Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №953/316/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 953/316/26 Головуючий суддя І інстанції Колесник С. А.

Провадження № 33/818/993/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвоката Гофельд Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Гофельд Г.С. на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2026 року, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова,

- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткований мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавлянням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що 08.01.20267року о 20:58 год. в м. Харкові по м-ну Конституції, 20, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатору Драгер та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ водій відмовився. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п. 2.5 Правил Дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

В своїй апеляційній скарзі захисник Гофельд Г.С. просила судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказувала також на те, що працівники поліції одночасно намагались розглянути справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП та скласти протокол стосовно нього ж за ч.1 ст. 130 КУпАП. Посилалась також на те, що ОСОБА_1 , є юридично необізнаною особою, а тому під час спілкування з працівниками поліції зателефонував до неї та отримавши вказівки неодноразово заявляв працівникам поліції своє бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, однак йому було відмовлено. Поряд з цим вказувала на неповноту судового розгляду, оскільки судом першої інстанції не було надано оцінку наявним в матеріалах справи доказам, які, на думку захисника, мають суттєве значення для вирішення питання щодо винуватості ОСОБА_1 .

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Гофельд А.С. повідомила, що ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, однак внаслідок нічних ракетних обстрілів було пошкоджено приміщення, де він працює, а тому на час апеляційного розгляду він займався ліквідацією негативних наслідків цього ракетного удару та просила провести апеляційний розгляд без участі ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості проведення апеляційного розгляду без участі ОСОБА_1 за обов`язковою участю його захисника Гофельд Г.С.

Дослідивши відомості та докази по справі, заслухавши доводи захисника Гофельд Г.С., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд не дотримався всіх вказаних вимог закону.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, в тому числі, наявний в матеріалах справи відеозапис.

Зокрема в мотивувальній частині постанови суд першої інстанції зазначав, що відеозапис працівника поліції є об`єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.

Поряд з цим суд першої інстанції зазначав, що відповідно до відеозапису вбачається, що права й обов`язки працівниками поліції під час зупинки транспортного засобу були роз`яснені ОСОБА_1 неодноразово та на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу та в закладі охорони здоров`я, ОСОБА_1 відмовився.

Натомість, дослідивши відомості відеозапису (арк. 3), вбачається, що працівники поліції зупинили ОСОБА_1 за порушення правил дорожнього руху, а саме за перестроювання з однієї смуги руху в іншу, не увімкнувши покажчик повороту. Повідомивши ОСОБА_1 причину зупинки, працівники поліції роз`яснили йому його права та повідомили, що стосовно нього буде складено постанова за ч.2 ст. 122 КУпАП. З таким порушенням ОСОБА_1 погоджувався та повідомляв, що йому зрозуміло його права. Після цього працівник поліції не закінчивши складення матеріалів про адміністративне правопорушення за ч.2 с. 122 КУпАП, почав питати у ОСОБА_1 чи не вживав він алкогольних напоїв, повідомив ОСОБА_1 про існування у нього ознак алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та пропонував пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Такі відомості відеозапису вочевидь свідчать про те, що працівники поліції поєднали одночасно розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП та складення протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП в одну процедуру, що є процесуально неприпустимим.

Отже, одночасний розгляд декількох справ про адміністративні правопорушення свідчить про порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на захист, оскільки ОСОБА_1 не заперечував своєї винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, проте останній не розумів дії працівників поліції щодо пропонування проведення його огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки вважав, що розглядається справа стосовно порушення ним ПДР стосовно неувімкнення покажчика повороту.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, в тому числі, є повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Тобто оцінюючи відомості цього відеозапису вочевидь вбачається, що працівники поліції почали розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП, однак не закінчивши цей розгляд одночасно почали розгляд та складення матеріалів стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, що вочевидь протирічить вимогам чинного КУпАП.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи, в тому числі, користуватись юридичною допомогою адвоката.

З відомостей відеозапису вочевидь вбачається, що ОСОБА_1 не міг зрозуміти з яких підстав йому необхідно було пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки працівники поліції повідомляли йому, що зупинили за порушення вимог ПДР України та будуть складати відповідну постанову, а тому він повідомив працівників поліції, що бажає скористатись послугами адвоката та зателефонував своєму адвокатові.

Зокрема, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 каже, що він «нічого не знаю та не можу зрозуміти».

При цьому належить врахувати, що працівники поліції не зупинили розгляд справи, а продовжили роз`ясняти ОСОБА_1 його права та обов`язки та пропонувати пройти огляд на стан сп`яніння безпосередньо під час спілкування ОСОБА_1 по телефону з адвокатом.

Зокрема, під час спілкування ОСОБА_1 з адвокатом працівники поліції постійно коментували його дії та відповіді адвоката. Робили це гучно, перебуваючи безпосередньо поряд з ОСОБА_1 , а також пропонували надати їм слухавку для того, щоб все роз`яснити адвокатові.

Поряд з цим, під час спілкування ОСОБА_1 , з адвокатом, працівник поліції повідомив іншому працівнику поліції, що «.. нехай дорєшає з адвокатом, а я пішов складати протокол», що свідчить про формальний підхід щодо проведення процесуальних дій та дотримання прав особи за ст. 268 КУпАП..

Такі дії працівників поліції вочевидь свідчать про порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки він не є фахівцем у галузі права, та не міг у повному обсязі отримати юридичну допомогу тому, що працівники поліції не надавали йому достатнього часу для вільного та уважного спілкування з адвокатом.

Такі відомості відеозапису вочевидь свідчать про ігнорування працівниками поліції права ОСОБА_1 на захист, оскільки саме адвокат пояснював ОСОБА_1 , що якщо він не вживав алкогольних напоїв, то він повинен пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Зазначені обставини безпосередньо впливають на захист процесуальних прав ОСОБА_1 , а саме реалізацію права на захист в провадженні щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті вважається недійсним.

Зокрема, з відеозапису вбачається, що отримавши юридичну допомогу після спілкування з адвокатом ОСОБА_1 неодноразово наполягав провести його огляд на стан сп`яніння, оскільки він отримав належну юридичну допомогу, алкогольних напоїв не вживав, а тому погоджується пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Однак працівники поліції відмовили ОСОБА_1 у проведенні його огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я та склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за порушення вимог п. 2.5 ПДР України.

Такі відомості відеозапису поза розумним сумнівом свідчать про те, що ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, однак працівниками поліції йому було відмовлено, що свідчить про порушення працівниками поліції встановленого порядку проведення огляду.

Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово пояснював працівникам поліції що він не вживав алкогольних напоїв, а лише нещодавно прокинувся, а тому має звичайні порушення мови, які виникають після пробудження від сну.

Поряд з цим, з відеозапису вбачається, що після нетривалого спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 спокійно, послідовно, чітко відповідав на питання працівників поліції, спілкувався з адвокатом, а його мова була послідовна, чітка та зрозуміла. Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не хитався, не спотикався, а впевнено тримався на ногах, тримав у руці телефон, а іншою рукою чітко шукав інформацію в телефоні, мав стійку ходу.

Враховуючи такі відомості відеозапису у суду апеляційної інстанції виникають сумніви щодо існування у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння у виді порушення мови та порушення координації рухів на час його зупинки як водія.

Крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник повідомила, що після складення стосовно ОСОБА_1 цього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, до ОСОБА_1 під`їхав інший поліцейський екіпаж та також запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 погодився його пройти в медичному закладі за направленням працівників поліції. Пройшовши цей огляд результат за висновком лікаря-нарколога виявився негативним.

Зокрема, відповідно до відомостей направлення на медичний огляд водія транспортного засобу (арк. 61) вбачається, що 08.01.2026 року об 22.50 год. ОСОБА_1 був направлений інспектором взводу 2 роти 6 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП старшим лейтенантом поліції Чернишовим Є.Р. на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до відомостей журналу медичної установи (арк. 60) вбачається, що 08.01.2026 року об 23:00 год. ОСОБА_1 дійсно був направлений інспектором поліції для проведення огляду, а після його проведення діагноз – тверезий.

Відповідно до відомостей висновку щодо результатів медичного огляду від 08.01.2026 року (арк. 26) вбачається, що у ОСОБА_1 08.01.2026 року станом на 23:00 алкогольних ознак сп`яніння не виявлено.

Належить врахувати, що з відомостей відеозапису вбачається, що працівники поліції виявили ознаки сп`яніння у ОСОБА_1 та почали пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння об 21:03 год.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного сп`яніння здійснюється у закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Отже враховуючи відомості висновку вочевидь вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі впродовж двох годин з моменту, як працівники поліції первинно виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння.

Оцінюючи відомості цього висновку апеляційний суд дійшов висновку, що твердження працівників поліції щодо існування у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння у виді запаху алкоголю з порожнини рота, - є необґрунтованими, оскільки медичний огляд проведено впродовж двох годин та ознак алкогольного сп`яніння не виявлено.

Такі відомості містились в матеріалах справи під час її розгляду судом першої інстанції, однак їм не була надана будь-яка оцінка, що вочевидь свідчить про неповноту судового розгляду в суді першої інстанції.

Суд першої інстанції на вказані порушення вимог закону уваги не звернув і ухвалив передчасно судове рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Належить врахувати, що відповідно до положень ст. 62 Конституцій України, усі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності.

За таких обставин, зафіксовані у протоколі ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів – не є об`єктивно встановленими ознаками, оскільки поза розумним сумнівом помилково зазначені особою, яка складала протокол, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі відомості протоколу не відповідають дійсності, є суб`єктивними та до них необхідно ставитись критично.

Наведена сукупність встановлених обставин поза розумним сумнівом об`єктивно свідчить про обґрунтованість апеляційних доводів захисника про відсутність правових та фактичних підстав для складення протоколу стосовно ОСОБА_1 за ст. 130 КУпАП за порушення вимог п. 2.5 ПДР України.

Натомість суд першої інстанції не надав належну процесуальну оцінку вищенаведеним обставинам, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про наявність ознак складу правопорушення, згідно відомостей протоколу, які не узгоджуються з рештою досліджених доказів.

Зокрема для наявності ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП внаслідок невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, уповноважена особа органу поліції перш ніж скласти протокол повинна особисто встановити та переконатись в наявності ознак алкогольного сп`яніння, особисто роз`яснити особі його процесуальні права та обов`язки, порядок та умови проходження медичного огляду і наслідки щодо відмови від нього. Лише в такий процесуальний спосіб може бути встановлено факт умисної відмови водія на законну вимогу працівника поліції щодо проходження медичного огляду в медичній установі, чого працівник поліції не дотримався, що свідчить про відсутність складу цього правопорушення.

Водночас, порушення з боку працівників поліції слід вважати істотними, оскільки вони вказують на порушення процесуальних прав ОСОБА_1 , в тому числі порушення права на захист. Вказані процесуальні порушення залишились поза увагою суду першої інстанції, який не надав оцінку цим обставинам, що свідчить про однобічність та необ`єктивність дослідження доказів, як того вимагають норми ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

У п.56. рішення ЄСПЛ «Михайлова проти України», заява № 10644/08 від 06 березня 2018 року суд нагадує, що «безсторонність», як правило, означає відсутність упередженості або необ`єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, при якому мають ураховуватись особисті переконання та поведінка конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або чи був він об`єктивним у цій справі); та (і) об`єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд (та, серед інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., наприклад, рішення у справі «Моріс проти Франції» [ВП] (Morice v. France) [GC], заява № 29369/10, пункт 73, ЄСПЛ 2015, з подальшими посиланнями). У контексті об`єктивного критерію, крім поведінки судді слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об`єктивно обґрунтованим (там само, пункт 76). Об`єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв`язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв`язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (там само, пункти 77 та 78).

Крім того, в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння, наявність якого у матеріалах справи обумовлено вимогами п. 8 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що свідчить про відповідність дій працівників поліції під час складення протоколу вимогам цієї Інструкції.

Проте, формальна наявність такого направлення у матеріалах справи обумовлена вимогами п. 8 розділу ІІ Інструкції, що свідчить лише про можливість складення цього документу працівниками поліції під час складення протоколу, але будь-яким чином ця обставина не підтверджує саме порушення ОСОБА_1 порушень вимог п. 2.5 ПДР України у цій справі.

Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08 червня 1976 року, no. 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21 лютого 1984 року, no. 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25 серпня 1987 року, no. 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardov. Spain» від 06.12.1998 Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.

У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Згідно рішення у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилось нічого іншого, як взяти на себе функцію сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагальності процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно ч.1 ст. 7 КУпАП, ніхто не можу бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Більш того, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п.1 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та відомості, що є в цій справі, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова судді Київського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2026 року підлягає скасуванню, а провадження в справі стосовно ОСОБА_1 закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно доводів поданої апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Гофельд А.А, задовольнити.

Постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП – скасувати, а провадження у цій справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков