Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №718/2126/25 — Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/2126/25

Провадження №1-кп/718/106/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2026 року м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області в складі судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кіцмань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025261220000005 від 23 січня 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харків, Харківської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, студента Білоцерківського національного аграрного університету, не працюючого, не одруженого, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -

в с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

ОСОБА_4 , знаючи, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, термін дії якого неодноразово продовжувався, у зв`язку з чим, в Україні в період часу з 17.02.2025 року по 11.03.2025 року діяли обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, у тому числі тих, які підлягають мобілізації для несення військової служби відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою з іншими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, домовився з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем м. Чернівці Чернівецької області, про переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, з яким завчасно, в ході телефонного спілкування з останнім за допомогою багатоплатформового месенджеру «Telegram» з 17.02.2025 по 10.03.2025, обумовив порядок такого незаконного переправлення через державний кордон України, зокрема до Варшави, повідомив про вартість таких послуг у розмірі сімнадцять тисяч євро та спосіб надання коштів за вказані послуги.

Так, 06.03.2025 ОСОБА_4 в ході спілкування з ОСОБА_6 за допомогою багатоплатформового месенджеру «Telegram» повідомив останньому, що вартість такого переправлення становитиме сімнадцять тисяч євро.

У подальшому, у невстановлений час та місці, але не пізніше 10.03.2025, ОСОБА_4 на виконання попередньо визначеного ним плану узгодженого з іншими на даний час невстановленими особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, підшукав та залучив до протиправної діяльності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якості водія транспортного засобу марки «Dodge Journey», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

11.03.2025 року близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_6 прибув до попередньо визначеного ОСОБА_4 місця, що за адресою: м. Чернівці, вул. Січових Стрільців, неподалік готелю «Корал», де відбулась їх особиста зустріч, у подальшому, ОСОБА_4 на виконання попередньо визначеного ним плану, 11.03.2025 о 11 год. 30 хв., використовуючи транспортний засіб марки «Dodge Journey», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , підібрав ОСОБА_6 з попередньо обумовленого місця за адресою: м. Чернівці, вул. Козачука, 17, після чого вказані особи на зазначеному автомобілі розпочали рух в бік м. Львова, під час якого ОСОБА_4 висловив вказівку ОСОБА_6 дати водію попередньо обумовлену суму грошових коштів, щоб він не переживав, що з ним не розрахуються.

Під час руху в напрямку м. Львова ОСОБА_4 , спілкуючись в телефонному режимі з невстановленою під час досудового розслідування особою, повідомив останнього, що грошові кошти необхідно буде обміняти, а спілкуючись із ОСОБА_6 . ОСОБА_4 неодноразово роз`яснював останньому порядок подальших дій щодо незаконного переправлення ОСОБА_6 за кордон, 11.03.2025 о 12 год. 30 хв. вказані дії ОСОБА_4 були припинені правоохоронними органами.

Таким чином, суд вважає доведеним, що вищезазначеними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 332 КК України, а саме: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, за кваліфікуючою ознакою: вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Відповідно до ч.2 ст.332 КК України передбачено кримінальну відповідальність за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Позиції сторін судового провадження.

Прокурор у судовому засіданні просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на сім років з позбавленням права обіймати певні посади на строк три роки з конфіскацією майна.

У судовому засіданні обвинувачений не визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, просив його виправдати, заперечив, що з корисливих мотивів хотів вивезти людину за кордон, повідомив, що у нього є знайомий ОСОБА_8 , який попросив його допомогти завезти у Львів людину – ОСОБА_9 , який хотів виїхати за кордон; у суді ОСОБА_4 зазначив, що погодився на вказану пропозицію, бо хотів допомогти ОСОБА_8 , який раніше допоміг йому з роботою у м. Біла Церква, допомагав грошима, у ОСОБА_4 був знайомий, який виїхав за кордон раніше, крім того у Львові проживав батько ОСОБА_4 , з яким той хотів зустрітись; саме ОСОБА_8 дав номер телефону ОСОБА_4 . ОСОБА_6 , в розмові з яким ОСОБА_4 повідомив, що не займається таким, передав контакти людей, які таким займаються. Обвинувачений у суді повідомив, що не знав, що будуть такі наслідки, стверджував, що казав ОСОБА_6 , щоб він сам їхав у Львів, потім він погодився довести ОСОБА_6 із Чернівців до Львова.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні стверджував, що протоколи огляду та вручення грошових коштів від 11.03.2025 року складались виключно на підставі постанови прокурора Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 14.02.2025 №119т про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, однак вказана постанова прокурора відсутня в матеріалах кримінального провадження, у зв`язку з чим неможливо встановити в якій формі вона мала бути проведена, чи передбачала використання спеціальних імітаційних засобів, кому було доручено її проведення та чи було при цьому її проведено відповідно до чинного законодавства, наслідком чого є визнання протоколу про результати контролю за вчиненням злочину та протоколу огляду та вручення грошових коштів з додатками недопустимими доказами (постанова ККС ВС від 27.02.2019 у справі №753/19835/14-к). У суді захисник зазначив, що постанова є єдиним процесуальним рішенням прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, її відсутність в матеріалах кримінального провадження не дає змогу встановити законність походження імітаційних коштів для використання їх під час проведення контролю за вчинення злочину, зокрема під час проведення спеціального слідчого експерименту.

Захисник у суді пояснив, що негласні слідчі (розшукові) дії проводилися на виконання доручення слідчого у кримінальному провадженні ОСОБА_10 від 12.02.2025 року № 328т/123/23/06-2025, однак вказане доручення відсутнє у матеріалах кримінального провадження, не надано стороні захисту на ознайомлення в порядку ст.290 КПК України, відсутність доручення прокурора або слідчого є грубим порушенням ст.246 КПК України, що робить усі отримані докази (аудіо-, відеозаписи тощо) недопустимими (постанова ККС ВС від 05.11.2019 у справі №344/11299/15-к).

Також захисник у судовому засіданні стверджував, що на переконання сторони захисту проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту було провокацією ОСОБА_4 на вчинення дій протиправного характеру, оскільки свідок ОСОБА_6 сам відшукав ОСОБА_4 , самостійно неодноразово йому телефонував та просив, щоб ОСОБА_4 організував йому незаконне переправлення через державний кордон України, неодноразово просив ОСОБА_4 , щоб той приїхав за ним в м. Чернівці та відвіз його до м. Львова, а ОСОБА_4 неодноразово вказував на те, що він не збирається їхати за ОСОБА_6 в м. Чернівці, а також неодноразово наголошував на тому, що будь-яких грошових коштів йому не потрібно.

Захисник у суді зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, не доведена за принципом «поза розумним сумнівом» та просив визнати ОСОБА_4 невинуватим у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні не визнав своєї вини, заперечив, що з корисливих мотивів хотів вивезти людину за кордон.

Так, під час допиту у судовому засіданні ОСОБА_4 надав суду показання, в яких повідомив, що у нього є знайомий ОСОБА_8 , який попросив його допомогти завезти у Львів людину – ОСОБА_9 , який хотів виїхати за кордон, на що ОСОБА_4 погодився, бо хотів допомогти ОСОБА_8 , який раніше допоміг йому з роботою у м. Біла Церква, допомагав грошима, у ОСОБА_4 був знайомий, який виїхав за кордон раніше, крім того у Львові проживав батько ОСОБА_4 , з яким той хотів зустрітись. Для перевезення ОСОБА_9 до Львова ОСОБА_4 звернувся до таксиста ОСОБА_11 , який міг їздити на автомобілі у комендантську годину. З ОСОБА_9 обвинувачений почав спілкуватися приблизно за два місяці до виїзду, імені людини у Львові, яка мала зустріти ОСОБА_9 , обвинувачений не знає, є лише його нік. ОСОБА_4 у суді зазначив, що йому повідомили, що сума, яку мав заплатити ОСОБА_9 за перетин кордону, складала 20000 євро, чому саме таку суму повідомили обвинувачений не знає, в яку країну мали допомогти потрапити ОСОБА_12 не знає, а мав лише довезти ОСОБА_9 до Львова. Коли ОСОБА_4 приїхав у Чернівці, то телефонував ОСОБА_9 , який спочатку не піднімав трубку і вони змогли поговорити лише після дзвінка ОСОБА_8 до ОСОБА_4 . Обвинувачений повідомив під час допиту, що він сказав ОСОБА_9 , що розраховуватися з ним не потрібно, а розрахуватися треба з тим, з ким він їде на зустріч. ОСОБА_9 передав кошти ОСОБА_11 за паливо, сума переїзду з Чернівців до Львова становила 25000 грн., а кошти за перевезення ОСОБА_9 неодноразово хотів передати обвинуваченому, на що ОСОБА_13 не погоджувався, а коли ОСОБА_9 йому все-таки їх передав, то обвинувачений передав їх ОСОБА_11 , який поклав кошти від ОСОБА_9 у підлокітник в салоні автомобіля, після приїзду у Львів кожен мав йти по своїх справах, а ОСОБА_4 мав скинути СМС, що доїхали у Львів.

На запитання прокурора чи усвідомлював обвинувачений, що ОСОБА_9 підпадає під мобілізацію і йому заборонено залишати територію України, ОСОБА_4 повідомив, що затрудняється сказати та зазначив, що коли він погодився перевезти ОСОБА_9 у ОСОБА_14 , то допомагав ОСОБА_8 , бо ОСОБА_8 допоміг йому.

На запитання прокурора чому обвинувачений не звернувся до правоохоронних органів, ОСОБА_4 пояснив, що у нього було відчуття обов`язку перед ОСОБА_8 , якого він знає 3 - 4 роки, ОСОБА_8 допоміг йому з роботою.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, суд дійшов висновку, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, підтверджується вищевказаними показаннями ОСОБА_4 , наданими ним у судовому засіданні, оскільки за змістом цих показань ОСОБА_4 було відомо, що ОСОБА_6 хотів виїхати за кордон, для перевезення ОСОБА_6 до Львова ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_7 , який міг їздити на автомобілі у комендантську годину, обвинувачений у суді показав, що почав спілкуватися із ОСОБА_6 приблизно за два місяці до виїзду, зазначив, що коли він погодився перевезти ОСОБА_6 у Львів, то допомагав ОСОБА_8 .

Крім того, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6 , допитаного у судовому засіданні.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надав показання про те, що знайомий з ОСОБА_4 , йому дали посилання на його контакти, не пам`ятає хто саме. ОСОБА_6 зазначив, що хотів виїхати за кордон, бо там більша частина сім`ї, до правоохоронних органів звернувся через велику суму, яку йому назвали для перетину кордону.

Свідок ОСОБА_6 у суді повідомив, що при переписці з ним у телеграмі 13.01.2025 ОСОБА_4 назвав йому суму, яку він має заплатити - 8500 доларів США, з яких мав отримати свою долю та передати іншим людям, у телефонних розмовах говорив йому, що проблем з перетином кордону не буде.

Свідок ОСОБА_6 у суді пояснив, що ОСОБА_4 приїхав до Чернівців з Києва, щоб довезти ОСОБА_6 до Львова, щоб потім перетнути кордон, людина, з якою приїхав ОСОБА_4 знала, що мала перетнути кордон. ОСОБА_6 у суді зазначив, що дав дві тисячі гривень на дорогу водію, а гроші в доларах, в які входило транспортування до Львова, ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 , а той передав їх водію, який поклав їх у підлокітник.

У суді свідок ОСОБА_6 зазначив, що гроші за перетин кордону мали бути не в доларах, а у євро і ОСОБА_4 сказав, що треба буде їх міняти та віддати їх чоловіку, який буде у Львові, перетин кордону мав відбутися по «зеленці».

Крім показань обвинуваченого ОСОБА_4 та показань свідка ОСОБА_6 , наданими ними у судовому засіданні, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, також підтверджується дослідженими судом у судовому засіданні наступними доказами:

-повідомленням про виявлення кримінального правопорушення від 23.01.2025 № 9/24-53в (а.с. 21, т.1), в якому начальник представництва внутрішньої безпеки в Чернівецькій області 2 управління Головного управління внутрішньої безпеки Служби безпеки України ОСОБА_15 повідомив керівнику Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_16 про те, що в ході оперативно-пошукових заходів отримано інформацію про те, що громадянин України ОСОБА_4 сприяє громадянам призовного віку ухилятися від мобілізації шляхом незаконного переправлення через державний кордон;

-заявою ОСОБА_6 про конфіденційне співробітництво від 10 лютого 2025 року (а.с. 27, т.1), з якої вбачається, що ОСОБА_6 погодився на конфіденційне співробітництво в рамках проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та інших негласних слідчих дій, які полягають в документуванні злочинних дій, пов`язаних із організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон України, у зв`язку з чим надав добровільну згоду на залучення його до проведення вищевказаних негласних слідчих (розшукових) дій по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025261220000005 від 23.01.2025;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 14.03.2025 року зі свідком ОСОБА_7 з додатком на електронному носії інформації (а.с. 112-117, т.1), що відбувався в м. Чернівці по вул. Фастівська, біля готелю «Корал» та по вул. Козачука, 16, АЗС «ОККО», під час якого ОСОБА_7 повідомив, що ОСОБА_4 , з яким він бачився особисто, запропонував йому поїхати з Києва до Чернівців, щоб забрати свого товариша з Чернівців до Львова за 20000 гривень, з Києва вони виїхали 10 серпня о 22 год. вечора, о 05:30 год. ранку прибули в Чернівці на вул. Шевченка, до 07:30 – 08:00 год. очікували людину, ОСОБА_4 передав йому геолокацію, на новому місці очікували людину годину часу і поїхали з нею на АДРЕСА_3 , також ОСОБА_7 повідомив, що з їх розмов зрозумів, що далі зазначена особа мала їхати за кордон зі Львова;

-протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії від 13 березня 2025 року (а.с. 34-63, т.2) – аудіо- відеоконтролю стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Чернівецького апеляційного суду ОСОБА_17 №624 від 11 лютого 2025 року, яка проводилася з метою проведення відбору та фіксації змісту розмов, пов`язаних з діяльністю особи, за результатами проведення з 17.02.2023 по 11.03.2025 негласної слідчої (розшукової) дії – аудіо, –відеоконтролю стосовно громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: розмови щодо суми коштів за послуги незаконного перетину державного кордону, маршрутів руху, безпеки руху, доставлення ОСОБА_6 до місця переправлення через державний кордон, які здійснювались через месенджер «Telegram» та також під час особистих зустрічей з громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії від 13 березня 2025 року (а.с. 71-101, т.2) – аудіо- відеоконтролю стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведеного на підставі ухвали слідчого судді Чернівецького апеляційного суду ОСОБА_17 №623 від 11 лютого 2025 року, яка проводилася з метою проведення відбору та фіксації змісту розмов, пов`язаних з діяльністю особи, за результатами проведення з 17.02.2023 по 11.03.2025 негласної слідчої (розшукової) дії – аудіо, –відеоконтролю стосовно громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: розмови щодо суми коштів за послуги незаконного перетину державного кордону, маршрутів руху, безпеки руху, доставлення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до місця переправлення через державний кордон, які здійснювались через месенджер «Telegram» та також під час особистих зустрічей з громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії (а.с. 103-104, т.2), відповідно до якого встановлено, що 11.03.2025 р. з 08 год. 00 хв. до 12 год. 30 хв. співробітниками ВОД УСБУ в Чернівецькій області проведено негласну слідчу (розшукову) дію, «візуальне спостереження за особою», а саме за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке розпочато о 08 год. 50 хв. у ймовірному місці появи ОСОБА_4 на перехресті вулиць Січових Стрільців та Фастівської в м. Чернівці, в ході якого ОСОБА_4 о 09 год. 00 хв. провів зустріч з ОСОБА_6 , о 09 год. 20 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 сіли в автомобіль «Додж Джорні» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , до ОСОБА_7 та почали рух по місту в напрямку вулиці Козачука 17, м. Чернівці, о 11 год. 40 хв. на вулиці Козачука, м. Чернівці в автомобілі «Додж Джорні» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , перебував ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , до яких сів ОСОБА_6 та почали рух вулицями м. Чернівці в напрямку траси Чернівці –Івано-Франківськ, о 12 год. 28 хв. автомобіль «Додж Джорні» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , було зупинено на контрольно пропускному пункті «Снятин» в межах Чернівецької області для перевірки документів, після чого о 12 год. 30 хв. оперативними співробітниками СБ України було затримано осіб;

-протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії (а.с. 105-107, т.2), відповідно до якого встановлено, що 11.03.2025 р. з 08 год. 00 хв. до 12 год. 30 хв. співробітниками ВОД УСБУ в Чернівецькій області проведено негласну слідчу (розшукову) дію, «візуальне спостереження за особою», а саме за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке розпочато о 08 год. 50 хв. у ймовірному місці появи ОСОБА_6 на перехресті вулиць Січових Стрільців та Фастівської в м. Чернівці, в ході якого ОСОБА_4 о 09 год. 00 хв. провів зустріч з ОСОБА_6 , о 09 год. 20 хв. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 сіли в автомобіль «Додж Джорні» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , до ОСОБА_7 та почали рух по місту в напрямку вулиці Козачука 17, м. Чернівці, о 11 год. 40 хв. на вулиці Козачука, м. Чернівці ОСОБА_6 сів в автомобіль «Додж Джорні» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , де перебував ОСОБА_7 та ОСОБА_4 та почали рух вулицями м. Чернівці в напрямку траси Чернівці –Івано-Франківськ, о 12 год. 28 хв. автомобіль «Додж Джорні» білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , було зупинено на контрольно пропускному пункті «Снятин» в межах Чернівецької області для перевірки документів, після чого о 12 год. 30 хв. оперативними співробітниками СБ України було затримано осіб.

У судовому засіданні 09.06.2026 захисник просив визнати недопустимими окремі наявні у справі докази з наведених нижче підстав.

Так, захисник у суді, із зазначених ним у судових дебатах мотивів, просив визнати недопустимими такі докази:

-протокол за результатами проведення негласної слідчої дії від 13 березня 2025 року за результатами проведення 17.02.2025 по 11.03.2025 року негласної слідчої (розшукової) дії, - аудіо, - відеоконтролю стосовно громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-протокол за результатами проведення негласної слідчої дії від 13 березня 2025 року за результатами проведення 17.02.2025 по 11.03.2025 року негласної слідчої (розшукової) дії, - аудіо, - відеоконтролю стосовно громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-протокол про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії – контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту;

-протокол проведення слідчого експерименту від 08.08.2025 року з свідком ОСОБА_6 ;

-покази, що надані в судовому засіданні свідком ОСОБА_6 ;

-протоколи огляду та вручення грошових коштів від 11 березня 2025 року.

Щодо доводів захисника обвинуваченого відносно того, що протоколи огляду та вручення грошових коштів від 11.03.2025 року складались виключно на підставі постанови прокурора Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону від 14.02.2025 №119т про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, однак вказана постанова прокурора відсутня в матеріалах кримінального провадження, що є наслідком визнання вказаних протоколів недопустимими доказами, суд зазначає наступне.

Принцип законності, який відноситься до загальних засад кримінального провадження та закріплений у ст. 9 КПК, встановлює, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до положень частин 2 та 4 ст.246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.271 КПК України контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться у формі спеціального слідчого експерименту.

Порядок і тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством (ч.5 ст.271 КПК України).

Відповідно до статей 246, 271 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину, та зобов`язаний у своєму рішенні відповідно до вимог ст. 251, ч.5 ст. 246 КПК України вказати: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; правову кваліфікацію злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України; відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія; початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії; відомості про особу (осіб), яка буде проводити негласну слідчу (розшукову) дію; обґрунтування прийнятої постанови, у тому числі обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в інший спосіб; вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться та строк негласної слідчої (розшукової) дії.

Однак, судом встановлено, що у матеріалах даного кримінального провадження немає постанови прокурора від 14.02.2025 №119т про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину. Відомості про прийняття такого процесуального рішення прокурором також відсутні в реєстрі матеріалів досудового розслідування, відтак стороні захисту постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину згідно з вимогами ст. 290 КПК не відкривалась.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (ч.ч. 11 та 12 ст.290 КПК України).

У зв`язку з цим, суд зазначає, що за відсутності в матеріалах провадження постанови прокурора про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину, неможливо встановити у якій формі вона мала бути проведена, чи передбачала використання спеціальних імітаційних засобів, кому було доручено її проведення та чи було дотримано в цьому випадку порядок і тактику її проведення відповідно до вимог законодавства.

Згідно зі ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Обов`язковим елементом порядку отримання доказів у результаті негласної слідчої (розшукової) дії є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

Вищезазначене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права.

Зокрема, Європейський суд у Рішенні від 05 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви» (скарга № 74420/01) наголошував, що докази, одержані за допомогою застосування спеціальних методів розслідування, можуть вважатися допустимими за умови наявності адекватних і достатніх гарантій проти зловживань, зокрема чіткого та передбачуваного порядку санкціонування, здійснення відповідних оперативно-слідчих заходів

та контролю за ними.

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні «Раманаускас проти Литви», питання щодо допустимості доказів у справі – це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам.

Згідно з правовим висновком, який висловив Верховний Суд України

у постанові від 16 березня 2017 року № 5-364кс16, невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст. 290 КПК України після закінчення досудового розслідування, а також додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.

Зазначений правовий висновок підтвердила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року № 13-37кс18, при цьому вказала, що для доведення допустимості результатів негласних слідчих (розшукових) дій мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою для їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом

цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій. За наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст.290 КПК, оскільки їх тоді не було в розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд

не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

Відтак, невідкриття стороні захисту постанови прокурора від 14.02.2025 №119т про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину, яка стала правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_4 , викликає у суду обґрунтовані сумніви стосовно законності проведення таких дій, а також щодо достовірності та допустимості доказів, які містяться у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 11 березня 2025 року, розпочатого о 08 год. 20 хв., закінченого о 08 год. 30 хв., а також, які містяться у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 11 березня 2025 року, розпочатого о 08 год. 30 хв., закінченого о 08 год. 40 хв., з додатками до протоколів.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що протокол огляду та вручення грошових коштів від 11 березня 2025 року, розпочатий о 08 год. 20 хв., закінчений о 08 год. 30 хв., та протокол огляду та вручення грошових коштів від 11 березня 2025 року, розпочатий о 08 год. 30 хв., закінчений о 08 год. 40 хв., з додатками до них (а.с. 108-110, 111-113, т.2) є недопустимими доказами.

Як наслідок визнання вказаних протоколів огляду та вручення грошових коштів від 11 березня 2025 року (а.с. 108-110, 111-113, т.2) недопустимими доказами, суд, з урахуванням доктрини «плодів отруйного дерева», яка зводиться до того, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода», тобто, якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж, визнає недопустимим доказом як похідний від зазначених протоколів, протокол про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії – контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 11 березня 2025 року, що полягав у здійсненні контролю за поведінкою ОСОБА_4 шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій в ході його контактів з ОСОБА_6 , а також фіксації фактів здійснення ним протиправних дій, спрямованих на вчинення кримінального правопорушення (а.с.25-27, т.2).

З урахуванням зазначеного також підлягають визнанню недопустимими доказами:

- протокол обшуку від 11.03.2025 (а.с. 53-59, т.1), санкціонований ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 березня 2025 року у справі № 727/3172/25, в якому зазначено про виявлення та вилучення 11.03.2025 в період з 13 год. 08 хв. до 14 год. 25 хв., серед іншого, грошових коштів у розмірі 3263 грн та предметів ззовні схожих на грошові кошти, які упаковані до прозорого поліетиленового пакета загальною сумою зі слів ОСОБА_6 18500 доларів США;

-протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_6 від 08.08.2025 з додатком на електронному носії інформації (micro SD 32 Gb) (а.с. 38-40, т.1), за змістом якого свідок ОСОБА_6 показав місце, де передав ОСОБА_13 2000 гривень для водія транспортного засобу марки «Dodge Journey», показав місце, де він сів до транспортного засобу марки «Dodge Journey» по вул. Козачука, 17 в м. Чернівці та повідомив, що після того як почався рух транспортного засобу, ОСОБА_6 на вимогу ОСОБА_4 передав йому грошові кошти в сумі 18500 гривень, після чого ОСОБА_4 комусь подзвонив, сказав, що виїхали, треба поміняти долари на євро, водій назвав пароль на блок-посту, документи на блок-постах не перевіряли.

Враховуючи вищезазначене, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_6 , надані ним у судовому засіданні в частині того, що ОСОБА_6 дав дві тисячі гривень на дорогу водію, а гроші в доларах, в які входило транспортування до Львова, ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 , а той передав їх водію, який поклав їх у підлокітник.

Показання свідка ОСОБА_6 у суді, відповідно до яких він повідомив, що при переписці з ним у телеграмі 13.01.2025 ОСОБА_4 назвав йому суму, яку він має заплатити, 8500 доларів США, з яких мав отримати свою долю та передати іншим людям, не підтверджені іншими наявними у справі доказами, є суперечливими, а відтак відхиляються судом.

При цьому, суд не вбачає підстав для визнання недопустимими доказами протоколу за результатами проведення негласної слідчої дії від 13 березня 2025 року за результатами проведення 17.02.2025 по 11.03.2025 року негласної слідчої (розшукової) дії, - аудіо, - відеоконтролю стосовно громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та протоколу за результатами проведення негласної слідчої дії від 13 березня 2025 року за результатами проведення 17.02.2025 по 11.03.2025 року негласної слідчої (розшукової) дії, - аудіо, - відеоконтролю стосовно громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на таке.

Хоча за загальним правилом процесуальні рішення, які стали підставою для проведення НСРД, мають бути відкриті стороні захисту після завершення досудового розслідування, однак це не виключає можливості їх надання під час розгляду справи в суді. Саме собою відкриття цих рішень у суді не може бути підставою для визнання результатів НСРД недопустимими доказами. У такому випадку суд має забезпечити стороні захисту достатній час і реальну можливість ефективно здійснювати захист та наводити під час судового розгляду свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД. Оцінивши доводи сторін стосовно процесуальних підстав для проведення НСРД, суд приймає рішення щодо допустимості їх результатів (постанова ККС ВС від 10 березня 2026 року справа № 138/1733/25 провадження № 51-42км26).

Так, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Чернівецького апеляційного суду ОСОБА_17 від 11 лютого 2025 року №623т задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_18 , погоджене прокурором Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у даному кримінальному провадженні, надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема у виді: - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_4 , з метою фіксації змісту, розмов, звуків, рухів, дій, пов`язаних з його діяльністю або місцем перебування тощо, що можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування (ст.260 КПК України); - спостереження за особою ОСОБА_4 для пошуку, фіксації і перевірки відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує у публічно доступних місцях, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження.

Також, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Чернівецького апеляційного суду ОСОБА_17 від 11 лютого 2025 року №624т задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_18 , погоджене прокурором Чернівецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у даному кримінальному провадженні, надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема у виді: - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_6 , з метою фіксації змісту, розмов, звуків, рухів, дій, пов`язаних з його діяльністю або місцем перебування тощо, що можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування (ст.260 КПК України); - спостереження за особою ОСОБА_6 для пошуку, фіксації і перевірки відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує у публічно доступних місцях, з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження (ст.269 КПК України).

Обидві вищезазначені ухвали слідчого судді Чернівецького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року із позначками «РОЗСЕКРЕЧЕНО», «НЕТАЄМНО» були надані суду прокурором у судовому засіданні 05.06.2026, при цьому захисником у суді 05.06.2026 повідомлено, що із зазначеними ухвалами сторона захисту ознайомилась перед наданням їх суду.

У судовому засіданні 05.06.2026 за клопотанням сторони захисту для надання часу на подання суду клопотань стороною захисту було оголошено перерву у судовому засіданні до 09.06.2026 до 12:30 год.

У судовому засіданні 09.06.2026 стороною захисту не подано до суду жодних клопотань.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к (провадження № 13-43кс19), якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоновано їх проведення.

На підставі наведеного, суд зазначає, що хоча неповне відкриття стороні захисту матеріалів НСРД на етапі завершення досудового розслідування підтвердилось у судовому засіданні, однак відповідні ухвали слідчого судді Чернівецького апеляційного суду від 11 лютого 2025 року були розсекречені, а стороні захисту була забезпечена можливість довести перед судом свої аргументи з даного питання.

Суд також дійшов висновку про безпідставність визнання недопустимими зазначених доказів у даному кримінальному провадженні у зв`язку з відсутністю у матеріалах даного провадження доручення слідчого у кримінальному провадженні ОСОБА_10 від 12.02.2025 року №328т/123/23/06-2025, яке не надано стороні захисту на ознайомлення в порядку ст.290 КПК України, враховуючи наступне.

Так, ч.6 ст.246 КПК України передбачено, що проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.40 КПК України слідчий уповноважений доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.

Положеннями ч.1 ст.41 КПК України оперативні підрозділи, зокрема органів Національної поліції, органів безпеки, здійснюють слідчі (розшукові) дії та НСРД в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора.

Так, у протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії від 13 березня 2025 року за результатами проведення 17.02.2025 по 11.03.2025 року негласної слідчої (розшукової) дії, - аудіо, - відеоконтролю стосовно громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та у протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії від 13 березня 2025 року за результатами проведення 17.02.2025 по 11.03.2025 року негласної слідчої (розшукової) дії, - аудіо, - відеоконтролю стосовно громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено, що протоколи складено старшим оперуповноваженим ПВБ в Чернівецькій області 2 управління ГУ ВБ СБ України майором ОСОБА_19 на виконання доручення слідчого СУ ГУ Національної поліції в Чернівецькій області капітана поліції ОСОБА_20 від 12.02.2025 №328т/123/23/06-2025 про проведення негласної слідчої (розшукової) дії (ухвала слідчого судді Чернівецького апеляційного суду ОСОБА_17 №623т від 11.02.2025).

Отже, слідчим суддею Чернівецького апеляційного суду було надано дозвіл слідчому на проведення НСРД, який далі керувався ч.6 ст.246 КПК України, яка дозволяє слідчому доручати проведення НСРД співробітникам оперативних підрозділів, при цьому відсутність у матеріалах кримінального провадження зазначеного вище доручення не свідчить про проведення аудіо- відео контролю особи у цьому кримінальному провадженні з порушенням вимог КПК України без відповідного процесуального рішення та не підтверджує проведення НСРД неуповноваженою особою, що узгоджується із висновком ККС ВС, викладеним у постанові 17 березня 2026 року у справі № 274/301/15-к (провадження № 51-4952км25).

Відносно посилання захисника на те, що з урахуванням доктрини «плодів отруйного дерева» слід визнати недопустимими: протокол за результатами проведення негласної слідчої дії від 13 березня 2025 року за результатами проведення 17.02.2025 по 11.03.2025 року негласної слідчої (розшукової) дії, - аудіо, - відеоконтролю стосовно громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протокол за результатами проведення негласної слідчої дії від 13 березня 2025 року за результатами проведення 17.02.2025 по 11.03.2025 року негласної слідчої (розшукової) дії, - аудіо, - відеоконтролю стосовно громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; покази, що надані в судовому засіданні свідком ОСОБА_6 , слід зазначити наступне.

Як зазначалося вище, доктрина «плодів отруйного дерева» зводиться до того, що, якщо доказове «дерево» є отруйним, то те ж саме стосується і його «плода». Тобто, якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж.

Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруйного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом. Застосування доктрини «плодів отруйного дерева» вимагає здійснення логічних операцій щодо встановлення джерела походження інформації, завдяки якій було здобуто кожен доказ, яким обґрунтовується судове рішення.

Слід відділяти докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотних порушень прав і свобод людини від доказів, отриманих з джерел, не пов`язаних ані прямо, ані опосередковано із такою інформацією (постанова ККС ВС від 21 липня 2022 року у справа № 727/2/21 провадження № 51-6188 км 21).

Таким чином, на переконання суду, посилання захисника на недопустимість усіх зазначених ним у судових дебатах доказів суперечить наведеній позиції, а тому відхиляються судом із зазначених підстав.

Суд також відхиляє доводи захисника, висловлені ним у судових дебатах, про те, що проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту було провокацією ОСОБА_4 на вчинення дій протиправного характеру, враховуючи наступне.

Згідно із судовою практикою (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду, ухвалені у провадженнях № 51-791км19, 51-7096км18, 51-8747км18, 51-3205км23, 51-1683км23, 51-658км23) застосування особливих методів ведення слідства, зокрема агентурних методів, саме собою не може порушувати права особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний указаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу схильності особи до вчинення злочину.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів судова практика виробила змістовний та процесуальний критерії. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Так, для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. Однак якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, зокрема після подання особою заяви про вчинення злочину, то це свідчить про їх пасивну роль, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення.

Вказані вимоги узгоджуються з практикою ЄСПЛ, зокрема рішеннями у справах «Матановіч проти Хорватії» від 04 квітня 2017 року, «Раманаускас проти Литви» від 20 лютого 2018 року.

Судом встановлено, що у протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії від 13 березня 2025 року – аудіо- відеоконтролю стосовно ОСОБА_6 , на а.с. 39 у т.2 та у протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії від 13 березня 2025 року – аудіо- відеоконтролю стосовно ОСОБА_4 на а.с. 76 у т.2 зазначено, що ОСОБА_4 у розмові з ОСОБА_6 повідомив останньому, що ОСОБА_6 або скажуть як до Львова добратися, або вони щось придумають.

Судом також встановлено, що у протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії від 13 березня 2025 року – аудіо- відеоконтролю стосовно ОСОБА_6 , на а.с. 41-43 у т.2 та у протоколі за результатами проведення негласної слідчої дії від 13 березня 2025 року – аудіо- відеоконтролю стосовно ОСОБА_4 на а.с. 78-80 у т.2 зазначено, що 08.03.2025 та 09.03.2025 під час телефонних розмов з ОСОБА_6 . ОСОБА_4 висловив міркування про складнощі добирання ОСОБА_6 до Львова та у відповідь на пропозицію ОСОБА_6 подумати про варіанти добирання до Львова, ОСОБА_4 повідомив, що займеться цим питанням та зазначив, що у нього є людина з дозволом пересування у комендантську годину, а також сам запропонував за ним заїхати, уточнивши куди саме.

З наявних у матеріалах провадження та досліджених судом протоколів НСРД не вбачається ознак провокації відносно ОСОБА_4 з боку ОСОБА_6 . Натомість, ОСОБА_4 в ході зафіксованих розмов з ОСОБА_6 активно підтримував їх бесіду та повідомляв деталі незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, контакти зазначених осіб відбувалися за обопільною згодою, у їх розмовах відсутні ознаки наполегливих угод, повторних пропозицій у відповідь на відмову, що свідчить про відсутність провокації злочину з боку правоохоронних органів, а застосовані оперативні заходи були формою пасивного документування дій ОСОБА_4 .

Отже, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах даного кримінального провадження ознак, притаманних підбурюванню до вчинення злочину, а доводи захисника про протилежне відхиляє як безпідставні.

Мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою.

Вирішуючи питання щодо правильності кваліфікації органом досудового розслідування дій обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує наступне.

Кримінальна відповідальність за ч.3 ст.332 КК України настає за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинені способом, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яку незаконно переправляли через державний кордон України, чи вчинені щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів.

З об`єктивної сторони це кримінальне правопорушення може проявлятися у чотирьох формах: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України, 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, 3) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України, 4) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.

Із суб`єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умислом.

Незаконне переправлення осіб через державний кордон України - це дії особи, які полягають у забезпеченні перетинання (перевезення, переведення) державного кордону України іншими особами.

При цьому організація такого незаконного переправлення - це дії особи щодо розробки планів, визначення місця, часу незаконного переправлення, пошуку співучасників.

Для наявності у діях організатора незаконного переправлення осіб через кордон закінченого складу злочину не є обов`язковим факт перетину кордону особою, яка, згідно з планом, мала перетнути кордон, оскільки відповідальність для організатора настає вже за сам факт організації, керівництва та сприяння порадами, засобами тощо.

Усі вищевказані складові частини об`єктивної та суб`єктивної сторони даного кримінального правопорушення наявні у діях ОСОБА_4 , оскільки підтверджуються доказами, наявними у матеріалах даного кримінального провадження, за винятком тих, які визнані судом недопустимими.

При цьому, суд вважає, що сторона обвинувачення помилково кваліфікувала дії ОСОБА_4 за ч.3 ст.332 КК України, враховуючи наступне.

Суд вважає, що наявність корисливого мотиву у діях ОСОБА_4 не доведено наявними у справі належними та допустимими доказами.

Під корисливим мотивом треба розуміти випадки, коли винний, здійснюючи незаконне переправлення через державний кордон України, мав на меті одержати у зв`язку з цим протиправні матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди (постанова ККС ВС від 10.03.2026 у справі №138/1733/25).

Так, показання ОСОБА_4 , надані ним під час його допиту у судовому засіданні, «що він сказав ОСОБА_9 , що розраховуватися з ним не потрібно, а розрахуватися треба з тим, з ким він їде на зустріч» підтверджуються протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії від 13 березня 2025 року (а.с. 35, 58, т.2).

Крім того, судом визнано недопустимими доказами:

-протоколи огляду та вручення грошових коштів від 11 березня 2025 року з додатками до них (а.с. 108-110, 111-113, т.2);

-протокол про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії – контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 11 березня 2025 року (а.с. 25-27, т.2);

- протокол обшуку від 11.03.2025 (а.с. 53-59, т.1), санкціонований ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 березня 2025 року у справі № 727/3172/25 про виявлення та вилучення 11.03.2025 в період з 13 год. 08 хв. до 14 год. 25 хв., серед іншого, грошових коштів у розмірі 3263 грн та предметів ззовні схожих на грошові кошти, які упаковані до прозорого поліетиленового пакета загальною сумою зі слів ОСОБА_6 18500 доларів США;

- протокол проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_6 від 08.08.2025 з додатком на електронному носії інформації (micro SD 32 Gb) (а.с. 38-40, т.1).

За таких обставин, на переконання суду, підтверджуються показання ОСОБА_4 , надані ним у судовому засіданні, за змістом яких ОСОБА_4 погодився допомогти завезти з м. Чернівців у м. Львів ОСОБА_6 , який хотів виїхати за кордон, оскільки наданням такої допомоги ОСОБА_6 , ОСОБА_4 хотів допомогти своєму знайомому ОСОБА_8 .

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах кримінального провадження докази, які визнано судом допустимими, не підтверджують наявність в діях ОСОБА_4 корисливого мотиву під час організацією ОСОБА_4 незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, керівництві такими діями, сприянні його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод.

Ч.3 ст.370 КПК України та ч.1 ст.94 КПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.

Приписами статті 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

За змістом висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі 366/3050/16-к, згідно із ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, та за умови, що такі дії особи охоплюються обсягом висунутого їй обвинувачення.

Отже, суд вважає, що така кваліфікуюча ознака за ч.3 ст.332 КК України в діях обвинуваченого ОСОБА_4 як «вчинення з корисливих мотивів» не знайшла свого підтвердження у суді, у зв`язку з чим, на переконання суду, дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід перекваліфікувати з ч.3 ст.332 КК України на ч.2 ст.332 КК України.

На підставі викладеного, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і повністю доведена наявними у справі доказами, які не визнані судом недопустимими.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов до переконання, що вони доводять факт того, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за частиною 2 статті 332 КК України, а саме: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, за кваліфікуючою ознакою: вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При встановлених обставинах, оцінюючи наявні у справі докази, суд відхиляє доводи захисника, що вина ОСОБА_4 не доведена за принципом «поза розумним сумнівом», та приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 2 статті 332 КК України доведена поза розумним сумнівом, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які було досліджено судом, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 2 статті 332 КК України.

Таким чином, на переконання суду, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 332 КК України, в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним за вказаною нормою КК України.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання суд зважає на тяжкість вчиненого діяння, яке згідно із ст.12 КК України є тяжким злочином, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, що є обтяжуючою обставиною, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, за місцем навчання характеризується позитивно, за місцем реєстрації проживання характеризується позитивно.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов переконання, що виправлення, перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а відтак вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч.2 ст.332 КК України у виді позбавлення волі на строк шість років, оскільки саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

При цьому, суд вважає, що додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до ОСОБА_4 не застосовується, оскільки воно як додаткове покарання призначається лише в тих випадках, коли вчинення злочину було пов`язане з посадою обвинуваченого або із заняттям ним певною діяльністю.

Натомість, зазначених даних у межах цього кримінального провадження не встановлено та з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що ОСОБА_4 обіймав чи планував в подальшому обіймати будь-які посади по охороні державного кордону України. Зазначений висновок щодо неможливості призначення додаткового покарання узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду (постанова від 11 лютого 2025 року у справі № 308/10158/22, провадження № 51-1529 км 24, постанова від 16 квітня 2026 року у справі № 498/1056/24, провадження № 51-2935 км 25).

Суд, враховуючи зазначену релевантну практику Верховного Суду із даного питання, вважає, що додаткове покарання у даному випадку може бути призначено лише за наявності підстав його застосування, наведених у нормі ч.2 ст.55 КК України, тобто тільки у разі вчинення кримінального правопорушення за посадою чи у зв`язку із заняттям певною діяльністю, тоді як матеріалами даного кримінального провадження не доведено вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, з використанням будь-якої посади чи у зв`язку із заняттям якоюсь діяльністю.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Долю речових доказів слід вирішити у порядку, визначеному ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_4 у вигляді застави залишити без змін до набрання даним вироком законної сили.

На підставі ч.15 ст.615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374, 376, 615 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту затримання ОСОБА_4 після набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_4 строк його перебування під вартою з часу затримання, тобто з 11.03.2025 до 28.04.2025 включно, тобто до дня звільнення його з під варти у зв`язку з внесенням застави із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_4 у вигляді застави залишити без змін до набрання даним вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили та припинення запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 заставу в розмірі 75700 (сімдесят п`ять тисяч сімсот) гривень, сплачену згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0163310056 від 25 квітня 2025 року ОСОБА_21 , у відповідності до ч.11 ст.182 КПК України повернути заставодавцю.

Речові докази:

-грошові кошти у сумі 2000 (дві тисячі) гривень, задіяні в контролі за вчиненням злочину, які були добровільно надані ОСОБА_6 , а саме: дві купюри номіналом по 1000 (одна тисяча) гривень наступних серій та номерів: ЕГ8346621, АТ0045835, які поміщено в сейф-пакет № SUD 1028659, здані на зберігання до філії АТ «УКРЕКСІМБАНК» у м. Чернівці, - повернути ОСОБА_6 ;

-мобільний телефон марки «Redmi», ІМЕІ: НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «Xiomi», ІМЕІ: НОМЕР_4 , флеш карту «MicroSD» об`ємом 8 Гб, серійний номер НОМЕР_5 , відео реєстратор марки «HD» із флеш картою марки «Kingston», об`ємом 64 Гб із серійним номером 31666-С14.А001F, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , - повернути ОСОБА_7 ;

-4 (чотири) сім карти ПрАТ «ВФ Україна», імітаційні засоби, задіяні в контролі за вчиненням злочину, - предмети схожі на грошові кошти в сумі 18500 (вісімнадцять тисяч п`ятсот) доларів США, які поміщено в поліетиленовий пакет № 1, здані на зберігання до камери зберігання речових доказів ЦЗ ГУНП в Чернівецькій області – зберігати при матеріалах кримінального провадження;

-мобільний телефон марки «Iphone 13 Pro Max», належний ОСОБА_4 , - повернути ОСОБА_4 ;

-флеш-карту MicroSD, 32 GB,диск DVD-R, 4.7GB, № 9/24-108т від 12.03.2025 р., флеш-карту MicroSD, 32 GB, №9/24-83т від 09.01.2024 р., - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Кіцманський районний суд Чернівецької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1