Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №203/629/22 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/340/26 Справа № 203/629/22 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Городничої В.С.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Лесько Олександр Васильович, Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області про скасування рішення про державну реєстрацію, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютого 2022 році ОСОБА_1 звернулася до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Лесько Олександр Васильович, Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області про скасування рішення про державну реєстрацію.

Позов обґрунтовано тим, що 27 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» був укладений кредитний договір № 8/2007/840-К/-1651 Н, відповідно до умов якого позивачу було надано кредит у сумі 50 800,00 доларів США строком до 2037 року. З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором 27 листопада 2007 року між банком та позивачем було укладено договір іпотеки № 8/2007/840-К/-1651 Н, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Безталанною О.А. за реєстровим № 1651, за умовами якого з метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором було передано в іпотеку нерухоме майно позивача, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_1 ).

У липні 2021 року позивач дізналась, що 24 травня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою О.В. було відкрито виконавче провадження № 65542637, відповідно до якого в примусового порядку на підставі виконавчого напису № 662, виданого 01 квітня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О., з позивача на користь відповідача стягується заборгованість у загальній сумі 1 964 510,55 грн.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 лютого 2022 року позивач дізналась про внесення запису про прийняте державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63266000 від 04 лютого 2022 року, про державну реєстрацію права власності за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на квартиру АДРЕСА_2 , з підставою виникнення права власності: договір про відступлення прав вимоги № GL3N216953, серія та номер № 283, посвідчений 24 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., договір іпотеки №8/2007/840-К/11651 Н, серія та номер №1651, посвідчений 27 листопада 2007 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Безталанною О.А.

Позивач посилалася на те, що відповідач неправомірно задовольнив вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та реєстрації за ним (товариством) права власності на квартиру АДРЕСА_2 . На думку позивача, державним реєстратором було незаконно проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, оскільки умовами іпотечного договору не передбачено набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки та реєстрація за ним права власності на предмет іпотеки. Реєстраційні дії вчинені за відсутності необхідних документів для проведення такої реєстрації, а підставами виникнення права власності вказані неіснуючі договори. Позивач також зазначала, що вона не отримувала вимоги про усунення порушення з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, тому звернення стягнення розпочато до спливу тридцятиденного строку з дня отримання цієї вимоги. При цьому вона вказує на те, що було вчинено виконавчий напис та одночасно звернуто стягнення на майно шляхом переоформлення на відповідача права власності на предмет іпотеки.

У зв`язку з викладеними обставинами, позивач звернулась до суду з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову про скасування рішення про державну реєстрацію, оскільки іпотекодержатель дотримався порядку належного надсилання позивачу вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та надав реєстратору усі необхідні документи для здійснення державної реєстрації прав на предмет іпотеки, а матеріали електронних копій документів (виготовлених шляхом сканування) з Державного реєстру речових прав, які додавалися до заяви № 50741628 від 01 лютого 2022 року на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , не містять доказів порушення порядку звернення стягнення на іпотечне майно боржника в позасудовому порядку, як і не встановлено неналежність повідомлення боржника. Відтак у державного реєстратора не було підстав для відмови у державній реєстрації права власності.

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, представник позивача — ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для справи, не досліджено належним чином докази, надані на підтвердження заявлених вимог, та безпідставно відмовлено у задоволенні позову. Пресдтавник позивача посилалася на те, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» була здійснена з порушенням вимог законодавства, оскільки в договорі іпотеки, який став підставою для реєстрації права власності, відсутнє іпотечне застереження, а окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався, вимога відповідача щодо усунення порушень позивачу не направлялася, оцінка предмета іпотеки не була погоджена з позивачем.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з позицією позивача. Представник відповідача вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні апелянтом норм матеріального й процесуального права та спростовуються матеріалами справи, у зв`язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду — без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Він зазначає, що за наявності в договорі іпотечного застереження судом правильно встановлено факт вжиття кредитором усіх заходів для належного повідомлення боржника про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, відтак порушень порядку такого звернення не виявлено.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Леська Олександра Васильовича, Лозуватська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, індексний номер: 63266000 від 04.02.2022, 15:52:22, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Дніпрофінансгруп» (номер запису про право власності 46534210, дата та час державної реєстрації 01.02.2022, 16:59:21).

Так, 27 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8/2007/840-К/-1651 Н, за умовами якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) у сумі 50 800,00 доларів США в порядку та на умовах, визначених договором за програмою «Перше житло» кредитний пакет «Житлові рішення» (п. 1.1. договору).

Цільове використання кредиту: проведення розрахунків за договором купівлі-продажу, номер в реєстрі нотаріальних дій № 1646 від 27 листопада 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом ДМНО Безталанною О.А., що укладений між позичальником та ОСОБА_4 , згідно з яким позичальник придбає у власність нерухоме майно (квартиру) вартістю 50 000,00 доларів США, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; оплата комісії за розрахунки за договором складає – 800,00 доларів США. Банк надає позичальнику кредит строком до 10 листопада 2037 року (п. 1.2., п. 1.4. договору).

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, можливих штрафних санкцій, передбачених договором, позичальник укладає з банком договір іпотеки: нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_2 . Опис об`єкта: в житловому будинку лат. А-5, квартира АДРЕСА_3 , яка складається з: 1 - коридор, 2 - санвузол, 3 - кухня, 4 - житлова кімната, І - балкон. Загальна площа: 32,7 кв.м, житлова площа: 16,7 кв.м (іпотека) в день укладення договору (п. 2.1. договору).

Умови передачі майна в іпотеку, звернення стягнення на майно, що обтяжене іпотекою, викладені у договорі іпотеки, що укладається між банком і позичальником (майновим поручителем) та посвідчується нотаріально (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. цього договору при непогашенні заборгованості позичальника перед банком у повному обсязі за рахунок майна, що обтяжене іпотекою, банк звертає стягнення на майно позичальника у відповідності до чинного законодавства України.

Так, 27 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки № 8/2007/840-К/-1651 Н, посвідчений 27 листопада 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Безталанною О.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1651. Відповідно до умов вказаного договору іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає з кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку предмет іпотеки (п. 1.1. договору).

Також 27 листопада 2007 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 наклала заборону відчуження зазначеної в договорі квартири АДРЕСА_2 , належної на праві власності ОСОБА_1 , до припинення договору іпотеки; зареєстровано в реєстрі за № 24.

Визначена сторонами вартість предмета іпотеки складає 256 468,00 грн, що в еквіваленті при перерахуванні на долари США за офіційним курсом НБУ на день укладення договору становить 50 785,74 доларів США (п. 1.2. договору).

У статті 5 договору іпотеки «Задоволення вимог іпотекодержателя» сторони передбачили, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов`язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих іпотекодержателю за договором (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.2. зазначеного договору передбачено, що іпотекодавець в будь-який час до реалізації предмету іпотеки має право припинити звернення стягнення на нього виконанням зобов`язання в повному обсязі.

У п. 5.3. договору іпотеки визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»).

У відповідності до п. 5.4. договору іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п. 5.3 договору.

У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки за зобов`язаннями, що витікають з будь-якого з договорів – кредитного договору, зобов`язання по іншому договору (незалежно від наявності простроченої заборгованості) іпотекодавець повинен виконати достроково до моменту реалізації предмету іпотеки. Якщо іпотекодавець не виконує достроково такі зобов`язання, іпотекодержатель має право отримати задоволення за рахунок предмета іпотеки свої вимоги, щодо дострокового виконання таких зобов`язань (п. 5.5. договору).

Відповідно до умов договору про відступлення прав вимоги № GL3N216953 від 24 квітня 2020 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (новий кредитор), банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до договору (боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у Додатку № 1 до договору (основні договори, права вимоги). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених договором (п. 1 цього договору).

Відповідно до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників/поручителів/заставодавців/дебіторів за такими договорами (Додаток № 1 до договору про відступлення прав вимоги № GL3N216953 від 24 квітня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 283), новому кредитору було передано право вимоги, в тому числі до боржника (заставодавця) ОСОБА_1 за кредитним договором зі змінами та доповненнями № 8/2007/840-К/-1651 Н від 27 листопада 2007 року та за договором іпотеки зі змінами та доповненнями № 8/2007/840-К/-1651 Н від 27 листопада 2007 року (пункти 101, 102 реєстру).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 лютого 2022 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 лютого 2022 року, державним реєстратором Леськом О.В. Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 01 лютого 2022 року було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 2574528712020, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ: 40696815; підстава для державної реєстрації: договір № GL3N216953 про відступлення прав вимоги, серія та номер: 283, виданий 24.04.2012, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова А.В.; договір іпотеки № 8/2007/840-К/11651 Н, серія та номер: 1651, виданий 27.11.2007, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Безталанна О.А.

Також за рішенням державного реєстраторам Леська О.В. Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63266000 від 04.02.2022 о 15:52:22, було здійснено державну реєстрацію іпотеки на підставі: договору № GL3N216953 про відступлення прав вимоги, серія та номер: 283, виданий 24.04.2020, видавник: Бочкарьова А.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; строк виконання основного зобов`язання: 01.11.2037, розмір основного зобов`язання: 50 800,00 доларів США; іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ: 40696815; іпотекодавець: ОСОБА_1 , та обтяження на нерухоме майно у виді заборони на нерухоме майно.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 27 січня 2022 року об`єктом оцінки є квартира АДРЕСА_2 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 , та висновку до нього, наданого у повному обсязі за змістом на 16 аркушах з додатком, ринкова вартість об`єкта оцінки складає: 1 180 00,00 грн.

На підтвердження факту надіслання ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на адресу позивача – ОСОБА_1 (за адресами: АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ) вимог/Іпотечних повідомлень про дострокове погашення заборгованості в порядку ст. ст. 35, 37-38 Закону України «Про іпотеку», відповідач надав суду копії відповідних вимог/Іпотечних повідомлень від 21 травня 2020 року та від 08 липня 2020 року разом з копіями описів вкладень у цінні листи від 27 травня 2020 року та від 11 липня 2020 року про надіслання вказаних вимог/іпотечних повідомлень про дострокове погашення заборгованості, та копіями конвертів з рекомендованими повідомленнями про вручення, які повернулись на адресу відповідача з відміткою АТ «Укрпошта»: «За закінченням встановленого строку зберігання».

На підтвердження того, що позивача було повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 8/2007/840-К/-1651 Н від 27 листопада 2007 року, за яким для забезпечення виконання зобов`язань позивач ОСОБА_1 передала в іпотеку Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» нерухоме майно, а саме належну їй квартиру, відповідач надав суду копію поштового повідомлення від 27 квітня 2020 року. Вказане повідомлення було відправлене засобами поштового зв`язку на такі адреси місця проживання позивача ( АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 ), що підтверджується копіями конвертів з повідомленнями про вручення поштових відправлень, які повернулись на адресу відповідача з відміткою АТ «Укрпошта»: «За закінченням терміну зберігання».

Відповідно до змісту повідомлення відповідач сповістив позивача про те, що внаслідок відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» є єдиним власником всіх прав вимоги за кредитними документами з 24 квітня 2020 року (у томі числі, але не обмежуючись, прав на отримання всіх платежів, передбачених кредитними договорами, і всіх прав іпотекодержателя за іпотечним договором, всіх прав заставодержателя за договором застави, всіх прав кредитора за договором поруки, іпотечним договором та кредитним договором).

Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. 01 квітня 2021 року вчинено виконавчий напис (зареєстрований в реєстрі за № 662) про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборгованості за договором іпотеки № 8/2007/840-К/-1651 Н, яка відповідно до виписки з рахунку боржника від 02 березня 2021 року становить 1 964 510,55 грн. Право вимоги за вказаним договором, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра» (ПАТ «КБ «Надра») у забезпечення виконання кредитного договору від 27 листопада 2007 року, перейшло до нового кредитора (стягувача) на підставі договору про відступлення прав вимоги № GL3N216953 від 24 квітня 2020 року.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2022 року у справі № 203/4472/21 було задоволено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа Олександр Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Вказаним рішення суду визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 01 квітня 2021 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О., зареєстрований в реєстрі за № 662, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» заборгованості у загальній сумі 1 964 510,55 грн.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 24 червня 2022 року.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2023 року у справі № 204/792/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бочкарьова Алла Володимирівна про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним, було залишено без розгляду.

Вказана ухвала суду набрала законної сили 11 липня 2023 року.

Як вбачається з повідомлення Відділу реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 25 червня 2025 року, надісланого на виконання ухвали суду про витребування доказів від 08 травня 2024 року, до заяви № 50741628 від 01 лютого 2022 року на об`єкт нерухомого майна (РНОНМ: 2574528712020) за адресою: АДРЕСА_1 , з Державного реєстру речових прав, надавались такі документи (копії яких долучені до вказаного листа): звіт про оцінку майна та висновок до звіту про оцінку майна від 27 січня 2022 року; довідка ТОВ «ФК«Дніпрофінансгруп» від 28 січня 2022 року за вих. №0128/10; договір про відступлення прав вимоги № GL3N216953 від 24 квітня 2020 року з додатком № 1 до цього договору про відступлення прав вимоги від 24 квітня 2020 року «Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників/поручителів/заставодавців/дебіторів за такими договорами»; вимоги/іпотечні повідомлення від 21 травня 2020 року та від 08 липня 2020 року; копії конвертів, повернуті на адресу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», договір іпотеки №8/2007/840-К/-1651 Н від 27 листопада 2007 року, виконавчий напис від 18 серпня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за № 3090, про звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, застосувавши норми матеріального права, зокрема статті 509, 572, 589, 526, 610, 625, 626, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та статті 12, 33, 35-37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та надав належну правову оцінку обставинам справи. Враховуючи вказані норми права, суд першої інстанції обґрунтовано підтвердив наявність та закріплення у договорі іпотеки відповідного застереження про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує надання своєї згоди на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням, та яке не потребує укладення сторонами окремого договору про застосування вказаного позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Зважаючи на п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року за № 1127 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), суд першої інстанції вмотивовано зауважив, що обов`язок іпотекодержателя надсилати боржникові письмову вимогу виникає лише у разі реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження при здійсненні державної реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. При цьому відсутня вимога про необхідність фактичного вручення вимог/іпотечних повідомлень іпотекодавцю (позивачу), а для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки подаються також і рекомендовані поштові відправлення або поштові відправлення з оголошеною цінністю (поштові конверти), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо належного направлення відповідачем повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки на адресу позивача, з огляду на це у державного реєстратора не було підстав для відмови у державній реєстрації права власності, а тому й підстави для скасування такої реєстрації у суду відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки аналіз пункту 5.3 договору іпотеки з урахуванням чинних на момент виникнення спірних правовідносин справедливо свідчить саме про погодження сторонами договору, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі домовленості сторін про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», тобто закріпили іпотечне застереження про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Отже, договір іпотеки дійсно містить відповідне застереження, яке прирівнюється до договору, згідно з яким іпотекодавець засвідчує, що він надає згоду на набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержателем за власним одноосібним письмовим рішенням.

Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справа № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21).

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 572 ЦК України передбачено, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У відповідності до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

У статті 575 ЦК України вказано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За змістом частин 1-4 статті 202 ЦК України правочин – це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

Отже, правочин – це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 3 Закону України «Про іпотеку» взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно з положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1952-1V).

Частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1127), державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом № 1952-IV, іншими законами України та цим Порядком.

Для державної реєстрації прав, що набуваються, змінюються або припиняються у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість набуття, зміни чи припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину (пункт 57 Порядку № 1127).

В пункті 61 Порядку № 1127 вказано, що для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

У наведених правових нормах визначено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону України «Про іпотеку» порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Крім того, слід зауважити, що вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті).

Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

Так, 27 квітня 2020 року ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» засобами поштового зв`язку на адресу боржника ОСОБА_1 з повідомленням про вручення було направлено повідомлення про відступлення право вимоги за кредитним договором №8/2007/840-К/-1651 Н від 27 листопада 2007 року, у тому числі за договорами забезпечення.

21 травня 2020 року засобами поштового зв`язку ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» на адресу боржника з повідомленням про вручення було направлено вимогу/іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №8/2007/840-К/-1651 Н від 27 листопада 2007 року у тридцятиденний строк.

Враховуючи викладене боржнику було направлено повідомлення про те, що у зв`язку з порушенням скаржником своїх зобов`язань за кредитним договором та у відповідності до положень ст. ст. 33, 35, 37, 38 Закону України «Про іпотеку» ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» вимагає в тридцятиденний строк виконати порушене боржником зобов`язання, а саме повернути заборгованість.

Крім того, ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» повідомило про те, що у разі невиконання зазначеної вимоги/іпотечного повідомлення ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» буде вимушене звернути стягнення на іпотечне майно, яке належить боржнику, а саме на: квартиру АДРЕСА_2 . До того ж ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» повідомило про свій намір реалізувати права іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання на підставі та у відповідності до положень договру іпотеки, зокрема, але не обмежуючись способами, передбаченими статтями 36-38 Закону України «Про іпотеку».

08 липня 2020 року ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» на адресу боржника засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення було направлено повторну вимогу/ іпотечне повідомлення про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором 8/2007/840-К/-1651 Н від 27 листопада 2007 року у тридцятиденний строк.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що станом на дату укладання договору іпотеки (27 листопада 2007 року) чинна частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачала, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки та обов`язковістю укладення саме договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Оскільки саме стаття 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки, містила частину другу, відповідно до якої договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на вищезазначене, всі твердження позивача щодо відсутності домовленості між сторонами про передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання безпідставні та необґрунтовані, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду, договір іпотеки містить відповідне застереження для здійснення державної реєстрації відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Щодо посилань позивача на правову позицію Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 761/26620/20, то за змістом цієї постанови договір іпотеки містить зовсім інші умови щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, ніж договір іпотеки в даній справі, а тому даний правовий висновок не може бути застосований до даних правовідносин, у зв`язку з іншими фактичними обставинами справи.

Посилання в апеляційній скарзі на визнання виконавчого напису нотаріуса щодо стягнення з позивача на користь відповідача суми заборгованості таким, що не підлягає виконанню колегія суддів не бере до уваги, оскільки за змістом рішення суду у справі №203/4472/21, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи за позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оспорюваний виконавчий напис стосувався звернення стягнення саме на заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» в загальній сумі 1 964 510,55 грн.

Колегія суддів відзначає, що за вимогами ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

З наведеного вбачається, що відповідач повноправно скористався своїм правом на досудове врегулювання захисту своїх порушених майнових прав шляхом позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки та звернення до реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки.

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено з копій документів (виготовлених шляхом сканування) з Державного реєстру речових прав щодо вчинення реєстраційної дії та проведення державної реєстрації права власності спірної квартири за «ФК «Дніпрофінансгруп» відсутність будь-яких порушень порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених пунктом 61 Порядку № 1127 та вимогами Закону України «Про іпотеку», з чим погоджується і колегія суддів, та що не спростовано скаржником. Іпотекодержателем було направлено неодноразово боржнику вимогу про усунення порушень, що підтверджується відповідними фіскальними чеками та копіями описів вкладення до цінних листів, а доводи апелянта про відсутність відомостей про надсилання відповідачем та отримання позивачем вимог кредитора як іпотекодержателя не спростовують висновків суду першої інстанції щодо дотримання відповідачем порядку належного надсилання позивачу вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та вжиття кредитором усіх заходів для належного повідомлення боржника про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, а також надання реєстратору усіх необхідних документи для здійснення державної реєстрації прав на предмет іпотеки.

Відтак у разі відсутності добровільного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором щодо погашення суми заборгованості відповідач правомірно скористався своїм правом (на вибір іпотекодержателя) на звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки в позасудовому порядку та набуття права власності на предмет іпотеки, про що прийняте відповідне рішення державного реєстратора, яке є правомірним та вчиненим без порушень встановленої процедури.

Інші доводи апелянта не заслуговують на увагу, а тому відхиляються колегією суддів, враховуючи, що в ході розгляду спору судом першої інстанції не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про те, що процедура звернення стягнення на предмет іпотеки була проведена з порушенням чинного законодавства, та порушувала б права боржника.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність позову ОСОБА_1 , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Водночас заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вона не змогла повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надала пояснення та докази щодо обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 — залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 02 червня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 11 червня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

В.С. Городнича