Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №188/3171/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3706/26 Справа № 188/3171/24 Суддя у 1-й інстанції - Курочкіна О. М. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Петешенкової М.Ю., Свистунової О.В.

при секретарі – Пікос А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 — адвоката Заброднього Євгена Олександровича на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом у якому просить визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.1996.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору купівлі-продажу від 30.08.1996 року сам договір підлягає реєстрації у державному малому комунальному підприємстві «Інвентарізатор» м. Лисичанськ. На договорі купівлі-продажу від 30.08.1996 зроблено реєстраційний напис про те, ще вказана в договорі квартира АДРЕСА_2 зареєстрована Лисичанським міжрайонним бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за громадянином ОСОБА_1 за реєстром № 414.

Згідно з договором купівлі-продажу від 30.08.1996 та технічним паспортом від 08.10.1991 №4 у буд. АДРЕСА_3 має загальну площу 64,20 кв.м., житлова площа - 38,10 кв. м. та складається з трьох житлових кімнат: 1-а кімната - 15,40 кв.м., 2-а кімната - 9,60 кв.м., 3-я кімната 13,10 кв.м., кухні - 10,70 кв.м., ванної кімнати - 4,80 кв.м., туалету - 0,9 кв.м коридору - 6,50 кв.м., коридору - 1,40 кв.м., кладової - 1,20 кв.м., балкону - 0,6 кв.м.

20 серпня 2024 року Позивач звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про реєстрацію прав власності на квартиру. Однак, 30 серпня 2024 року отримав рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №74826885 мотивоване тим, що згідно з відповіддю Лисичанської міської військової адміністрації реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна, права на які виникли та зареєстровані до 1 січня 2013 року, до моменту окупації з м. Лисичанськ евакуйовані не були, тому Лисичанська міська військова адміністрація не має можливості надати інформацію про наявність державної реєстрації права власності. на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасове окупованих РФ, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 м. Лисичанськ Лисичанської міської територіальної громади Сіверськодонецького р-ну Луганської обл. є тимчасово окупованою РФ територією України починаючи з 03.07.2022 року.

Зважаючи на це, квартира АДРЕСА_1 зазнала пошкоджень. Позивач подав повідомлення про пошкоджене або втрачене нерухоме майно від 11.07.2022 №22-07-0000247844-01 про те, що квартира АДРЕСА_1 частково пошкоджена (не придатна до експлуатації) для отримання компенсації .

Відповідно до п.3 ч.13 Порядку, для отримання компенсації необхідно переконатися, що пошкоджений об`єкт внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у разі відсутності такого запису, провести його реєстрацію. Однак, здійснити реєстрацію права власності на квартиру Позивач, з причин викладених в Рішенні про відмову в проведенні реєстраційних дій №74826885 не може. У зв`язку з чим, просив суд визнати за ним право власності на належне йому нерухоме майно.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено та визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , право спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , яка має загальну площу 64,20 кв.м., житлову площу - 38, 10 кв. м. та складається з трьох житлових кімнат: 1-а кімната - 15,40 кв.м., 2-а кімната - 9,60 кв.м., 3-я кімната 13,10 кв.м., кухні - 10,70 кв.м., ванної кімнати - 4,80 кв.м., туалету - 0,9 кв.м, коридору - 6,50 кв.м., коридору - 1,40 кв.м., кладовки - 1,20 кв.м., балкону - 0,6 кв.м., відповідно до положень ст.60 СК України.

Рішення суду мотивовано тим, що суд першої інстанції підтвердив наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 — адвокат Забродній Є.О. просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції визнавши право спільної сумісної власності відповідно до положень ст. 60 СК України, вийшов за межі позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що копією паспорту позивача та довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 28.09.2022 №5616-5002180995 підтверджується, що місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

Технічним паспортом, справа №18691 підтверджується, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

Листом Лисичанської міської військової адміністрації №16-20/01 від 11.11.2024 року підтверджується, що розпорядженням начальника Лисичанської міської військової адміністрації від 09.01.2024 № 03 затверджено перелік перейменованих назв топонімів шістнадцяти населених пунктів Лисичанської міської територіальної громади Сіверськодонецького району Луганської області, що містили символіку російської імперської політики, та приведені у відповідність до стандартів української мови.

Цим рішенням вулиця К. Маркса була перейменована у вулицю Ярослава Мудрого.

Відповідно до паспорту та довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №74826885 від 30.08.2024 року позивачу було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з тих підстав, що обов`язки по зберіганню реєстраційних справ щодо об`єктів нерухомого майна, права на які виникли та зареєстровані до 1 січня 2013 року, були покладені Лисичанською міською радою на комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації». Такі справи до 24.02.2022 оцифровані не були, зберігалися у приміщенні ЛКП «БТІ» у паперовій формі та до моменту окупації 03 липня 2022 року з міста Лисичанська евакуйовані не були, само підприємство не релоковане, діяльності на підконтрольній Україні території не провадить. Таким чином, на сьогоднішній день неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 1 січня 2013 року на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований в місті Лисичанськ Луганської області. У зв`язку з чим провести державну реєстрацію права власності не надається можливим.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявне підтвердження право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з цим висновком, з огляду на наступне.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), м. Лисичанськ Луганської області віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позові про визнання права власності є особа, який вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України,законів України,міжнародних договорів,згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки підтвердження права власності на зруйноване майно необхідно позивачу для отримання матеріального відшкодування від держави.

Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо зазначення в резолютивній частині рішення про визнання права сумісної власності на вищезазначену квартиру відповідно до положень ст. 60 СК України, з огляду на наступне.

Позивач у своїй позовні заяві просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.08.1996.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, проте в резолютивній частині рішення визнав за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на вищезазначену квартиру, відповідно до положень статті 60 СК України, чим фактично вийшов за межі позовних вимог.

Квартира за адресою: АДРЕСА_4 , придбана ОСОБА_1 під час шлюбу з ОСОБА_2 , і є спільною сумісною власністю в силу норми закону, без необхідності додаткового підтвердження вказаного.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду першої інстанції на положення ст. 60 СК України.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 — адвоката Заброднього Євгена Олександровича — задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2025 року - змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частин рішення посилання суду першої інстанції на положення ст. 60 СК України.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст судового рішення складено 11 червня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді М.Ю. Петешенкова

В.С. Городнича