Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №629/113/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 червня 2026 року

м. Харків

справа № 629/113/26

провадження № 22-ц/818/2995/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Тичкової О.Ю.

суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 лютого 2026 року у складі судді Мицик С.А.,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до закінчення донькою навчання, а саме до 30 червня 2027 року, але не більше як до досягнення нею 23 років.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка з відповідачем по справі перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час донька навчається на 1 курсі денного відділення Фахового коледжу Національного фармацевтичного університету. Зазначив, що донька перебуває на повному утриманні матері. Батько матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. Відповідач є працездатним, має можливість надавати допомогу.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 лютого 2026 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 09.01.2026 року і до закінчення донькою навчання, а саме до 30 червня 2027 року, але не більше як до досягнення нею 23 років.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в розмірі 1331, 20 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення мотивоване тим, що враховуючи надані сторонами докази та обставини справи, суд приходить до висновку, що аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , яка продовжує навчання, мають стягуватися з відповідача у розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення зміни, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встанови обставини у справі та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову. Основний тягар з утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчатись припадає на позивача, яка має на утриманні малолітню дитину 2021 року народження. Судом не взяти до уваги працездатний молодий вік відповідача та стан його здоров`я, який дозволяє йому сплачувати аліменти у визначеному в позові розміру. Крім того, відповідач має майно з якого має постійний дохід. Також судом не врахована вартість навчання ОСОБА_4 , яка є суттєвої грошовою сумою для позивача. До апеляційної скарги надає копії: витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір про надання освітніх послуг фаховим коледжем Національного фармацевтичного університету від 13.08.2025, копії квитанцій, копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , витяг з реєстру територіальної громади, довідка від 10.12.2025 №78.

03.04.2026 ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу в якій просить, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Зазначив, що суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. При поданні апеляційної скарги, позивач порушує ст. 367 додає документи, які не були дослідженні в суді першої інстанції. Апелянтом не наведено посилань на конкретні норми матеріального права, що були порушені судом першої інстанції.

Відповідно до змісту норми ст. 83 ЦПК України усі докази сторона має надавати вчасно до суду першої інстанції.

Нормою частини 7 статті 81 ЦПК України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Надання вперше до суду апеляційної інстанції доказів у відповідь на аргументи суду, відсутність посилання на ці докази у суді першої інстанції усувають відповідальність суду за незастосування частини 7 статті 81 ЦПК України, таку процесуальну поведінку суд апеляційної інстанції розцінює, як зловживання процесуальним правом, яке відповідно до ст. 44 ЦПК України є неприпустимим та порушує принцип рівності сторін, який є елементом принципу змагальності сторін, ст. 12 ЦПК України.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, лише якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у даному випадку таких винятків не встановлено, ризики від недобросовісної процесуальної поведінки відповідача не можуть покладатися на іншу сторону спору, а тому відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не приймає надані позивачем невчасно з власної вини вищевказаний доказ.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 4).

Згідно довідки №78 від 10.12.2025 року ОСОБА_4 з 01.09.2025 є студенткою 1 курсу денного відділення Фахового коледжу Національного фармацевтичного університету. Навчається за рахунок коштів фізичних осіб. Стипендію не отримує. Закінчує навчання 30.06.2027 року (а.с. 5).

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки №4775 від 16.12.2025 року, виданої відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб та ведення реєстру громади (а.с. 6).

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 07.07.2015 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про шлюб та свідоцтва про народження (а.с. 33, 34).

Згідно відомостей ГУ ДПС у Харківській області інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за період з січня 2025 по грудень 2025 року –відсутня (а.с. 29).

Згідно копії довідки до акту огляду МСЕК серії ХАР-07 №002098 від 24.03.2010 року ОСОБА_7 встановлено 3 групу інвалідності з 01.04.2010 року безстроково. Відповідно до копії консультативного заключення КП «Близнюківська ЦРЛ» ОСОБА_7 встановлено відповідні діагнози, оскільки вона має ряд захворювань. ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні КПН «Лозівське ТМО» з 16.07.2024 року по 25.07.2024 року та з 19.11.2024 року по 26.11.2024 року, що підтверджується копіями виписок (а.с. 39,40,41,42).

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті199,200,201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України судами попередніх інстанцій, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) дійшов висновку про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Визначаючи розмір аліментів, колегія суддів враховує, що відповідач на утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно відомостей ГУ ДПС у Харківській області інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за період з січня 2025 по грудень 2025 року –відсутня.

Всупереч вимогам ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження отримання відповідачем стабільного доходу, у тому числі доходу від належного йому майна, який би свідчив про наявність у нього реальної можливості сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу).

За таких обставин, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, виходячи із принципу справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дітей, а також те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу саме у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно на період навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , апеляційний суд вважає, що стягнення аліментів у розмірі 1/8 частини від заробітку щомісячно є справедливим та достатнім з урахуванням наведеного вище.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог і доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування даного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 05 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П.Пилипчук