Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №638/10571/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/10571/26

Провадження № 3/638/2389/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

судді - Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання - Мяснянкіної Г.П.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,

захисника – Бородіної Є.А.,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

представника потерпілого – Багмата П.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в:

08 травня 2026 року близько 17:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 під час сварки з колишнім співмешканцем ОСОБА_2 висловлювалася в його бік нецензурно, показала нецензурні жести, хватала за барки та подряпала шкіру на грудях, чим могла завдати шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілого. Своїми діями вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, тобто адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 подала письмові пояснення по суті справи, в яких просила провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП з наступних підстав. Зазначила, що має з потерпілим спільну дитину. З потерпілим у неї був судовий спір щодо встановлення графіку спілкування потерпілого з дитиною, який був завершений постановленням ухвали про затвердження мирової угоди.

08 травня 2026 року (визначений день зустрічі батька та дитини), близько 16:00 години ОСОБА_1 прийшла в дитячий садок, який відвідує донька, щоб забрати її. Побачивши психоемоційний стан доньки, мною було вирішено в цей день залишити доньку вдома, про що в телефонному режимі було повідомлено ОСОБА_2 та запропоновано йому перенести зустріч на іншу дату. Але ОСОБА_2 не прийняв до уваги пояснення та вимагав проведення зустрічі з донькою саме в той день. Коли вона приїхала разом з дитиною із дитячого садочку та перебувала у дворі будинку за місцем проживання, з`явився ОСОБА_2 та влаштував сварку, вимагаючи віддати йому дитину, почав силою хватати доньку, тягнути її, кричати, скандалити, при цьому ображаючи ОСОБА_1 , нецензурно висловлюючись на її адресу. ОСОБА_1 з донькою злякались та попрямували до під`їзду, але ОСОБА_2 забіг до під`їзду за ними, а потім до ліфту, продовжуючи кричати, поводитися нестримано, дратівливо та агресивно, а також, хватати із застосуванням сили доньку. ОСОБА_1 намагалась пояснити ОСОБА_2 , що враховуючи його стан та поведінку, він не може проводити в цей день час з дочкою. Донька, в свою чергу, також просила його перестати скандалити та просила дати змогу піти додому, перенести їх зустріч, але він на це не звертав уваги. В той же час, знаходячись в замкнутому просторі ліфта, він почав застосовувати силу відносно ОСОБА_1 , хватати її за руки, одяг, штовхати, роздер руку, чим дуже перелякав її та доньку. Враховуючи, що потерпілий є фізично сильнішим за ОСОБА_1 , вона не мала можливості захистити себе та доньку.

Звернула увагу суду на те, що місцем конфлікту є місце проживання її та її доньки, вони знаходились у себе вдома та саме ОСОБА_2 прибув за місцем їхнього проживання та влаштував сварку, отже саме він є ініціатором і провокатором конфлікту, саме його дії та поведінка призвели до виникнення сварки та конфлікту.

Також, повідомила суду, що це не перша та єдина конфліктна ситуація, спровокована ОСОБА_2 . Так, протягом останніх декількох років він регулярно провокує конфлікти, допускає зневажливе та несприйняте ставлення стосовно мене, маючи метою, при цьому, викликати емоційний розлад у відносинах між нею та донькою, також, висвітлити в суспільстві її в негативному світлі. Неврівноважені дії ОСОБА_2 проявлялись у вигляді стеження за нею, в тому числі шляхом розміщення в її автомобілі пристроїв стеження. Вона неодноразово зверталась до органів поліції з проханням допомогти в питанні забезпечення безпеки її та доньки, оскільки неодноразово ОСОБА_2 висловлювались плани щодо наміру забрати доньку, а також погрози на її адресу, що підтверджується зверненнями до органів опіки та піклування від 08 липня 2025 року, за наслідками розгляду якого ОСОБА_2 було роз`яснено його права та обов`язки щодо виховання дитини, попереджено про відповідальність, яку він несе за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків. Окрім того, було декілька її усних звернень та бесід з працівниками служби у справах дітей ХМР.

Також зазначила, що в рапорті співробітниками встановлено, що фізичне та психологічне домашнє насильство вчинив саме ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 , в той час, коли факту вчинення будь-якого насильства ОСОБА_1 не зазначено.

У зв`язку з викладеним, вважає, що справу про притягнення її до адміністративної відповідальності слід закрити відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, оскільки факт здійснення мною домашнього насильства не підтверджується жодними допустимими та належними доказами. В матеріалах справи відсутній будь-який доказ, який би підтвердив факт вчинення нею насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, що є об`єктивною стороною адміністративного правопорушення за ст. 173-2 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , також подав письмові пояснення по справі, в яких підтвердив обставини, викладені у протоколі. Також зазначив, що 08.05.2026 року ОСОБА_2 прибув до комплексу «Фелічіта» до своєї малолітньої дитини, яка мешкає разом із матір`ю - ОСОБА_1 . На дитячому майданчику він побачив, як донька гралась з іншими дітьми під наглядом вихователя садочку. В той час матері - ОСОБА_1 там не було. Побачивши вихователя, ОСОБА_2 вирішив поспілкуватися з останньою. В розмові з вихователем ОСОБА_2 дізнався про інцидент, який стався в дитячому садочку за участю його доньки. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 була проти побачень батька з дитино саме цього дня, ОСОБА_2 всерівно приїхав 08.05.2026 року до житлового комплексу «Фелічіта», передумовою та причиною чого стали події, які мали місце 06 та 07 травня 2026 року. Приїхавши до дитини ОСОБА_2 , запропонував їй поїхати до будь-якого місця дитячого дозвілля та погуляти. Дитина, зрадівши, погодилась і побігла в сторону під`їзду повідомити про це матір - ОСОБА_1 , яка в дуже агресивній формі відреагувала на прохання доньки, накричала на неї, схватила за руку і потягнула до під`їзду. Дитина дуже плакала і не хотіла іти. На запитання ОСОБА_2 , що сталося, ОСОБА_1 нічого не відповіла тільки показала йому середній палець. Після того як ОСОБА_2 зайшов до під`їзду будинку, вже біля ліфту ОСОБА_1 продовжила в грубій формі висловлюватися на його адресу в присутності дитини. У відповідь ОСОБА_2 спокійним тоном повідомив про те, що не має наміру сваритися. ОСОБА_1 продовжувала на адресу ОСОБА_2 нецензурно лаятися при дитині та кричати, пізніше почала шарпати його за одяг, подряпавши йому шию. Потім ОСОБА_2 повідомив про те, що викличе поліцію і її буде притягнуто до відповідальності за перешкоджання його побаченням з дитиною. В процесі всього словесного конфлікту ОСОБА_2 не вчиняв жодних дій, які б могли свідчити про вчинення домашнього насильства. Також, не висловлювався нецензурною лайкою та не застосовував будь-яких фізичних дій, оскільки, розумів, що перед ним жінка та ще й малолітня дитина.

Не змігши спокійними розмовами вгамувати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 особисто зателефонував на лінію «102» та викликав поліцію, про що зазначено в матеріалах адміністративної справи. ОСОБА_1 не вгамувалася, навіть тоді, коли приїхала на виклик поліція. Коли приїхала поліція, кожен із них розповів про те, що трапилося. Співробітники поліції склали два протоколи (відносно ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ). Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА №160901 від 08.05.2026 року, складений відносно ОСОБА_1 , є законним та обґрунтованим. Щодо пояснень та звинувачень ОСОБА_1 , то вважає неправдивими та безпідставними.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала надані раніше пояснення. Зазначила, що достеменно не пам`ятає чи вчиняла зазначені у протоколі дії. При цьому, пояснила, що якщо і вчинила зазначені у протоколі дії, то лише з метою захисту себе та дитини, щоб ОСОБА_2 їх не чіпав. Наголосила на тому, що конфлікт відбувся за місцем її мешкання, що підтверджує те, що ініціював та спровокував конфлікт саме потерпілий.

Захисник Бородіна Є.А. підтримала надані ОСОБА_1 пояснення, просила провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Потерпілий ОСОБА_2 підтвердив та підтримав надані його представником ОСОБА_3 пояснення.

Заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження в суді та підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 160904 від 08 травня 2026 року, який складений уповноваженою на те особою, а його зміст у повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, містить відомості про особу правопорушника, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, відомості про потерпілу особу, при цьому протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень та пояснень;

- поясненнями ОСОБА_2 , наданими ним в судовому засіданні;

- копією заяви та письмових пояснень ОСОБА_2 від 08 травня 2026 року, які узгоджуються з наданими ним в судовому засіданні усними поясненнями;

- паперовою копією електронного рапорту служби «102» від 08.05.2026, в якому зазначено, що 08.05.2026 о 19:58 год. надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , клуб-77, дружина (кривдник – ОСОБА_1 ) вчиняє психологічне домашнє насильство щодо чоловіка (потерпілого – ОСОБА_2 );

- відомостями рапорту інспектора СПНД ВП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області Гуріна Вадима, в якому зазначено, що для перевірки повідомлення служби «102» було направлено черговий наряд. По прибуттю встановлено, що конфлікт відбувався обопільно. Щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено адміністративні протоколи;

- Формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 08 травня 2026 року.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Вище перелічені докази у розумінні ст. 251 КУпАП України суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 160904 від 08 травня 2026 року.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Згідно з п. 3, 14, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою (п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Таким чином, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто вчинення домашнього насильства психологічного та фізичного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілого.

Невизнання ОСОБА_1 вини суд сприймає критично як спосіб самозахисту з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Крім того, суд враховує, що в судовому засіданні ОСОБА_1 фактично не заперечувала факт вчинення зазначених у протоколі дій, зазначивши, що не пам`ятає чи вчиняла їх. При цьому допустила, що могла вчинити ці дії, однак з метою самозахисту та захисту дитини від протиправного посягання ОСОБА_2 .

Вирішуючи питання про те чи діяла ОСОБА_1 у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності, суд враховує, що стороною захисту не надано доказів того, що на вчинення ОСОБА_1 протиправних дій було зумовлене захистом її прав і свобод або для усунення небезпеки, яка загрожувала їй чи її дитині, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Сам по собі факт того, що потерпілий є особою чоловічої статі та фізично сильніший за ОСОБА_1 , без доведення факту того, що з його боку було реальне посягання на життя та здоров`я ОСОБА_1 чи їхньої дитини, не свідчать про вчинення ОСОБА_1 правопорушення у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності.

При цьому, факт складання щодо ОСОБА_2 адміністративного протоколу за ст. 173-2 КУпАП у зв`язку з вчиненням щодо ОСОБА_1 домашнього насильства не виправдовує та не спростовує факт вчинення ОСОБА_1 вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, по відношенню до ОСОБА_2 . До того ж, як зазначено у рапорті інспектора СПНД ВП ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області Гуріна Вадима, конфлікт відбувався обопільно, у зв`язку з чим адміністративні протоколи складено щодо обох учасників конфлікту.

При призначенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 . Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 34, 35 КУпАП, не встановлено.

На підставі вищевказаного, з урахуванням особи, ступеню вини, а також характеру вчиненого правопорушення, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що є достатньою мірою відповідальності з метою її виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 40-1, 173-2, 283, 284, 285, 289, 294 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн (триста сорок гривень 00 копійок), в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Постанова може бути оскаржена у десятиденний строк з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Шевченківський районний суд міста Харкова.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку її оскарження.

Повний текст постанови складено 11 червня 2026 року.

Суддя І.П. Латка