Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №348/744/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/744/26

Провадження № 1-кп/348/219/26

12 червня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5

законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42096292200000012 від 27.02.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Черник Надвірнянського району Івано-Франківської області, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

У с т а н о в и в :

23.02.2026, близько 06:00 год., перебуваючи в приміщенні будинку, що за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 вчинив словесний конфлікт із неповнолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час вказаного конфлікту у ОСОБА_4 виник протиправний умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .. Реалізуючи свій умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, ОСОБА_4 , перебуваючи в одній із кімнат будинку, металевою пряжкою ременя, який тримав у руках, наніс декілька ударів по ногах та пальцях лівої руки потерпілої ОСОБА_5 ..

В результаті неправомірних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді рани 2-го та 5-го пальців лівої кисті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розлад здоров`я, синці та садна в ділянках обох нижніх кінцівок, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, визнав повністю та повністю підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, доповнивши, що він є біологічним батьком неповнолітньої ОСОБА_5 , з його матір`ю вони вісім років жили в цивільному шлюбі, після народження дитини ОСОБА_6 не захотіла, щоб він був записаний батьком дитини в свідоцтві про народження з тим, щоб вона отримувала державну допомогу як одинока матір. Протягом останніх шести років вони разом не проживають, він проживає разом зі своєю матір`ю. Неповнолітня ОСОБА_7 часто буває у нього вдома, інколи по декілька днів живе. Напередодні 18.02.2026 до нього зателефонував брат ОСОБА_7 та спитав за неї і повідомив, що вона ще декілька днів потому поїхала до нього. Оскільки в ці дні ОСОБА_7 до нього не приходила, він попросив свою сестру знайти її. ОСОБА_8 повідомила, що бачила ОСОБА_7 на вулиці разом із друзями. Через день ОСОБА_7 до нього прийшла і залишилася на тиждень. На питання чому вона не ходить до школи, ОСОБА_7 відповіла, що домовилася із вчителем. 22.02.2026 ОСОБА_7 пішла гуляти ввечері і обвинувачений їй сказав повернутися не пізніше 22-23 години. О дванадцятій годині ночі її ще дома не було. Він вийшов на вулицю подивитися де вона є, і якраз вона проїжджала повз нього на мотоциклі із хлопцем. Він повернувся додому, ще трохи її зачекав та пішов спати. Двері в будинок він зачинив. Зранку біля шостої години він прокинувся і тоді йому подзвонила ОСОБА_7 і попросила відкрити будинок, він відкрив і запитав де вона була всю ніч. Також він почув від неї запах алкоголю. З метою виховних заходів він схватив ремень та ударив ним ОСОБА_7 і попав металевою пряжкою їй по ногах та руці. Шкодує про вчинене. У скоєному розкаявся, просив суворо його не карати, відповідні висновки для себе зробив.

Неповнолітня потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений є її батьком, вони з матір`ю разом не проживають. Вона часто їздить до батька, залишається там на декілька днів. З батьком також проживає бабуся та дядько. Батько її запрошував до себе на її день народження і за декілька днів до цього вона поїхала в с. Черник. Однак пішла не до батька, а до подруги, у якої жила декілька днів. Матері вона сказала, що їде до батька. Мати в той час працювала у Буковелі. У батька вона пробула тиждень, в школу в цей час не ходила, чому - пояснити не може. 22.02.2026 вона ввечері пішла гуляти, гуляла разом із друзями: дівчатами та хлопцями. Хтось із хлопців приніс вино та вони його розпивали на вулиці. Батько їй казав, щоб вона повернулася не пізніше 22-23 години, однак вона в цей час не повернулася. Прийшла додому вже після опівночі. Будинок був зачинений, вона постукала у вікно, але їй ніхто не відкрив. Телефон в неї розрядився і вона нікому не могла зателефонувати. Тоді вона пішла у літню кухню і там просиділа до ранку. Літня кухня не опалюється і вона змерзла. Близько 6 години ранку вона увімкнула телефон і змогла подзвонити батьку. Він відкрив їй двері, запитав, де вона була і почув від неї запах алкоголю, спитав, чи вона вживала алкоголь, після чого взяв ремень та декілька разів її ударив. Металевою пряжкою попав по ногах та пальцям лівої руки, оскільки вона закривала ноги рукою. З обвинуваченим вона миритися не бажає, вважає, що він взагалі не має ніякого права її виховувати.

Законний представник неповнолітньої потерпілої пояснила, що донька їй розповіла, що батько її вдарив, однак причину вона узнала тільки через декілька днів. Вважає, що нічого страшного немає в тому, що її донька тиждень не відвідувала школу та з друзями вживала алкоголь, оскільки це було вперше.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, підтверджується також матеріалами, зібраними під час досудового розслідування провадження, які не були об`єктом дослідження і учасники процесу не вважають за доцільне їх досліджувати, оскільки фактичні обставини скоєного, доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій учасниками процесу не оспорюються.

Оцінюючи зібрані докази, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 125 КК України – умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я ОСОБА_5 ..

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, визначеної у ст. 12 КК України, вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, відноситься до категорії кримінальних проступків, ОСОБА_4 на досудовому слідстві та в суді давав правдиві показання, розкаюється у скоєному, характеризується позитивно, має постійне місце проживання, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, спиртними напоями не зловживає, раніше не судимий.

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вищезазначені обставини дають суду підстави вважати, що виправлення обвинуваченого можливе з призначенням покарання у вигляді штрафу.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази: копію догоспітального протоколу, видану на ОСОБА_5 , яка долучена до матеріалів кримінального провадження, слід залишити в матеріалах кримінального провадження; ремінь, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, слід повернути обвинуваченому.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 100, 349, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп. в дохід держави.

Речові докази: копію догоспітального протоколу, видану на ОСОБА_5 , яка долучена до матеріалів кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження; ремінь, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, повернути обвинуваченому.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_1