Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №127/17127/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/17127/26

Провадження № 3/127/3538/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 147643 від 05.05.2026: «23.04.2026 близько 12:30 год ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: місто Вінниця, вулиця Синьоводська, 138, Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини», вчинила домашнє насильство фізичного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: вдарила долонею по сідницях, внаслідок чого заподіяла шкоду фізичному здоров`ю дитини».

ОСОБА_1 до суду з`явилась, повідомила, що належним чином виховує своїх дітей. 23.04.2026, перебуваючи за адресою: місто Вінниця, вулиця Синьоводська, 138, Вінницька міська клінічна лікарня «Центр матері та дитини», у спокійній формі попросила старшу доньку одягнутись, однак, остання на прохання не відреагувала, після чого ОСОБА_1 дійсно здійснила один легенький шльопок по сідницях доньки, який не завдав фізичної чи психологічної шкоди дитині. Згодом, до неї підійшла невідома їй жінка, агресивно налаштована та почала висловлювати їй претензії з приводу виховання дітей, на що ОСОБА_1 їй відповіла, що це не її справа, та з дітьми залишила лікарню. Згодом до ОСОБА_1 додому прибули працівники поліції, які з її слів написали пояснення, які ОСОБА_1 вважає не зовсім достовірними. ОСОБА_1 в суді уточнила, що вона не била доньку по задній частині бедра, як зазначили працівники поліції у письмових поясненнях, а з виховною метою здійснила один шльопок по сідницях, який не завдав жодної шкоди дитині.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 статті 173-2 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Згідно з нормативним визначенням, закріпленим у пункті 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі – Закон № 2229-VIII), домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до визначення, яке надане у пункті 14 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII, психологічне насильство – це - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з визначенням, яке надане у пункті 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII, фізичне насильство – це - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не наділяє суд повноваженнями самостійно збирати докази та самостійно встановлювати в діях особи склад адміністративного правопорушення, елементи якого не зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Із письмових пояснень ОСОБА_1 від 05.05.2026, що містяться в матеріалах справи вбачається, що остання 23.04.2026 разом із дітьми, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувала у Вінницькій міській клінічній лікарня «Центр матері та дитини». ОСОБА_1 зазначає, що попросила Соломію одягнутись, однак вона проігнорувала прохання, після чого ОСОБА_1 вдарила доньку лодонею по задній частині бедра, в результаті чого ОСОБА_5 почала плакати. Після обстеження ОСОБА_1 разом з дітьми покинула лікарню.

В письмових поясненнях ОСОБА_6 від 29.04.2026 зазначено, що остання стала свідком того, як 23.04.2026 на третьому поверсі лікаріні невідома жінка з двома дітьми вчиняля домашнє насильство стосовно своєї доньки, а саме вдарила декілька разів по сідницях.

В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнила свої письмові пояснення від 05.05.2026, зазначивши, що вони були написані працівниками поліціїї з її слів не зовсім вірно. Насправді ОСОБА_1 здійснила один шльопок по сідницях доньки, оскільки та ігонрувала неоднорахові прохання матері збиратись. Дитина дійсно заплакала, але на думку матері шкоди фізичному здоров`ю дитини цей шльопок не завдав.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 147643 від 05.05.2026 зазначено, що 23.04.2026 близько 12:30 год ОСОБА_1 , перебуваючи вчинила домашнє насильство фізичного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: вдарила долонею по сідницях, внаслідок чого заподіяла шкоду фізичному здоров`ю дитини.

Однак, доказів завдання діями ОСОБА_1 шкоди фізичному здоров`ю малолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таких як, медичні висновки, довідки, тощо, суду не надано.

У протоколі прийняття заяви від ОСОБА_6 , про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.04.2026 та в письмових поясненнях ОСОБА_6 від 29.04.2026, викладено відомості про те, що ОСОБА_1 декілька разів вдарила дитину по сідницях. Проте сама ОСОБА_1 ці обставини в судовому засіданні заперечила, зазначивши, що один раз вдарила доньку по сідницях.

Неодноразове нанесення ОСОБА_1 ударів своїй доньці по сідницях заперечується ОСОБА_1 , зазначаючи, що це був не удар, а шьопок, при тому - одиничний. А достатніх доказів, які б беззаперечно вказували, що ОСОБА_1 23.04.2026 о 12:30 наносила своїй доньці ОСОБА_2 саме удари по сідницях, матеріали справи не містять.

Поряд з цим, для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.2 ст. 173-2 КУпАП, як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, саме як фізичне домашнє насильство, тобто насильство, яке завдало шкоди фізичному здоровю дитини, матеріали справи мають містити докази завдання цієї шкоди фізичному здоров`ю дитини, та в чому ця шкода полягала (фізичний біль, вплив на здоров`я тощо).

Проте, доказів завдання шкоди фізичному здоров`ю дитини та в чому ця шкода виявилась, матеріали справи не містять.

Слід зауважити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших доказів, не може бути достатнім доказом винуватості особи.

Крім того, ОСОБА_1 категорично заперечує вчинення домашнього насильства фізичного характеру відносно своєї малолітньої доньки - ОСОБА_2 , пояснюючи, що шльопок по сідницях був легенький, одиничний, та не завдав фізичної чи психологічної шкоди її донці.

Таким чином, при наявності двох протилежних версій, одна з яких не підтверджена достатніми доказам , а інша не спростована достатніми доказами, приймаючи до уваги норми статті 62 Конституції України, що всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1, 2 ст. 173-2, ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: