Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №299/1638/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/1638/26

Номер провадження 2/299/792/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.06.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі - головуючий – суддя Надопта А.А., секретар судового засідання – Стрижак О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

10.04.2026 позивачка подала до суду вказану позовну заяву.

Просить суд визнати за нею набуте в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 0,0692 га за адресою АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2121210100:00:004:0284, яка належала на праві власності в цілому ОСОБА_3 на підставі рішення міськвиконкому №36 від 22.02.1994, право власності посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку ЗК №040182 від 24.07.2006, виданим Виноградівською міською радою.

Позов обгрунтовано тим, що Позивачка стала одноосібним спадкоємцем за законом до майна ОСОБА_3 , її батька. Спадкоємець оформила спадщину на спадковий житловий будинок: Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.06.2024 у справі №299/2840/24 за позивачкою визнано право власності на будинок в АДРЕСА_1 , набуте в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 . Рішення набрало законної сили, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав. Позивачка з`ясувала, що при оформленні спадщини не було оформлено спадкування земельної ділянки під будинком. На цю земельну ділянку право власності спадкодавця посвідчене Державним актом на право власності на земельну ділянку ЗК №040182 від 24.07.2006. Проте, оригінал втрачено. Опубліковано оголошення про втрату Державного акту та про його недійсність у зв`язку із втратою (газета Регіональні новини від 04.04.2026).

Це земельна ділянка площею 0,0692 га за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2121210100:00:004:0284, належна на праві власності в цілому ОСОБА_3 на підставі рішення міськвиконкому №36 від 22.02.1994, право власності посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку ЗК №040182 від 24.07.2006, виданим Виноградівською міською радою.

У зв`язку із втратою правовстановлюючого документу позивачка не має можливості оформити спадщину у нотаріальному порядку.

Відповідач відзиву не подав.

У судове засідання на судовий розгляд справи учасники справи не з`явилися.

Позивач подала письмову заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач подав до суду письмову заяву, у якій визнав позов, підтвердив повідомлені позивачем обставини, просить розглядати справу без його участі.

Вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши наявні у справі письмові докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вирішив наступне.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку, що правовідносини, що виникли, врегульовані ЦК України (2003 р.).

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). В ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 стала одноосібним спадкоємцем за законом до майна ОСОБА_3 , її батька. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.06.2024 у справі №299/2840/24 за ОСОБА_1 визнано право власності на будинок в АДРЕСА_1 , набуте в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 . Рішення набрало законної сили, право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав. (Витяг із Державного реєстру речових прав №393864528 від 06.09.2024).

У справі №299/2840/24 брали участь ті самі особи, що й у даній справі. Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.06.2024 у справі №299/2840/24 встановлено, що ОСОБА_1 одноосібно, як спадкоємець першої черги за законом, прийняла спадщину за законом, яка відкрилася на день смерті її батька ОСОБА_3 , який на день смерті постійно проживав в м.Виноградів Закарпатської області. Інший спадкоємець за законом, її брат ОСОБА_2 , не прийняв спадщину та бажав, щоб спадщину оформила позивачка ОСОБА_1 в цілому.

Суд пересвідчився, що до складу спадщини ввійшла також земельна ділянка площею 0,0692 га за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2121210100:00:004:0284, належна на праві власності в цілому ОСОБА_3 на підставі рішення міськвиконкому №36 від 22.02.1994, право власності посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку ЗК №040182 від 24.07.2006, виданим Виноградівською міською радою (копія Державного акту додана до позову).

Зі слів позивача, оригінал Державного акту втрачено, опубліковано оголошення про втрату Державного акту та про його недійсність у зв`язку із втратою (газета Регіональні новини від 04.04.2026, копію оголошення додано до позову). Отже оригінал вказаного Державного акту є недійсним у зв`язку із опублікуванням оголошення про його втрату.

Через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу та опублікування оголошення про його втрату та про його недійсність - об`єктивно відсутня можливість оформлення спадщини шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК).

За змістом листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.03.2013 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Для подальшого утримання та збереження майна необхідно оформити право власності на спадкове майно, проте іншого способу, окрім визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку, не існує.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, та відповідних їм норм цивільного законодавства суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих доказів, які оцінені судом як належні, допустимі, достовірність яких не викликала у суду сумнівів, та сукупність яких є достатньою, - вирішив, що позов про визнання права власності, набутого шляхом спадкування за законом, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 81, 82, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , набуте в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 0,0692 га за адресою АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2121210100:00:004:0284, яка належала на праві власності в цілому ОСОБА_3 на підставі рішення міськвиконкому №36 від 22.02.1994, право власності посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку ЗК №040182 від 24.07.2006, виданим Виноградівською міською радою.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийНадопта А. А.