Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №139/372/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/372/26

Провадження № 3/139/85/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Тучинська Н.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов із Могилів-Подільського РВП ГУПН у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 2 ст. 126, ч. 5 та ч. 6 ст. 121 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого на АДРЕСА_1 , громадянки України,

У С Т А Н О В И Л А:

20 травня 2026 року о 16-ій годині 25 хвилин неповнолітній ОСОБА_1 керував автодорогою О-02-01-05 Гулі - Муровані Курилівці біля с. Бахтин мопедом марки «FORTE», на якому був відсутній номерний знак та який не був зареєстрований в уповноваженому органі МВС протягом 10 діб з моменту придбання; при цьому, під час руху на мопеді на водієві не було мотошолому; у нього відсутнє посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; водій перебував у стані алкогольного сп`яніння, тестування на яке було проведено на місці зупинки транспортного засобу із застосування спеціального приладу «Drager» Alcotest 6810 № ARBE-0029, який показав вміст алкоголю у випарах з видиху в розмірі 1,43 проміле.

Такими протиправними діями неповнолітній ОСОБА_1 порушив п. 2.1. «а», п. 2.3. «г», п. 2.9. «а» п. 2.9. «в» та п. 30.1. ПДР України і вчинив адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачено ч. 1 ст. 130, ч. 2 ст. 126, ч. 5 та ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до доданої до відповідних протоколів про адміністративне правопорушення копії свідоцтва про народження, ОСОБА_1 є неповнолітньою особою віком 16 років, а його законними представниками є ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_3 (мати).

Відповідно до положень ст. 221 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, вчиненні особами віком від 16 до 18 років розглядуються суддями місцевих судів.

На розгляд судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Тучинської Н.В. 29 травня 2026 року на підставі відповідних протоколів автоматизованого розподілу судових справ передано 4 справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 . Відповідними постановами від 01 червня 2026 (а.с. 25, 36, 47) справи об`єднано в одне провадження.

На розгляд справи 12 червня 2026 року ОСОБА_1 та його законний представник не з`явилися. Про час і місце розгляду справи особа, що притягується до адмінвідповідальності, повідомлялася шляхом направлення SMS-повістки на мобільний телефон (а.с. 48) на підставі особистої заяви (а.с. 19). Крім того, неповнолітньому ОСОБА_1 та його матері було направлено судову повістку, яку вони отримали 05 червня 2026 року (а.с. 49).

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи, суддя, враховує положення речення 3 ч. 1 ст. 268 КУпАП, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутності. Крім того, слід зауважити, що на офіційному сайті «Судова влада України», за допомогою якого будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи та стадії її розгляду, у режимі онлайн фіксуються дата і час кожного судового засідання всіх справ, які розглядаються судами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 121, ст. 126, ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою.

За таких обставин справа вирішується за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Розглянувши справу та оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшла до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вмінених йому правопорушеннях, зокрема, у порушенні правил користування мотошоломами; у керуванні ТЗ, не зареєстрованим у встановленому порядку; у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом; у керуванні ТЗ у стані алкогольного сп`яніння.

Так, вина ОСОБА_1 доведена обставинами, викладеними у протоколах про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 670959 (а.с. 1), серії ЕПР1 № 671009 (а.с. 11), серії ЕПР1 № 670982 (а.с. 27) та серії ЕПР1 № 670968 від 20 травня 2026 року, висновком тестування на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 14), довідкою начальника САП ВВГ Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області Максима Олійника про неотримання посвідчення водія (а.с. 12), а також вмістом технічного запису фіксації правопорушень (а.с. 22).

Мірою відповідальності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, є адміністративне стягнення (ст. 23 КУпАП).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених, зокрема, частинами першою, другою і третьою статті 130, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Наразі судом не встановлено будь-яких обставин, які б знижували міру відповідальності неповнолітнього аж до застосування заходів впливу, а не адміністративного стягнення. Так, на відеофіксації події ОСОБА_1 визнає всі факти порушення ним ПДР України, однак, він вчинив сукупність правопорушень умисно, розуміючи протиправність своїх дій, оскільки неодноразово, звертаючись до товариша, говорив: «Бачиш, покаталися…».

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 2 статті 36 КУпАП встановлено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Санкція ч. 5 статті 121 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а санкція ч. 6 статті 121 КУпАП - штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З урахуванням приписів ч. 2 ст. 36 КУпАП в даній справі стягнення щодо ОСОБА_1 слід застосувати те, що передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, враховуючи обставину, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримувала взагалі, та вирішуючи питання про можливість застосування до неї стягнення у виді позбавлення права керувати ТЗ, суддя керується таким:

Адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст цієї норми свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

При призначенні стягнення суд також враховує правову позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20: «… покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції … і полягає у забороні керувати транспортними засобами». «Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом , а також нівелює попереджувальну мету покарання». Таким чином ОП ККС ВС дійшла висновку, що «суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами».

Отже, законодавець у санкції частини 1 статті 130 КУпАП визначив як основне обов`язкове стягнення штраф з обов`язковим додатковим стягненням - позбавленням права керування транспортними засобами. Вказане положення є імперативним щодо позбавлення права керування транспортним засобом, і таке стягнення має бути застосовано безальтернативно.

Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення. Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, із ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 665 гривень 60 копійок.

Керуючись ч. 2 ст. 36, ст. 122-4, 124, ч. 5 ст. 126, ст. 40-1, ст.ст. 221, 283, 284, 287, 294, 307, 308 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 2 ст. 126, ч. 5 та ч. 6 ст. 121 КУпАП.

На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , піддати адміністративному стягненню, встановленому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

На підставі ч. 3 ст. 307 КУпАП України, у разі відсутності самостійного заробітку у ОСОБА_1 штраф стягнути з батьків: ОСОБА_2 та/або ОСОБА_3 .

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Мурованокуриловецький районний суд протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Суддя: ____________