Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №359/464/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

11.06.2026

Справа № 359/ 464 /26

н/п 2/644/ 3132 /26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11 червня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря – Трач М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування та штрафних санкцій,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача – Войціховський А.В. звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТДВ «Страхова група «ОБЕРІГ» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 20035,00 грн. та штрафні санкції, які складаються з інфляційних втрат, пені та 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов`язань та стягнути з відповідача витрати пов`язані з розглядом справи.

Ціна позову визначена у розмірі 20035,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 09.08.2022 о 22 год. 10 хв. в місті Києві по вул. Драйзера, 10, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Kia Rio, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Kia Rio, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-209564410.

У відповідності до умов вказаного Договору обов`язкового страхування ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь потерпілої особи страхове відшкодування.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 27.10.2022 по справі № 754/7045/22, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4 та ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Із заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла особа та надала всі необхідні документи, після чого було складено страховий акт та виплачене страхове відшкодування. На підставі даної заяви та наданих потерпілим доказів, шкода завдана його транспортному засобу за вирахуванням розміру франшизи склала 20035,00 грн.

За загальним правилом, згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно зі статтею 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону № 1961-IV, який діяв на час настання страхового випадку) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону № 1961-IV, який діяв на час настання страхового випадку) страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна

ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було здійснено врегулювання страхового випадку та обчисленого розмір страхового відшкодування відповідно до Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону№ 1961-IV, який діяв на час настання страхового випадку), що підтверджується матеріалами страхової справи. Матеріали страхової справи містять документи щодо порядку обчислення страхового відшкодування, складових та кінцевого результату, ці документи наявні в додатках, які долучені як докази до позовної заяви.

Враховуючи встановлену судом вину відповідача у настанні ДТП, а також здійснення виплати страхового відшкодування, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією сплаченого страхового відшкодування потерпілій особі.

Представник позивача посилаючись на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 27.10.2022, якою водія забезпеченого в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» транспортного засобу ОСОБА_1 , визнано винним у дорожньо –транспортній пригоді та який на час ДТП перебував у стані алкогольного сп`яніння зазначає, що у позивача виникло право подати регресний позов до відповідача на фактично виплачену суму.

Ухвалою суду від 01.04.2026 відкрито провадження та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Копія даної ухвали разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами направлена відповідачу на відому адресу місця реєстрації, однак повернулась на адресу суду неврученою, що підтверджується поштовими повідомленнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Оскільки ухвала суду про відкриття провадження та судові повістки направлялись відповідачу на відому адресу місця реєстрації, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановленого судом строку для подання відзиву.

Відповідачем у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подавався. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суду не повідомили.

Представник ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» – Войціховський А.В. просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги повністю. Проти розгляду справи в заочному порядку представник позивача не заперечував.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

В силу частин 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.08.2022 о 22 год. 10 хв. в місті Києві по вул. Драйзера, 10, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Kia Rio, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 27.10.2022 по справі № 754/7045/22, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4 та ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

З вказаної постанови вбачається, що 09 серпня 2022 року о 22 год. 00 хв. в місті Києві по вул. Драйзера, 10, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Kia Rio, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований автомобіль Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_2 . Обидва автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальним збитком, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Після ДТП ОСОБА_1 залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п.п. «б» п. 2.10 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.

Під час розгляду справи про адміністративні правопорушення судом також встановлено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.03.2023 постанову Деснянського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130, ст. 124, ст. 122-4 КУпАП залишено без змін, у зв`язку з чим постанова суду першої інстанції набрала законної сили 23.03.2023.

Таким чином, суд вважає встановленим факт, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 09 серпня 2022 року за участю водія ОСОБА_1 відбулася з вини відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Kia Rio, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №EP-209564410.

У відповідності до умов вказаного Договору обов`язкового страхування ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь потерпілої особи страхове відшкодування.

Згідно ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Із заявою про виплату страхового відшкодування, внаслідок настання страхового випадку в результаті пошкодження транспортного засобу Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_2 , звернувся ОСОБА_2 та надав всі необхідні документи.

Після чого, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило обчислення суми належної до виплати в якості відшкодування шкоди третій особі за полісом страхування №EP-209564410 у зв`язку з пошкодженнями внаслідок ДТП транспортного засобу VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номер НОМЕР_2 . За полісом страхування №EP-209564410 було передбачено суму франшизи (за ризиком нанесенню шкоди майну третіх осіб в розмірі 2500,00 грн.), яку було утримано з кінцевого розміру страхового відшкодування до виплати.

Згідно платіжної інструкції № 20085 від 06.07.2023, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування потерпілій особі – ОСОБА_2 в розмірі 20035,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтею 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону № 1961-IV, який діяв на час настання страхового випадку) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону № 3720-IX, який діє на час розгляду даної справи) у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

Частинами 2 та 3 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи зменшується на суму отриманого потерпілою особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від особи, відповідальної за шкоду, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого (здійсненої) у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Компенсація витрат особи, відповідальність якої застрахована, або іншої особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 35 цього Закону. Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановленої цим Законом.

Таким чином, відповідно до положень ст. ст. 979, 993 Цивільного кодексу України та ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону № 1961-IV, який діяв на час настання страхового випадку) до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» перейшло право вимоги до водія забезпеченого транспортного засобу ОСОБА_1 , який спричинив дорожньо-транспортну пригоду перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та залишив місце ДТП.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

3 огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Враховуючи, що постановою Деснянського районного суду м. Києва від 27.10.2022 по справі № 754/7045/22, яка набрала законної сили ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 09.08.2022 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4 та ч.2 ст. 130 КУпАП, тобто за вчинення дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп`яніння, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» звернулося до суду про стягнення страхового відшкодування до водія забезпеченого транспортного засобу в межах суми страхового відшкодування виплаченого потерпілій особі.

Відповідно до положень ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Доказів того, що відповідачем в добровільному порядку відшкодовано завдані збитки потерпілій особі або страховику ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» про стягнення з ОСОБА_1 суми сплаченої потерпілій особі в якості страхового відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 20035,00 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягає задоволенню.

Представник позивача також просить стягнути з відповідача на користь ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» штрафні санкції, які складаються із інфляційних втрат; пені та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з дати подання позову до суду включно до дати ухвалення судового рішення, розрахунок яких необхідно здійснити судом.

Представник позивача зазначає, що ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» не має можливості одночасно із поданням позову надати розрахунок штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань у зв`язку з відсутністю у позивача необхідної інформації, щодо дати прийняття рішення (яка і буде кінцевою датою нарахування штрафних санкцій). У зв`язку з цим здійснити такий розрахунок станом на дату подання позову не представляється можливим.

Щодо вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В позовній заяві відсутнє належне обґрунтування вимог про стягнення з відповідача штрафних санкції, а саме: інфляційних втрат; пені та трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання зобов`язань, а також позивачем на надано жодних розрахунків вказаних вище штрафних санкцій.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

У зв`язку з викладеним вище, суд приходить до висновку, що вимоги ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» про стягнення з відповідача штрафних санкції не підлягають задоволенню у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

За подання позовної заяви ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн.

В позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7300,00 грн.

Згідно п. 8 ч. 2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Суд, дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази надані на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Враховуючи, що з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд доходить висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу у суді першої інстанції в розмірі 7300,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 19, 76, 81, 82, 95, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39433769, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 14) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 20035,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39433769, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 14) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7300,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення до Харківського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено – 11.06.2026.

Суддя: А. К. Сітало