Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №148/27/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/27/26

Провадження №2/148/525/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення по сплаті аліментів,

встановив:

У січні 2026 року позивачка звернулася в суд з вказаним вище позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона та відповідач є батьками двох дітей -неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскільки відповідач ухилявся від свого обов`язку по утриманню дітей, то вона вимушена була звернутися з відповідною заявою до суду і Тульчинським районним судом Вінницької області ухвалено рішення від 05.05.2022 по справі №148/206/22, яким з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходів. Крім того, рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.11.2024 №148/2176/24 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 в розмірі 1/6 частки від усіх видів доходів за період з 17.09.2024 по 31.12.2025.

Відповідач за вказаними судовоми рішенням сплачував аліменти нерегулярно та не в повному обсязі, що призвело до заборгованості в розмірі 479 547 грн., з яких: за першим рішенням суду - 295 013 грн.; за другим рішенням суду - 184 534 грн.

Дана заборгованість виникла саме з вини відповідача, оскільки він свідомо ухилявся від виконання судових рішен. Жодних непереборюваних обставин, які б перешкоджали йому сплачувати аліменти немає. Відповідач рішення суду про стягнення аліментів не оскаржував, в подальшому з заявами до суду про зменшення розміру аліментів не звертався, що підтверджує те, що відповідач згоден з таким розміром аліментів.

Крім того, відповідач проходив військову службу, проте свідомо та спеціально не повідомляв державного виконавця про те, що його мобілізували, крім того він жодного разу не повідомляв виконавця про його переведення з однієї військової частини в другу, тому виконавець постійно вимушений був робити запити в органи державної податкової служби і лише потім надсилати постанову про звернення стягнення на заробітну плату Боржника, і саме по цій причині зростав борг по аліментам, так як боржник самостійно борг не гасив.

Згідно зроблених нею розрахунків пені, розмір пені становить: - за судовим рішенням №148/206/22 за період з 11.02.2022 по 01.12.2025 - 717 906,17 грн.; - за судовим рішенням №148/2176/24 за період з 17.09.2024 по 01.12.2025 - 424 953,84 грн.

Проте ціна позову зазначена 479 547 грн., оскільки сукупний розмір заборгованості на сина ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 479 547 грн. (295 013 грн. + 184 534 грн.), а згідно із частинами першою-третьою статті 196 СК У країни у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

З огляду на викладене, посилаючись на норми ст.196 Сімейного кодексу України, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів: - за рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.05.2022 №148/206/22 за період з 11.02.2022 по 01.12.2025 у розмірі 295013 грн.; - за рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.11.2024 №148/2176/24 за період з 17.09.2024 по 01.12.2025 у розмірі 184534 грн.

В судове засідання позивачка не з`явилася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Від неї до суду надійшла заява, в якій вона просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомив, з заявою про відкладення судового засідання не звертався, у встановлений строк відзиву на позов не подав.

За таких обставин у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України суд розглянув справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки позивачка не заперечила проти такого порядку вирішення спору.

У відповідності до ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Шпиківської селищної ради 05.08.2003 (а.с. 9) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого виконкомом Шпиківської селищної ради Тульчинського райу вінницької області 16.07.2019 (а.с. 10).

Також судом установлено, що за рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.05.2022 №148/206/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки зі всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.02.2022 і до досягнення дитиною повноліття та на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частку всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів щомісячно, починаючи з 11.02.2022 і до закінчення ним навчання, 30.06.2024 (а.с. 11-18).

В копії рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.11.2024 №148/2176/24 судом встановлено, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частку всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів щомісячно, починаючи з 17.09.2024 і до закінчення ним навчання, 31.12.2025 (а.с. 19-25).

Згідно копії розрахунку боргу по аліментах №35172/19.17-25 від 23.12.2025, виконаного головним державним виконавцем Тульчинського ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заборгованість ОСОБА_2 по аліментах на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки зі всіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.02.2022 і до досягнення дитиною повноліття, за пероід з лютого 2022 року по листопад 2025 року складає 295013 грн. (а.с.26-29).

Відповідно до копії розрахунку боргу по аліментах №35171/19.17-25 від 23.12.2025, наданого головним державним виконавцем Тульчинського ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заборгованість ОСОБА_2 по аліментах на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частку всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів щомісячно, починаючи з 17.09.2024 і до закінчення ним навчання, 31.12.2025, за період з вересня 2024 року по листопад 2025 року складає 184534 грн. (а.с. 30-31).

Згідно розрахунку пені, здійсненого позивачкою, прострочення сплати аліментів ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 за період за період з лютого 2022 року по листопад 2025 року складає 717906,17 грн.; на повнолітнього сина ОСОБА_6 за період з вересня 2024 року по листопад 2025 року - 424953,84 грн. (а.с. 33-35).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

За положеннями ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно Сімейного законодавства України, обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним. Закон не передбачає яких-небудь спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм ст. 549 ЦК України та ст. 196 СК України неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов`язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов`язання.

Як вказано вище, відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Відповідний правовий висновок викладений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18). При цьому Велика Палата вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухвалених судових рішеннях Верховного Суду України.

Аналогічно вирішено питання також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), згідно якої загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+(Anх1%хQn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня на заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Подаючи докази, сторони реалізовують своє право на доказування і одночасно виконують обов`язок із доказування, оскільки стаття 12 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п.22 роз`яснив, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Виходячи з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, відсутність вини в простроченні сплати аліментів повинен довести платник аліментів.

Доказів відсутності вини відповідача у несплаті аліментів останній суду не надав, тому суд дійшов висновку, що позивачка має право на отримання від відповідача неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

Що стосується розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, то суд вважає обгрунтованим розмір такої, визначений позивачкою в здійснених нею розрахунках, а саме за рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.05.2022 №148/206/22 за період з 11.02.2022 по 01.12.2025 у розмірі 295013 грн. (двісті дев`яносто п`ять тисяч тринадцять гривень); - за рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.11.2024 №148/2176/24 за період з 17.09.2024 по 01.12.2025 у розмірі 184534 грн., оскільки вони є детальними та обгрунтованими, виконані за формулою, яка описана судом вище. Крім того, позивачкою враховано вимоги ст. 196 СК України щодо граничного розміру пені, яка може бути стягнена з відповідача.

Свого розрахунку відповідач суду не надав.

За приписами, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, держави.

Відповідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Виходячи з викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 4795,47 грн. судового збору, що становить 1% від ціни позову, оскільки позивачка звільнена від його сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 196 СК України, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 141, ст. 263-265, 280-283, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів:

- за рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 05.05.2022 №148/206/22 за період з 11.02.2022 по 01.12.2025 у розмірі 295013 грн. (двісті дев`яносто п`ять тисяч тринадцять гривень);

- за рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 20.11.2024 №148/2176/24 за період з 17.09.2024 по 01.12.2025 у розмірі 184534 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі п`ятсот тридцять чотири гривні).

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави на рахунок UA908999980313111256000026001, Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) судовий збір в розмірі 4795,47 грн. (чотири тисячі сімсот дев`яносто п`ять гривень сорок сім копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 11.06.2026.

Суддя Л.А. Штифурко