Постанова від 03 червня 2026 р. у справі №753/2276/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2276/26

провадження № 3/753/1327/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Щасна Т.В., за участю захисника Лихачової М.Б. (в режимі ВКЗ), розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130 КУпАП

В с т а н о в и в:

11 січня 2026 року о 06 год. 12 хв. на вул. Колекторній, 1 в м. Києві, ОСОБА_1 був зупинений за порушення ПДР та в порушення п. 2.5 ПДР України керував автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» та у лікаря нарколога, водій відмовився на місці події, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

23.02.2026 р. захисник Лихачова М.Б. надіслала до суду клопотання про розгляд вказаного адміністративного протоколу просила проводити у режимі відео-конференції.

Враховуючи клопотання захисника, те що вона фактично не має можливості з`явитися до суду у зв`язку з веденням активних бойових дій на території України та небезпекою під час переміщення з місця проживання до місця проведення судового засідання, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника та розгляд зазначеної справи провести в режимі відео-конференції.

В подальшому 18.03.2026 р. та 31.03.2026 р. адвокат Лихачова М.Б. надіслала до суду клопотання про зупинення провадження у справі стосовно ОСОБА_1 , оскільки останній проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , надавши довідку з в/ч № 612 від 04.02.2026 р. Своє клопотання адвокат обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 в даний час, у зв`язку із поставленим перед ним завданням, участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на даний час не має можливості з об`єктивних причин реалізовувати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, зокрема брати участь у судових засіданнях, тоді як для повного та всебічного з`ясування обставин справи, у тому числі надання пояснень, необхідною умовою є його особиста участь. У зв`язку з викладеним захисник просить зупинити провадження у вказаній справі ро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП до звільнення його з військової служби. При цьому у своїх клопотаннях захисник посилається на рішення Великої палати Верховного Суду від 12.11.2025 р., в якому зроблено висновок про обов`язок суду зупиняти провадження у справах за участю військовослужбовців (справа 754/947/22) та практику апеляційних судів України.

Під час розгляду справи, захисником було підтримано дане клопотання.

Суд, вивчивши вказане клопотання дійшов до висновку, що воно задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до вимог ст. 268 КУпАП згідно якої, справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, не відносяться до категорії справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою та дозволяють суду розглянути справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім цього, суд враховує те, що ОСОБА_1 звернувся за юридичною допомогою до адвоката Лихачової М.Б. та скористався своїм правом на захист, що не позбавляє його права надати свої заперечення та пояснення щодо фактичних обставин справи через свого представника.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до вимог КУпАП, перебування на військовій службі особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення не є підставою для зупинення провадження у справі.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи, а відтак мав достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема для подання письмових пояснень, узгодження правової позиції із захисником, а також вжиття заходів щодо прибуття до суду.

Проте, будь-яких відомостей про об`єктивну неможливість участі у судовому засіданні або належних підтверджень поважності причин неявки до суду останнім надано не було.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутність ОСОБА_1 у судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім цього, суд звертає увагу, що частиною 4 ст. 277 КУпАП передбачено лише можливість зупинення строків розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Беручи до уваги викладене вище, зважаючи на відсутність процесуально визначених КУпАП підстав для зупинення провадження у справі, а також те, що введення воєнного стану не впливає на процес здійснення судочинства, суд дійшов висновку, що варто відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Далі захисник Лихачова М.Б. надіслала до суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушення та письмові пояснення щодо обставин, викладених у протоколі та просила закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

В свої запереченнях захисник Лихачова М.Б. вказує, що матеріали справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не відповідають вимогам чинного законодавства, а зібрані докази є недопустимими у зв`язку із порушенням встановленого процесуального порядку.

Так, у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у зв`язку з чим він і не мав обов`язку, як водій, проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Водночас, на думку захисника, працівники поліції не є уповноваженими особами, які мають право проводити огляд військовослужбовця Збройних Сил України, яким являється ОСОБА_1 . Захисник зазначає, що ОСОБА_1 одразу повідомив працівникам поліції про те, що є військовослужбовцем.

Крім того, в порушення вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376 у графі «до протоколу додається» не зазначено жодних додатків із конкретною ідентифікацією документів, а зазначені загальні формулювання.

Водночас працівником поліції не було належним чином роз`яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП, а також не надано можливості ознайомитися з протоколом, що є порушенням вимог п. 11 Інструкції. Не надано право на правову допомогу.

Працівниками поліції не зазначено підстави зупинки та не було складено окремий протокол про адміністративне правопорушення, що є грубим порушенням вимог КУпАП і ставить під сумнів законність зупинки і подальших дій поліцейських.

Також на думку захисника у поліцейських були відсутні підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до Інструкції № 1452/735 огляд можливий лише за наявності ознак сп`яніння. Як вбачається з відеозапису ОСОБА_1 поводив себе спокійно, мова була виразною та чіткою, і хода нічим не відрізнялася. ОСОБА_1 вказував поліцейським, що приймає медичні препарати і проходить лікування у зв`язку із гіпертонічною хворобою.

Разом з цим, у своїх запереченнях захисник зазначала, що ОСОБА_1 проходить військову службу і виконує обов`язки водія, регулярно залучається до виконання бойових завдань в зоні бойових дій, де керування транспортним засобом є невід`ємною частиною виконання бойових та службових завдань, а у разі позбавлення останнього права керування транспортним засобом фактично унеможливить виконання ним поставлених завдань.

Захисник вважає, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 було складено з порушенням вимог закону та суду не надано достатніх, достовірних і належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , а тому провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

В подальшому, 08.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від адвоката Лихачової М.Б., надійшло клопотання, в якому зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час безпосереднього виконання службових обов`язків. А тому на думку захисника, дії ОСОБА_1 були неправильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки на момент вчинення інкримінованого діяння, він перебував у статусі військовослужбовця та безпосередньо виконував обов`язки військової служби. За таких обставин підлягає застосуванню спеціальна норма - ст. 172-20 КУпАП, яка регулює відповідальність військовослужбовців за перебування у стані сп`яніння під час виконання службових обов`язків або відмову від проходження відповідного огляду. Натомість ст. 130 КУпАП є загальною нормою, що застосовується до невизначеного кола осіб і не враховує спеціального суб`єкта та особливостей проходження військової служби. Таким чином, у даному випадку, на думку захисника, має місце неправильна юридична кваліфікація, що полягає у неврахуванні спеціального суб`єкта правопорушення та умов його вчинення. У зв`язку з цим захисник просить провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 245КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складення протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, 11 січня 2026 року о 06 год. 12 хв. на вул. Колекторній, 1 в м. Києві, ОСОБА_1 був зупинений за порушення ПДР та в порушення п. 2.5 ПДР України керував автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» та у лікаря нарколога, водій відмовився на місці події.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 в порушенні п. 2.5 ПДР поліцейськими суду надано:

- протокол про адміністративне правопорушення,

- карту обліку адміністративного правопорушення,

- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,

- постанову серії ЕНА № 6498605 від 12.01.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, витяг з бази АРМОР та відеозапис з бодікамери поліцейського.

Вивчивши долучений відеозапис, судом встановлено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 стоїть на проїзній частині дороги, із увімкненими замком запалювання та фарами, ОСОБА_1 сидить за кермом та після оголошення поліцейським про наявні у нього ознаки алкогольного сп`яніння, на питання чи бажає ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, останній відмовляється, оскільки їде на лікування до медичного закладу і в даний час приймає ліки. Також ОСОБА_1 причиною відмови називає те, що алкоголь під час проходження огляду всерівно покаже, оскільки він приймає сильні ліки і від них є запах алкоголю. Також під час спілкування з поліцейськими він вказує, що є військовослужбовцем. Після перевірки документів та отримання відмови від проходження огляду, водієві роз`яснюється, що за відмову від проходження огляду також передбачена адміністративна відповідальність ч.1 ст.1 30 КУпАП.

Проаналізувавши відеозапис, суд встановив, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не заперечував факт керування транспортним засобом, а навпаки сказав, що їде у лікарню, що повністю спростовує доводи адвоката Лихачової М.Б. про відсутність у матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Також ОСОБА_1 роз`яснено його права та право скористатися послугами захисника.

Отже, з даного відеозапису вбачається, що працівником поліції було чітко і зрозуміло роз`яснено причину зупинки, оголошено ознаки алкогольного сп`яніння, які були виявлені у ОСОБА_1 під час спілкування і чітко пред`явлена вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки так і в медичній установі, наслідки відмови від проходження огляду, однак останній всупереч вимогам закону, категорично відмовився проходити огляд на стан сп`яніння.

Оцінюючи досліджений у судовому засіданні відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, суд виходить з того, що зазначений доказ є належним та допустимим, оскільки відображає фактичні обставини події та процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Його зміст узгоджується з іншими матеріалами справи. Сумнівів щодо цілісності відеозапису, безперервності фіксації подій, а також ознак стороннього втручання чи монтажу судом не встановлено.

Обставин, які б свідчили про примус, введення в оману або інші порушення під час проведення зазначених процесуальних дій, судом не встановлено.

Таким чином, досліджений відеозапис підтверджує факт керування транспортним засобом та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП утворює склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Положенням ч.1 ст. 130 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з положеннями вимог частини 2,3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Так, відповідно до вимог п. 2, 6 розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водіїв транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я).

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння за допомогою технічних засобів або у лікаря нарколога, в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, під час зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , працівником поліції після виявлення у останнього ознак алкогольного сп`яніння та отримавши відмову від проходження огляду, за наслідками якої, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Оцінюючи доводи захисника, викладені у поданих запереченнях та поясненнях, у їх сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд приходить до наступних висновків.

Доводи захисника Лихачової Д.В. щодо відсутності доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, на якому зафіксовано, що саме він перебував за кермом транспортного засобу і не заперечував факту керування.

Також суд звертає увагу на непослідовність позиції захисника, оскільки у поданих запереченнях на протокол про адміністративне правопорушення зазначено про відсутність доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, тоді як далі у своєму клопотанні зазначає, що ОСОБА_1 був безпідставно зупинений працівниками поліції, тобто фактично сама не заперечує, що ОСОБА_1 був водієм і на нього розповсюджується обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння, у разі виявлення ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння, далі захисник у своєму клопотанні вказує щодо неправильної правової кваліфікації захисник, навпаки, вказує, що останній керував транспортним засобом як військовослужбовець під час безпосереднього виконання службових обов`язків, в той час як з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 в той час знаходився на лікуванні і їхав до лікарні, тобто не перебував безпосередньо під час виконання службових обов`язків.

Отже, зазначені доводи захисника не відповідають фактичним обставинам справи та спростовують її твердження про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу.

Посилання захисника на невідповідність протоколу вимогам ст. 256 КУпАП суд оцінює критично, оскільки сам по собі протокол не є єдиним доказом у справі. Його зміст перевірено судом у сукупності з іншими доказами, зокрема відеозаписом, який підтверджує викладені у протоколі обставини, у зв`язку з чим підстав для визнання його недопустимим доказом суд не вбачає.

Посилання захисника на порушення порядку роз`яснення прав, передбачених ст. 268 КУпАП та порушення права на захист, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду і спростовуються відезаписом.

Розв`язуючи доводи захисника щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, які на її думку необхідно кваліфікувати за ст. 172-20 КУпАП, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Натомість ст. 172-20 КУпАП передбачає відповідальність військовослужбовців за перебування у стані сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби або відмову від проходження відповідного огляду, що передбачає наявність спеціального суб`єкта та обов`язкову умову - вчинення правопорушення саме під час виконання службових обов`язків.

Однак, як убачається з дослідженого відеозапису, ОСОБА_1 під час зупинки транспортного засобу повідомив, що їде до лікарні, де перебуває на лікуванні, що вказує на те, що останній не виконував безпосередньо військове завдання на момент зупинки.

Отже, доводи адвоката Лихачової М.Б. про виконання ОСОБА_1 військового обов`язку під час його зупинки та оформлення матеріалів справи не підтверджено жодними доказами і спростовано відомостями, які зафіксовані на дослідженому відеозаписі.

За таких обставин відсутні підстави для застосування спеціальної норми ст. 172-20 КУпАП, а сам по собі статус військовослужбовця не виключає застосування до особи загальних норм адміністративного законодавства, зокрема у сфері безпеки дорожнього руху.

Таким чином, доводи захисника щодо неправильної юридичної кваліфікації є безпідставними, не ґрунтуються на законі та не відповідають фактичним обставинам справи, а дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 порушень вимог закону та відомчих нормативних актів поліцейськими допущено не було.

Аналізуючи зібрані та перевірені судом докази, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

З врахуванням вищевикладеного, ставлення ОСОБА_1 до вчиненого, характер та обставини вчинення правопорушення, негативні наслідки, які могли настати внаслідок даного правопорушення, дані про його особу, суд вважає необхідним застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 130, 283, 284, 285 КУпАП, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 665,60 грн.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд міста Києва протягом десяти днів.

Суддя