Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №344/1293/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/1293/26

Провадження № 22-ц/4808/1033/26

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Баркова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Іваніва Олега Богдановича на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року, постановлену суддею Польською М.В. в м. Івано-Франківськ, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,

в с т а н о в и в :

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.

Позов мотивовано, зокрема, тим, що 11.03.2020 року між сторонами у справі зареєстровано шлюб, за час якого нею придбано транспортний засіб – автомобіль марки Honda Accord, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . Кошти на купівлю вказаного автомобіля у розмірі 1000000 вона позичила у своєї сестри та потім сама їх повернула. Відповідач жодної участі у поверненні вказаних коштів, за який було придбано автомобіль, не брав.

Просила визнати вказаний автомобіль її особистою приватною власністю.

04.03.2026 року представник відповідача подала клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення іншої справи №344/16474/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року зупинено провадження у цій цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іванів Олег Богданович, до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №344/16474/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, представник ОСОБА_1 адвокат Іванів Олег Богданович подав апеляційну скаргу.

Зазначає, що постановлення оскаржуваної ухвали судом першої інстанції здійснено без повного та всебічного дослідження обставин справи, висновки суду побудовані на припущеннях без дослідження доказів.

Вказує, що суд першої інстанції не з`ясував, який предмет заявленого позову у цивільній справі №344/16474/25 за позовом відповідача до позивача про стягнення грошової компенсації, чи дійсно в іншій справі встановлюються обставини приналежності чи неприналежності спірного транспортного засобу до об`єктів спільної сумісної власності подружжя.

Зазначає, що, як вбачається зі змісту заявленого відповідачем позову до позивача про поділ спільного майна, питання встановлення приналежності чи неприналежності спірного транспортного засобу до об`єктів спільної сумісної власності подружжя не заявлено до вирішення судом. Відповідач просить стягнути грошову компенсацію за відчужену позивачем частку у спільному майні подружжя – спірному автомобілі. Відповідач не просить встановити обставини того, що набутий у шлюбі автомобіль, є спільним майном колишнього подружжя. Натомість позивач заявила окремий позов до відповідача про визнання спірного транспортного засобу особистою власністю і після відкриття провадження за цим позовом заявила клопотання про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна. Це клопотання перебуває на розгляді Калуського міськрайонного суду.

Стверджує, що саме поданий позивачем позов до відповідача про визнання майна особистою власністю має преюдиційне значення для вирішення справи за позовом відповідача до позивача про поділ спільного майна, а не навпаки. Оскільки саме за наслідками розгляду цивільної справи за позовом позивача до відповідача про визнання майна особистою власністю будуть встановлені обставини – чи спірний транспортний засіб є особистою (чи ні) власністю позивача, і як наслідок – чи може він бути предметом поділу як об`єкт спільної власності.

Вважає, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу фактично позбавив позивача можливості доведення обставин щодо особистої власності на спірний транспортний засіб.

Враховуючи вищезазначене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до вимог частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14 (щодо зупинення провадження у справі), 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, апеляційна скарга на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року про зупинення провадження у цій справі підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (частина 13 статті 7 ЦПК України).

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї цивільної справи до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №344/16474/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації, результат розгляду якої безпосередньо впливає на вирішення спору про визнання майна особистою приватною власністю.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Визначаючи наявність передбачених статтею 251 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 6 частини першої цієї статті, - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Відповідно до зазначеної норми суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на наведене для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Такі висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 29 травня 2026 року у справі № 761/37532/23.

Колегією суддів з`ясовано, ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя (а.с.81-83), вважаючи спірний транспортний засіб об`єктом права спільної сумісності власності подружжя, зазначає, що ОСОБА_1 не мала права його відчужувати без його згоди, а тому просить стягнути на свою користь з ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 334687 грн, тобто частки вартості спірного автомобіля.

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю.

Позов мотивовано, зокрема, тим, що 11.03.2020 року між сторонами у справі зареєстровано шлюб, за час якого нею придбано транспортний засіб – автомобіль марки Honda Accord, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . Кошти на купівлю вказаного автомобіля у розмірі 1000000 вона позичила у своєї сестри та потім сама їх повернула. Відповідач жодної участі у поверненні вказаних коштів, за який було придбано автомобіль, не брав.

Просила визнати вказаний автомобіль її особистою приватною власністю.

Крім того, із наданих апелянтом документів, колегією суддів з`ясовано, що 04.03.2026 року у справі № 344/16474/25 позивач заявила клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з тим, що у цій справі №344/1293/26 про визнання майна особистою приватною власністю вирішуються питання, які стосуються підстави позову у справі 344/16474/25

Як зазначено в апеляційній скарзі, вказане клопотання перебуває на розгляді Калуського міськрайонного суду.

Колегія суддів вважає, що саме у цій справі №344/1293/26 вирішується питання належності спірного транспортного засобу до спільної сумісної власності подружжя чи до особистої приватної власності позивачки, тому ця справа не може бути зупинена до розгляду справи №344/16474/25, в якій вирішується питання стягнення грошової компенсації, яке є похідним від права власності на спірний транспортний засіб. Тому справа №344/16474/25 безпосередньо залежить від розгляду цієї справи.

Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для зупинення провадження у цій справі, судом порушено норми процесуального права при зупиненні провадження у справі, тому ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Продовжуючи розгляд справи, суд першої інстанції має перевірити можливість об`єднання позовів в одне провадження (ст.188 ЦПК України), оскільки вони взаємопов`язані між собою за предметом та об`єктом спору і їх окремий розгляд є недоцільним.

Відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України питання розподілу судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки спір по суті позовних вимог не розглядається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Іваніва Олега Богдановича задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин

В.М. Барков