Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №199/4343/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2745/26 Справа № 199/4343/25 Суддя у 1-й інстанції - БОГУН О. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кудрінська Юлія Євгенівна, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 30 вересня 2025 року у складі судді Богун О.О. у цивільній справі № 199/4343/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя, поділ майна та розірвання шлюбу, –

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся через суд із позовом, пред`явленим до ОСОБА_2 , на предмет визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вміст банківського сейфу-ячейки № НОМЕР_1 , що розташована у приміщенні банку АТ «Укрсиббанк» за адресою: АДРЕСА_1 та визнання права власності на 1/2 частку із спільного майна подружжя у вигляді вмісту вищезазначеного банківського сейфу-ячейки, обґрунтовуючи це тим, що вона з відповідачем з 21 листопада 2020 року перебуває у зареєстрованому шлюбі. Подружжя Власових зареєстровані в м.Дніпрі, але деякий час проживали разом на орендованій квартирі в м.Одесі, є підприємцями та ведуть спільну підприємницьку діяльність. Згідно Договору майнового найму (оренди) індивідуального сейфу в спеціальному сховищі №29420887026300 від 28 жовтня 2021 року АТ «Укрсиббанк» передав ОСОБА_2 у користування за плату індивідуальний сейф №49, розміром 190мм на 250мм на 350мм, що розташований в приміщенні банку АТ «Укрсиббанку», за адресою: АДРЕСА_1 , на строк визначений Договором для зберігання цінних паперів, документів та інших речей. Згідно довіреності від 06 липня 2022 року, посвідченої приватним нотаріусом ДМНО Шабашовим О.В, ОСОБА_2 уповноважив свою дружину ОСОБА_1 мати доступ до вищезазначеного індивідуального сейфу. Довіреність видана строком на три роки та дійсна до 06 липня 2025 року. Останнім часом відношення між подружжям погіршились та позивач має намір захистити свої права та інтереси шляхом подання цього позову, адже фактично наразі не має доступу до цього індивідуального сейфу. Інше спільне майно у подружжя відсутнє, тобто на теперішній час всі грошові кошти та цінності, які належать обом сторонам по справі знаходяться саме у індивідуальному сейфі, доступ до якого є тільки у відповідача ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що безпосередньо з ним особисто було укладено договір з АТ «Укрсиббанк».

08 травня 2025 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 , пред`явлений до ОСОБА_1 на предмет визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя вміст індивідуального банківського сейфу за договором, який укладений на ім`я ОСОБА_1 щодо користування банківським сейфом в ПАТ АБ «Південний»; визнання права власності на 1/2 частку із спільного майна подружжя у вигляді вмісту вищезазначеного індивідуального сейфу та розірвання шлюбу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21 листопада 2020 року Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №517.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 30 вересня 2025 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя та поділ майна - відмовлено в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та розірвання шлюбу - задоволено частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 21 листопада 2020 року Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 517, - розірвано (а.с.121–125).

Рішення суду мотивовано недоведеністю позивачем ОСОБА_1 вмісту банківського сейфу-ячейки №49 та його належності до вмісту цієї ячейки в банку, як і не доведено також цього і зустрічним позивачем ОСОБА_2 . Разом з цим суд першої інстанції вважав доведеним наявність підстав для розірвання шлюбу між сторонами.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 у листопаді 2025 року через свого представника — адвоката Кудрінську Ю.Є. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні її позову та ухвалити нове рішення про задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що судом першої інстанції не взято до уваги принцип презумпції спільності майна подружжя та не надана належна правова оцінка як письмовим доказам у справі, так і обставинам справи. Вважає, що наявність спільного доступу до банківського рахунку або сейфу свідчить про спільний характер коштів чи цінностей, які в ньому зберігаються, якщо не доведено протилежного. Суд першої інстанції, на думку скаржника, помилково ототожнив відсутність опису вмісту сейфу з відсутністю об`єкта права, що є некоректним та не відповідає нормам матеріального права (а.с.128-131).

ОСОБА_2 своїм правом, передбаченим ст. 60 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав, але, в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 з 21 листопада 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі.

Згідно Договору майнового найму (оренди) індивідуального сейфу в спеціальному сховищі №29420887026300 від 28 жовтня 2021 року АТ «Укрсиббанк» передав ОСОБА_2 у користування за плату індивідуальний сейф №49, розміром 190мм на 250мм на 350мм, що розташований в приміщенні банку АТ «Укрсиббанку», за адресою: м.Дніпро, пр.Слобожанський,11 на строк визначений Договором для зберігання цінних паперів, документів та інших речей.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

За договором, який укладений на ім`я ОСОБА_1 , останній ПАТ АБ «Південний» також було передано в користування індивідуальний банківський сейф.

Колегія суддів відзначає, що вимоги апеляційної скарги охоплюються оскарження лише відмови у задоволенні її первісного позову, тому в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції керувався ст.60,61,63,69,70 Сімейного кодексу України та ст. 368 ЦК України, зазначивши про те, що в ході розгляду справи позивачем не доведено належними та допустими доказами того, що вміст банківського сейфу-ячейкі №49, що розташована у приміщенні банку АТ «Укрсиббанк» за адресою: АДРЕСА_1 були набуті ними саме за час перебування у шлюбі та не вибули з власності до розірвання шлюбу, а відтак, є спільною сумісною власністю подружжя. Разом з тим, в ході розгляду справи неможливо встановити вміст банківського сейфу-ячейкі №49, що розташована у приміщенні банку АТ «Укрсиббанк» за адресою: АДРЕСА_1 , з цим повністю погоджується і колегія суддів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного зарібтку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Вказане також кореспондується з нормамист. 368 ЦК України, відповідно до якої спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності, є спільною сумісною власністю.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Доводи апеляційної скарги щодо наявності у скаржника доступу до банківського сейфу за наданою ОСОБА_2 довіреністю свідчить про спільний характер коштів чи цінностей, які в ньому зберігаються, колегія суддів відкидає, адже такий документ носить суто дозвільний характер від особи, яка укладала договір із банком про користування сейфом, та аж ніяк не встановлює вміст сейфу та перелік майна, яке зберігається у цьому сейфі та що може бути поділено між подружжям за наведеними вище нормами матеріального права.

Разом з цим колегія суддів відзначає, що твердження скаржника щодо помилкового ототожнювання судом першої інстанції відсутності опису вмісту сейфу та відсутності об`єкта права не можна прийняти до уваги, оскільки судом першої інстанції фактично встановлено як відсутність опису вмісту сейфу, а, відтак, як похідне, і відсутність об`єкту поділу, що скаржником не спростовано.

Отже, доводи апеляційної скарги висновок суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів та обставин у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду апеляційної інстанції.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене, підстав для скасування судового рішення в оскаржуваній частині та ухвалення нового рішення в цій частині, як про це просить скаржник, не встановлено.

Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кудрінська Юлія Євгенівна — залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 30 вересня 2025 року в оскаржуваній частині — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “02” червня 2026 року.

Повний текст постанови складено “12” червня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю.Петешенкова

М.О.Макаров