Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №696/1233/23 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 696/1233/23

Провадження № 22-ц/821/950/26

категорія:301030400

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

секретаря - Дмитренко В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа- підприємець ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Герасимової Тетяни Ігорівни на рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування майна із чужого незаконного володіння, у складі головуючого судді Білопольської Н. А., повний текст рішення складено 11 лютого 2026 року,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 25 липня 2008 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_5 , який є сином відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року шлюб між нею та ОСОБА_5 розірвано.

Зазначала, що під час шлюбу вона набула право власності на автомобіль SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, та автомобіль VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску.

23 лютого 2022 року ОСОБА_5 переоформив транспортні засоби на своїх батьків - відповідачів у справі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Стверджувала, що не укладала жодних правочинів по відчуженню належних їй автомобілів та не надавала довіреностей на право зняття з обліку належних їй транспортних засобів чи укладення будь-яких договорів про їх відчуження.

Зазначала, що договори комісії та договори купівлі-продажу СГ № 2041 та СГ № 2039 є неукладеними, а тому відповідно до ст. 330, ст. 388 ЦК України, право дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього права.

Просила витребувати майно із чужого незаконного володіння: у ОСОБА_2 - автомобіль SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, та у ОСОБА_6 - автомобіль VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2023 року, з урахуванням ухвали Кам`янського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2023 року про виправлення описки, у вигляді накладення арешту на автомобілі марки VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, який на підставі договору купівлі-продажу СГ № 2041 від 23 лютого 2022 року, укладеного у суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_4 , зареєстрований за ОСОБА_3 , та марки SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, який на підставі договору купівлі-продажу СГ № 2039 від 23 лютого 2022 року, укладеного у суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_4 , зареєстрований за ОСОБА_2 .

Визначено, що заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду.

Рішення суду мотивоване тим, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами те, що транспортні засоби: автомобіль марки VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, та марки SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, вибули з володіння позивача не з її волі і не встановлено обставин, які могли б свідчити про недобросовісність відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , що, у свою чергу, є необхідною умовою для витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 – адвокат Герасимова Т. І. просить скасувати рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 04.02.2026, розглянути справу та задовільнити позовні вимоги позивача.

Стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 судові витрати та витрати на правову допомогу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 22.07.2025 вбачається, що експерт не зміг встановити чи виконаний підпис на актах технічного стану та договорах комісії ОСОБА_1 .

Позивач вважав, що висновок експерта викликає обґрунтовані сумніви у його правильності, що є підставою для проведення повторної експертизи, проте суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання.

Вважає, що саме надання позивачем експериментальних зразків підпису ймовірно стало б належним графічним матеріалом для підтвердження факту підробки підпису на офіційних документах, однак суд проігнорував вказаний факт.

Позивачем було заявлено клопотання про допит свідка – ОСОБА_8 , який в свою чергу повідомив, що у момент вчинення правочинів позивач перебувала з ним майже постійно, адже через домашнє насилля, вона пішла з дому з дітьми та тривалий час переховувалася.

Зазначає, що абсолютно не зрозумілим є момент укладання договорів з батьками свого чоловіка, які також шукали онуків, але при цьому якось зустрілися з позивачем, домовилися про продаж, підписали документи. Абсурдність вказаної ситуації ще полягає в тому, що жоден з відповідачів не надав пояснень щодо деталей укладання договорів, передачі коштів, місця зустрічі з позивачем.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_5 – адвокат Каменська Н. П. просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , у тому числі у клопотанні про проведення повторної почеркознавчої експертизи, відмовити у повному обсязі.

Зазначає, що спірні автомобілі є об`єктами права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Вважає, що ОСОБА_1 не надано жодного належного, допустимого, достовірного доказу який би підтверджував обґрунтованість її позову в межах цієї справи.

Зауважує, що показання ОСОБА_8 не є достовірним, належним, допустимим доказом тощо у розумінні ст. ст. 76-80 ЦПК України, а ініціювання питання щодо проведення повторної експертизи скаржником також є безпідставним.

Аргумент позивача про те, що експерт під час проведення експертизи не ставила питання про надання додаткових зразків підпису, які б надали можливість дати більш обґрунтований висновок, є безпідставним.

Звертає увагу на багаторічний стаж експертної роботи з 2011 року та кваліфікацію судового експерта за спеціальністю судового експерта відділу почеркознавчих досліджень лабораторії криміналістичних видів досліджень КНДІСЕ Чередніченко О. С., а також те, що вона як судовий експерт попереджалася про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 , ОСОБА_2 – адвокат Каменська Н. П. просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , у тому числі у клопотанні про проведення повторної почеркознавчої експертизи, відмовити у повному обсязі.

Вважають апеляційну скаргу безпідставною та такою, що суперечить закону.

Доводи відзиву ОСОБА_3 , ОСОБА_2 тотожні доводам, викладеним у відзиві ОСОБА_5 .

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

25 липня 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб та дружині після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_10 », що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції в м. Києві, актовий запис № 737 (т.1, а.с. 223).

Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року у цивільній справі № 369/11744/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу, яким позов ОСОБА_1 задоволено, залишено без змін (т. 1, а.с. 224-227).

Згідно з повідомленням Головного сервісного центру МВС від 22 вересня 2023 року № 31/4-1249-74аз-2023, транспортний засіб VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, 22 лютого 2022 року було зареєстровано на ОСОБА_1 ; 23 лютого 2022 року на підставі договору купівлі-продажу СГ № 2041, укладеного у суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_4 , перереєстровано на нового власника ОСОБА_3 . Транспортний засіб SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, 17 жовтня 2013 року зареєстрований на ОСОБА_1 ; 23 лютого 2022 року на підставі договору купівлі-продажу СГ № 2039, укладеного у суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_4 , перереєстровано на нового власника ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 11-12).

Із заяви № 483621593 від 23 лютого 2022 року вбачається, що ОСОБА_3 просив перереєструвати на нового власника за договором купівлі-продажу транспортний засіб марки VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, дата першої реєстрації: 22 лютого 2022 року (т. 1, а.с. 78).

Із акту огляду реалізованого транспортного засобу № 6944/22/000536 від 23 лютого 2022 року вбачається, що у відомостях про власника транспортного засобу VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, зазначено ОСОБА_1 , у відомостях про покупця - ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 79).

22 лютого 2022 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір комісії № 2041 щодо транспортного засобу VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску (т. 1, а.с. 81-82).

22 лютого 2022 року на підставі договору комісії № 2041 від 22 лютого 2022 року було складено акт технічного стану транспортного засобу VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, або його складової частини, що має ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , за підписом ОСОБА_1 (т.1, а.с. 80).

23 лютого 2022 року між ФОП ОСОБА_4 , який діяв на підставі договору комісії № 2041 від 22 лютого 2022 року, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 2041 транспортного засобу VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску (т. 1, а.с. 83-84).

Водночас із акту огляду реалізованого транспортного засобу № 6944/22/000545 від 23 лютого 2022 року вбачається, що у відомостях про власника транспортного засобу SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, зазначено ОСОБА_1 , у відомостях про покупця - ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 85).

22 лютого 2022 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір комісії № 2039 щодо транспортного засобу SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску (т. 1, а.с. 87-88).

Відповідно до акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6944/22/1/014522 від 22 лютого 2022 року, який складений на підставі договору комісії № 2039 від 22 лютого 2022 року щодо транспортного засобу SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, був проведений огляд технічного стану, комплектності та оцінки транспортного засобу, за підписом ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 86).

23 лютого 2022 року між ФОП ОСОБА_4 , який діяв на підставі договору комісії № 2039 від 22 лютого 2022 року, та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу № 2039 транспортного засобу SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску (т. 1, а.с. 89-90).

Відповідно до висновку експертного дослідження від 23 лютого 2022 року № 04/1249/2497, згідно з яким номер кузова транспортного засобу SKODA OCTAVIA А7 - TMBAJ9NE7EB007078, номерний знак НОМЕР_5 не змінювалися. Бланк наданого на дослідження документа «Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу» серії НОМЕР_6 відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу (т. 1, а.с. 91).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 22 липня 2025 року № 12559/24-32 вбачається, що встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься праворуч друкованого тексту « ОСОБА_1 » у графі «Комітент (довірена особа)» в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6944/22/1/014526 від 22 лютого 2022 року, не виявилося можливим; встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься у графі «КОМІТЕНТ» на другому аркуші договору комісії № 2041 від 22 лютого 2022 року, не виявилося можливим; встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься праворуч друкованого тексту « ОСОБА_1 » у графі «Комітент (довірена особа)» в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6944/22/1/014522 від 22 лютого 2022 року, не виявилося можливим; встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься у графі «КОМІТЕНТ» на другому аркуші договору комісії № 2039 від 22 лютого 2022 року, не виявилося можливим (т. 3, а.с. 122-131).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження № 12-61гс21 (п. 148)).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила суд витребувати у відповідачів майно на підставі ст. 388 ЦК України та посилалась на те, що вона, будучи власником транспортних засобів VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску та SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, не укладала жодних правочинів по відчуженню належних їй автомобілів та не надавала довіреностей на право зняття з обліку належних їй транспортних засобів чи укладення будь-яких договорів про їх відчуження, проте відповідачі набули право власності на спірні автомобілі за договорами комісії та купівлі-продажу.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України власнику належить право, зокрема розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Отже, за загальним правилом саме власнику належить правомочність вчинення правочинів, спрямованих на розпорядженням його майном (див. пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 826/20221/16).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом ч. 1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України).

Власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Разом з тим відповідно до положень ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

За положеннями ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) «де факто» - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «де юре» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Згідно з положеннями ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею, внаслідок злочинних дій.

Правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.

Під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21)).

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст. ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог ст. ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Отже, правове значення мають обставини переходу права власності на спірні транспортні засоби: автомобіль марки VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, та марки SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску від позивача.

У силу вимог змагальності цивільного судочинства саме позивач повинен довести вибуття майна із його володіння поза його волею.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що реєстрація транспортного засобу марки VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, відбулася 22 лютого 2022 року на підставі договору комісії № 2041, укладеного між комітентом ФОП ОСОБА_4 та комісіонером ОСОБА_1 , та договору купівлі-продажу № 2041 від 23 лютого 2022 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Реєстрація транспортного засобу марки SKODA OCTAVIA, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, відбулася 22 лютого 2022 року на підставі договору комісії № 2039, укладеного між комітентом ФОП ОСОБА_4 та комісіонером ОСОБА_1 , та договору купівлі-продажу № 2039 від 23 лютого 2022 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

З метою підтвердження своїх доводів, ОСОБА_1 було подано клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої просила доручити Черкаському відділенню Київського НДІСЕ.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2024 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У подальшому на адресу Кам`янського районного суду Черкаської області надходило клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Олени Чередниченко про надання зразків для проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 23 квітня 2024 року, а саме про надання: вільних зразків підпису ОСОБА_1 , в тому числі наближених за часом виконання до досліджуваних документів, які можуть знаходитися в різнохарактерних оригіналах документів (заява про видачу паспорта /Форма № 1/, нотаріально посвідчені документи (договори, заяви, довіреності), посвідчення, платіжні документи (квитанції про сплату комунальних послуг, чеки, тощо), у максимально можливій кількості; умовно-вільних зразків підпису ОСОБА_1 ; експериментальних зразків підпису ОСОБА_1 ; надання судом переліку всіх документів, де містяться достовірні вільні, умовно-вільні, експериментальні зразки підпису ОСОБА_1 , які можна використовувати у якості порівняльного матеріалу при проведенні експертизи, зазначивши назву документа, рядок, графу, де вони містяться, а також том та аркуш матеріалів справи, якщо зразки містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 11.09.2024 задоволено клопотання експерта, вказано які наявні в матеріалах справи вільні та умовно-вільні зразки підпису позивача ОСОБА_1 . Також зазначено, що експериментальні зразки підпису позивач ОСОБА_1 надала в судовому засіданні.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 22 липня 2025 року № 12559/24-32, не виявилося можливим встановити чи виконані підписи ОСОБА_1 або іншою особою від імені ОСОБА_1 , що містяться в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини № 6944/22/1/014526 від 22 лютого 2022 року, у договорі комісії № 2041 від 22 лютого 2022 року, в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини № 6944/22/1/014522 від 22 лютого 2022 року, у договорі комісії № 2039 від 22 лютого 2022 року.

Заперечуючи проти вказаного експертного висновку, сторона позивача у цій справі заявляла в суді першої інстанції клопотання про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи, оскільки експерт не зміг встановити чи виконаний підпис на актах технічного стану та договорах комісії ОСОБА_1 , проведення якої просила доручити експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М. С. Бокаріуса».

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 14.01.2026 у задоволенні клопотання позивача про проведення повторної почеркознавчої експертизи відмовлено.

З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об`єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Згідно з пунктом 3.6 Інструкції № 53/5 у разі призначення експертизи (залучення експерта) для проведення повторної експертизи, крім матеріалів, зазначених у пункті 3.3 цього розділу, до експертної установи (експертові) надаються також висновки попередніх експертиз з усіма додатками (фотознімками, порівняльними зразками тощо). У разі необхідності проведення додаткової або повторної експертизи у документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються мотиви та підстави для її призначення.

Таким чином, повторною призначається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об`єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав сторін чи інших осіб.

Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні.

У заяві про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи представник позивача зазначала, що з висновку не вбачається чи використовував експерт Інструкцію з організації та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 17.07.2017 № 591, експерт не ставила питання про надання додаткових зразків підпису, а зазначена експертом ймовірність жодним чином не дає відповіді на питання поставлене судом.

Суд першої інстанції, розглянувши клопотання представника позивача - адвоката Герасимової Т. І., дійшов вірного висновку, що клопотання не містить обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у правильності висновку експерта, не зазначено у чому полягає неузгодженість висновку експерта з іншими матеріалами справи та не вказала на порушення у порядку призначення і проведення екпертизи, зокрема, з огляду на те, що стороною позивача не було надано достатнього обсягу матеріалів для проведення почеркознавчої експертизи, у зв`язку з чим експерт не змогла оцінити походження підпису у документах.

Слід також зазначити, що судовий експерт має відповідну кваліфікацію для проведення відповідної експертизи, попереджався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків та клопотав про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.

Апеляційний суд констатує і те, що експериментальні зразки підпису позивач ОСОБА_1 надавала в судовому засіданні суду першої інстанції. Вони містяться в матеріалах цивільної справи № 696/1233/23, а саме у т. 2 на а.с. 190-204.

Тобто позивач не була позбавлена права надати експериментальні зразки підпису у більшій кількості, для підтвердження факту підробки підпису на офіційних документах.

На ряду з цим, прохальна частина апеляційної скарги містить вимогу про розгляд клопотання про призначення по справі повторної почеркознавчої експертизи, проте самого клопотання, викладеного у відповідності до вимог ст. 182 ЦПК України, до апеляційного суду надано не було.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Зокрема, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції взяв до уваги не лише висновок почеркознавчої експертизи, а й те, що матеріали справи не містять інших доказів, які б підтверджували доводи позивача, зокрема, що позивач у момент вчинення правочинів через домашнє насилля переховувалася, не перебувала в Україні, зокрема та, де було укладено договори комісії, акти технічного стану транспортних засобів.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо не надання пояснень щодо деталей укладання договорів, передачі коштів, місця зустрічі з позивачем, тобто недоведеності відповідачем факту набуття майна за відплатним договором. Колегія суддів виходить із презумпції добросовісності набувача, передбаченої цивільним законодавством, а відсутність окремих доказів, деталей укладення договору, сама по собі не спростовує добросовісності відповідачів, з урахуванням сукупності встановлених обставин справи.

Колегія суддів констатує і те, що мотивувальна частина апеляційної скарги містить обґрунтування непогодження скаржника з розміром судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих на користь відповідачів у справі – ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_5 додатковими судовими рішеннями від 18 лютого 2026 року.

Водночас, відповідно до вимог ч. 5 ст. 270 ЦПК України скаржником в прохальній частині апеляційної скарги не ставляться вимоги про скасування додаткових рішень Кам`янського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2026 року в даній справі, тому, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд розглядає апеляційну скаргу в межах вимог поданої апеляційної скарги, отже не аналізує апеляційну скаргу в наведеній частині.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про те, що позивач не довела відсутність у неї волевиявлення на відчуження спірних автомобілів.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, у достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Герасимової Тетяни Ігорівни - залишити без задоволення.

Рішення Кам`янського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 12 червня 2026 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко