Рішення від 09 червня 2026 р. у справі №398/3105/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3105/26

Провадження №: 2-а/398/121/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"10" червня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Шинкаренко І.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою до ГУНП в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7092475 від 26.04.2026 за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Позовна заява обґрунтована тим, що 26.04.2026 він, керуючи автомобілем КІА К5 ДНЗ НОМЕР_1 , за власною ініціативою здійснив зупинку транспортного засобу біля магазину «Маркетопт» по вул. Гетьмана Мазепи, 31, у м. Олександрія. Вже після того, як він вийшов із автомобіля та почав йти до нього підійшов працівник поліції - ОСОБА_2 , котрий повідомив, що його зупинено та зазначив про необхідність пред`явлення документів, посилаючись на невикористання ременя безпеки, що не відповідає дійсності. На прохання позивача повідомити законну підставу зупинки та надати докази порушення працівник поліції жодних доказів не надав. При цьому, відносно позивача не було застосовано адміністративне стягнення за порушення правил користування ременями безпеки, що передбачено ч. 5 ст. 121 КУпАП. А отже, не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, яке пред`являлось йому перед прийняттям оскаржуваної постанови. Крім того, у оскаржуваній постанові зазначено про керування ТЗ особою, позбавленою права керування. Слід зазначити, що вказана обставина не відповідає дійсності, оскільки відсутні будь-які рішення суду щодо позбавлення його права керування транспортним засобом. Позивач вважає, що інспектором СРПП Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Петровим Олександром Сергійовичем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ним ПДР України. Також відсутні підстави вважати, що він вчинив або мав намір вчинити правопорушення, а отже відповідно до ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» у поліцейського не виникло право вимагати пред`явлення ним відповідних документів. Як наслідок, позивач вважає вимогу вищезазначеної посадової особи про пред`явлення посвідчення водія неправомірною, а отже такою, що не породжує обов`язку виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.

Ухвалою судді Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області від 01.06.2026 після залишення адміністративного позову без руху позивачу поновлено строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також витребувано від Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області належним чином завірені копії матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 згідно постанови серії ЕНА № 7092475 від 26.04.2026.

08.06.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, вважає, що вони є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Щодо фактичних обставин справи зазначив, що 26.04.2026 о 19.44 годині позивач, керуючи транспортним засобом Kia К5, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Садова 64, у м. Олександрія, Кіровоградської області, при перевірці документів не пред`явив документ: посвідчення водія відповідної категорії, у зв`язку з чим інспектором Олександрійського РУП ГУНП в Кіровоградській області Петровим Олександром Сергійовичем винесено постанову серії ЕНА № 7092475, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 , та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у розмірі 425 грн. Пункт 2.1 розділу 2 «Обов`язки і права механічних транспортних засобів» ПДР України встановлює, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, та пред`являти його у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія. З вищевикладеного вбачається, що винесена постанова про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП є законною та обґрунтованою.

09.06.2026 до суду надішли витребувані матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а саме: копія постанови серії ЕНА № 7092475 від 26.04.2026, відеозапис з нагрудної бодікамери щодо обставин вчинення позивачем правопорушення та винесення оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи не надходили.

За таких обставин, суд вирішує справу без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та проаналізувавши подані сторонами заяви по суті справи, судом встановлено наступне.

Відносно ОСОБА_1 26.04.2026 інспектором Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області Петровим О.С. винесена постанова серії ЕНА № 7092475 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а саме, що 26.04.2026 о 19 год. 44 хв. водій ОСОБА_3 керував автомобілем Kia К5, державний номерний знак НОМЕР_1 , та на законну вимогу працівника поліції не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1.а ПДР України – керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Позивач, вважаючи неправомірно винесеною вказану постанову звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно пп. «а» п. 2.4 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Згідно з п. 1.10. ПДР України водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

У відповідності із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об`єкт, об`єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб`єкт та суб`єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).

У відповідності до положень ст.ст. 251, 280 КУпАП відповідач повинен довести обставини, які визначаються ч.1 ст.126 КУпАП як підстави для притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх

справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

Так, судом під час розгляду справи досліджено наданий відеозапис щодо обставин вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП, та встановлено, що він всупереч вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису не є повним та не та відображає послідовно всіх обставин події.

Оцінюючи, як доказ надані до суду відеоматеріали, суд звертає увагу на те, відеозаписом не зафіксовано керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинки такого транспортного засобу працівниками поліції. Відеозапис починається з розмови працівника поліції з особою чоловічої статі, при цьому поліцейський повідомив, що причиною його звернення до вказаної особи є те, що ним зафіксовано некористування паском пасивної безпеки під час руху, оскільки поліцейські рухались позаду автомобіля під керуванням цієї особи та побачили вказане порушення. Після чого поліцейський пред`явив вимогу надати посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Особа, до котрої зверталися поліцейські, повідомила їм, що він зупинився по своїх справах, що поліцейські його не зупиняли, а тому поцікавився причинами звернення до нього та попросив надати докази вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейський повторно пред`явив вимогу щодо надання посвідчення водія та реєстраційного талону на транспортний засіб. Водій заперечував вчинення правопорушення та наполягав на демонстрації доказів вчинення такого та відповідно наявності підстав для зупинки автомобіля, у зв`язку з чим відмовлявся пред`явити запитувані документи. Надалі поліцейським за допомогою системи ІП НПУ встановлено особу водія та відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА № 7092475 від 26.04.2026 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З доводів, зазначених позивачем, вбачається, що він заперечує зупинку поліцейськими транспортного засобу, яким він керував, а відтак вважає, що у поліцейського були відсутні підстави для вимоги пред`явити документи, зокрема, посвідчення водія.

Надаючи оцінку встановленим фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених; якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю; якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо; якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

Перелік підстав для зупинки транспортного засобу наведений у ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, п. п. 1, 3 ч. 1 вказаної статті визначено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху або якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення тощо.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Аналіз наведених вище положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди.

У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.03.2019 року по справі № 686/11314/17, від 22.10.2019 року по справі № 161/7068/16-а.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для звернення до водія з вимогою пред`явити документи зі слів поліцейського стало порушення ним вимог ПДР України щодо невикористання ременя безпеки під час руху, що регламентовано пп. «в» п. 2.3 ПДР України та відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Однак, як встановлено судом відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання водієм вимог пп. «в» п. 2.3 ПДР України, яке пред`являлось позивачу перед вимогою пред`явити документи та прийняттям оскаржуваної постанови.

Наданий до суду відеозапис фіксує лише процес розгляду інспектором справи про адміністративне правопорушення з приводу не пред`явлення водієм транспортного засобу документів, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, однак доказів невиконання водієм пп. «в» п. 2.3 ПДР України досліджене відео не містить.

Отже, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності підстав вважати, що позивач вчинив або мав намір вчинити правопорушення, яке могло б бути підставою для вимоги працівником поліції пред`явлення документів.

Враховуючи, що поліцейським належним чином не зафіксовано та не доведено належними і допустимими доказами факту невиконання водієм вимог пп. «в» п. 2.3 ПДР України, за відсутності інших встановлених законних підстав для здійснення контролю за наявністю у позивача права користування транспортним засобом, суд приходить до висновку, що вимоги поліцейського про пред`явлення документів є незаконними, а позивач, в свою чергу, не був зобов`язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.

Посилання в оскаржуваній постанові на п. 2.1.а ПДР України із зазначенням про керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування, суд розцінює як помилково вказане замість посилання на п. 2.4.а ПДР України, проте встановлена невідповідність пункту ПДР, на який наявне посилання в оскаржуваній постанові, не впливає на вказаний висновок суду щодо неправомірності дій поліцейського.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

До цього ж у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 у справі № 463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

За правилами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, позов підлягає задоволенню, а постанова - скасуванню.

Щодо відшкодування понесених позивачем судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов задоволено на користь позивача, та враховуючи те, що останнім здійснена сплата судового збору у розмірі 532,48 грн, вони підлягають стягненню на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області як юридичної особи та розпорядника бюджетних коштів.

Керуючись ст. 5, 9, 77, 139, 242-246, 268, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ

Позов задовольнити.

Скасувати постанову інспектора Олександрійського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області лейтенанта поліції Петрова Олександра Сергійовича серії ЕНА № 7092475 від 26.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити провадження по справі.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 10.06.2026.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач: Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 40108709, адреса місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, буд. 41.

Суддя І.П. Шинкаренко