Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №627/462/23 — Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/462/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2026с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 , який присутній в режимі відеоконференції,

захисника обвинуваченої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутську Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.01.2023 за №12023221010000035 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Каплунівка Краснокутського району Харківської області, українця, громадянина України, маючого неповну середню освіту, не одруженого, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 02.07.2020 Харківським районним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 07.10.2022 на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області на невідбутий строк 1 місяць 26 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с.Пархомівка Краснокутського району Харківської області, українки, громадянки України, маючої середню освіту, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої 03.05.2023 року Краснокутським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ч. 4 ст. 71 КК України до 3 років 15 днів позбавлення волі, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.02.2025 року вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 03.05.2023 приведено у відповідність до Кримінального кодексу України, після чого ОСОБА_5 вважається засудженою за ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді 120 годин громадських робіт, без застосування ст. 71 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24.02.2022, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан, затверджений Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, який в подальшому не одноразово продовжувався та безперервно діє по теперішній час, останнього разу 19.02.2023, відповідно до Указу Президента України №58/2023 від 06.02.2023, продовжено до 20.05.2023.

Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи раніше судимим 02.07.2020 Харківським районним судом за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 07.10.2022 на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області на невідбутий строк 1 місяць 26 днів, за що судимість не знята та не погашена в установленому законом порядку, на шлях виправлення не став, і знову вчинив умисне корисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, приблизно на початку січня 2023 року, точної дати під час досудового розслідування встановити не вдалося, у ОСОБА_4 , який перебував поблизу домоволодіння АДРЕСА_3 , в нічний час близько 01:00 год., виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення майна, фактичним володільцем якого є ОСОБА_8 .

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок чужого майна, користуючись корисливим мотивом, скориставшись зручними обставинами, а саме тим, що за його діями ніхто не спостерігає, оскільки в той момент була комендантська година, та достовірно знаючи, що він ніким помічений не буде, ОСОБА_4 проник на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , до якого мається вільний доступ через хвіртку, після чого, шляхом вільного доступу через незачинені ворота, проник до гаражу, звідки викрав зварювальний апарат ТМ «KAISER» моделі MAG-195, фактичним володільцем якого є ОСОБА_8 .

Після цього ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення-злочину з викраденим майном, обернувши його вподальшому на свою користь і розпорядившись ним за власним розсудом, внаслідок чого завдав ОСОБА_8 матеріальну шкоду, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №411 М, на суму 3929 грн. 20 коп.

Крім того, встановлено, що 24.02.2022, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан, затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, який в подальшому не одноразово продовжувався та безперервно діє по теперішній час, останнього разу 19.02.2023, відповідно до Указу Президента України №58/2023 від 06.02.2023, продовжено до 20.05.2023.

Так, 20 березня 2023, близько 21:00 год. ОСОБА_4 перебував в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , з дозволу власника домоволодіння ОСОБА_9 .

Під час перебування у зазначеному вище будинку ОСОБА_4 побачив, що на столі в спальній кімнаті лежить мобільний телефон TM Sigma mobile X- stvle 31 Power imel 1: НОМЕР_1 , imel 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 , та в цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення вказаного вище майна (грабіж).

Реалізуючи вказаний вище злочинний умисел, ОСОБА_4 20.03.2023, близько 21:10 год, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок чужого майна, керуючись корисливим мотивом, маючи прямий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, протиправно, в умовах воєнного стану, скориставшись зручними обставинами, а саме тим, що ОСОБА_9 знаходиться в стані алкогольного сп`яніння та лежить на дивані в цій же кімнаті, усвідомлюючи відкритий характер своїх протиправних дій, взяв до рук мобільний телефон TM Sigma mobile X-style 31 Power, який належить потерпілому, тим самим відкрито незаконно заволодів ним, після чого почав покидати приміщення будинку.

ОСОБА_9 в свою чергу, бачучи як ОСОБА_4 незаконно та відкрито заволодів його мобільним телефоном, почав робити останньому зауваження щодо припинення протиправної поведінки та повернення свого майна, однак ОСОБА_4 на вказане не звернув уваги та, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, намагаючись довести вчинення злочину до кінця, тобто з метою отримання можливості розпорядитися викраденим, усвідомлюючи те, що його злочинні дії помічені потерпілим, діючи умисно, протиправно, повторно, усвідомлюючи відкритість своїх дій, продовжив їх здійснення, та з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, покинувши приміщення будинку, таким чином, довів свій злочинний умисел до кінця, після чого обернув майно потерпілого на свою користь і розпорядився ним за своїм розсудом, чим завдав ОСОБА_9 матеріальну шкоду, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №431 М, на суму 776 грн. 00 коп.

Крім того, встановлено, що 24.02.2022, відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, на території України введено воєнний стан, затверджений Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, який в подальшому не одноразово продовжувався та безперервно діє по теперішній час, останнього разу 19.02.2023 відповідно до Указу Президента України №58/2023 від 06.02.2023, продовжено до 20.05.2023.

Так, 23 березня 2023, близько 23:00, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в стані алкогольного сп`яніння та прямували від центру с.Пархомівка, Богодухівського району Харківської області до домоволодіння АДРЕСА_2 вказаного вище населеного пункту, де тимчасово мешкає ОСОБА_4 .

У подальшому, ОСОБА_4 , під час руху по АДРЕСА_4 , у якому проживає раніше малознайомий йому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з метою заволодіння майном останнього, вирішив проникнути до його житла, де з застосуванням небезпечного для здоров`я ОСОБА_9 насильства здійснити на нього розбійний напад, та таким чином реалізувати свій раптово виниклий злочинний умисел спрямований на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, шляхом вчинення особливо тяжкого злочину.

Реалізуючи вказаний вище злочинний умисел, та маючи на меті незаконне збагачення за рахунок чужого майна, керуючись корисливим мотивом, маючи прямий умисел, направлений на напад з метою заволодіння майном ОСОБА_9 , поєднаний з насильством, небезпечним для здоров`я (розбій), діючи умисно, протиправно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5 через хвіртку зайшли на територію домоволодіння де проживає ОСОБА_9 .

Перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_9 , ОСОБА_5 підійшла до одного з вікон біля вхідних дверей будинку та почала стукати у вікно, тим самим викликати господаря, а ОСОБА_4 в свою чергу, з метою подальшого розбійного нападу та протиправного заволодіння майном ОСОБА_9 , сховався у темряві з іншого боку вхідних дверей будинку, таким чином щоб його не було видно.

Почувши стук у вікно ОСОБА_9 відчинив вхідні двері в будинок після чого ОСОБА_4 , з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння майном ОСОБА_9 , будучи обізнаним про те, що останній проживає сам, є особою похилого віку, усвідомлюючи те, що він має фізичну перевагу у віці, та фізичних даних над потерпілим, у зв`язку з чим у нього відсутні будь-які перешкоди для вчинення даного злочину, діючи умисно та протиправно, стоячи у дверному проймі, штовхнув ОСОБА_9 обома руками у груди, в результаті чого останній упав на підлогу в коридорі на спину, а ОСОБА_4 зайшов до вказаного приміщення будинку, ОСОБА_5 при цьому залишалася перебувати на вулиці.

Знаходячись в коридорі будинку, ОСОБА_4 , маючи значну фізичну перевагу над ОСОБА_9 , розуміючи, що воля останнього до супротиву буде ним подавлена, усвідомлюючи суспільно - небезпечний та протиправний характер своїх дій, бажаючи настання невідворотних та негативних наслідків, спрямованих на заволодіння майном ОСОБА_9 , із застосуванням насильства, яке є небезпечним для здоров`я, здійснив розбійний напад на нього.

Так, ОСОБА_4 перебуваючи у коридорі вказаного будинку з метою подавлення супротиву потерпілого, спрямованого на відвернення щодо нього злочину, зі значною силою став почергово наносити численні удари кулаками рук по голові та ногами по тулубу в область грудної клітини зліва, в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забою грудної клітини, що згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/27-КК/23 при оцінці ступеню тяжкості не враховується, навколишньовушної гематоми справа, що згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/27-КК/23 кваліфікуються як легке тілесне ушкодження, відповідно до П.2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6, закритий перелом 4 ребра зліва, що згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/27-КК/23 кваліфікуються як середньої тяжкості тілесні ушкодження, відповідно до П.2.2.2. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.

Після нанесення ОСОБА_4 вказаних вище тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та подолання ОСОБА_4 його супротиву, оскільки останній залишився лежати у приміщенні коридору, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зайшли у приміщення кухні, де деякий час розпивали алкогольні напої. Після чого, ОСОБА_5 вийшла з будинку потерпілого, а ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, переслідуючи корисливу мету наживи за рахунок чужого майна, незаконно зайшов в середину будинку (до зали), де побачив електричну пилу VITALS EKZ224, чорно-червоного кольору, яка має шину з надписом GOODLUCK, вартістю 3885,16 грн., та бензопилу ТМ VITALS BKZ 4524 rm, professional, яка має шину з надписом Oregon, червоно-чорного кольору, вартістю 5336,10 грн., які ОСОБА_4 взяв до рук, та покинув місце вчинення розбійного нападу, тим самим незаконно заволодів вище переліченим майном, після чого обернув його на свою користь і розпорядився ним за своїм розсудом, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 матеріальної шкоди, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи №431 М, на загальну суму 9221 грн. 26 коп.

У відкритому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 з огляду на положення ст. 63 Конституції України відмовився давати показання щодо себе, та, звертаючись до суду з останнім словом зазначив, що вину визнає частково, вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 4 ст. 185 КК України не визнав. Відносно обвинуваченої ОСОБА_5 зазначив, що між ними не було попередньої змови по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_9 , вона нічого заздалегідь не знала, і він з нею не домовлявся щодо вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_9 .

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні даних кримінальних правопорушень, на переконання суду його вина доведена доказами дослідженими в ході судового розглядуі ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, допитаний у відкритому судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 пояснив суду, що приблизно три роки тому він звернувся до поліції з приводу того, що з гаража, який знаходиться на території його домоволодіння, зник зварювальний апарат та кабелі до нього. Апарат був червоного кольору на двох маленьких колесах, середнього розміру, проте, важкий. На зварювальний апарат немає документів, апарат був у робочому стані, він належить брату потерпілого – ОСОБА_10 , який тривалий час несе військову службу в лавах ЗСУ, та який до призову проживав разом з потерпілим ОСОБА_8 за однією адресою, та на час його відсутності дозволив ОСОБА_8 користуватися ним. Про те що зварювальний апарат було викрадено саме обвинуваченим ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_8 дізнався вподальшому від працівників поліції. Подальша доля зварювального апарату потерпілому не відома, після того як він зник потерпілий його більше не бачив, працівники поліції не пред`являли зварювального апарату йому для впізнання. Зазначив, що претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_4 наразі немає, просив суд суворо його не карати, про що також зазначив у письмовій заяві, що міститься в матеріалах судової справи.

Допитаний в відкритому судовому засіданні потерпілийОСОБА_9 по епізоду щодо викрадення у нього мобільного телефону TM Sigma mobile X-style 31 Power пояснив суду, що у 20.03.2023 року у АДРЕСА_2 дорогою додому познайомився з чоловіком, ним виявився ОСОБА_4 . Він запитав у потерпілого чи проживає він вдома сам, на що потерпілий розповів, що проживає у будинку один, після чого ОСОБА_4 попросив дозволу зайти до нього в будинку з тим щоб зарядити мобільний телефон. Вони разом зайшли до будинку ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_9 приліг на диван. ОСОБА_4 тим часом почав бігати по всьому будинку і побачив п`ять непрацюючих мобільних телефонів, які потерпілий на прохання ОСОБА_4 віддав йому. При цьому останній взяв також і мобільний телефон TM Sigma mobile X-style 31 Power, що належить ОСОБА_9 у справному стані, яким користувався потерпілий, та без згоди останнього взявши телефон, вибіг із будинку. ОСОБА_9 кричав у слід ОСОБА_4 щоб той повернув йому телефон, проте останній на зауваження не реагував та зник у темряві ночі, покинувши тим самим домоволодіння потерпілого з викраденим телефоном.

Щодо епізоду розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_9 останній пояснив суду, що у березні 2023 року, увечері, було вже темно, перебуваючи у себе вдома за адресою: АДРЕСА_2 , почув стук у вікно. Підійшовши до вікна побачив нібито жіночий силует, на запитання «хто там?» почув чоловічий голос, який сказав: «свої». Хто саме стукав у вікно потерпілий не бачив. ОСОБА_9 відчинив вхідні двері будинку та побачив ОСОБА_4 , який одразу штовхнув його обома руками в груди, від чого потерпілий впав на підлогу на спину укоридорі, який не освітлювався, після чого туди увірвався ОСОБА_4 , який протягом п`яти хвилин продовжував наносити потерпілому удари в різні частини тіла руками стиснутими в кулаки, а саме: у голову, ребра, декілька разів бив його головою об підлогу, потім наніс удари по тілу та тулубу ногою зігнутою у коліні, та вдарив ногою у плече. Під час побиття ОСОБА_9 , ОСОБА_5 до будинку потерпілого не заходила, залишаючись на порозі будинку, та просила ОСОБА_4 більше не бити потерпілого, говорячи при цьому «хвате», після чого ОСОБА_4 припинив його побиття ОСОБА_9 , який залишився лежати у коридорі на підлозі, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , переступивши через нього, пройшли у кухню, де розпивали спиртне. Потерпілий повзком дібрався до зали та ліг на ліжко. Через 5-10 хвилин до потерпілого у залу зайшов ОСОБА_4 та взяв з-під ліжка дві пилки: одну бензинову, а другу електричну, що належали останньому, та взявши їх у руки, вийшов з ними на вулицю. При цьому ОСОБА_9 нічого не зауважив ОСОБА_4 , оскільки боявся його та погано себе почував після отриманих тілесних ушкоджень. ОСОБА_5 не заходила до них у кімнату, перелічені речі не брала, їх брав лише ОСОБА_4 . Через деякий час ОСОБА_9 почув, що вхідні двері зачинилися і в будинку стало тихо. Зазначив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до свого будинку не запрошував, за що його побив ОСОБА_4 потерпілий не знає і не запитував у нього про це. ОСОБА_5 потерпілий до подій того дня раніше не знав. За медичною допомогою ОСОБА_9 звернувся лише через тиждень, раніше не міг, оскільки погано себе почував після побиття, а викликати швидку відразу не міг, оскільки мобільний телефон за кілька днів до того у нього викрав ОСОБА_4 . Потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні наполягав на тому, що обвинувачена ОСОБА_5 не наносила йому удари, пилки у нього не викрадала, ніяких претензій до неї взагалі не має. У своїй письмовій заяві від 22.04.2026 зазначив, що претензій до обвинувачених він наразі не має, просить суд суворо їх не карати, а ОСОБА_5 просив відпустити додому, оскільки вона ніяких протиправних дій відносно нього не вчиняла.

Допитана у відкритому судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснила суду, що на початку січня 2023 року, точної дати не пам`ятає, до неї додому приїхав з кимось на автомобілі раніше не знайомий їй ОСОБА_4 та, діставши з багажника автомобіля зварювальний апарат, запропонував їй придбати його. Зварювальний апарат був червоного кольору, розміром приблизно 50*60см, мав подряпини на корпусі, з якого стирчали пластини, та був у неробочому стані. Свідок придбала у ОСОБА_4 зазначений зварювальний апарат за 400 грн, який згодом віддала якомусь хлопцю, який займався зварювальними роботами та більше цей апарат не бачила. Хто є цей хлопець свідок не пам`ятає.

Вказані показання потерпілих і свідка є логічними, послідовними, не містять суперечностей, узгоджуються між собою, підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим суд визнає їх належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Також, вина ОСОБА_4 підтверджується наступними письмовими доказами, а саме:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023221010000035 від 13.01.2023 (Т. 5, а.с.1-4,);

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023226010000074 від 03.04.2023 (Т. 5, а.с.5-6);

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023226010000035 від 13.01.2023 (Т. 5, а.с.7);

- рапортом від 12.01.2023 (Т.5, а.с. 8);

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.01.2023 від ОСОБА_8 (Т.5, а.с.9-11);

- протоколом огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 від 12.01.2023 з фототаблицею до нього за участю потерпілого ОСОБА_8 (Т.5, а.с. 13-21);

- висновком судової товарознавчої експертизи №411 М від 13.04.2023, згідно з яким ринкова вартість зварювального апарату ТМ «KAISER» моделі MAG-195, зазначеного в постанові про призначення експертизи, станом на 13.01.2023 складає 3929,20 грн. (Т.5, а.с. 24-26);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.05.2023 за участю обвинуваченого ОСОБА_4 , в якому останній повідомив механізм вчинення кримінального правопорушення по епізоду щодо викрадення зварювального апарату у потерпілого ОСОБА_8 (Т.5, а.с.230-234);

- рапортом від 02.04.2023 (Т.5, а.с. 39);

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023226010000245 від 10.04.2023 (Т. 5, а.с.69);

- рапортом від 10.04.2023 (Т. 5, а.с.70);

- протоколом прийняття заяви ОСОБА_9 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.04.2023 (Т. 5, а.с. 72-73);

- протоколом огляду місця події від 10.04.2023 з фототаблицею до нього за адресою: АДРЕСА_2 за участю потерпілого ОСОБА_9 , під час якого виявлено та вилучено: два відрізки липкої стрічки зі слідами папілярних візерунків (Т.5, а.с. 75-81);

- постановою про визнання речових доказів та передання їх на зберігання від 10.04.2023, якою вилучені 10.04.2023 в ході огляду місця події, а саме: АДРЕСА_2 , два відрізки липкої стрічки зі слідами папілярних візерунків, визнано речовими доказами по кримінальному провадженню (Т.5, а.с.82);

- довідкою лікаря ОСОБА_12 якою зафіксовано наявність тілесних пошкоджень у потерпілого ОСОБА_9 , а саме: забій грудної клітини зліва, закритий перелом VI ребра зліва, навколоушна гематома зправа (Т.5, а.с.85);

- протоколом рентгенологічного дослідження №1573 від 10.04.2023 відповідно до якого на рентгенограмі ОГК ОСОБА_9 визначається перелом, що зростається VI ребра зліва по задньолопатковій лінії (Т.5, а.с. 86);

-висновком експерта №12-14/27-КК/23 від 12.04.2023, з якого вбачається, що відповідно до медичної документації у гр. ОСОБА_9 малися наступні тілесні ушкодження: закритий перелом 4 ребра зліва, навколовушна гематома з права. Ушкодження, що малися у ОСОБА_9 утворилися від ударної дії тупих твердих предметів, з обмеженою діючою поверхнею, індивідуальні особливості яких не знайшли свого відображення в характері ушкоджень. По ступеню тяжкості ушкодження, що малися у ОСОБА_9 кваліфікуються як: - навколо вушна гематома зправа – легке тілесне ушкодження; закритий перелом 4 ребра зліва – тілесне ушкодження середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я строком понад 3 тижні (більше як 21 день). При цьому вказаний в представленій медичній документації забій грудної клітини не був підтверджений додатковими об`єктивними даними, тому при оцінці ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховувався (Т.5, а.с. 87-88);

- розпискою ОСОБА_13 від 10.04.2023, згідно з якою вона добровільно видала працівникам поліції на території її домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 : мобільний телефон марки SIGMA X-style 31 Power,imel 1: НОМЕР_1 , imel 2: НОМЕР_2 , чорного кольору; електричну пилу марки VITALS EKZ224, чорно-червоного кольору, яка має шину з надписом GOODLUCK та бензопилу ТМ VITALS BKZ 4524 rm (Т.5, а.с.89);

- протоколом огляду місці події з фототаблицею до нього від 10.04.2023, який проводився на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , за участю власника ОСОБА_13 , під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон SIGMA; електричну пилу VITALS EKZ224, чорно-червоного кольору, та бензопилу ТМ VITALS (Т.5, а.с.90-94);

- постановою про визнання речових доказів та передання їх на зберігання від 10.04.2023, якою вилучені 10.04.2023 в ході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , речі: мобільний телефон SIGMA; електричну пилу VITALS EKZ224, чорно-червоного кольору, та бензопилу ТМ VITALS – визнано речовими доказами по кримінальному провадженню (Т.5, а.с.95);

- ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 19.04.2023 у справі № 613/517/23, якою накладено арешт на майно, а саме: мобільний телефон SIGMA; електричну пилу VITALS EKZ224, чорно-червоного кольору, та бензопилу ТМ VITALS, власником яких є ОСОБА_9 , шляхом заборони їх відчуження, розпорядження та користування (Т.5, а.с.97);

- протоколом огляду предметів з фототаблицею від 11.04.2023, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9 впізнав його викрадені речі, а саме: мобільний телефон SIGMA; електричну пилу VITALS EKZ224, чорно-червоного кольору, та бензопилу ТМ VITALS (Т.5, а.с. 98-100);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання з фототаблицею від 11.04.2023, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9 впізнав особу, а саме ОСОБА_5 (Т.5, а.с. 101-105);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання з фототаблицею від 11.04.2023, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_9 впізнав особу, а саме ОСОБА_4 (Т.5, а.с.106-110);

- висновком судової товарознавчої експертизи № 431М від 21.04.2023, згідно з яким ринкова вартість електричної пили торгової марки Vitals Master EKZ 224 Black Edition, зазначеної в постанові про призначення експертизи, станом на 23.03.2023 складає 3885,16 грн.; ринкова вартість бензопили торгової марки Vitals Professional BKZ 4524rm 18 Magnesium, зазначеної в постанові про призначення експертизи, станом на 23.03.2023 складає 5336,10 грн.; ринкова вартість мобільного телефону Sigma mobile X-style 31 Power, зазначеного в постанові про призначення експертизи, станом на 20.03.2023 складає 776,00 грн. (Т.5, а.с. 111-116);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.04.2023 за участю обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_9 , в якому ОСОБА_4 підтвердив, що без дозволу потерпілого ОСОБА_9 заволодів його мобільним телефоном і розпорядився ним за власним розсудом; крім того повідомив щодо механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 (Т.5, а.с.135-139);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.04.2023 за участю обвинуваченої ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_9 , в якому ОСОБА_5 повідомила про події, які відбувалися в середині березня 2023 року за місцем проживання потерпілого ОСОБА_9 з приводу розбійного нападу ОСОБА_4 відносно потерпілого Колонтаєвського (Т.5, а.с.140-144);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.04.2023 за участю потерпілого ОСОБА_9 , в якому останній повідомив про події, які відбувалися за місцем проживання його проживання 20.03.2023 (щодо епізоду відкритого викрадення обвинуваченим ОСОБА_4 мобільного телефону потерпілого ОСОБА_9 ) та 23.03.2023 (щодо епізоду розбійного нападу ОСОБА_4 на потерпілого ОСОБА_9 ) (Т.5, а.с.145-148);

- відеозаписами, які є додатком до протоколів слідчих експериментів за участі підозрюваної ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_9 від 12.04.2023 та 22.05.2023 (Т.5, а.с.149);

- висновком експерта №СЕ-19/121-23/8072-Д від 21.04.2023 з ілюстративною таблицею за результатами судової дактилоскопічної експертизи, з якого вбачається, що вказана експертиза проводилася по двом відрізкам липкої стрічки зі слідами папілярних візерунків, виявлених на місці події на пристрої Т2 з назвою World Vision T62D та лампочці «Titanum», за результатами якої встановлено, що слід пальця руки розміром 31х17мм, відкопійований на відрізку прозорої липкої стрічки розмірами 50х31 мм, залишений середнім пальцем правої руки особи, дактилокарта якого надана на дослідження та заповнена на ім`я « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » (Т.5, а.с.209-220);

- висновком експерта №12-14/36-КК/23 від 01.05.2023, з якого вбачається, що механізм виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 , на який він вказав під час проведення з ним слідчого експерименту 12.04.2023 відповідає судово – медичним даним по механізму виникнення ушкоджень у ОСОБА_9 , закритий перелом 4 ребра зліва, навколо вушна гематома зправа утворилися від ударної дії тупих твердих предметів, з обмеженою діючою поверхнею, індивідуальні особливості яких не знайшли свого відображення в характері тілесних ушкоджень, але такими предметами могли бути як кулаки рук людини так і взута нога людини, на що і вказав ОСОБА_9 (Т.5, а.с. 221-222);

- висновком експерта №12-14/37-КК/23 від 01.05.2023, з якого вбачається, що механізм виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 , на який вказав підозрюваний ОСОБА_4 під час проведення з ним слідчого експерименту 12.04.2023 не відповідає судово – медичним даним по механізму виникнення ушкоджень у ОСОБА_9 , закритий перелом 4 ребра зліва, навколо вушна гематома зправа утворилися від ударної дії тупих твердих предметів, з обмеженою діючою поверхнею, індивідуальні особливості яких не знайшли свого відображення в характері тілесних ушкоджень, оскільки ОСОБА_4 не вказав як саме виник закритий перелом 4 ребра зліва та навколо вушна гематома зправа у ОСОБА_9 (Т.5, а.с. 223-224).

У судових дебатах захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_6 наполягав на виправданні обвинуваченого ОСОБА_4 по епізоду за ч. 4 ст. 185 КК України, мотивуючи тим, що судова товарознавча експертиза на зварювальний апарат була проведена на «приблизно» такий апарат, оскільки органами досудового розслідування його не було знайдено та як речовий доказ до матеріалів провадження не долучено. Проте такі твердження сторони захисту не заслуговують на увагу, оскільки чинним законодавством у подібних випадках не заборонено проведення такого роду експертиз з огляду на те, що викрадене майно (зварювальний апарат) не відшукано під час проведення розслідування відповідного кримінального провадження, оскільки таке було реалізовано невстановленим третім особам.

Щодо твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_6 про те, що потерпілого ОСОБА_8 в цьому кримінальному провадженні є помилковим, оскільки він не є власником зварювального апарату, в той час як його власником є його брат, то такі твердження не заслуговують на увагу, з огляду на таке. Так, відповідно до приписів ч. ч. 1,2,5 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Під час допиту потерпілого ОСОБА_8 в суді останній зазначив, що він дійсно не є власником зварювального апарату, ним є його брат, який протягом тривалого часу перебуває у лавах ЗСУ, та дозволив йому користуватися цим зварювальним апаратом на час його відсутності, отже в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_8 є фактичним його володільцем. Відтак, з урахуванням проаналізованих вище судом приписів ст. 55 КПК України, та беручи до уваги, що матеріали розглядуваної справи не містять відомостей які б свідчили про те, що сторона захисту чи то під час досудового розслідування, чи то під час розгляду справи в суді, вчиняла дії щодо оскарження статусу потерпілого ОСОБА_8 в цьому кримінальному провадженні.

Крім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_6 в судових дебатах вважав помилковою кваліфікацією дій ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки умисел на заволодіння пилками у ОСОБА_4 виник уже після сварки із потерпілим ОСОБА_9 та нанесення останньому ударів, що підтвердила і обвинувачена ОСОБА_5 . Отже, вважає, що такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України.

Проте суд не вбачає підстав для такої перекваліфікації з урахуванням такого.

Так, відповідно до правового висновку, викладеного в ухвалі Верховного Суду від 28 березня 2019 року у справі № 753/2814/15-к (провадження № 51-7629км18), за загальним визначенням розбій як злочин проти власності, це напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Розбій належить до усічених складів злочину, вважається завершеним з моменту вчинення самого нападу. У разі вчинення розбою посягання відбувається на основний безпосередній об`єкт – право власності, на який насамперед спрямований цей злочин, та на додатковий безпосередній об`єкт, у зв`язку із посяганням на право власності, – життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу. Наявність додаткового безпосереднього об`єкта дає підстави для розмежування складів злочину. Однією з ознак, що характеризують розбій, є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність, раптовість, небезпечність й спрямованість таких дій на подолання опору щодо особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою розбою від грабежу. При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винних осіб, що й враховується судом при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 , який здійснив раптовий напад на потерпілого ОСОБА_9 , маючи при цьому намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 , якому внаслідок вчиненого нападу заподіяно легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, що свідчить на користь того, що застосоване обвинуваченим ОСОБА_4 до потерпілого насильство було небезпечним для його життя чи здоров`я.Розмежовуючи крадіжку від грабежу суд зазначає, що крадіжка є таємним викраденням майна, без присутності потерпілого, тоді як розбій завжди супроводжується застосуванням небезпечного для життя чи здоров`я насильства щодо потерпілого. Розбій є злочином з подвійним об`єктом, оскільки посягає не лише на право власності (як крадіжка), а й безпосередньо на життя і здоров`я людини. Крадіжка вважається закінченою з моменту вилучення майна, коли особа отримує реальну можливість розпорядитися ним на власний розсуд, в той час як розбій вважається закінченим вже в момент самого нападу, поєднаного із застосуванням насильства, навіть якщо особа з якихось причин у подальшому не змогла заволодіти майном.

Так, під час розгляду справи в суді дослідженими доказами було встановлено, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 не носять характер крадіжки, оскільки неправомірне заволодіння електричними пилами потерпілого ОСОБА_9 було вчинено ОСОБА_4 відкрито, більш того, - з застосуванням насильства відносно потерпілого, що притаманно саме такому складу кримінального правопорушення як розбій.

Отже, проаналізовані судом твердження захисника ОСОБА_6 суд розцінює як лінію захисту обрану стороною захисту від висунутого його підзахисному обвинувачення у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, що має на меті ухилення від кримінальної відповідальності за скоєне.

Аналізуючи досліджені докази, суд зауважує, що показання потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , надані ними в судовому засіданні та під час слідчого експерименту, містять відомості про час, місце подій, про обставини, що передували цим подіям, обставини викрадення належних потерпілим речей та щодо обставин та механізму завдання тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 . Їх пояснення узгоджуються між собою та в цілому не суперечать іншим дослідженим у справі доказам, зокрема показанням свідка ОСОБА_11 , протоколам слідчих дій та висновкам проведених по справі експертиз.

Також надаючи оцінку показанням потерпілих та свідка суд враховує, що ці показання отримані судом безпосередньо в судовому засіданні, вказані особи перед допитом були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, в той час як обвинувачений в силу закону такої відповідальності не несе. За наведених обставин суд віддає перевагу саме сукупності письмових доказів, показань потерпілих і свідка.

Отже, оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України як кожен доказ окремо так і сукупність зібраних та досліджених доказів, суд вважає, що всі досліджені докази перебувають у взаємозв`язку, та у своїй сукупності є достатніми для прийняття процесуального рішення по справі.

Що стосується обвинуваченої ОСОБА_5 її дії органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння майном ОСОБА_9 (розбій), поєднаний із проникненням до житла та насильством, небезпечним для здоров`я ОСОБА_9 , вчинений за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Проте, з зазначеною правовою кваліфікацією суд не може погодитися.

Так, відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 23 постанов Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.90 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд, відповідно до приписів ч. 3 ст. 337 КПК України, має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статтю кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.

Дослідивши надані докази, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо дослідивши та оцінивши кожен доказ окремо, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що зібрані докази за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187 КК України є належними, допустимими, але у своїй сукупності є не достатніми для підтвердження факту вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Даючи юридичну оцінку дослідженим доказам, суд дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187 КК України не підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, а тому дії обвинуваченої ОСОБА_5 в цій частині підлягають перекваліфікації на ч. 1 ст. 162 та ч. 1 ст. 396 КК України з огляду на таке.

Суд зазначає що доводи сторони захисту щодо відсутності в діях обвинуваченої ОСОБА_5 ознак розбою вчиненого за попередньою змовою групою осіб та необхідність кваліфікації вчиненого діяння як приховування злочину, є обґрунтованими з наступних підстав.

Так, кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінальним процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Системний аналіз суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_5 , а саме: сукупність юридичних ознак, що визначають його як конкретний злочин, дають підстави вважати, що в діях обвинуваченої ОСОБА_5 відсутні усі елементи складу закінченого злочину, передбаченого ч. 4 ст.187 КК України.

Частиною четвертою статті 187 КК України передбачено кримінальну відповідальність за розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

В разі вчинення розбою посягання відбувається на два об`єкти - власність та життя і здоров`я потерпілої особи.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» небезпечне для життя чи здоров`я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

До фізичного насильства, що є ознакою розбою, також належить насильство, яке реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя потерпілого в момент заподіяння, тобто в момент застосування створювало реальну загрозу для життя потерпілого. При цьому оцінка небезпечності насильства проводиться з урахуванням дійсності, реальності й характеру можливого насильства, коли така загроза не викликає сумніву щодо небезпечності дій винної особи. (ВС/ККС № 235/164/16-к від 24.04.2018).

Вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього кримінального правопорушення декількома (двома і більше) суб`єктами злочину, які заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовленість досягається словами, жестами, умовними знаками, а іноді поглядами як за тривалий час до початку вчинення кримінального правопорушення, так і за кілька годин, хвилин чи секунд. Початком вчинення кримінального правопорушення вважається початок виконання об`єктивної сторони. Усі погодження до початку замаху є попередніми. При цьому під час вчинення кримінального правопорушення кожен зі співучасників може вчиняти різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), які спрямовані на досягнення єдиної мети.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 по справі №225/8066/19.

Однак, під час розгляду кримінального провадження в суді наявними в справі доказами жодним чином не підтверджено, що обвинувачений ОСОБА_4 перед здійсненням розбійних дій відносно потерпілого ОСОБА_9 повідомляв обвинувачену ОСОБА_5 про свій намір. Як відсутні докази про те, що між обвинуваченими заздалегідь існувала домовленість щодо вчинення спільного розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_9 . Не знайшов свого підтвердження і той факт, що обвинувачена ОСОБА_5 з метою виклику господаря будинку, потерпілого ОСОБА_9 , стукала у вікно, оскільки вказана версія обвинуваченою заперечується та не підтверджується наданими в судовому засіданні поясненнями самого потерпілого ОСОБА_9 , який пояснив, що особисто не бачив хто стукав у вікно, побачив лише через вікно у темряві жіночий силует, та на його запитання «хто там?», чоловічим голосом відповіли «свої».

Також матеріалами кримінального провадження жодним чином не підтверджено те, що обвинувачена ОСОБА_5 вчиняла умисні дії, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 , поєднані із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), натомість потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомив, що обвинувачена ОСОБА_5 проникла до його будинку без його згоди, проте не завдавала йому жодних тілесних ушкоджень, а навпаки прохала обвинуваченого ОСОБА_4 припинити його побиття, про що зазначила і обвинувачена ОСОБА_5 під час її допиту в суді. Потерпілий ОСОБА_9 також повідомив, що його пилками заволодів саме обвинувачений ОСОБА_4 , а ОСОБА_5 їх не брала. При цьому вказав, що він не має претензій до обвинуваченої ОСОБА_5 та просив суд відпустити її додому, оскільки остання не має ніякого відношення до розбійного нападу на нього.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив той факт, що обвинувачена ОСОБА_5 розбійних дій відносно потерпілого ОСОБА_9 не вчиняла, попередня домовленість між ними була відсутня.

При цьому суд ставиться критично до показань потерпілого ОСОБА_9 , які містяться у протоколі пред`явлення для впізнання від 11.04.2023 та фототаблиці до нього, відповідно до якого він впізнав обвинувачену ОСОБА_5 , яка разом з ОСОБА_4 вчинили відносно нього розбійний напад, так і до протоколу слідчого експерименту від 12.04.2023, проведеного за участю потерпілого ОСОБА_9 , в якому останній повідомив про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 взяли до рук бензопилу та електропилу, і пішли з будинку. Так, під час допиту в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 , будучи попередженим судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення, заперечував той факт, що обвинувачена ОСОБА_5 незаконно заволоділа його пилами. При цьому зазначив, що ОСОБА_5 зазначене майно не брала, в той час як пилами незаконно заволодів ОСОБА_4 , який взяв їх з-під ліжка та самостійно виніс їх з будинку потерпілого, тримаючи в руках. Зазначені розбіжності між відомостями, що містяться в протоколі слідчого експерименту від 12.04.2023, проведеного за його участю та поясненнями наданими ним у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 обґрунтував наявним у нього на час проведення зазначених вище слідчих дій психологічним розладом здоров`я, та фізичним недомаганням, викликаними пережитим ним подіями та неуважністю під час ознайомлення зі змістом згаданих протоколів слідчих дій та проставлення в них підписів.

Водночас суд зазначає, що факт перебування обвинуваченої 23.03.2023 у будинку потерпілого ОСОБА_9 не спростовується і самою обвинуваченою, а зазначення в протоколі пред`явлення для впізнання ОСОБА_5 від 11.04.2023 того, що остання разом з обвинуваченим ОСОБА_4 нанесла потерпілому тілесні ушкодження та викрала належне йому майно, заперечується потерпілим ОСОБА_9 .

Крім того, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/121-23/8072-Д від 21.04.2023 з ілюстративною таблицею за результатами проведеної судової дактилоскопічної експертизи, сліди папілярних візерунків, виявлених на пристрої Т2 з назвою World Vision T62D та лампочці «Titanum», які виявлені 10.04.2023 під час огляду приміщення будинку потерпілого ОСОБА_9 , належать обвинуваченому ОСОБА_4 , в той час як про належність будь-яких відбитків пальців рук обвинуваченої ОСОБА_5 на місці події мова не йдеться (Т.5, а.с.209-220).

Отже, в ході судового розгляду судом встановлено, що 23 березня 2023 близько 23:00, обвинувачена ОСОБА_5 , перебувала на території домоволодіння по АДРЕСА_2 , де у цей час у неї раптово виник умисел на порушення недоторканності житла, шляхом незаконного проникнення до будинку АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_9 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на порушення недоторканності житла, а саме: на незаконне проникнення до будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , всупереч волі ОСОБА_9 та без його дозволу, за наявності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканості житла, діючи умисно, незаконно, протиправно, усвідомлюючи, що порушує недоторканність житла, відчинила двері вказаного будинку та зайшла до нього, тим самим незаконно проникла до чужого житла, з метою незаконного тимчасового знаходження в ньому, після чого покинула будинок.

Тобто, такими своїми діями ОСОБА_5 незаконно проникла до житла, яке належить потерпілому ОСОБА_9 , тим самим грубо порушила ст. 8 Конституції України, а саме: дію принципу верховенства права, ст. 30 Конституції України, якою гарантується недоторканність житла, ст. 41 Конституції України, якою гарантується право на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, а також порушив ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується право на повагу до свого приватного житла.

Крім того, в ході судового розгляду судом встановлено, що 23 березня 2023 близько 23:00, обвинувачена ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в будинку АДРЕСА_2 , після вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 особливо тяжкого кримінального правопорушення, а саме: нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із проникненням до житла та насильством небезпечним для здоров`я ОСОБА_9 (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, тобто вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, вчинила заздалегідь необіцяне приховування зазначеного особливо тяжкого злочину.

Зокрема, 23.03.2023 обвинувачена ОСОБА_5 , перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_9 , усвідомлюючи те, що у ОСОБА_4 виник умисел на вчинення суспільно-небезпечного діяння, оскільки дії спрямовані на вчинення злочину їй були відомі, сприяла йому в уникненні кримінальної відповідальності, шляхом залишення місця злочину.

Крім цього, обвинувачена ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправні дії ОСОБА_4 та спостерігаючи за такими, достовірно знаючи, що ОСОБА_4 здійснив напад на потерпілого ОСОБА_9 з метою заволодіння майна останнього, залишила місце злочину, попрямувавши за ОСОБА_4 , та вподальшому не повідомила правоохоронні органи про відомий їй факт вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, що запобігло швидкому виявленню та викриттю правопорушника.

У подальшому, обвинувачена ОСОБА_5 , яка не є членом сім`ї чи близькою родичкою ОСОБА_4 , будучи обізнаною про вчинення останнім нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із проникненням до житла та насильством небезпечним для здоров`я потерпілого ОСОБА_9 (розбій), вчинений в умовах воєнного стану, заздалегідь не обіцяючи, приховала скоєння ОСОБА_4 особливо тяжкого кримінального правопорушення, маючи при цьому реальну можливість повідомити правоохоронні органи про вчинений злочин.

Своїми умисними активними діями обвинувачена ОСОБА_5 створила перешкоди у своєчасному виявленні та розкритті особливо тяжкого кримінального правопорушення, тобто приховала особливо тяжкий злочин.

Будучи допитаною в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 визнала свою вину у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України та пояснила суду, що увечері 23.03.2023 вона з ОСОБА_4 за його пропозицією прийшла до раніше незнайомого їй ОСОБА_9 з метою разом розпити спиртні напої, при цьому вона та ОСОБА_4 потрапили на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 через хвіртку, яка не була закрита на запираючий пристрій. Зауважила, що у вікно будинку потерпілого постукав ОСОБА_4 , після чого ОСОБА_9 відчинив вхідні двері будинку і вона з ОСОБА_14 зайшла в середину будинку, де вони всі втрьох пройшли на кухню, та почали вживати спиртні напої. В ході розмови ОСОБА_9 нецензурно висловився у бік ОСОБА_5 після чого між потерпілим та ОСОБА_4 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4 штовхнув ОСОБА_9 , проте він не впав. Після чого ОСОБА_5 покинула будинку, оскільки не любила подібні ситуації щодо з`ясування стосунків. Зазначила, що не була обізнана про наміри ОСОБА_4 здійснити ним відносно потерпілого ОСОБА_9 розбійний напад, ОСОБА_4 не говорив їй про свої наміри відносно ОСОБА_9 . Вони з ОСОБА_4 не домовлялися заволодіти майном потерпілого та спричинити йому тілесні ушкодження. Обвинувачена зазначила, що майно потепілого не брала, тілесних ушкоджень йому не наносила. Не була присутня під час нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , як і не бачила де саме в будинку потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_4 взяв пилки, оскільки під час цього вийшла з будинку потерпілого та перебувала на вулиці доки з будинку не вийшов обвинувачений ОСОБА_4 , який при цьому тримав в руках 2 пилки. Після чого вони разом пішли в орендовану ОСОБА_4 кімнату, в якій він сховав ці пилки під ліжко, при цьому ОСОБА_5 просила його не робити цього; вранці ОСОБА_4 переніс їх до сараю. ОСОБА_5 зазначила, що не повідомила правоохоронні органи про вчинення ОСОБА_4 розбійного нападу, оскільки боялася його.

Проте, до показань обвинуваченої ОСОБА_5 в частині її тверджень про те, що вона опинилася на території домоволодіння потерпілого ОСОБА_9 через незаперту хвіртку, та в частині того, що потерпілий сам запросив її увійти до свого будинку, суд критично ставиться, оскільки зазначені ОСОБА_5 обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, та спростовуються наявними в справі доказами.

Обвинувачений ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні також підтвердили той факт, що обвинувачена ОСОБА_5 тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_9 не наносила та його майно не викрадала. Крім того, дослідженими судом доказами по справі в тому числі і показами наданими потерпілим ОСОБА_9 , встановлено, що 23.03.2023 останній не надавав дозволу обвинуваченим на перебування в його будинку АДРЕСА_2 .

Будь-яких інших даних, що могли б підтвердити доводи сторони обвинувачення про причетність обвинуваченої ОСОБА_5 до скоєння обвинуваченим ОСОБА_4 розбою відносно потерпілого ОСОБА_9 , судом не встановлено, як і не наведено достатньої кількісті доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримання.

З урахуванням наведеного, за встановлених у даному провадженні фактичних обставин, суд дійшов висновку, що обвинувачена ОСОБА_5 вчинила незаконне проникнення до житла особи, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, та заздалегідь не обіцяне приховування особливо тяжкого злочину, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 396 КК України.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинених ним кримінальних правопорушеннях доведена повністю, його дії суд кваліфікує:

- за ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, поєднана з проникненням до сховища;

- за ч. 4 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану;

- за ч. 4 ст. 187 КК України, а саме: напад з метою заволодіння майном ОСОБА_9 (розбій), поєднаний із проникненням до житла та насильством, небезпечним для здоров`я ОСОБА_9 , вчинений в умовах воєнного стану.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працевлаштований, за місцем проживання характеризується формально,на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, на всіх видах обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 не перебуває, раніше неодноразово судимий, зокрема за кримінальні правопорушення проти власності, останній раз: 02.07.2020 Харківським районним судом Харківської області за ч.2 ст. 185, ч.4 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 07.10.2022 на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області на невідбутий строк 1 місяць 26 днів, судимість не погашена.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №212 від 24.04.2023, ОСОБА_4 на теперішній час страждає на хронічні психічні захворювання у формі дисоціального розладу особистості, синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідають правопорушення, ОСОБА_4 виявляв ознаки вищевказаних хронічних психічних захворювань та перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (Т.5, а.с. 202-204).

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_5 встановлено, що вона не заміжня, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працевлаштована, за місцем проживання характеризується формально,на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судима, останній раз: 03.05.2023 року Краснокутським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ч. 4 ст. 71 КК України до 3 років 15 днів позбавлення волі, вирок якого ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.02.2025 року приведено у відповідність до Кримінального кодексу України, після чого ОСОБА_5 вважається засудженою за ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді 120 годин громадських робіт, без застосування ст. 71 КК України,

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №213 від 24.04.2023, ОСОБА_5 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_5 виявляла ознаки вищевказаного хронічного психічного захворювання та перебувала в стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_5 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (Т.5, а.с.205-207);

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 ,відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 ,відповідно до ст. 67 КК України, судом визнано вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочину та вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_5 щодо вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, судом визнано злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочину та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Вирішуючи питання про призначенняпокарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" з наступними її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Судом враховуються вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, поряд з наведеними вище даними про особу обвинуваченого, враховуючи відсутність обставин, які пом`якшують покарання, наявність обставин, які обтяжують покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжких злочинів, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав частково, беручи до уваги відсутність претензій з боку потерпілих, з урахуванням позиції прокурора, яка просила суд призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання у вигляді 10 років позбавлення волі із конфіскацією майна, беручи до уваги позицію сторони захисту, враховуючи принцип пропорційності покарання переслідуваній меті, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, тому, зважаючи на положення статті 65 КК України, вважає за необхідне призначити йому покарання за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі; за ч.4 ст. 186 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі; за ч.4 ст. 187 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна, та відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у вигляді 8 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Призначаючи міру покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд, поряд з наведеними вище даними про особу обвинуваченої, враховуючи наявність обставини, яка пом`якшує покарання, наявність обставин, які обтяжують покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до кримінального проступку та нетяжкого злочину, ставлення обвинуваченої до вчиненого, яка вину за ч. 1 ст. 396 КК України визнала, беручи до уваги відсутність претензій з боку потерпілого, з урахуванням позиції прокурора, беручи до уваги позицію сторони захисту, враховуючи принцип пропорційності покарання переслідуваній меті, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченої ОСОБА_5 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень можливе в умовах ізоляції від суспільства, тому, зважаючи на положення статті 65 КК України, вважає за необхідне призначити їй покарання в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді 2 років обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 396 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі п.1 ч. 1 ст. 72 КК України, 2 роки обмеження волі слід перевести у 1 рік позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань визначити покарання у вигляді 3 років 1 місяця 15 днів позбавлення волі.

При цьому суд бере до уваги ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.02.2025 у справі № 639/694/25, якою ОСОБА_5 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнено від призначеного їй вироком Краснокутського районного суду Харківської області від 17.12.2021 покарання за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, у зв`язку з усуненням караності діяння, та вирок Краснокутського районного суду Харківської області від 03.05.2023 року приведено у відповідність до Кримінального кодексу України, після чого ОСОБА_5 вважається засудженою за ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді 120 годин громадських робіт, без застосування ст. 71 КК України.

Беручи до уваги, що обвинувачена ОСОБА_5 засуджується за даним вироком за кримінальні правопорушення, які вона скоїла до постановлення Краснокутським районним судом Харківської області вироку від 03.05.2023, то при призначенні їй остаточного покарання, слід керуватися правилами ч. 4 ст. 70 КК України.

На підставі п.1 ч. 1 ст. 72 КК України, 120 годин громадських робіт слід перевести у 15 днів позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, повністю приєднати невідбуту частину покарання згідно з вироком Краснокутського районного суду Харківської області від 03 травня 2023 року у виді 15 днів позбавлення волі (з урахуванням п.1 ч. 1 ст. 72 КК України), та остаточно призначити обвинуваченій ОСОБА_5 покарання у вигляді 3 років 2 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_5 слід рахувати з 13 квітня 2023 року, тобто з моменту обрання ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 13.04.2023 (у справі №613/517/23) відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зарахувавши обвинуваченій ОСОБА_5 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 13 квітня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Проте, оскільки суд, з огляду на приписи ст. 337 КПК України, змінив правову кваліфікацію вчиненого обвинуваченою ОСОБА_5 кримінального правопорушення з ч. 4 т. 187 КК на ч. 1 ст. 162 та ч. 1 ст. 396 КК України та призначив їй покарання у вигляді трьох років двох місяців позбавлення волі, відтак, станом на день ухвалення вироку обвинувачена ОСОБА_5 є такою, що фактично відбула покарання, отже, підлягає звільненню з під варти у залі суду.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 слід стягнути на користь держави судові витрати на залучення експерта.

З огляду на приписи ч. 4 ст. 174 КПК України суд скасовує арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Краснокутського районного суду Харківської області від 19.04.2023 у справі №613/517/23.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 186, ч.4 ст.187 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.4 ст. 185 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч.4 ст. 186 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі;

- за ч.4 ст. 187 КК України у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - залишити без змін до набрання цим вироком законної сили.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід рахувати з 13 квітня 2023 року, тобто з моменту обрання ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 13.04.2023 (у справі №613/517/23) відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зарахувавши йому в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 13 квітня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ФОП ОСОБА_15 витрати за проведення судових товарознавчих експертиз № 411М від 13.04.2023; № 431М від 21.04.2023 та № 410М від 13.04.2023 на загальну суму 2150 (дві тисячі сто п`ятдесят) гривень 82 копійки

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/121-23/8072-Д від 21.04.2023 в розмірі 2390 (дві тисячі триста дев`яносто) гривень 00 копійок.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 162 КК України та ч. 1 ст. 396 КК України.

Визнати винуватою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Визнати винуватою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі п.1 ч. 1 ст. 72 КК України, 2 роки обмеження волі перевести у 1 рік позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань визначити покарання у вигляді 3 (трьох) років 1 місяця 15 днів позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України повністю приєднати невідбуту частину покарання, відповідно до вироку Краснокутського районного суду Харківської області від 03 травня 2023 року (з урахуванням ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.02.2025 у справі № 639/694/25, та п.1 ч. 1 ст. 72 КК України) у вигляді 15 днів позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_5 слід рахувати з 13 квітня 2023 року, тобто з моменту обрання ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 13.04.2023 (у справі №613/517/23) відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зарахувавши їй в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 13 квітня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду.

Арешт, накладений ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 19.04.2023 у справі №613/517/23 на: мобільний телефон «SICMA»; електропилу «Vitals» чорно-червоного кольору; бензопилу «Vitals Professional», власником яких є ОСОБА_9 , після набрання вироком законної сили - скасувати.

Речові докази:

– два відрізки липкої стрічки із слідом папілярних візерунків – залишити при матеріалах кримінального провадження №12023221010000035 від 13.01.2023;

- мобільний телефон «SICMA»; електропилу «Vitals» чорно-червоного кольору; бензопилу «Vitals Professional» повернути власнику – ОСОБА_9 .

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Повний текст вироку складено 12.06.2026.

Суддя ОСОБА_1