Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №331/5519/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Суд: Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній

Дата: 11 червня 2026 р.

Справа: №331/5519/25

Суддя: Кольц Д. М.

Справа № 331/5519/25

Провадження № 1-кп/331/372/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі

Головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, яке надійшло разом із угодою про визнання винуватості, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025000000000561 від 03.06.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області, громадянина України, одруженого, офіційно не працевлаштованого, має статус внутрішньо-переміщеної особи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч. 2 ст. 127 КК України, -

за участі

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

представника потерпілих

ОСОБА_7 обвинувачення, яке пред`явлено особі і визнане Судом доведеним.

1.1 Положеннями статті 5 Загальної декларації прав людини, статті 3 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та статті 7 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, які є частиною міжнародних нормативно-правових актів, згоду на обов`язковість яких надано Україною, передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню та жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню.

Аналогічні норми щодо заборони катувань, жорстокого чи нелюдського поводження визначені у статті 28 Конституції України як елемент конституційного права особи на повагу до її гідності.

Згідно із статтями 1 та 2 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (далі – Конвенція проти катувань) термін "катування" означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

Жодні виключні обставини, якими б вони не були, стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан не можуть бути виправданням катувань.

Наказ вищого начальника або державної влади не може служити виправданням катувань.

Як держава-учасник вказаної Конвенції Україна зобов`язана вживати ефективних законодавчих, адміністративних, судових та інших заходів для запобігання актам катувань на будь-якій території під її юрисдикцією.

Досудовим розслідуванням встановлено, що державна установа «Бердянська виправна колонія (№ 77)» (далі - ДУ «Бердянська виправна колонія № 77»), яка діє у складі Державної кримінально-виконавчої служби України, є установою закритого типу та відповідно до діючого законодавства здійснює правозастосовні та правоохоронні функції.

Вказана установа відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 15.12.2016 № 3679/55/5 є правонаступником Бердянської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 77), яка у свою чергу є правонаступником установи «Бердянська виправна колонія управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Запорізькій області № 77» згідно із наказом Державної пенітенціарної служби України від 17.04.2012 № 229.

Згідно із положенням про ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2018 № 2150/5, основним завданням виправної колонії є:

?виконання покарань у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;

?дотримання прав осіб, які тримаються у виправній колонії, вимог нормативно-правових актів щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізації законних прав та інтересів.

Виправна колонія у своїй діяльності керується Конституцією України, Кримінальним, Кримінальним процесуальним, Кримінально-виконавчим кодексами України, Законами України «Про попереднє ув`язнення», «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно із ст. 5 Кримінально-виконавчого кодексу України Кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.

Наказом Міністерства юстиції України від 30.01.2017 № 441/к на посаду начальника ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» з 01.02.2017 призначено Особу 1, який до того, починаючи з 31.12.2012 до 01.02.2017, безперервно обіймав посаду начальника Бердянської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№ 77) відповідно до наказу Державної пенітенціарної служби України від 31.12.2012 № 128о/с-12.

Окрім того наказом управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області від 30.10.2014 № 289 о/с на посаду першого заступника начальника – заступника начальника з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи Бердянської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області призначено Особу 2, яку він займав включно до 07.08.2020 до переведення на посаду начальника відділу по роботі зі слідчими ізоляторами Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України.

Надалі відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 26.01.2021 № 146к Особу 2 призначено на посаду начальника ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», яку він обіймав до 18.03.2021 включно.

Відповідно до п. 9 Положення про ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» начальник виправної колонії серед іншого:

- здійснює керівництво та організовує роботу виправної колонії, персонально відповідає за виконання покладених на виправну колонію завдань і функцій, дотримується штатної та фінансової дисципліни;

- визначає пріоритетні напрямки діяльності виправної колонії, відповідно до своєї компетенції підписує накази виправної колонії, організовує розробку та подає на затвердження до управління план роботи виправної колонії, розглядає та затверджує плани роботи її структурних підрозділів;

- розподіляє функції і повноваження своїх заступників та начальників структурних підрозділів виправної колонії;

- організовує і контролює проведення у виправній колонії заходів, спрямованих на виконання вимог нормативно-правових актів щодо порядку та умов тримання засуджених;

- організовує і здійснює оперативно-розшукову діяльність у виправній колонії з метою забезпечення безпеки засуджених, персоналу колонії та інших осіб; попередження і виявлення злочинів, вчинених у колонії, а також порушення встановленого порядку відбування покарань; виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень;

- контролює ефективне застосування сил та засобів, що залучаються для охорони та нагляду за засудженими, які тримаються у виправній колонії; особисто ставить конкретні завдання персоналу відділу нагляду і безпеки та відділу охорони;

- організовує та здійснює перевірки діяльності персоналу виправної колонії; вимагає належного виконання своїх функціональних обов`язків, дотримання службової дисципліни та законності, вживає заходів реагування тощо.

Згідно із посадовою інструкцією першого заступника начальника установи – заступника начальника установи з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», затвердженої начальником установи 03.08.2017, перший заступник начальника установи відповідає за ефективність нагляду за засудженими, їх надійну ізоляцію, здійснення заходів щодо запобігання та попередження втеч і інших злочинів, порушення режиму відбування покарання, виявлення каналів надходження до об`єктів установ заборонених предметів, організацію виховної роботи та підтримання службової дисципліни.

Перший заступник начальника установи несе відповідальність за неякісне або несвоєчасне виконання посадових завдань та обов`язків, бездіяльність або невикористання наданий йому прав, порушення норм етики поведінки службовця та обмежень, пов`язаних з прийняттям на державну службу.

Окрім того, згідно із ч. 1 ст. 2 закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться органи та установи виконання покарань.

Таким чином, займаючи у різні періоди часу посади першого заступника начальника – заступника начальника з нагляду і безпеки, охорони та оперативної роботи ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» та начальника ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» Особа 2 як керівник структурної одиниці органу державної влади здійснює функції представника влади, а також виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, у зв`язку із чим відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України, п. 3 Примітки до ст. 368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Займаючи посаду начальника ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», Особа 1, починаючи з 2016 року, більш точної дати та часу на встановлено, вирішив у протиправний спосіб використати займану посаду та надані службові повноваження з метою отримання неправомірної вигоди для себе шляхом вимагання та отримання грошових коштів від засуджених осіб, які відбувають покарання у очолюваній ним установі.

Усвідомлюючи, що для реалізації своїх злочинних намірів та прикриття злочинної діяльності необхідно розробити і запровадити відповідну схему та алгоритм послідовних дій, вчинення яких одноособово є неможливих, Особа 1 вирішив залучити до таких протиправних дій інших співробітників ДУ «Бердянська виправна колонія № 77».

Використовуючи свої владні повноваження, авторитет займаної посади та особисті відносини із підлеглими, Особа 1 повідомив про свої злочинні наміри першого заступника начальника установи – заступника начальника з нагляду і безпеки та оперативної роботи ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» Особу 2, який із власних інтересів особистого збагачення погодився на його пропозицію та надалі спільно із Особою 1 розробив плани вчинення протиправних дій.

Зокрема, за розробленим Особою 1 та Особою 2 спільним планом у межах ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» під їх керівництвом необхідно утворити стійке об`єднання із числа довірених працівників установи, які будуть безпосередньо виконувати поставлені завдання та реалізовувати злочинні плани.

Таким чином Особою 1 і Особою 2 протягом 2016 року до складу такого злочинного об`єднання залучено начальника оперативного відділу Особу 3, оперуповноважених оперативного відділу Особу 4, Особу 5, ОСОБА_3 , заступника чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки Особу 6, які входили до складу групи швидкого реагування, та інших невстановлених на теперішній час осіб із числа співробітників ДУ «Бердянська виправна колонія № 77».

Кожен із вищевказаних осіб з власних мотивів, а також під керівним впливом Особи 1 та Особи 2, погодилися на участь у злочинній організації, після чого її керівництвом всім учасникам доведено загальну мету розробленого плану на особисте збагачення та відведено ролі на виконання конкретних завдань.

Таким чином Особою 1 і Особою 2 протягом 2016 року для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів на території ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» з метою отримання неправомірної вигоди в цілях особистого збагачення була створена злочинна організація, яка характеризувалась наступним чином:

-попередньою зорганізованістю в спільне об`єднання для вчинення злочинів;

-чіткою ієрархією;

-стабільністю і згуртованістю свого складу;

-розробкою та узгодженням планів та методів вчинення злочинів, пов`язаних із катуванням засуджених та вимаганням у них і їх родичів грошових коштів;

-об`єднаністю злочинів єдиним планом з розподілом функції кожного із учасників групи, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети;

-обізнаністю усіх учасників групи з планом злочинних дій;

-наявністю загальновизнаних правил поведінки;

-домовленістю та готовністю до вчинення злочинів всіма членами злочинної організації у будь-який час;

-розподілом грошових коштів, отриманих від злочинної діяльності між всіма її учасниками;

-приховування наслідків вчинених протиправних дій та не притягнення учасників організації до кримінальної відповідальності за вчинені злочини.

Зокрема відповідно до розподілу ролей між учасниками створеної злочинної організації кожен з них виконував наступні ролі та завдання, а саме:

Особа 1, який виконував роль та функції організатора і керівника злочинної організації:

?здійснював загальне керівництво та координацію діями всіх учасників злочинної організації;

?спільно з іншими учасниками організації розробляв плани вчинення злочинів, координував їх дії під час вчинення кримінальних правопорушень;

?розподіляв ролі між усіма учасниками злочинної організації;

- встановлював визнані всіма учасниками правила поведінки та конспірації в організації та забезпечував їх дотримання;

- контролював і розподіляв грошові кошти, які отримувались від вчинення противоправної діяльності, між учасниками організації;

- здійснював підбір виконавців злочинів;

- призначав старшими днювальним та днювальними осіб із числа засуджених, які погодилися співпрацювати з адміністрацією ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» та стати учасником злочинної організації, виконуючи вказівки її керівників;

- забезпечував приховування наслідків вчинених протиправних дій та не притягнення учасників організації до кримінальної відповідальності за вчинені злочини;

Особа 2, який виконував роль та функції організатора і керівника злочинної організації:

?здійснював загальне керівництво та координацію діями всіх учасників злочинної організації, виконуючи при цьому вказівки Особи 1;

?розподіляв ролі між усіма учасниками злочинної організації;

- здійснював збір грошових коштів, які отримувались від вчинення противоправної діяльності, між учасниками організації;

- одержував свою частку неправомірної вигоди від протиправної діяльності;

- здійснював підбір виконавців злочинів;

- особисто контролював діяльність старших днювальних та днювальних, призначених із числа засуджених;

- забезпечував приховування наслідків вчинених протиправних дій та не притягнення учасників організації до кримінальної відповідальності за вчинені злочини,

ОСОБА_3 , Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6 як учасники злочинної організації виконували роль та функції виконавців вчиняли наступне:

?застосовуючи фізичне і психологічне насильство, здійснювали вплив на засуджених осіб, які прибували для відбування покарання до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», з мето зломлення їх волі та примусу беззаперечно виконувати вказівки адміністрації колонії, у тому числі явно протиправного характеру;

?застосовували до засуджених осіб заходи фізичного впливу, що принижують честь та гідністю особи, виявляючи при цьому осіб, що під страхом отримання тілесних ушкоджень погоджувалися співпрацювати із адміністрацією установи;

?здійснювали підбір виконавців злочинів;

?забезпечували старших днювальних та днювальних засобами телефонного зв`язку, які використовувалися ними при вчиненні злочинних дій, спрямованих на вимагання коштів в інших засуджених та їх родичів;

?одержував свою частку неправомірної вигоди від протиправної діяльності;

?забезпечували приховування наслідків вчинених протиправних дій та не притягнення учасників організації до кримінальної відповідальності за вчинені злочини.

За загальним планом отримання неправомірної вигоди здійснювалося наступним чином.

На першочерговому етапі реалізації злочинного плану оперативні працівники установи Особа 3, Особа 4, ОСОБА_3 , Особа 5, Особа 6 та інші невстановлені особи, виконуючи свої функції учасників злочинної організації, проводили приймання засуджених осіб, які прибули до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», та, виходячи за межі наданих їм повноважень, застосовували до них надмірну фізичну силу або дії психологічного тиску з метою зломлення їх волі та примусу надалі беззаперечно виконувати всі вказівки адміністрації установи.

Так, під час приймання засуджених із спеціалізованого автотранспорту, яким останні були доставлені на територію ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» для подальшого відбування покарання, оперативні працівники цієї установи до кожного із засуджених застосовували фізичну силу, наносячи їм удари руками, ногами, гумовими кийками у різні частини тіла, що також супроводжувалося образливими та принижуючими висловлюваннями.

Після цього оперативні працівники до кожного із засуджених, застосовуючи больові прийоми із заломлення рук за спину, відводили в сторону від загального місця збору, де пропонували взяти до рук віника і підмести підлогу. За прийнятими у кримінальній субкультурі серед засуджених осіб неформальними правилами та звичаями засуджені не повинні співпрацювати із структурами будь-якої влади, а засуджений, який погодився підмітати підлогу, таким чином виявляє свою згоду на співпрацю із адміністрацією колонії.

Знаючи про ці злочинні звичаї, оперативні працівники ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», застосовуючи фізичне насильство, змушували засуджених виконувати їх вимоги, а саме декілька разів підмести підлогу врученим віником, щоб надалі шантажувати цих засуджених, погрожуючи розповсюдженням інформації про їх співпрацю із адміністрацією установи.

До засуджених, які добровільно відмовлялися виконати такі вимоги, Особа 3, Особа 4, ОСОБА_3 , Особа 5, Особа 6 та інші оперативні працівники застосовували різноманітні види катувань, як зокрема нанесення ударів руками та ногами в різні частини тіла, нанесення ударів гумовими кийками, руками і ногами по тілу засудженого, замотаного в матрац, больове викручування рук за спиною, доведення до стану удушення шляхом затискання обличчя особи в мокрий матрац, тощо. Не витримуючи фізичної болі під час застосування такого різновиду катувань або під страхом їх застосування, засуджені особи погоджувалися виконувати вимоги адміністрації колонії.

Окрім того, після проведення відповідних процедур приймання засуджених, оперативні працівники за допомогою старших днювальних та днювальних, для психологічного тиску та збільшення ефекту пригнічення волі особи застосовували до засуджених принизливі процедури. За вказівкою одного із оперативних працівників засуджений мав ганчіркою помити унітаз у приміщенні вбиральні. Весь цей процес миття унітазу оперативний працівник знімав на відеокамеру, погрожуючи розповсюдити відзняте відео через мережу Інтернет та серед інших засуджених, усвідомлюючи, що за злочинними звичаями такий засуджений буде віднесений до однієї із найнижчих каст кримінальної субкультури, що може вплинути на спосіб та умови відбування ним покарання у цій чи іншій колонії.

Засуджені, які відмовлялися виконати такі дії, піддавалися вищевказаним аналогічним видам катувань і, не витримуючи їх проведення, змушені були виконати вказівку щодо миття унітазу.

Всі вищеописані протиправні дії як фізичних, так і психологічних видів катувань були застосовані оперативними працівниками ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» до засуджених з метою послабити або взагалі придушити волю людини, змусити її через відчуття постійного страху застосування фізичного насильства або психологічного приниження беззаперечно виконувати будь-які вказівки як працівників адміністрації установи, так і засуджених, призначених старшим днювальним та днювальними окремих відділень установи.

Надалі засуджені, які прибули для відбування покарання до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», поміщувалися до дільниці карантину і розподілу, на якому перебували строком не менше 14 днів, а потім переводилися до конкретно визначеного Особою 1 або Особою 2 відділення.

На цій стадії злочинного плану Особи 1 і Особи 2, який виконували всі учасники злочинної організації, залучалися інші відібрані особисто Особою 2 засуджені, які погодилися співпрацювати із адміністрацією колонії та відповідними наказами керівника установи були призначені старшими днювальними або днювальними. Пройшовши вищеописану процедуру приймання із застосуванням видів катувань та психологічного насильства, під страхом застосування фізичних покарань, такі засуджені погоджувалися стати учасниками злочинної організації. За вказівкою Особи 1 і Особи 2 старші днювальні і днювальні щоденно, систематично застосовували до інших засуджених різні види фізичних та психологічних катувань.

Зокрема, за вказівкою особисто Особи 2 старші днювальні і днювальні до інших засуджених застосовували, окрім загальних ударів руками і ногами в різні частини тіла, витончені види катувань, що супроводжувалися сильним больовим синдромом та як правило не залишали видимих тілесних ушкоджень. До таких видів катувань, запропонованих Особою 2, відносилися нанесення ударів пластиковою або дерев`яною палицею по стопах, внаслідок чого подальше ходіння особи було болісним та ускладненим, нанесення ударів кулаком в область хребців шиї, від яких потерпіла особа на мить втрачала координацію або взагалі свідомість (так звана «черепаха»), болісне викручування рук за спиною, що супроводжувалося укладеним процесом дихання (так звана «ластівка» або «заплив»), нанесення численних ударів палицею по сідничній області, відбивання фаланги пальців рук пластиковою або дерев`яною палицею, занесення під нігті грибкових інфекцій забрудненою швейною голкою, зв`язування або іммобілізація особи на тривалий час, довготривале стояння в одному положенні протягом декількох годин, присідання понад 500 і більше раз, безпідставне миття підлоги протягом цілого світлового дня та інші.

На будь-які скарги засуджених щодо застосування старшими днювальним або днювальними вищевказаних видів катувань адміністрація ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» не реагувала, приховуючи факти вчинення злочинів на території установи та забезпечуючи ухилення від відповідальності винних осіб, а начальник медичної частини ОСОБА_8 , виконуючи вказівку Особи 1, умисно не фіксував факти спричинення тілесних ушкоджень засудженим у відповідних медичних документах, тим самим сприяючи приховуванню тяжких та особливо тяжких злочинів.

Зламавши або послабивши такими катуваннями волю особи, днювальні та старші днювальні в рішучій формі пропонували їй за певну грошову суму уникнути катувань. Після того як засуджений погоджувався на їх вимоги, старші днювальні та днювальні надавали йому можливість, використовуючи надані оперативними працівниками заборонені у колонії мобільні телефони, зателефонувати своїм рідним та попрохати перерахувати на конкретно визначені банківські картки необхідну суму грошових коштів або здійснювати таке перерахування щомісячно. Щомісячну суму грошових коштів, яку таким чином повинні вимагати днювальні від інших засуджених, визначав особисто Особа 2, який щоденно контролював старших днювальних і надавав їм вказівки на вчинення тих чи інших насильницьких дій.

Банківські картки, на які надходили кошти, належали як правило рідним днювальних і старших днювальних, які надалі, не будучи обізнані із їх злочинними намірами та злочинним походженням грошей, знімали ці кошти та готівкою передавали у посилках до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77».

Для вчинення вищеописаних злочинних дій Особа 1 і Особа 2 протягом різного періоду часу у 2016-2020 роках залучили як учасників злочинної організації засуджених Особу 7 – старшого днювального відділення № 1, Особу 8 – старшого днювального відділення № 2, Особу 9 – старшого днювального відділення № 3, Особу 10 – старшого днювального відділення № 4, Особу 11 та Особу 12 – старших днювальних дільниці карантину і розподілу, Особу 13 – днювального першого заступника начальника установи. Всі вищевказані засуджені надали згоду на участь у злочинній організації і умисно за вказівкою її керівників Особи 1 та Особи 2 вчиняли злочинні дії щодо інших засуджених, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, які вони здійснювали для досягнення корисливих інтересів інших учасників злочинної організації.

Так, надавши свою згоду на участь у злочинній організації Особа 7, Особа 8, Особа 9, Особа 10, Особа 11, Особа 12 та Особа 13, відповідно до відведених їм ролей виконавців злочинних дій, виконували наступне:

?визнавали і дотримувалися визначених керівництвом злочинної організації правил поведінки її учасників та забезпечували їх дотримання іншими учасниками злочинної організації, на яких вони мали вплив;

?виконували вказівки керівників злочинної організації Особи 1 і Особи 2, спрямовані на реалізацію злочинного плану та досягнення його мети;

?за попередньою згодою із іншими учасниками злочинної організації застосовували фізичне і психологічне насильство, здійснювали вплив на засуджених осіб, які прибували для відбування покарання до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», з метою зломленя їх волі та примусу беззаперечно виконувати вказівки адміністрації колонії, старших днювальних і днювальних, у тому числі явно протиправного характеру;

?одноособово або за участі інших учасників злочинної організації застосовували до засуджених осіб різного роду види катувань шляхом умисного заподіяння фізичного болю, фізичного та морального страждання під час нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій, що принижують честь та гідністю особи, маючи на меті зламати їх волю та змусити підкоритися протиправним вимогам;

?здійснювали підбір виконавців злочинів, кандидатури яких повідомляли керівникам злочинної організації Особі 1 і Особі 2;

?використовуючи засоби телефонного зв`язку вимагали грошові кошти та інші матеріальні цінності в інших засуджених та їх родичів, погрожуючи застосуванням до засуджених насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи;

?отримували у посилках готівкові кошти, які передавали службовим особам адміністрації установи;

?забезпечували приховування наслідків вчинених протиправних дій та не притягнення учасників організації до кримінальної відповідальності за вчинені злочини, виконуючи для цього необхідні вказівки керівництва злочинної організації, у тому числі шляхом надання завідомо неправдивих показань свідка під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях.

Дотримуючись загального злочинного плану, розробленого керівниками злочинної організації для досягнення мети особистого збагачення, діючи під безпосереднім керівництвом і контролем Особи 2 засуджені Особа 7, Особа 8, Особа 9, Особа 10, Особа 11, Особа 12 та Особа 13 виконували відведені їм функції учасника злочинної організації щодо вимагання та збору грошових коштів із інших засуджених.

Так, з цією метою Особа 7 зв`язався із своєю бабусею ОСОБА_9 та надав їй вказівку завести банківську картку, на яку будуть надходити грошові кошти від осіб, які бажають підтримати засуджених, що відбувають покарання у ДУ «Бердянська виправна колонія № 77».

Виконуючи цю вказівку Особи 7 та не будучи обізнаною про його злочинні наміри, ОСОБА_9 повідомила йому номер своєї банківської картки НОМЕР_1 , відкритої в АТ КБ «ПриватБанк».

Надалі виконуючи команди Особи 7, ОСОБА_9 акумулювала на своєму банківському рахунку грошові кошти, що надходили від невідомих їй осіб, повідомляла про це Особі 7 шляхом смс-повідомлень або під час телефонних розмов та отримувала від нього вказівки щодо розпорядження цими коштами. Зокрема, певна частина цих коштів використовувалася на поповнення рахунків номерів мобільних телефонів, перерахування коштів визначеним Особою 7 особам, тощо. Іншу частину грошових коштів ОСОБА_9 за вказівкою Особи 7 знімала в банкоматах готівкою та пересилала їх в посилках для нього до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77».

У свою чергу, виконуючи вказівку Особи 2, Особа 10 зв`язався із своєю сестрою ОСОБА_10 та надав їй вказівку завести банківську картку, на яку будуть надходити грошові кошти від осіб, які бажають підтримати засуджених, що відбувають покарання у ДУ «Бердянська виправна колонія № 77».

Виконуючи цю вказівку Особи 10 та не будучи обізнаною про його злочинні наміри, ОСОБА_10 повідомила йому номер своєї банківської картки НОМЕР_2 , відкритої в АТ КБ «ПриватБанк».

Надалі виконуючи команди Особи 10, ОСОБА_10 акумулювала на своєму банківському рахунку грошові кошти, що надходили від невідомих їй осіб, повідомляла про це Особі 10 шляхом смс-повідомлень або під час телефонних розмов та отримувала від нього вказівки щодо розпорядження цими коштами. Зокрема, певна частина цих коштів використовувалася на поповнення рахунків номерів мобільних телефонів, перерахування коштів визначеним Особою 10. особам, тощо. Іншу частину грошових коштів ОСОБА_10 за вказівкою Особи 10 знімала в банкоматах готівкою та пересилала їх в посилках для нього до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77».

Засуджений Особа 9, зв`язався із своєю дружиною ОСОБА_11 , батьком ОСОБА_12 і близьким родичем ОСОБА_13 та надав їм вказівку завести банківські картки, на які будуть надходити грошові кошти від осіб, які бажають підтримати засуджених, що відбувають покарання у ДУ «Бердянська виправна колонія № 77».

Виконуючи цю вказівку Особи 9 та не будучи обізнаними про його злочинні наміри, ОСОБА_11 повідомила йому номер своєї банківської картки НОМЕР_3 , відкритої в АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_12 повідомив номер своєї банківської картки НОМЕР_4 , відкритої в АТ КБ «ПриватБанк», а ОСОБА_13 повідомив номер своєї банківської картки НОМЕР_5 , відкритої в АТ КБ «ПриватБанк».

Надалі виконуючи команди Особи 9, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 акумулювали на своїх банківських рахунках грошові кошти, що надходили від невідомих їй осіб, повідомляли про це Особі 9 шляхом смс-повідомлень або під час телефонних розмов та отримували від нього вказівки щодо розпорядження цими коштами. Зокрема, певна частина цих коштів використовувалася на поповнення рахунків номерів мобільних телефонів, перерахування коштів визначеним Особою 9особам, тощо. Іншу частину грошових коштів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за вказівкою Особи 9 знімали в банкоматах готівкою та пересилали їх в посилках для нього до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77».

Після цього за вищеописаним алгоритмом дій Особа 7, Особа 8, Особа 9, Особа 10, Особа 11, Особа 12, виконуючи свою роль учасника злочинної організації, діяли під час вимагання грошових коштів у засуджених, які відбували покарання у ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», та отримання цих коштів від їх рідних та близьких осіб.

Готівкові кошти, що надходили в посилках для вказаних осіб до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», отримували засуджені, які були призначені особистими днювальними Особи 2, та передавали їх останньому.

Надалі Особа 1 і Особа 2 щомісячно розподіляли отримані готівкові грошові кошти між собою та учасниками злочинної організації, окрім засуджених, залучених для вчинення катувань і вимагання.

У період з січня 2018 року по січень 2020 року учасники злочинної організації, діючи під керівництвом Особи 1 і Особи 2, застосували вищезазначені катування та вчинили вимагання грошових коштів відповідно до злочинного плану стосовно засуджених ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 .

Таким чином, створена та керована Особою 1 і Особою 2 злочинна організація шляхом вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів, якими є численні факти катувань, вчинені повторно та за попередньою змовою групою осіб, і вимагання, поєднані із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, досягала загальної мети – отримання неправомірної вигоди для особистого збагачення. Одночасно завдяки розробленим її учасниками заходам злочинна організація убезпечувала себе від викриття і діяла з протягом 2016-2020 років на території ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» за адресою: вул. Промислова, 1, м. Бердянськ Запорізької області та припинила своє функціонування після звільнення із керівних посад Особи 1 і Особи 2.

Дії, ОСОБА_3 прокурором кваліфіковані як вчинення умисних дій, які виразилися в участі у злочинній організації та участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 (в редакції статті до внесення змін Законом № 671-ІХ від 04.06.2020) Кримінального кодексу України.

1.2 23.03.2018 до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», розташованої за адресою: вул. Промислова, 1, м. Бердянськ Запорізької області, для подальшого відбування покарання відповідним етапом прибув засуджений ОСОБА_18 .

Після вивантаження із спеціального службового автомобіля для перевезення засуджених, у приміщенні внутрішнього двору ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» начальник оперативного відділу Особа 3, оперуповноважені оперативного відділу Особа 4, Особа 5, ОСОБА_3 , Особа 6 та інші невстановлені на теперішній час особи із числа співробітників ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», діючи під загальним контролем і керівництвом першого заступника начальника цієї установи Особи 2, здійснювали приймання засуджених, у тому числі ОСОБА_18 .

Дотримуючись загального злочинного плану та діючи відповідно до усних вказівок першого заступника начальника цієї установи Особи 2, оперативні працівники ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» ОСОБА_3 , Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6 до кожного із засуджених застосовували фізичну силу, наносячи їм удари руками, ногами, гумовими кийками у різні частини тіла, що також супроводжувалося образливими та принижуючими висловлюваннями.

При цьому всі вказані оперативні працівники діяли за спільною згодою, діючи відповідно до заздалегідь погодженого плану, вчиняючи спільні групові конклюдентні дії, дотримуючись загального умислу, спрямованого на заподіяння засудженим фізичного болю та фізичних страждань.

Після цього оперативні працівники до кожного із засуджених, у тому числі ОСОБА_18 , застосовуючи больові прийоми із заломлення рук за спину, відводили в сторону від загального місця збору, де пропонували взяти до рук віника і підмести підлогу. За прийнятими у кримінальній субкультурі серед засуджених осіб неформальними правилами та звичаями засуджені не повинні співпрацювати із структурами будь-якої влади, а засуджений, який погодився підмітати підлогу, таким чином виявляє свою згоду на співпрацю із адміністрацією колонії.

Знаючи про ці злочинні звичаї, оперативні працівники ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» ОСОБА_3 , Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6, застосовуючи фізичне насильство, змушували засуджених виконувати їх вимоги, а саме декілька разів підмести підлогу врученим віником, щоб надалі шантажувати цих засуджених, погрожуючи розповсюдженням інформації про їх співпрацю із адміністрацією установи.

До засуджених, які добровільно відмовлялися виконати такі вимоги, ОСОБА_3 , Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6 та інші оперативні працівники застосовували різноманітні види катувань, як зокрема нанесення ударів руками та ногами в різні частини тіла, нанесення ударів гумовими кийками, руками і ногами по тілу засудженого, замотаного в матрац, больове викручування рук за спиною, доведення до стану удушення шляхом затискання обличчя особи в мокрий матрац, тощо. Не витримуючи фізичної болі під час застосування такого різновиду катувань або під страхом їх застосування, засуджені особи погоджувалися виконувати вимоги адміністрації колонії.

Побачивши застосовані силові прийоми до інших засуджених, ОСОБА_18 , не бажаючи настання для себе негативних наслідків у вигляді спричинення сильного фізичного болю, погодився виконати вимогу оперативних працівників та, взявши до рук віника, підмів підлогу.

Окрім того, після проведення відповідних процедур приймання засуджених, оперативні працівники ОСОБА_3 , Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6 за допомогою старших днювальних та днювальних, для психологічного тиску та збільшення ефекту пригнічення волі особи застосовували до засуджених принизливі процедури. За вказівкою одного із оперативних працівників засуджений мав ганчіркою помити унітаз у приміщенні вбиральні в будівлі відділення карантину та розподілу. Весь цей процес миття унітазу оперативні працівники ОСОБА_3 і Особа 5, змінюючи один одного, знімали на відеокамеру, погрожуючи розповсюдити відзняте відео через мережу Інтернет та серед інших засуджених, усвідомлюючи, що за злочинними звичаями такий засуджений буде віднесений до однієї із найнижчих каст кримінальної субкультури, що може вплинути на спосіб та умови відбування ним покарання у цій чи іншій колонії.

Вказані види катувань, які завдавали сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань, ОСОБА_3 , Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6, діючи за прямою вказівкою керівників злочинної організації Особи 1 і Особи 2, застосовували стосовно засудженого ОСОБА_18 з метою зламати його волю та змусити беззаперечно виконувати вказівки як адміністрації установи, так і його особисті.

Дії ОСОБА_3 прокурором кваліфіковані як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 (в редакції статті до внесення змін Законом № 2812-IX від 01.12.2022) Кримінального кодексу України.

1.3 13.04.2018 до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», розташованої за адресою: вул. Промислова, 1, м. Бердянськ Запорізької області, для подальшого відбування покарання прибув засуджений ОСОБА_19 .

Після цього оперативні працівники до кожного із засуджених, у тому числі ОСОБА_19 , застосовуючи больові прийоми із заломлення рук за спину, відводили в сторону від загального місця збору, де пропонували взяти до рук віника і підмести підлогу. За прийнятими у кримінальній субкультурі серед засуджених осіб неформальними правилами та звичаями засуджені не повинні співпрацювати із структурами будь-якої влади, а засуджений, який погодився підмітати підлогу, таким чином виявляє свою згоду на співпрацю із адміністрацією колонії.

Побачивши застосовані силові прийоми до інших засуджених, ОСОБА_19 , не бажаючи настання для себе негативних наслідків у вигляді спричинення сильного фізичного болю, погодився виконати вимогу оперативних працівників та, взявши до рук віника, підмів підлогу.

Вказані види катувань, які завдавали сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань, ОСОБА_3 , Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6, діючи за прямою вказівкою керівників злочинної організації Особи 1 і Особи 2, застосовували стосовно засудженого ОСОБА_19 з метою зламати його волю та змусити беззаперечно виконувати вказівки як адміністрації установи, так і його особисті.

Дії ОСОБА_3 прокурором кваліфіковані як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 (в редакції статті до внесення змін Законом № 2812-IX від 01.12.2022) Кримінального кодексу України.

1.4 13.04.2018 до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», розташованої за адресою: вул. Промислова, 1, м. Бердянськ Запорізької області, для подальшого відбування покарання прибув засуджений ОСОБА_15 .

Після цього оперативні працівники до кожного із засуджених, у тому числі ОСОБА_15 , застосовуючи больові прийоми із заломлення рук за спину, відводили в сторону від загального місця збору, де пропонували взяти до рук віника і підмести підлогу. За прийнятими у кримінальній субкультурі серед засуджених осіб неформальними правилами та звичаями засуджені не повинні співпрацювати із структурами будь-якої влади, а засуджений, який погодився підмітати підлогу, таким чином виявляє свою згоду на співпрацю із адміністрацією колонії.

Побачивши застосовані силові прийоми до інших засуджених, ОСОБА_15 , не бажаючи настання для себе негативних наслідків у вигляді спричинення сильного фізичного болю, погодився виконати вимогу оперативних працівників та, взявши до рук віника, підмів підлогу.

Вказані види катувань, які завдавали сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань, ОСОБА_3 , Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6, діючи за прямою вказівкою керівників злочинної організації Особи 1 і Особи 2, застосовували стосовно засудженого ОСОБА_15 з метою зламати його волю та змусити беззаперечно виконувати вказівки як адміністрації установи, так і його особисті.

Дії ОСОБА_3 прокурором кваліфіковані як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 (в редакції статті до внесення змін Законом № 2812-IX від 01.12.2022) Кримінального кодексу України.

1.5 09.05.2018 до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», розташованої за адресою: вул. Промислова, 1, м. Бердянськ Запорізької області, для подальшого відбування покарання прибув засуджений ОСОБА_20 .

Після цього оперативні працівники до кожного із засуджених, у тому числі ОСОБА_20 , застосовуючи больові прийоми із заломлення рук за спину, відводили в сторону від загального місця збору, де пропонували взяти до рук віника і підмести підлогу. За прийнятими у кримінальній субкультурі серед засуджених осіб неформальними правилами та звичаями засуджені не повинні співпрацювати із структурами будь-якої влади, а засуджений, який погодився підмітати підлогу, таким чином виявляє свою згоду на співпрацю із адміністрацією колонії.

Побачивши застосовані силові прийоми до інших засуджених, ОСОБА_20 , не бажаючи настання для себе негативних наслідків у вигляді спричинення сильного фізичного болю, погодився виконати вимогу оперативних працівників та, взявши до рук віника, підмів підлогу.

Вказані види катувань, які завдавали сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань, ОСОБА_3 , Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6, діючи за прямою вказівкою керівників злочинної організації Особи 1 і Особи 2, застосовували стосовно засудженого ОСОБА_20 з метою зламати його волю та змусити беззаперечно виконувати вказівки як адміністрації установи, так і його особисті.

Дії ОСОБА_3 прокурором кваліфіковані як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 (в редакції статті до внесення змін Законом № 2812-IX від 01.12.2022) Кримінального кодексу України.

1.6 09.12.2018 до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», розташованої за адресою: вул. Промислова, 1, м. Бердянськ Запорізької області, для подальшого відбування покарання прибув засуджений ОСОБА_25 .

Після цього оперативні працівники до кожного із засуджених, у тому числі ОСОБА_25 , застосовуючи больові прийоми із заломлення рук за спину, відводили в сторону від загального місця збору, де пропонували взяти до рук віника і підмести підлогу. За прийнятими у кримінальній субкультурі серед засуджених осіб неформальними правилами та звичаями засуджені не повинні співпрацювати із структурами будь-якої влади, а засуджений, який погодився підмітати підлогу, таким чином виявляє свою згоду на співпрацю із адміністрацією колонії.

Побачивши застосовані силові прийоми до інших засуджених, ОСОБА_25 , не бажаючи настання для себе негативних наслідків у вигляді спричинення сильного фізичного болю, погодився виконати вимогу оперативних працівників та, взявши до рук віника, підмів підлогу.

Вказані види катувань, які завдавали сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань, ОСОБА_3 , Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6, діючи за прямою вказівкою керівників злочинної організації Особи 1 і Особи 2, застосовували стосовно засудженого ОСОБА_25 з метою зламати його волю та змусити беззаперечно виконувати вказівки як адміністрації установи, так і його особисті.

Дії ОСОБА_3 прокурором кваліфіковані як катування, умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 (в редакції статті до внесення змін Законом № 2812-IX від 01.12.2022) Кримінального кодексу України.

1.7 09.01.2019 до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», розташованої за адресою: вул. Промислова, 1, м. Бердянськ Запорізької області, для подальшого відбування покарання прибув засуджений ОСОБА_14 .

Після цього оперативні працівники до кожного із засуджених, у тому числі ОСОБА_14 , застосовуючи больові прийоми із заломлення рук за спину, відводили в сторону від загального місця збору, де пропонували взяти до рук віника і підмести підлогу. За прийнятими у кримінальній субкультурі серед засуджених осіб неформальними правилами та звичаями засуджені не повинні співпрацювати із структурами будь-якої влади, а засуджений, який погодився підмітати підлогу, таким чином виявляє свою згоду на співпрацю із адміністрацією колонії.

Пройшовши процедури больового викручування рук за спиною та удушення шляхом затискання обличчя особи в мокрий матрац, які спільно здійснили оперативні працівники ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» ОСОБА_3 , Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6, ОСОБА_14 , не бажаючи настання для себе негативних наслідків у вигляді подальшого спричинення сильного фізичного болю, погодився виконати вимогу оперативних працівників та, взявши до рук віника, підмів підлогу.

Побачивши застосовані силові прийоми до інших засуджених, ОСОБА_14 , не бажаючи настання для себе негативних наслідків у вигляді спричинення сильного фізичного болю, погодився виконати вимогу оперативних працівників та, взявши до рук ганчірку, помив унітаз у приміщенні вбиральні в будівлі відділення карантину та розподілу.

Вказані види катувань, які завдавали сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань, ОСОБА_3 , Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6, діючи за прямою вказівкою керівників злочинної організації Особи 1 і Особи 2, застосовували стосовно засудженого ОСОБА_14 з метою зламати його волю та змусити беззаперечно виконувати вказівки як адміністрації установи, так і його особисті.

Дії ОСОБА_3 прокурором кваліфіковані як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 (в редакції статті до внесення змін Законом № 2812-IX від 01.12.2022) Кримінального кодексу України.

1.8 05.09.2019 до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», розташованої за адресою: вул. Промислова, 1, м. Бердянськ Запорізької області, для подальшого відбування покарання прибув засуджений ОСОБА_23 .

Після цього оперативні працівники до кожного із засуджених, у тому числі ОСОБА_23 , застосовуючи больові прийоми із заломлення рук за спину, відводили в сторону від загального місця збору, де пропонували взяти до рук віника і підмести підлогу. За прийнятими у кримінальній субкультурі серед засуджених осіб неформальними правилами та звичаями засуджені не повинні співпрацювати із структурами будь-якої влади, а засуджений, який погодився підмітати підлогу, таким чином виявляє свою згоду на співпрацю із адміністрацією колонії.

Побачивши застосовані силові прийоми до інших засуджених, ОСОБА_23 , не бажаючи настання для себе негативних наслідків у вигляді спричинення сильного фізичного болю, погодився виконати вимогу оперативних працівників та, взявши до рук віника, підмів підлогу.

Вказані види катувань, які завдавали сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань, ОСОБА_3 , Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6, діючи за прямою вказівкою керівників злочинної організації Особи 1 і Особи 2, застосовували стосовно засудженого ОСОБА_23 з метою зламати його волю та змусити беззаперечно виконувати вказівки як адміністрації установи, так і його особисті.

Дії ОСОБА_3 прокурором кваліфіковані як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 (в редакції статті до внесення змін Законом № 2812-IX від 01.12.2022) Кримінального кодексу України.

1.9 29.09.2019 до ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», розташованої за адресою: вул. Промислова, 1, м. Бердянськ Запорізької області, для подальшого відбування покарання прибув засуджений ОСОБА_24 .

Після цього оперативні працівники до кожного із засуджених, у тому числі ОСОБА_24 , застосовуючи больові прийоми із заломлення рук за спину, відводили в сторону від загального місця збору, де пропонували взяти до рук віника і підмести підлогу. За прийнятими у кримінальній субкультурі серед засуджених осіб неформальними правилами та звичаями засуджені не повинні співпрацювати із структурами будь-якої влади, а засуджений, який погодився підмітати підлогу, таким чином виявляє свою згоду на співпрацю із адміністрацією колонії.

Пройшовши процедури больового викручування рук за спиною та удушення шляхом затискання обличчя особи в мокрий матрац, які спільно здійснили оперативні працівники ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» ОСОБА_3 , Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6, ОСОБА_24 , не бажаючи настання для себе негативних наслідків у вигляді спричинення сильного фізичного болю, погодився виконати вимогу оперативних працівників та, взявши до рук віника, підмів підлогу.

Побачивши застосовані силові прийоми до інших засуджених, ОСОБА_24 , не бажаючи настання для себе негативних наслідків у вигляді спричинення сильного фізичного болю, погодився виконати вимогу оперативних працівників та, взявши до рук ганчірку, помив унітаз у приміщенні вбиральні в будівлі відділення карантину та розподілу.

Вказані види катувань, які завдавали сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань, ОСОБА_3 , Особа 3, Особа 4, Особа 5, Особа 6, діючи за прямою вказівкою керівників злочинної організації Особи 1 і Особи 2, застосовували стосовно засудженого ОСОБА_24 з метою зламати його волю та змусити беззаперечно виконувати вказівки як адміністрації установи, так і його особисті.

Дії ОСОБА_3 прокурором кваліфіковані як катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 (в редакції статті до внесення змін Законом № 2812-IX від 01.12.2022) Кримінального кодексу України.

II. Зміст угоди про визнання винуватості.

08 червня 2026 року між прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_28 , була укладена угода про визнання винуватості, відповідно до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 255 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначених діяннях. Умовами угоди визначений також обов`язок обвинуваченого для з`ясування обставин вчинення кримінальних правопорушень надати суду визнавальні та викривальні показання щодо інших співучасників вчинених ним кримінальних правопорушень. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 за ст. 255 ч.1 КК України у вигляді 5-ти років позбавлення волі, за ст.. 127 ч. 2 КК України із застосуванням ст.. 69 КК України – у вигляді 4-х років позбавлення волі та з урахуванням ст..ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком із покладенням відповідних обов`язків. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

ІІІ. Позиція сторін кримінального провадження щодо укладення угоди.

Допитаний під час судового засідання обвинувачений вину у інкримінованих злочинах визнав у повному обсязі. Пояснив, що обставини викладені у обвинувальному акті відповідають дійсності, аналогічні пояснення він надавав також під час досудового розслідування. Провину визнає. Також підтвердив, що за умовами угоди на нього покладений обов`язок надати покази щодо відомих йому обставин злочинної діяльності інших осіб, про які зазначено у формулювання обвинувачення

ОСОБА_3 зазначив, що укладання угоди про визнання винуватості є добровільним, тиску та вмовлянь на укладання угоди до нього застосовано не було. При цьому судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Прокурор у судовому засіданні просив затвердити укладену угоду про визнання винуватості. Також надав матеріали, що характеризують особу ОСОБА_3 .

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні також просила затвердити укладену угоду, підтвердила, що укладання угоди її підзахисним було добровільним, і захисником обвинуваченому повністю роз`яснені наслідки укладання угоди.

До суду також надані письмові заяви потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 , ОСОБА_23 , ОСОБА_18 , ОСОБА_24 , ОСОБА_19 ОСОБА_25 про те, що вони не заперечують проти укладення угоди, ознайомлені із її змістом, умовами та узгодженим покаранням. У судовому засіданні представник потерпілих ОСОБА_7 підтвердив, що потерпілі надали згоду на укладення угоди, ознайомлені із її умовами та узгодженим покаранням. Просив затвердити угоду про визнання винуватості.

IV. Нормативно-правове обґрунтування затвердження угоди про визнання винуватості.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно п. 3 частини четвертої ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо:особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди

Зміст угоди відповідає положенням ст. 472 КПК України.

V. Кваліфікація дій обвинуваченої за законом України про кримінальну відповідальність

ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене

-ч. 1 ст. 255 КК України, а саме: вчинення умисних дій, які виразилися в участі у злочинній організації та участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 (в редакції статті до внесення змін Законом № 671-ІХ від 04.06.2020) Кримінального кодексу України;

-ч. 2 ст. 127 КК України, а саме: катування, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 (в редакції статті до внесення змін Законом № 2812-IX від 01.12.2022) Кримінального кодексу України.

Судом встановлено, що вказані правопорушення, згідно ст. 12 КК України, є тяжкими та особливо тяжким злочином.

VI. Мотиви, з яких суд затверджує угоду про визнання винуватості.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд також отримав усне підтвердження обвинуваченого, що він не перебуває під дією алкоголю чи наркотичних речовин, і повністю усвідомлює та може розпоряджатися своїми правами у судовому засіданні, а також усвідомлює наслідки своїх дій.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам кримінального процесуального законодавства.

У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України участь ОСОБА_3 як організатора злочинної організації не встановлена. ОСОБА_3 є виконавцем та пособником кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції статті до внесення змін Законом № 671-ІХ від 04.06.2020), ч. 2 ст. 127 (в редакції статті до внесення змін згідно із Законом № 2812-IX від 01.12.2022) КК України.

Судом також досліджені письмові докази, що характеризують обвинуваченого, а саме той факт, що обвинувачений раніше не судимий, одружений, має дитину, що має певні захворювання, є студентом денної форми навчання, обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання, на утриманні також має тещу пенсійного віку, є внутрішньо переміщеною особою.

Одночасно всі потерпілі заявили, що зі змістом угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 вони ознайомлені, її умови не порушують їхні законні права, свободи чи інтереси, а з обвинуваченим ОСОБА_3 вони досягли примирення.

Обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаюється у скоєному, критично оцінює свою злочинну поведінку, у тому числі шляхом повного визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність, а також надалі зобов`язується для з`ясування обставин вчинення кримінальних правопорушень надати суду визнавальні та викривальні показання щодо інших співучасників вчинених ним кримінальних правопорушень

Зважаючи на той факт, що умови даної угоди відповідають вимогам ст. 471 КПК України та КК України, враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_3 роз`яснені та зрозумілі наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав та необхідність затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 і призначення останньому узгоджених сторонами виду та міри покарання.

VІІ. Призначення покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення через службову залежність.

Обвинувачений своєю поведінкою дійсно виразив глибоке розкаяння щодо вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, надав викривальні покази щодо участі інших осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, їхньої протиправної поведінки та вказівок, що надає слідству об`єктивну картину перебігу розслідуваних обставин, також зазначив щодо системності протиправних порядків в ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» та протиправних вказівок зі сторони безпосереднього керівництва цієї установи, в службовій залежності яких він перебував.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 67 КК України – не встановлені.

Таким чином, враховуючи вказані пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих, при призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 255 (в редакції статті до внесення змін Законом № 671-ІХ від 04.06.2020), ч. 2 ст. 127 (в редакції статті до внесення змін Законом № 2812-IX від 01.12.2022) КК України наявні підстави для застосування ст. 69 КК України.

Підставою для застосування ст. 69 КК України також є те, що ступінь тяжкості кримінального правопорушення за вказаними статтями на даний час істотно зменшився, адже ОСОБА_3 , окрім іншого, подав рапорт на звільнення зі служби в ДУ «Бердянська виправна колонія № 77», що вказує на критичне відношення обвинуваченого до протиправних порядків здійснення службової діяльності у вказаній установі відбування покарань та небажання переступати межу закону. Також злочинна організація, очолювана колишніми начальником ДУ «Бердянська виправна колонія № 77» Особою 1 і його першим заступником Особою 2, перестала існувати після звільнення останніх із займаних посад.

Таким чином відповідно до ст.69 КК України вбачаються підстави для призначення ОСОБА_3 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за ч. 1 ст. 255 (в редакції статті до внесення змін Законом № 671-ІХ від 04.06.2020), ч. 2 ст. 127 (в редакції статті до внесення змін Законом № 2812-IX від 01.12.2022) КК України.

Слід також врахувати те, що підозрюваний є особою середнього віку (50 років), за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, має стійкі соціальні зв`язки, а також зареєстроване та постійне місце проживання, є внутрішньо переміщеною особою, має на утриманні сина 2001 року народження, який є студентом денного відділення, за час досудового розслідування проявляв належну процесуальну поведінку, поведінка підозрюваного до інкримінованих кримінальних правопорушень вказує на високу самокритичність до вчинених дій, на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Таким чином відповідно до ст.75 КК України наявні обставини, які вказують на можливість виправлення ОСОБА_3 без реального відбування покарання.

VІІІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов не заявлявся.

Клопотань щодо обрання, зміни чи скасування заходів забезпечення кримінального провадження не надходило.

Керуючись ст.ст.314,469,472,473,474, 475 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 08 червня 2026 року у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №62025000000000561, укладену між прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_28 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч. 2 ст. 127 КК України і призначити йому узгоджене покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України

-за ч. 1 ст. 255 КК України – 5 років позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 127 КК України – 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення покарань призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання якщо він протягом іспитового строку терміном 3(три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення:

- засудженим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою ст. 469 КПК України угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно вручити прокурору і обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Учасники судового провадження мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень. Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua