Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №145/531/26 — Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/531/26

Провадження №2/145/684/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"12" червня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.

за участю: секретаря судового засідання Коржан Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Деребчин Шаргородського району Вінницької області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Гнівань Тиврівського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини на період перебування її в декретній відпустці по догляду за дитиною,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 до Тиврівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини на період перебування її в декретній відпустці по догляду за дитиною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 січня 2025 року вона уклала шлюб з відповідачем в даній справі. ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народився син, ОСОБА_3 . Син проживає із нею і перебуває на її утриманні.

Шлюб між нею та відповідачем не розірвано, але відповідач взагалі не займається вихованням дитини, не цікавиться її розвитком та ухиляється від матеріальної допомоги. Добровільно надавати кошти на утримання сина відповідач відмовляється, тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Вона тимчасово не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, тому позбавлена можливості працювати. Їй одній важко забезпечити сина самим необхідним та забезпечувати її власну життєдіяльність.

Відповідач, військовослужбовець, отримує хороші доходи і може утримувати її та допомагати їй в утриманні їхньої дитини. Вважає, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в розмірі 1\3 частини з всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше встановленого законом мінімального гарантованого розміру аліментів, на утримання сина ОСОБА_4 .

Також відповідач спроможний сплачувати аліменти і на її утримання в розмірі 1\6 частини з всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення сином, ОСОБА_3 , трьохрічного віку. Саме такий розмір аліментів буде достатній для того, щоб вона могла забезпечити дитину самим необхідним та забезпечити її власну життєдіяльність.Такий розмір аліментів не погіршить матеріального становища відповідача і є реальним для нього.

Просить стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти, в розмірі 1\3 частини з всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше встановленого законом мінімального гарантованого розміру аліментів, на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до його повноліття, починаючи з дня подачі даної заяви. Та стягувати аліменти на її утримання в розмірі 1\6 частини з всіх видів його заробітку щомісячно, до досягнення сином, ОСОБА_3 , трьохрічного віку. Рішення в частині стягнення аліментів в розмірі за один місяць просить звернути до негайного виконання.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 01.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини на період перебування її в декретній відпустці по догляду за дитиною прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі. Дану справу суд вирішив розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб. Сторонам встановлено строки для подачі заяв по суті справи. Судовий розгляд справи по суті призначено було на 23.04.2026 та 14.05.2026.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, про час, дату та місце судового засідання повідомлена своєчасно, в установленому законом порядку, що стверджується розпискою про отримання судової повістки. 23.04.2026 надала до суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи. Позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з`явився, про розгляд справи був належно повідомлений в силу приписів п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відзиву до суду не подав. Так, згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2542347 від 31.03.2026 ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.13). На зазначену адресу 02.04.2026 рекомендованим листом скеровано копію ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області про відкриття провадження у справі та призначення судового розгляду в судовому засіданні на 23.04.2026 разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів,який 11.04.2026 вручений адресату. 21.05.2026 на зазначену адресу направлено судову повістку на 10.06.2026, яку 28.05.2026 вручено дружині, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення .

Частиною 3 ст. 130 ЦПК України передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши заяви по суті справи, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, вислухавши доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

24.01.2025 ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 24.01.2025 (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 2).

Як вбачаться із змісту заяви по суті справи (позовної заяви), шлюб між сторонами не розірвано, але відповідач взагалі не займається вихованням дитини, не цікавиться її розвитком та ухиляється від матеріальної допомоги. Добровільно надавати кошти на утримання сина відповідач відмовляється, тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Згідно із витягом з реєстру Гніванської територіальної громади від 24.03.2026 № 2026/004678657 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає (зареєстрований) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

Згідно із витягом з реєстру Гніванської територіальної громади від 24.03.2026 № 2026/004677489 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає (зареєстрований) за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 24.03.2026 син проживає разом із позивачкою. ОСОБА_2 мобілізований, кошти на утримання дитини дає не регулярно, на її вимогу. Іншої участі у вихованні дитини не приймає (а.с.13).

Згідно копії наказу ТОВ "Грін Кул" про надання відпустки №3560-В ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку, з 17.10.2025 по ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.4).

Таким чином, судом установлено, що сторони у даній справі разом не проживають, спільного господарства не ведуть. Позивачка разом із сином проживають у м. Гнівань Вінницького району Вінницької області. Позивачка не працює, оскільки здійснює догляд за сином. Відповідач є військовослужбовцем, отримує дохід.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку дослідженим доказам з точки зору належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності наявних у справі доказів у їх сукупності, суд посилається на такі норми матеріального і застосовує наступні норми процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень статей 76 - 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з положеннями статей 78 - 80 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Щодо стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй "Про права дитини" від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку.

Відповідно до положень ст. 1-3 Конвенції ООН "Про права дитини" в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Статтею 51 Конституції України та статтями 180, 191 Сімейного Кодексу України (далі СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 141 СК України, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Розірвання шлюбу між батьками чи проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ст. 182 СК України до обставин, які суд досліджує при визначенні розміру аліментів на дитину відносяться: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною другою ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Прожитковий мінімум на час розгляду справи для дітей віком до 6 років становить 2817 гривні на місяць (ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” від 03.12.2025 № 46959-ІХ ).

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу матері, батька або у твердій грошовій сумі) здійснюється за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, та змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Тобто спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) здійснюється за рішення суду, але за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином суди не вправі виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати спосіб стягнення аліментів, оскільки це буде порушенням принципу диспозитивності, визначеного ст. 13 ЦПК України.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04.07.2018 № 490/4522/16-ц.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні усіх обставин справи, суд прийшов до наступних висновків.

Обов`язок відповідача утримувати свою неповнолітню дитину випливає з положень діючого законодавства.

Визначаючись щодо розміру та способу стягнення аліментів, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, факт проживання неповнолітньої дитини з матір`ю, вік дитини, вартість життя на теперішній час та необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб, розвитку, здоров`я дитини, матеріальне становище та стан здоров`я платника аліментів, який є молодою людиною працездатного віку, розмір його доходів невідомий, має можливість надавати матеріальну допомогу (іншого судом не встановлено), а дитина потребує такої допомоги. Тому, суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дитини, взаємний обов`язок батьків по її утриманню, інші встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, вважає розумним та справедливим стягнення аліментів на утримання однієї дитини в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Суд звертає увагу, що відповідач доказів належного виконання своїх обов`язків по утриманню дитини до суду не надав, а тому право позивача на отримання аліментів на утримання спільної дитини сторін підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача коштів на утримання дитини (аліментів). Разом із тим, суд враховує те, що позивачем не надано суду жодного обґрунтування заявленого розміру аліментів, про стягнення якого перд`явлено позов.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів підлягають до часткового задоволення, і з відповідача слід стягувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму і не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Доказів, які б спростовували вищевикладене, сторонами не надано.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд вважає об`єктивним та справедливим розмір аліментів на утримання дитини сторін у вигляді 1/4 частини доходу відповідача щомісячно, і таким, що відповідатиме загальновстановленому розміру аліментів на дитину при визначенні розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) батьків (ч.5 ст.183 СК України).

Щодо стягнення аліментів на утримання дружини.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст. 75, 84 СК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Згідно з ч. 2, 4, 6 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Отже, особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується Кабінетом Міністрів України.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

В постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Оскільки, спільна дитина позивача та відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не досягла трирічного віку, проживає разом з позивачкою. Отже, позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини є обґрунтованими.

Водночас, визначаючи розмір таких аліментів суд враховує те, що позивачка не працює у зв`язку із здійсненням догляду за дитиною, а відповідач є військовослужбовцем, висновок суду про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, позицію відповідача щодо можливості сплати аліментів на утримання дружини в розмірі 1/6 частини з всіх видів його заробітку щомісячно.

Інших доказів на підтвердження обставин, які враховуються при визначенні розміру аліментів сторони не надали. Крім цього суд керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

З урахуванням викладеного, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб позивачки, можливостей відповідача, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини частково та стягнути аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання дружини в розмірі 1/10 частини з всіх видів його заробітку щомісячно до досягнення дитиною трьох років. Саме такий розмір аліментів, на переконання суду, з урахуванням усіх встановлених обставин справи, відповідатиме критерію справедливості та пропорційності.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 79, ст. 191 СК України стягнення аліментів слід розпочати з часу пред`явлення позову, а саме з 25.03.2026.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивачку звільнено від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 931,84 грн грн (позовні вимоги задоволені у пропорційному розмірі 70,0%).

Керуючись ст. 141, 180, 181, 184, 191 СК України, ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-259, 236-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини до досягнення дитиною трьох років задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання малолітньої дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 25.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на її утримання у розмірі 1/10 частини від усіх видів його доходу щомісячно, починаючи стягнення з 25.03.2026 та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір в сумі 931 (дев`ятсот тридцять одну) гривню 84 копійки (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, № рахунку: UA908999980313111256000026001, код та найменування класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір (стягувач Державна судова адміністрація України).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 12 червня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Деребчин Шаргородського району Вінницької області, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Гнівань Тиврівського району Вінницької області, зареєстрований та проживаючий АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

Суддя Патраманський І. І.