Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №619/1981/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 619/1981/26 Головуючий суддя І інстанції Болибок Є. А.

Провадження № 22-ц/818/3950/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про встановлення батьківства або материнства

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 14 квітня 2026 року за позовом ОСОБА_1 про підтвердження батьківства,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 26 березня 2026 року через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом, в якому просить підтвердити батьківство особи.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 про підтвердження батьківства визнано вважати неподаною і повернуто заявнику.

При цьому суд першої інстанції вважав, що заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 ЦПК України.

На обґрунтування цього висновку суд послався на норму п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, згідно якої позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Позовна заява не містить даних про місце проживання чи перебування та реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача.

Крім того, суд вказав що позовна заява не містить даних, визначених п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Суд першої інстанції також зазначив, що позовна заява не містить даних, визначених п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

У суду першої інстанції виникли питання стосовно дотримання вимог п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, яка передбачає, що позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Суд також вказав, що всупереч положень ч. 7 ст. 43, ст. 177 ЦПК України подана через систему «Електронний суд» позовна заява не містить доказів надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів з номером поштового відправлення, які формуються у порядку, передбаченому п. 61 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270.

Отже, до позовної заяви не додані докази надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції визначив, що позивачу необхідно надати до суду докази надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів.

З наведених підстав суд також покликався на норму абзацу першого частини першої статті 185 ЦПК України згідно якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

27 березня 2026 року ухвалою судді, який діяв від імені суду першої інстанції, з наведених підстав позовна заява була залишена без руху та заявнику повідомлено про необхідність виправити зазначені недоліки заяви та надано строк десять днів з дня отримання позивачем ухвали для їх усунення.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивачка не виконала визначених у ухвалі судді приписів щодо усунення недоліків, її позовна заява була визнана неподаною та повернута позивачці.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає ухвалу суду незаконною. В якості доводів скарги повторила підстави позову.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 2 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що позивачем подано апеляційну скаргу на ухвалу про повернення заяви заявникові, оскарження якої передбачено п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, без повідомленням учасників справи.

Згідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам ухвала суду відповідає.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви, суддя першої інстанції дійшов висновку, що станом на час постановлення цієї ухвали позивачка не усунула недоліків позовної заяви у визначений спосіб.

Зазначено, що судом позивачу через систему «Електронний суд» в електронний кабінет Дегтяр Т.С. було направлено копію ухвали судді про залишення позову без руху.

З огляду на довідку про доставку електронного документа копію ухвали судді було доставлено до електронного кабінету Дегтяр Т.С. 30.03.2026 13:05:24.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, вважається, що копія ухвали судді позивачу вручена 30 березня 2026 року.

Станом на 13 квітня 2026 року недоліки заяви не усунені в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як визначено ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно вимог ч. 2 ст. 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами визнана однією з засад (принципів) цивільного судочинства. Роль суду у реалізації принципу змагальності сторін полягає, зокрема, у запобіганні зловживанню учасниками судового процесу їх правами.

Способи захисту прав та інтересів судом, визначені у ст. 16 ЦК України.

Встановлено, що 26 березня 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить «підтвердити батьківство представника мого позову».

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 27 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та зазначено, що позовна заява не містить даних про місце проживання чи перебування та реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача, не містить даних щодо відповідача, не містить даних, визначених п.4 ч.3 ст175 ЦПК України, не містить виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, не відповідає п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України.

Також зазначено, що позивачу необхідно надати до суду докази надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів.

На виконання вимог ухвали 07.04.2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала додаткові пояснення у справі, які не відрізняються від поданої позовної заяви, та не містять виправлень про які було зазначено в ухвалі про залишення без руху позовної заяви.

Такі виправлення з огляду на зміст позовної заяви є необхідними з тих мотивів, як це було правильно зазначено судом першої інстанції.

Доводи скарги не знайшли свого підтвердження та вищевказаних висновків суду не спростували.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі, яка переглядається, встановлено, що заявник після отримання 30.03.2026 року ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 27 березня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету ОСОБА_1 у визначений судом строк ухвалу суду про залишення заяви без руху не виконала, недоліки заяви не усунула.

Встановивши, що заявник вимоги ухвали суду про залишення заяви без руху не виконала, у визначений судом строк недоліки заяви не усунула, суд першої інстанції з додержанням норм процесуального права дійшов цілком обґрунтованого висновку, що заяву ОСОБА_1 у цій справі на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України належить визнати неподаною та повернути заявнику.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про повернення заяви ОСОБА_1 у цій справі є законною та обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 14 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 червня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді Ю.М.Мальований.

О.Ю.Тичкова.