Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №626/2800/25 — Берестинський районний суд Харківської області

Суд: Берестинський районний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 08 червня 2026 р.

Справа: №626/2800/25

Суддя: Бєлостоцька О. В.

Справа № 626/2800/25

Провадження № 2/626/98/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

09.06.2026 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області у складі:

головуючої судді Бєлостоцької О.В.,

секретаря Івашкіної Т.В.,

за участю

позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому зазначила, що 29 червня 1994 року вони зареєстрували шлюб із ОСОБА_2 . Рішенням Красноградського районного суду Харківської області по цивільній справі № 626/3485/21 від 11.01.2022 року, яке набрало законної сили 11.02.2022 року, шлюб між ними було розірвано. Під час перебування у шлюбі сторонами по справі, як подружжям, було набуто спільне майно, а саме будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 66,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого згідно договору купівлі-продажу жилого будинку від 07.11.2000 року АВН № 779335, вказано ОСОБА_2 та земельну ділянку, на якій розташований будинок, площею 0.0710 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, власником якої згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 07.07.2025 року № 434391380 зазначено ОСОБА_2 .

Під час придбання зазначеного майна, а саме в 2000 році, тобто в період шлюбу, використовувалися спільні кошти подружжя, отримані в період шлюбу. Майно фактично використовувалося в інтересах сім?ї, що підтверджує його належність до об?єктів спільної сумісної власності. На даний час будинок використовується відповідачем, без її згоди чи можливості реалізувати своє право на володіння чи користування. Згоди щодо поділу чи спільного користування майном після розірвання шлюбу досягнуто не було, договорів про поділ майна не укладалося. З урахуванням викладеного, а також відсутності згоди відповідача на добровільне вирішення питання поділу спільного майна, позивачка вимушена звернутися до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об?єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об?єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об?єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об?єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об?єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом україни. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об?єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об?єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об?єкта до набувача такого об?єкта.

Тобто, придбавши майно, а саме: будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 66,9 кв.м., та земельну ділянку, на якій розташований будинок, площею 0.0710 га, кадастровий номер: 6323310100:02:001:0179, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , під час перебування в шлюбі, вони з відповідачем набули право спільної сумісної власності на спірне майно, а відповідно до положень діючого законодавства, її право на рівну частку в майні презюмується.

Позивачка ОСОБА_1 просить ;

- визнати об?єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 наступне майно: - будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 66,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку, на якій розташований будинок, площею 0.0710 га, кадастровий номер: 6323310100:02:001:0179, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .

-в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частку: будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 66,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельної ділянки, на якій розташований будинок, площею 0.0710 га, кадастровий номер: 6323310100:02:001:0179, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Берестинського районного суду Харківської області від 10.09.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Берестинського районного суду Харківської області від 10.12.2025 року підготовче провадження закрито, цивільну справу № 626/2800/25 призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги, зазначила, що окремого договору купівлі-продажу земельної ділянки не укладали, до Красноградської міської ради з приводу передачі у власність земельної ділянки під час перебування у шлюбі із ОСОБА_2 не звертались. Вважає, що одночасно із придбанням під час шлюбу будинку, до них із колишнім чоловіком перейшло право власності на земельну ділянку, на якій він розташований. В 2022 році спірній земельній ділянці, на якій розташований будинок, було присвоєно кадастровий номер, проте приватизувати її на той час не вважали за потрібне.

Відповідач ОСОБА_2 позов ОСОБА_1 визнав частково – не заперечував проти визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання за позивачкою права власності на частину будинку АДРЕСА_1 ; в задоволенні позовних вимог стосовно визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя земельної ділянки за вказаною адресою, кадастровий номер 6323310100:02:001:0179 заперечував, пославшись на те, що набув у власність вказану земельну ділянку після розірвання шлюбу у 2025 році, зважаючи на що вона є його особистою приватною власністю.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який зареєстрували 29 червня 1994 року у виконавчому комітеті Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області, актовий запис № 20. Шлюб був розірваний рішенням Красноградського районного суду Харківської області у цивільній справі № 626/3485/21 від 11.01.2022 року, яке набрало законної сили 11.02.2022 року (а.с.12-13).

07.11.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу жилого будинку, відповідно до п.1 якого останній купив жилий будинок з надвірними будовами, розташований в АДРЕСА_1 , загальною площею 66,9 кв.м., жилою площею 31.10 кв.м. на присадибній ділянці площею 514,5 кв.м (а.с.14, 16-22, 57-74, 88-91).

В технічному паспорті на житловий будинок по АДРЕСА_1 , складеному 20.12.1989 року на колишнього власника ОСОБА_5 було зазначено, що зареєстровано земельну ділянку площею 514,50 кв.м за рішенням виконкому Красноградської міської ради народних депутатів від 18.11.55 року, окрім того, мається надлишок 100 кв.м (а.с.62-69).

На виконання ухвали Берестинського районного суду Харківської області від 10.03.2026 року Державний архів Харківської області листом № 01-42/1143 від 21.04.2026 року повідомив про те, що в протоколах засідань виконавчого комітету Красноградської міської ради депутатів трудящих Харківської області за 1955 рік рішення про земельну ділянку по АДРЕСА_1 немає (а.с.111).

Як встановлено з пояснень позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні, окремого договору купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 вони не укладали, до Красноградської міської ради з приводу передачі їм у власність земельної ділянки під час перебування у шлюбі не звертались.

30.12.2021 року фізичною-особою підприємцем ОСОБА_6 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 (а.с.75-84), присвоєно їй кадастровий номер 6323310100:02:001:0179 (а.с.24).

Відповідно до рішення Берестинської міської ради від 19 червня 2025 року № 5954-VІІІ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 ; передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0710га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 6323310100:02:001:0179 за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.23, 53).

30 червня 2025 року право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6323310100:02:001:0179 площею 0,071 га зареєстровано у державному реєстрі речових прав за ОСОБА_2 на підставі рішення Берестинської міської ради від 19 червня 2025 року № 5954-VІІІ (а.с.30).

Норми права та висновки, яких дійшов суд

За змістом статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до положень пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

На час придбання сторонами по справі будинку АДРЕСА_1 діяв статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України) та Закон України «Про власність».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про власність» майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і КпШС України.

Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (чинного на час придбання сторонами по справі будинку) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Аналогічні норми містяться і в ст.ст. 60, 63, 70 СК України, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 372 ЦК України.

Враховуючи наведені вище приписи Кодексу про шлюб та сім`ю України, відповідно до яких майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був придбаний ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2000 року під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та згідно вимог ст.28 КпШС частки кожного з подружжя у цьому майні є рівними.

Щодо визнання об`єктом спільної сумісної власності подружжя земельної ділянки суд дійшов наступних висновків.

Станом на 07.11.2000 року діяв Земельний кодекс України в редакції від 18.12.1990 року № 561-XII.

Відповідно до ст.6 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин від 18.12.1990 року) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для: будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну.

Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян, зокрема, для: будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.18 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин від 18.12.1990 року) передбачено, що придбання земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, провадиться за договором купівлі-продажу, який посвідчується у нотаріальному порядку.

З досліджених судом доказів, зокрема, договору купівлі-продажу від 07.11.2000 року вбачається, що ОСОБА_2 в період шлюбу із ОСОБА_1 було придбано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд зауважує, що предметом договору купівлі-продажу від 07.11.2000 року є саме житловий будинок, жодних умов стосовно купівлі-продажу земельної ділянки для обслуговування зазначеного будинку договір купівлі-продажу від 07.11.2000 року не містить, з огляду на що суд відхиляє як неспроможні доводи позивачки ОСОБА_1 з приводу того, що одночасно із будинком вони із чоловіком у період шлюбу придбали і земельну ділянку, на якій він розташований.

Як встановлено з пояснень сторін та досліджених доказів, окремого договору, предметом якого є придбання земельної ділянки, на якій розташований будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не укладалось.

Частинами 1, 3, 4 ст.17 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин від 18.12.1990 року) передбачено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

З досліджених судом доказів, пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні відсутні підстави дійти висновку про те, що сторони по справі під час перебування у шлюбі звертались до Красноградської міської ради з приводу передачі їм у власність земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування житлового будинку; доказів на підтвердження цієї обставини матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що ЦК України (в редакції від 16.01.2003 року) та СК України (в редакції від 10.01.2002 року) набрали законної сили з 01.01.2004 року, зважаючи на що суд відхиляє посилання позивачки ОСОБА_1 на ст.377 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_2 набув у власність земельну ділянку, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 площею 0.0710 га, кадастровий номер: 6323310100:02:001:0179, у червні 2025 року - після розірвання шлюбу із позивачкою ОСОБА_1 , з огляду на що відсутні підстави для визнання цієї земельної діялнки об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 , її поділу та визнання за позивачкою права власності на її частину.

Приймаючи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Судові витрати

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 697817 від 16.10.2023 року ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.38).

У відповідності до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Отже, з огляду на вказану норму відповідач звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 4084 грн 00коп (а.с.6). Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, позивачці слід компенсувати за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України сплачений судовий збір, виходячі із даних про вартість спірного будинку, зазначену у довідці про оціночну вартість об`єкту нерухомості (а.с.31-32), у розмірі 3455 гривень 06 копійок.

Керуючись ст. ст. 2,5,10-13,76-81, 259,263-265,268 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про поділ майна подружжя, задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 жилий будинок з надвірнимим будовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 66,9 кв.м, житловою площею 31,10 кв.м.

Здійснити поділ спільного майна подружжя наступним чином:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на частину жилого будинку з надвірнимим будовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на частину жилого будинку з надвірнимим будовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 3455 гривень 06 копійок компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду виготовлений 11 червня 2026 року.

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua