Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №621/1671/26 — Зміївський районний суд Харківської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 621/1671/26

Провадження 1-кп/621/234/26

12 червня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники справи:

прокурор – ОСОБА_3

потерпілий - ОСОБА_4

обвинувачений – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу №621/1671/26 (ЄРДР №42026222140000024 від 08.05.2026) за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Лісове Маневицького району, Волинської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, працює водієм автотранспортних засобів КАТ №3 ЦТТіСТ Шебелинського ВБР БУ «УКРБУРГАЗ» АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», розлучений, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 року, приблизно о 18 годині 10 хвилин, більш точного часу в ході судового розгляду встановити не вдалося за можливе, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на території домоволодіння АДРЕСА_2 , де в нього на ґрунті особистих неприязних відносин виникла сварка із колишньою співмешканкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час якої у ОСОБА_5 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

З метою реалізації свого протиправного умислу, в той же день та час, 27.04.2026, близько 18 години 15 хвилин, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно наніс співмешканці не менше чотирьох ударів долонями обох рук у область голови, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 згідно висновку експерта №12-14/57-Зм/26 від 13.05.2026, тілесні ушкодження у вигляді:

ділянка травматичного набряку м`яких тканин в правій скроневій області, по 1 синцю в лівій навколоочній області, в лобній області ліворуч, з переходом в ліву скроневу область, синець в області підборіддя, які по ступеню тяжкості як в сукупності, так і кожне окремо відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень (згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995).

Враховуючи те, що ОСОБА_5 є особою, яка спільно проживає однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі та особою, та має спільну дитину з потерпілою ОСОБА_4 , він є особою, дії якої підпадають в перелік дій визначених статтями 1, 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та відносяться до кримінальних правопорушень пов`язаних з домашнім насильством.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані як спричинення умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому, тобто як кримінальне правопорушення (проступок), передбачене частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України.

В судове засідання з`явилися прокурор, потерпіла та обвинувачений.

В судовому засіданні обвинувачений свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав в повному обсязі, в зв`язку з чим учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.

З урахуванням засад змагальності та диспозитивності кримінального провадження, з огляду на визнання обвинуваченим фактичних обставин, якими обгрунтовано обвинувачення, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності позиції учасників справи, суд, на підставі ч.3 статті 349 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_5 пояснив, що дійсно проживав однією сім`єю разом із ОСОБА_6 27.04.2026 року в них виник словесний конфлікт, в ході якого він наніс потерпілій удари руками в ділянку голови та спричинив тілесні ушкодження. На даний час конфлікт вичерпано, разом вони не проживають, але підтримують доброзичливі стосунки, оскільки мають спільну дитину. Зазначив, що усвідомив протиправність своїх дій, у вчиненому щиро розкаюється та просить суворо не карати.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_5 , суд визнає їх правдивими та достовірними, оскільки вони послідовно, об`єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного кримінального правопорушення (проступку), пояснюють мотиви його вчинення. Підстав для самообмови судом не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, тобто у спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження потерпілому.

При призначенні покарання, згідно положень статті 65 Кримінального кодексу України, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Правопорушення, передбачене ч.1 статті 125 Кримінального кодексу України, інкриміноване обвинуваченому, відповідно до ч.2 статті 12 Кримінального кодексу України, є кримінальним проступком

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до положень статті 67 Кримінального кодексу України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с.Лісово, Маневицьго району, Волинської області, українець, громадянин. України, із середньо-спеціальною освітою, працює водієм автотранспортних засобів КАТ №3 ЦТТіСТ Шебелинського ВБР БУ «УКРБУРГАЗ» АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», розлучений, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Скарг, заяв та будь-яких компрометуючих матеріалів, а також повідомлень про порушення громадського порядку до Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області не надходило, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Раніше не судимий.

Вирішуючи питання про вид і міру покарання, які слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує, що згідно з ч.2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами покарання» (із змінами), при призначенні покарання суди в кожному випадку мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Санкцією частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України за вчинення умисного легкого тілесного ушкодження для винних осіб передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року.

За змістом ч.1, ч.2 статті 53 Кримінального кодексу України, штраф – це грошове стягнення що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Враховуючи відомості про особу обвинуваченого, обставини справи, суд вважає за доцільне і достатнє призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На переконання суду, призначена міра покарання є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченої, слугуватиме попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відсутня.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 статті 125 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 статті 349 КПК України

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1