Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №754/1784/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/5065/26

Справа №754/1784/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т. А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, в особі свого уповноваженого представника, звернулась до суду із вищевказаною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позовна заява вмотивована тим, що приватним нотаріусом Грисюк О. В. був вчинений виконавчий напис за № 86795 від 12.06.2021 р. про стягнення з позивачки на користь відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 24 780, 00 грн. Постановою приватного виконавця Сидорук Л. В. від 01.09.2021 року було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_1. Вчинений виконавчий напис позивачка вважає незаконним з огляду на те, що він вчинений приватним нотаріусом з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчого напису нотаріусом та є таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав

Ухвалою суду від 17.02.2026 року вищевказану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

19.02.2026 року через систему «Електронний суд» представником позивачки подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою від 23.02.2026 року було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Одночасно судом було витребувано від Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни належним чином засвідчену копію матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 86795 від 12.06.2021 р.

Разом з цим учасникам справи було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі та направлено відповідачу копії позовної заяви з додатками та встановлено для учасників строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

10.03.2026 року та 11.03.2026 року на адресу суду від відповідача ТОВ «Дорі Фінанс» надійшли додаткові пояснення, з яких вбачається, що сторона відповідача не погоджується з вимогою про стягнення витрат на правничу допомогу, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню судом. Разом з тим, відзиву на позовну заяву не надано.

Третя особа: Приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про розгляд справи повідомлялася шляхом направлення поштової кореспонденції, яка повернулась на адресу суду з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою». Витребувані ухвалою суду документи третя особа не надала.

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про розгляд справи повідомлялася шляхом направлення поштової кореспонденції, яка була вручена за довіреністю 02.03.2026.

Згідно із вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Нормами ч. 6 ст. 13 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частини 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, позивачка просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 86795 від 12.06.2021 року, що вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грисюк О. В. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дорі Фінанс».

Разом з тим, позивачкою та її представником до позовної заяви долучено копію виконавчого напису №31515 вчиненого Приватним нотаріусом Головкіною Я. В. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП».

Судом було витребувано від Приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни належним чином засвідчену копію матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 86795 від 12.06.2021 р.

Станом на дату ухвалення рішення вищевказані документи на адресу суду не надійшли.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням того, що сторонами у справі не надано оскаржуваний виконавчий напис у суду відсутня можливість встановити наявність оскаржуваного виконавчого напису № 86795 від 12.06.2021 року, що вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грисюк О. В.

Крім того, як вбачається з копії долученого виконавчого напису 18.03.2021 року Приватним нотаріусом Головкіною Я. В. було вчинено виконавчий напис №31515 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП».

Однак позивачкою пред`явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс», яке не є стягувачем за долученим виконавчим написом.

Крім того, позивачкою загалом не заявлено позовних вимог щодо визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №31515 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП».

Доказів того, що Приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис №86795 від 12.06.2021 р. суду загалом не надано жодною зі сторін у справі.

Суд зазначає, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є окремою підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у справах з подібними правовідносинами: у постанові від 19 серпня 2020 року (справа № 201/16327/16-ц, провадження № 61-43384св18), у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 640/10507/18, провадження № 61-18941св20).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені факти і відповідні їм правовідносин, суд приходить до висновку, що позивачкою загалом не доведено належними та допустими доказами як самого факту вчинення виконавчого напису №86795 від 12.06.2021, так і здійснення виконавчих дій на підставі вказаного документу, а відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення пред`явлених позивачкою ОСОБА_1 позовних вимог до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс», а відтак в їх задоволенні слід відмовити.

Питання щодо визнання долученого до позовної заяви виконавчого напису №31515 від 18.03.2021 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» таким, що не підлягає виконанню судом не вирішувалось, оскільки позовних вимог за вказаним виконавчим написом до стягувача ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП» заявлено не було.

При цьому, судом роз`яснюється позивачці її право пред`явити позов до належного відповідача, а саме до стягувача за належним виконавчим написом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорі Фінанс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 11.06.2026.

Суддя: Т. А. Зотько