б гарантована реальна можливість захисту майнових та особистих (немайнових) прав сторін.

Отже, забезпечення позову є сукупністю процесуальних дій, які гарантують позивачу виконання рішення суду в разі задоволення його позову та обмежують, насамперед, права відповідача на розпорядження спірним майном на час розгляду та виконання такого рішення.

Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, яка має свою процесуальну форму, і з цих підстав забезпечення позову розглядається як вимога, яка характеризується своєю універсальністю, охоронною функцією, превентивністю, імперативністю та обов`язковістю. Поняття забезпечення позову визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати зацікавленій особі виконання судового рішення.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України N9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

До видів забезпечення позову законом віднесено накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом вказувала, що вона є власницею земельної ділянки по АДРЕСА_1 , відповідно до рішення №11 від 25 січня 1995 року, виданого Красноїльською селищною радою, кадастровий номер земельної ділянки 7324555400:03:002:0244.

Також на праві приватної власності ОСОБА_1 належить житловий будинок садибного типу АДРЕСА_1 .

Вказувала, що у квітні 2025 року вона помітила, що поруч з її домоволодінням почалися будівельні роботи, які несуть шкоду встановленому забору на межі її ділянки і такі роботи проводяться з порушенням будівельних норм, зокрема, не дотримана відстань до її межі та не дотримані протипожежні відстані.

Отже, предметом позову є вимоги немайнового характеру щодо незаконного будівництва, яке проводиться відповідачем, та яке на думку позивачки порушує її права.

Тому позивачка вважала за необхідне у даній ситуації вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу проводити будь-які будівельні, ремонтні, замірно-проектні, будівельні або монтажні роботи, вирубку зелених насаджень на земельній ділянці, яка межує з ділянкою ОСОБА_1 .

У справі, яка переглядається, колегією суддів встановлено наявність спору між сторонами; ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивачки, який може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі; співмірність обраного позивачкою виду забезпечення позову (заборона вчиняти будівельні роботи) з пред`явленими позовними вимогами.

Враховуючи те, що предметом позову є усунення перешкод в користуванні майном шляхом знесення самочинного будівництва, а також те, що відповідач активно здійснює будівництво, що в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду, забезпечення позову в частині заборони відповідачу здійснювати будівельні роботи узгоджується зі змістом статей 149, 150 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність забезпечення позову у цій справі шляхом заборони відповідачу проводити будь-які будівельні, ремонтні, або монтажні роботи на земельній ділянці, яка межує з ділянкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .

Вказаного суд першої інстанції не врахував, на підставі чого дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову в цій частині.

Колегія суддів наголошує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони інтересів позивачки. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Що стосується заяви позивачки про заборону ОСОБА_2 проводити замірно-проектні роботи та заборони вирубки зелених насаджень, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заява позивачки не містить викладу обставин, яким чином замірно-проектні роботи можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення в цій справі, а також позивачкою не заявлялися вимоги, предметом спору за якими є зелені насадження.

А тому ухвала суду про відмову в забезпеченні позову в цій частині є законною та обґрунтованою.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.1,3,4 ч.1, ч.2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвала в частині підлягає скасуванню, а заяву про забезпечення позову слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2026 року в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 проводити будь-які будівельні, ремонтні, замірно-проектні або монтажні роботи – скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 проводити будь-які будівельні, ремонтні, або монтажні роботи на земельній ділянці, яка межує з ділянкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено судом 12 червня 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: І.М. Литвинюк

О.О. Одинак