Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №397/210/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 397/210/26

провадження №: 2/398/2574/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" червня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Шинкаренко І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 21000,00 грн, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що 10.04.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1548069 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний». На умовах, встановлених договором, ТОВ «Слон Кредит» зобов`язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 2000 грн, строк кредиту 363 днів: з 10.04.2024 року по 09.04.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів. На підставі погоджених умов ТОВ «Слон Кредит» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених умов договору ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 2000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Відповідач не виконала умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 15700,00 грн, що включає: заборгованість за сумою кредиту – 2000 грн, заборгованість по процентам – 12700,00 грн, штрафні санкції – 1000,00 грн. 24.12.2024 ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу № 24122024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до відповідача. Станом на дату укладання договору факторингу строк дії договору № 1548069 від 10.04.2024 року не закінчився, а тому ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 25.12.2024 по 09.04.2025 здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 5300 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе за договором про надання споживчого кредиту зобов`язань позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2026 року справу передано за підсудністю до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Ухвалою судді від 01.04.2026 року відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, копія якої була направлена сторонам та відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. За клопотанням представника позивача витребувано від Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 10.04.2024 на дану платіжну картку у сумі 2000,00 грн. за ініціативою ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК».

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Відповідач повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді, стороною якої він є, шляхом направлення поштової кореспонденції суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, будь-яких заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

10.04.2024 ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 1548069, за умовами якого ТОВ «Слон Кредит» надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання, що визначені договором.

Так, згідно умов договору сума кредиту становить 2000,00 грн, кредит надано на строк 364 дні, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 14 днів, стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту. Також передбачено знижену процентну ставку 2,0 % в день, яка застосовується за умови, якщо споживач до 24.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Також п. 2.1 Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Крім того, у п. 6.4 Договору сторони погодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 100,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 20,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Договір про споживчий кредит № 1548069 укладений з використанням відповідачем електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора Т732.

За умовами договору він вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача.

Відповідач також підписала паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р085.

Отримання відповідачем коштів у сумі 2000,00 грн на платіжну карту НОМЕР_1 підтверджується відомостями фінансової установи ТОВ «Пейтек».

Крім того, АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали щодо витребування доказів від 01.04.2026 надав до суду витребувану за клопотанням представника позивача інформацію, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 та на вказану карту 10.04.2024 зараховані кошти у сумі 2000,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач не сплачувала платежі за договором про споживчий кредит, внаслідок чого первісний кредитор ТОВ «Слон Кредит» нарахувало відсотки у розмірі 12700,00 грн та штраф у розмірі 1000,00 грн.

24.12.2024 ТОВ Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» уклали договір факторингу № 24122024, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату належні йому права грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до боржників, вказаних у реєстрі боржників, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за плату приймає належні ТОВ «Слон Кредит» права вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1548069 у загальному розмірі 15700, грн, що складається: 2000,00 грн – заборгованість за тілом кредитом, 12700,00 грн - за відсотками, 1000,00 грн - за пенею.

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у межах строку дії кредитного договору нарахувало ОСОБА_1 за ставкою 2,5 % в день на залишок кредиту відсотки у розмірі 5300,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Спеціальним законом, який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції є Закон України «Про електронну комерцію».

Так, у ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 9.6 кредитного договору договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІКС Товариства /зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

У постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23) зазначено, що кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, email) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦПК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів недійсності / нікчемності договору про споживчий кредит № 1548069 від 10.04.2024 та договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024, суду не надано.

Отже, враховуючи положення вказаних норм, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем відповідно до умов кредитного договору, що був укладений між первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст.3,12,13,20ЦК України, ст.ст.12,13,44 ЦПК України).

Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач не заперечувала факт укладання договору, отримання кредиту, не спростувала розрахунків та розмір боргу, не подала своїх доказів на заперечення відповідних доводів позивача. Отже, відповідачем не доведено відсутності вини у порушенні зобов`язання, не спростовано підстав позову.

За наведених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за сумою кредиту у розмірі 2000,00 грн.

Разом з тим, суд не погоджується з розрахунком заборгованості по відсотках, які заявлено до стягнення, виходячи з наступного.

Пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесені зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, доповнено ст. 8 частиною п`ятою наступного змісту: «5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %». Крім того, зазначеним законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 такого змісту: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%». Закон набрав чинності 24.12.2023.

Отже, протягом перших 120 днів, тобто з 24.12.2023 до 21.04.2024 включно, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, протягом наступних 120 днів, тобто з 22.04.2024 до 19.08.2024 включно - 1,5 %.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач під час здійснення розрахунку щодо нарахування процентів за користування кредитом не врахував вимоги чинного на момент здійснення відповідних розрахунків законодавства про споживче кредитування, у зв`язку з чим суд здійснює перерахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з встановлених законодавством максимальних процентних ставок.

Отже, з 10.04.2024 до 21.04.2024 (12 днів) нарахування відсотків за користування кредитом правомірно здійснено за процентною ставкою 2,5 %, як передбачено кредитним договором та встановлено законом на перехідний період. Далі за період з 22.04.2024 до 19.08.2024 нарахування відсотків має здійснюватися за ставкою 1,5 %, а за період з 20.08.2024 по 09.04.2025 – за ставкою 1% в день, оскільки протягом вказаного періоду діяли законодавчі обмеження максимального розміру денної процентної ставки.

З урахуванням наведеного, загальна сума процентів за користування кредитом за кредитним договором у межах строку його дії становить в загальній сумі 8840,00 грн, з яких: за період з 10.04.2024 до 21.04.2024 за ставкою 2,5% - 600,00 грн (12 днів х 50,00 грн), з 22.04.2024 до 19.08.2024 за ставкою 1,5 % - 3600,00 грн (120 дні х 30,00 грн) та за період з 20.08.2024 до 08.04.2025 за ставкою 1,0 % - 4640,00 грн (232 днів х 20,00 грн).

Щодо штрафних санкцій, нарахованих позивачем відповідно до умов кредитного договору, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно наданого до суду розрахунку, сума щтрафу в розмірі 1000,00 грн нарахована за 2024 рік, в той же час як згідно з пунктом 18 Перехідних та Прикінцевих положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі викладеного, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 року; заявку № 15040 від 12.01.2026 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, де зазначено опис робіт та їх вартість; рахунок на оплату №15040-09/02-2026 від 09.02.2026 та акт № 15040 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому, враховуючи часткове задоволення позову, дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 2000,00 грн, що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, суд у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1118,47 (42,01 %*2662,40 грн).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2) заборгованість договором про надання споживчого кредиту № 1548069 від 10.04.2024 в загальному розмірі 10840 (десять тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1118 (одна тисяча сто вісімнадцять) грн 47 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.

На рішення може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 12.06.2026.

Суддя І.П. Шинкаренко