Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №344/8387/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/8387/26

Провадження № 33/4808/405/26

Категорія ч. 5 ст.126 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А.Ю. з участю секретаря с/з Місюк В.Л., Гриняка Д.Л. (Апелянт), розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду від 18.05.2026.

в с т а н о в и в :

1. Зміст постанови суду першої інстанції.

1.1. Суд визнав Апелянта винним за ч. 5 ст. 126 КУпАП, піддав штрафу 40 400 грн, позбавив права керування транспортним засобом (ТЗ) на 5 р., без оплатного вилучення ТЗ.

1.2. 24.04.2026 о 14:58 у м. Івано-Франківськ, по вул. Північний Бульвар, 11, Апелянт повторно, протягом року керував тз марки «Nissan», (н.з. НОМЕР_1 ), не маючи права керування тз відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а ПДР України.

2. Доводи апеляційної скарги.

2.1. Апелянт визнає факт керування тз. Однак, наголошує, що з 2022 року перебуває на військовій службі та виконує бойові завдання. Специфіка служби й постійні ротації об`єктивно унеможливили для нього проходження навчання та отримання посвідчення водія.

2.2. Добровільно сплатив накладений судом штраф у розмірі 40 800 грн.

2.3. Застосування позбавлення права керування тз строком на 5 років є надмірно суворим і таким, що не відповідає принципам справедливості, пропорційності та індивідуалізації юридичної відповідальності.

Просить оскаржену постанову скасувати в частині застосування додаткового стягнення у вигляді позбавлення права керування тз строком на 5 років.

3. Провадження в апеляційному суді.

3.1. Апелянт підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Прав не отримав, бо воював. Він їхав стати на облік в іншій в/ч, перевозив зброю та спорядження і тому не міг їхати потягом. Зброю здав у в/ч на території Вінницької обл., коли був зупинений, то був уже без зброї.

4. Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

Апелянт вини не заперечив і вона доведена матеріалами справи (а.с. 1 - 5 ).

Доводи апеляції фактично стосуються умов крайньої необхідності, в яких за твердженням Апелянта, перебував він.

Згідно положень ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Апеляційний суд свідомий того, що під час війни можуть виникнути обставини, коли для усунення небезпеки може бути нагальна потреба у порушенні ПДР і заборон КУпАП. Особливо це може стосуватися військовослужбовців ЗСУ, які захищають Україну.

Зокрема перевезення зброї дійсно обумовлене рядом застережень через небезпеки, які з цією зброєю пов`язані.

Чи це такий випадок?

Відповідь негативна, Апелянт не перебував в умовах крайньої необхідності.

По-перше. Усі випадки керування без прав відбулися не в бойовій обстановці, коли є безпосередня небезпека для об`єктів, які охороняються правом.

15.04.2026 він керував ТЗ без прав у с. Махнівка, Вінницької області. Це не зона ЛБЗ. Був притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

24.04.2026 Апелянт повторно керував ТЗ без прав у м. Івано-Франківську поза зоною бойових дій.

Потреб усунення небезпеки, пов`язаної з виконанням обов`язків служби не було.

По-друге. Апелянт послався також на те, що перевозив штатну зброю, яку цивільним транспортом перевозити було не можна.

Це також не є умовами крайньої необхідності, оскільки 24.04.2026 Апелянт вже був зупинений тоді, коли штатну зброю здав.

Суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно дослідив докази у справі, належним чином установив обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та правильно застосував норми матеріального й процесуального права.

Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає обов`язкове додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування тз без винятків і вказівок про неможливість його застосування до осіб, які його не набували. Ця норма має не лише каральний, але й превентивний характер. Її мета унеможливити для особи, яка систематично та грубо порушує правила дорожнього руху, керуючи тз без відповідного права, отримання такого права у майбутньому протягом визначеного строку.

Застосування цього стягнення означає, що протягом п`яти років Апелянт не зможе отримати посвідчення водія. Рішення суду є реальним до виконання і спрямоване на запобігання вчиненню нових правопорушень.

5. Висновки.

Рішення суду першої інстанції законне, обгрунтоване, вмотивоване.

Доводи апеляційної скарги спростовані доказами, які є у справі.

Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду від 18.05.2026 щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП - залишити без змін.

Постанова не оскаржується.

Суддя А.Ю. Малєєв