Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №348/1019/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/1019/25

Провадження № 22-ц/4808/1137/26

Головуючий у 1 інстанції Гундяк Т. Д.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів: Бойчука І. В.,

Пнівчук О. В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Романишина Дмитра Михайловича на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2026 року у складі судді Гундяка Т. Д., постановлену у м. Надвірна Івано-Франківської області, у справі за позовом АТ «Акцент- Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2025 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101701982593477 від 07грудня 2023 року у розмірі 147 108,89 грн. та 2 422,40 грн. судового збору.

У квітні 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Романишин Д. М. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Романишина Д. М. залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме зазначення обставин, що свідчать про поважність причин неявки відповідачки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, причин неподання відзиву і докази про це, а також надання доказів, якими відповідачка обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Романишина Д. М. про перегляд заочного рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2025 року у справі за позовом АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості визнано неподаною та повернуто заявнику.

У апеляційній скарзі на зазначену ухвалу суду представник ОСОБА_1 адвокат Романишин Д. М. не погоджується викладеними судом першої інстанції висновками, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, а матеріали заяви про перегляд заочного рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник скаржниці звертає увагу суду на те, що жодної судової повістки про виклик до суду та примірник позовної заяви з додатками ОСОБА_1 не отримувала, що підтверджується матеріалами справи. Більш того, уся направлена судом рекомендована кореспонденція повернулася без вручення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Зауважує, що причини невручення поштової кореспонденції не залежали від ОСОБА_1 , а були пов`язані з діяльністю оператора поштового зв`язку та невиконанням ним обов`язку щодо належного вручення поштових відправлень. А тому вважає, що сам факт направлення кореспонденції не може свідчити про належне повідомлення особи про розгляд справи та бути безумовною підставою для відмови у прийнятті заяви про перегляд заочного рішення.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що на поштовому відправленні № 0610277578657, в якому містилася копія заочного рішення, врученому ОСОБА_1 11 вересня 2025 року міститься лише написання прізвища « ОСОБА_2 », а не підпис особи. Більш того, за номером поштового відправлення № 0610277578657 відсутня будь-яка інформація у трекінгу поштових відправлень на офіційному сайті АТ «Укрпошта».

Представник відповідачки вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що представник ОСОБА_1 не посилається на докази, якими обґрунтовуються заперечення проти позовних вимог, оскільки він спростовується викладеними в заяві про перегляд заочного рішення від 09 квітня 2026 року запереченнями проти позовних вимог.

Також представник ОСОБА_1 зауважує, що визнавши неподаною та повернувши заяву про перегляд заочного рішення відповідачці, суд першої інстанції порушив її право на захист, покладаючи на неї обов`язок повторно доводити обставини, які вже підтверджуються матеріалами самої справи, що свідчить про надмірний формалізм у застосуванні процесуальних норм та порушує право особи на ефективний судовий захист.

У надісланому на адресу суду відзиві представник АТ «Акцент-Банк» доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Романишина Д. М. заперечує, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Додатково вказує, щопідписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банку»відповідачка підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг, приєднавшись до них та зобов`язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до Умов та Правил, викладеними на сайті Банку.

Також представник позивача вказує, що виписка по рахунку клієнта є тим документом, який підтверджує факт видачі коштів клієнта та відповідає законодавству про бухгалтерський облік та фінансову звітність. А тому, може бути належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість позичальника.

Крім того зазначає, що на підтвердження перерахування відповідачці кредитних коштів до позову було додано меморіальний ордер із зазначенням відповідної суми кредиту, яка була їй перерахована, тому доводи відповідачки, що таких доказів не надано є безпідставними. При цьому, в заяві Клієнта № ABH0CT155101701982593477 від 07 грудня 2023 року зазначено номер картки клієнта, на який було зараховано кошти кредиту, що підтверджується випискою по картці НОМЕР_1 , з якої, крім надходження кредитних коштів на картку, також вбачається і їх використання.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ст. 369 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в тому числі в пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу (ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові)), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З огляду на вищенаведене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Визнаючи подану представником ОСОБА_1 адвокатом Романишиним Д. М. заяву про перегляд заочного рішення неподаною та повертаючи її заявнику, суд першої інстанції прийшов до висновків, що заявником не виконано вимоги ухвали суду про залишення без руху заяви про перегляд заочного рішення та не усунуто вказані в ній недоліки в порядку, передбаченому ЦПК України.

З цими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення суду в повній мірі не відповідає.

У справі, що переглядається встановлено, що заочним рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2025 року позов АТ «Акцент-Банк» задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №АВН0СТ155101701982593477 від 07грудня 2023 року у розмірі 147 108,89 грн. та 2 422,40 грн. судового збору (а.с. 68-70).

09 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Романишин Д. М. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення (а.с. 77-78). В обґрунтування заяви вказував, що відповідачка ОСОБА_1 не була обізнана про розгляд вказаної справи в Надвірнянському районному суді, жодних повісток, повідомлень чи інших процесуальних документів вона не отримувала. Вказував, що про існування даної справи та ухвалення заочного рішення відповідачці стало відомо після отримання її адвокатом доступу до матеріалів справи на підставі заяви від 24 березня 2026 року. А тому вважав, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення було пропущено з поважних причин та просив його поновити. Також просив скасувати заочне рішення суду та призначити розгляд справи в загальному порядку.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Романишина Д. М. залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме зазначення обставин, що свідчать про поважність причин неявки відповідачки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, причин неподання відзиву і докази про це, а також надання доказів, якими відповідачка обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача (а.с. 82).

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Романишина Д. М. про перегляд заочного рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 вересня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику (а.с. 88).

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вимоги щодо форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення передбачені ст. 285 ЦПК України. Зокрема, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: 1)найменування суду, який ухвалив заочне рішення; 2) ім`я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобу зв`язку, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; 4) посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; 5) клопотання про перегляд заочного рішення; 6) перелік доданих до заяви матеріалів.

Частиною 8 ст. 285 ЦПК України передбачено, що до неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення, а також до заяви, поданої особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Колегія суддів зауважує, що визнаючи неподаною та повертаючи заяву про перегляд заочного рішення заявникові, суд першої інстанції посилався на те, що заявником не виконано вимоги ухвали суду про залишення без руху заяви про перегляд заочного рішення та не усунуто вказані в ній недоліки в порядку, передбаченому ЦПК України.

При цьому, залишаючи без руху заяву про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції вважав, що заявником не зазначено обставини які свідчать про поважність причин неявки відповідачки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, причин неподання відзиву і докази про це, а також надання доказів, якими відповідачка обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Разом з тим, аналізуючи зміст заяви про перегляд заочного рішення, колегія суддів зауважує, що у вказаній заяві представник заявниці ОСОБА_3 зазначив обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причини неподання відзиву. Зокрема ним вказано, що відповідачка ОСОБА_1 не була обізнана про розгляд вказаної справи в Надвірнянському районному суді, жодних повісток, повідомлень чи інших процесуальних документів вона не отримувала.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема, поштовою кореспонденцією, яка неодноразово поверталась на адресу суду першої інстанції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 43, 50, 58, 65).

Також апеляційний суд зазначає, що адвокатом Романишином Д. М. у заяві про перегляд заочного рішення вказані обставини, які на його думку є підставою для скасування заочного рішення.

Помилковим також є висновок суду першої інстанції, щодо відсутності посилання на докази, якими відповідачка обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, та відсутність клопотання про перегляд заочного рішення.

Так, із заяви про перегляд заочного рішення вбачається, що представник заявниці посилається на анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка». Вказані докази, на які посилається представник заявниці наявні в матеріалах даної справи.

Тобто, в заяві є посилання на обставини та докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Що ж стосується вимог суду про подання відповідних доказів, то це можливо на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову (заяви) залишити заяву без руху та повертати її заявнику, про що прямо роз`яснено в абзаці 4 пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2.

З наведеного слідує, що заява про перегляд заочного рішення суду не містить зазначених вище недоліків, а тому суд дійшов передчасного висновку, про те, що представник заявниці неналежно оформив заяву про перегляд заочного рішення.

Отже, постановляючи ухвалу про визнання заяви неподаною та повернення її заявнику, суд першої інстанції на зазначене вище уваги не звернув, а тому висновок суду першої інстанції щодо повернення заяви з підстав невиконання заявником вимог ухвали суду та не усунення недоліків є необґрунтованим.

З огляду на вище викладене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відносно того, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише регламентованим, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

У справі «Церква села Сосулівка проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює «право на суд», в якому право на доступ до суду – право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру – становить тільки один з його аспектів (див. «Голдер проти Об`єднаного Королівства», рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, № 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. «Беллет проти Франції», рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36).

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що вказані місцевим судом підстави для повернення заяви представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду відповідно до практики Європейського суду є надмірним формалізмом, а тому ухвала суду підлягає до скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржувана у справі ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, тому не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Романишина Дмитра Михайловича – задовольнити.

Ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2026 року – скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 червня 2026 року.

Судді В. М. Барков

І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук