Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №534/3061/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 534/3061/25 Номер провадження 33/814/707/26Головуючий у 1-й інстанції Малюк М. В. Доповідач ап. інст. Харлан Н. М.

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Харлан Н.М., із секретарем судового засідання Писаренко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Першина С.М. – захисника в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 28 квітня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк на один рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Згідно з постановою, 03.11.2025 о 17 год 42 хв у м. Горішні Плавні по вул. Строни біля будинку 15г, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Mondeo, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме нагрудний персональний відеореєстратор ВІ00032. Водій від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водієві. Водій порушив п.2.5 ПДР України.

Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся адвокат Першин С.М. – захисник в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить постанову щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження закрити, у зв`язку із відсутністю в діях останнього події та складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що матеріали справи не містять доказів факту керування ОСОБА_1 03.11.2025 о 17 год. 42 хв. у м. Горішні Плавні по вул. Строни біля будинку 15Г автомобілем Ford Mondeo, а протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вказує, що ні направлення на огляд, ні акт про відмову від проходження огляду не підтверджують безпосереднього факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Зазначає, що відеозапис з нагрудної камери поліцейського BI00032, на який послався місцевий суд, також не містить зафіксованого факту руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , моменту зупинки цього транспортного засобу або безпосереднього перебування останнього за кермом під час руху автомобіля.

Крім того вказує, що поліцейський не був очевидцем руху автомобіля та прибув на місце події ДТП після отримання повідомлення зі служби «102», при цьому, адміністративний матеріал свідчить про те, що ним не були здійсненні усі необхідні дії щодо збирання доказів по справі з метою встановлення хто саме керував ТЗ Ford Mondeo у зазначеному у протоколі часі та місці.

Зазначає, що сам по собі факт перебування ОСОБА_1 поруч із транспортним засобом або виходу особи із салону автомобіля не є безумовним та достатнім доказом керування транспортним засобом у розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП, а самі лише пояснення ОСОБА_1 або формальне визнання ним вини не можуть вважатися достатнім доказом на підтвердження події та складу адміністративного правопорушення за відсутності інших належних і допустимих доказів.

Також просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник присутні не були, а копію оскаржуваної постанови суду ОСОБА_1 не отримував. Про факт винесення відносно ОСОБА_1 вказаної постанови, він дізнався лише 09.05.2026, тобто після доставки цієї постанови до електронного кабінету адвоката, зареєстрованого в підсистемі «Електронний суд».

Учасники провадження, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час слухання справи, в судове засідання не з`явилися та не повідомили про поважність причини неявки, що відповідно до ст. 294 КУпАП не перешкоджає апеляційному розгляду. Захисник Першин С.М. в апеляційній скарзі просив здійснювати розгляд без його участі та без участі ОСОБА_1 .

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши їм аналіз та оцінку, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

При розгляді клопотання встановлено, що ОСОБА_1 та його захисник Першин С.М. не були присутніми під час розгляду справи та в матеріалах справи відсутні дані про отримання ними оскаржуваної постанови суду.

За таких обставин, вважаю не спростованими посилання захисника Першина С.М. на те, що зі змістом постанови він зміг ознайомитися 09.05.2026, а отже, оскільки апеляційна скарга подана 18.05.2026 в межах 10-ти днів, з моменту, коли він міг дізнатися про мотиви прийнятого рішення, причина пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції є поважною, а тому клопотання захисника Першина С.М. підлягає задоволенню.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судом першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП досліджені обставини справи в їх сукупності та встановлений факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку.

Таких висновків суд дійшов на підставі сукупних та взаємоузгоджених між собою доказів: протоколу про адміністративне правопорушення від 03.11.2025 серії ЕПР 1 № 502500; акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення до закладу охорони здоров`я на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.11.2025; схеми місця ДТП від 03.11.2025; протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП від 03.11.2025 серії ЕПР1 № 502490; відеозапису події.

Зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції був виявлений за кермом автомобіля Ford Mondeo, державний номерний знак НОМЕР_1 (належить ОСОБА_1 ), який потрапив у ДТП.

ОСОБА_1 факт керування вказаним транспортним засобом не заперечував, визнав, що він їхав додому та дійсно потрапив у ДТП. Інші особи, які б могли перебувати за кермом зазначеного транспортного засобу, на місці події були відсутні.

Отже, попри відсутність на відеозаписі зафіксованого моменту керування ОСОБА_1 автомобілем та вчинення дорожньо-транспортної пригоди, наведені вище обставини переконливо доводять, що останній дійсно керував автомобілем Ford Mondeo, державний номерний знак НОМЕР_1 за викладених у протоколі та постанові суду обставин.

В ході спілкування з ОСОБА_1 , у поліцейських виникли підозри про перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння, про ознаки якого було повідомлено водія - запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів.

Водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки з використанням газоаналізатора так і в найближчому закладі охорони здоров`я, роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду.

Слід звернути увагу, що встановлення ознак сп`яніння, що є підставою для направлення особи для проходження огляду на стан сп`яніння, відповідно до чинного законодавства відноситься до компетенції поліцейського, а не суду.

Згідно з п.п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Однак, усупереч вимогам п. 2.5 ПДР, ОСОБА_1 фактично відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку як на місці поліцейським за допомогою газоаналізатора так і в закладі охорони здоров`я.

Водієві також було належним чином роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, а також ст. 268 КУпАП.

Отже, істотних порушень правил проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та порядку оформлення відмови від його проходження, які б впливали на правильність висновків суду, під час апеляційного розгляду встановлено не було.

Враховуючи наведене, вважаю доведеним вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому рішення суду першої інстанції є законним та належним чином мотивованим, у зв`язку із чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката Першина С.М. – захисника в інтересах ОСОБА_1 задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 28 квітня 2026 року.

Апеляційну скаргу адвоката Першина С.М. – захисника в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 28 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду Н.М. Харлан