Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №619/1306/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1306/26

провадження № 2/619/1129/26

РІШЕННЯ

іменем України

12 червня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Кісіль А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №4277047 від 30.08.2021, №102476759 від 20.10.2021 та №75342779 від 09.08.2021, у загальному розмірі 100982,13 гривень, витрати за сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 25000 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем в електронній формі було укладено три кредитні договори з різними фінансовими установами, права вимоги за якими згодом через ланцюг правочинів факторингу та відступлення прав вимоги перейшли до Позивача, а саме:

- 30.08.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4277047, право вимоги за цим договором 13.01.2022 було відступлено на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (Договір № 13-01/2022-79), яке у свою чергу 10.01.2023 відступило таке право вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (Договір № 10-01/2023);

- 20.10.2021 жовтня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 102476759, право вимоги за цим договором 17.01.2022 було відступлено на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (Договір № 17-01/2022-54), яке 10.01.2023 відступило таке право вимоги Позивачу (Договір № 10-01/2023);

- 09.08.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (ТМ «MyCredit») та ОСОБА_1 було укладено Договір № 75342779, право вимоги за цим договором 22.02.2022 було відступлено на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (Договір № 22/02/2022), яке 10.01.2023 відступило його Позивачу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (Договір № 10-01/2023).

Позивач вказує, що первісні кредитори виконали свої зобов`язання повністю, перерахувавши кошти на банківський картковий рахунок Відповідача.

Проте ОСОБА_1 зобов`язання з повернення коштів та сплати відсотків належним чином не виконала.

У зв`язку з тривалим простроченням та з урахуванням нарахувань, загальна сума простроченої заборгованості за всіма трьома договорами, яка перейшла до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» і заявлена до стягнення, становить 100 982,13 гривень.

Позивач вказав, що після набуття прав вимоги нові нарахування Позивачем не здійснювались. Направлені на адресу Відповідача письмові вимоги про погашення боргу залишилися без виконання.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторони про інше.

Беручи до уваги, те що при відкритті провадження у справі визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), враховуючи те, що від сторін у справі не надійшло клопотання про інший порядок розгляду, зокрема з викликом сторін в судове засідання, тому розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами та з дотриманням, визначеного ст. 275 ЦПК України строку, а саме суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач повідомлена про наявність справи у суді, своєчасно та належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який направлявся рекомендованим листом з повідомленням за адресою місця реєстрації відповідачки, відзиву чи клопотання, будь-яких заяв чи пояснень щодо розгляду справи до суду не подавала (а.с. 124-125).

У відповідності до ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд вказаної справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 ЦК України визначено: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Судом встановлено, що правовідносини між первинними кредиторами та ОСОБА_2 виникли на підставі двох електронних правочинів, а саме: Договір № 3583011111-144882 від 06.11.2021 та Кредитний договір № 102694785 від 17.08.2021.

30.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит за №4277047, за умовами якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 10 000 гривень, строком на 30 днів, ьермін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 29.09.2021; Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4750 гривень в грошовому виразі та 11,215.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 14750 гривень. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1000 гривень, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 3750 гривень, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

До цього договору наданий орієнтовний графік платежів (розрахунок) загальної вартості кредиту із зазначенням сум для сплати двома платежами на строк кредитування, строком з 30.08.2021 по 29.09.2021.

Згідно з наявною в матеріалах справи Довідкою про ідентифікацію, одноразовий ідентифікатор L66113 було надіслано Кредитодавцем 30.08.2021 року на верифікований номер мобільного телефону Позичальника НОМЕР_1 .

Зазначений електронний підпис (одноразовий ідентифікатор L66113 із фіксацією точного часу підписання сервісом АЦСК: 30.08.2021 21:22) безпосередньо відображений та фігурує у верхній частині Договору про споживчий кредит, а також у Довідці про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН».

Факт видачі кредитних коштів підтверджується Квитанцією платіжної системи LIQPAY (фінансова транзакція платника ТОВ «МІЛОАН» / ТМ «Tengo»), відповідно до змісту якої вбачається, що 2021.08.30 о 21:20 було успішно здійснено транзакцію ID 1749134981 на суму 10 000 гривень, призначення платежу: «Кошти згідно договору 4277047», отримувач платіжа - платіжна картка ПриватБанку № 414962*02.

Згідно з наданим розрахунком від первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН», за ОСОБА_1 мала заборгованість станом 26.12.2021 у загальному розмірі 35136,99 гривень, з яких: 8146 - заборгованість за тілом кредиту; 26390,99 гривень - заборгованість по процентам; 600 гривень - заборгованість за комісією.

Окрім цього, 20.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит за №102476759, за умовами якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 4000, строком на 15 днів, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 04.11.2021. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2960 гривень, у грошовому виразі та 71,345;146.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 6960 гривень. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 1160 гривень, яка нараховується за ставкою 29,00 відсотків від суми кредиту одноразово. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 1800 гривень, які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

До цього договору наданий орієнтовний графік платежів (розрахунок) загальної вартості кредиту із зазначенням сум для сплати двома платежами на строк кредитування, строком з 20.10.2021по 04.11.2021.

Згідно з наявною в матеріалах справи Довідкою про ідентифікацію, одноразовий ідентифікатор F48382 було надіслано Кредитодавцем 20.10.2021 року на верифікований номер мобільного телефону Позичальника НОМЕР_1 .

Зазначений електронний підпис (одноразовий ідентифікатор F48382 із фіксацією точного часу підписання сервісом АЦСК: 20.10.2021 21:04) безпосередньо відображений та фігурує у верхній частині Договору про споживчий кредит, а також у Довідці про ідентифікацію ТОВ «МІЛОАН».

Факт видачі кредитних коштів підтверджується Квитанцією платіжної системи LIQPAY (фінансова транзакція платника ТОВ «МІЛОАН» / ТМ «Tengo»), відповідно до змісту якої вбачається, що 20.10.2021 о 21:04 було успішно здійснено транзакцію ID 1799197976 на суму 4 000 гривень, призначення платежу: «Кошти згідно договору 102476759», отримувач платіжа - платіжна картка ПриватБанку № 414962*02.

Згідно з наданим розрахунком від первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН», за ОСОБА_1 мала заборгованість станом на 03.01.2022 у загальному розмірі 18960 гривень, з яких: 4000 - заборгованість за тілом кредиту; 13800 гривень - заборгованість по процентам; 1160 гривень - заборгованість за комісією.

Відомостей щодо погашення відповідачем заборгованостей за цима договорами у добровільному порядку матеріали справи не містять.

Також, 09.08.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики за №75342779 на умовах повернення позики в кінці строку позики, відповідно до умов якого відповідачка отримала грошові кошти у розмірі 8500 гривень, строком на 30 днів (дата повернення кредиту - 08.09.2021), 2.3. Процентна ставка (базова)/день - 1,99 відсотків, Орієнтовна реальна річна процентна ставка - 906,08%, орієнтовна загальна вартість позики - 10276,08 гривень.

Згідно з положеннями Договору, зокрема розділом 18. «Юридичні адреси та реквізити сторін», видача кредиту мала здійснюватися шляхом перерахування коштів на платіжну картку Позичальника № НОМЕР_2 , яка попередньо пройшла процедуру верифікації на Вебсайті позикодавця, прив`язана до облікового запису користувача та ідентифікована платіжним сервісом, номер якої був внесений під час створення облікового запису відповідачкою, у сукупності з іншими її ідентифікуючими даними під час створення облікового запису на сайті товариства.

Договір підписано електронним підписом - НОМЕР_3 .

Факт видачі кредитних коштів підтверджується листом від 13.08.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідно до змісту якого вбачається що 09.08.2021, на виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код за ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: Номер платежу 6a8b9abf-9907-479b-b019-16c5d51c9cd1; Сума 8500 гривень; Отримувач Мартиненко Ірина - ЕПЗ номер НОМЕР_2 .

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на суму 8500 грн в межах договору №75342779 від 09.08.2021.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року у справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.

До суду надано детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №75342779 від 09.08.2021, складений первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» станом на 22.02.2022, згідно до якого загальна сума заборгованості ОСОБА_1 , складала 22177,47 гривень.

Окрім цього, з розрахунку заборнованості вбачається, що відповідач періодично здійснювала зарахування коштів на картку - на загальну суму 5133,80 гривень, тобто перераховувала суми задля погашення заборгованості кредиту, що свідчить про її обізнаність стосовно боргу перед банком.

Щодо відступлення права вимоги за кредитними договорами.

13.01.2022 було укладено договір факторингу за №13-01/2022-79 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4277047 від 30.08.2021.

Відповідно до цього договору факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022, ТОВ «МІЛОАН» відступило за плату ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до Боржників за надані фінансові послуги (кредитними договорами). Перехід права вимоги до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» підтверджується: Самим Договором факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022; Реєстром боржників (Додаток № 1 або № 3 до договору), де містяться дані про договір №4277047; Актом приймання-передавання Реєстру боржників (Додаток № 4 до договору), що засвідчує момент фактичного переходу прав до нового кредитора; Документами, що підтверджують здійснення ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» оплати фінансування (платіжне доручення тощо).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на суму 35 136,99 гривень, з яких 8146 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 26390,99 гривень - заборгованість за процентами, 600 гривень - заборгованість по комісії.

У подальшому, 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4277047 від 30.08.2021, що підтверджується договором відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги№ 10-01/2023 від 10.01.2023; Витягом із Додатку № 3 (Реєстру боржників) до Договору № 10-01/2023, де безпосередньо зафіксовано параметри кредитного договору № 4277047; Актом приймання-передачі Прав вимоги до цього Договору, який фіксує Дату переходу прав, згідно з яким - підписанням спільного Акту приймання-передачі Прав вимоги (форма якого визначена у Додатках № 2 та № 4 до Договору). У тексті договору (пункт 2.1) зафіксовано, що права вимоги, які є предметом цього правочину, належали ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на підставі низки попередніх правочинів. Зокрема, під номером 52 у цьому списку зазначено Договір факторингу № 13-01/2022-79 від 13.01.2022 року, укладений раніше між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «МІЛОАН».

Відповідно до Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги№ 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4277047 від 30.08.2021, у загальному розмірі 52243,59 гривень, з яких: 8146 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 43497,59 гривень - заборгованість за процентами, 600 гривень - заборгованість по комісії.

Отже, ТОВ «Коллект Центр» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

17.01.2022 було укладено договір факторингу за №17-01/2022-54 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 102476759 від 20.10.2021.

Перехід права вимоги до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» підтверджується: Договір факторингу № 17-01/2022-54 від 17.01.2022 року; Витягом із Реєстру боржників (Додаток № 3 до Договору), де зафіксовано дані кредитного договору № 102476759; Актом приймання-передавання Реєстру боржників (Додаток № 4), який засвідчує фактичну передачу прав; платіжним дорученням № 321370005 від 18.01.2022, про безготівковий переказ ТОВ «Вердикт-Капітал» на рахунок ТОВ «Мілоан» грошових коштів у розмірі 1 563 897,11 гривень, згідно призначееня платежу - Оплата лота згідно договору факторинга №17-01 \2022-54 від17.01.2022.

Відповідно до реєстру боржників, право вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за цим кредитним догоовром перейшло у загальному розмірі 18960 гривень, з яких 4000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 13800 гривень - заборгованість за процентами, 1160 гривень - заборгованість за комісією.

У подальшому, 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №102476759 від 20.10.2021, що підтверджується договором відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги№ 10-01/2023 від 10.01.2023; Витягом із Додатку № 3 (Реєстру боржників) до Договору № 10-01/2023, де безпосередньо зафіксовано параметри кредитного договору; Актом приймання-передачі Прав вимоги до цього Договору, який фіксує Дату переходу прав, згідно з яким - підписанням спільного Акту приймання-передачі Прав вимоги (форма якого визначена у Додатках № 2 та № 4 до Договору).

Відповідно до Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №102476759 від 20.10.2021, у загальному розмірі 26560 гривень, з яких: 4000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 21400 гривень - заборгованість за процентами, 1160 гривень - заборгованість по комісії.

Отже, ТОВ «Коллект Центр» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

22.02.2022 було укладено договір № 22/02/2022 відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 75342779 від 09.08.2021.

Перехід права вимоги до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» підтверджується наступним: Договором факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022; Витягом із Реєстру боржників (Додаток № 3 до Договору), де безпосередньо містяться дані щодо договору № 75342779; Актом приймання-передавання Реєстру боржників (Додаток № 4), який фіксує дату й факт передачі прав; платіжним дорученням № 333740001 від 23.02.2022, про безготівковий переказ ТОВ «Вердикт-Капітал» на рахунок ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» грошових коштів, згідно призначееня платежу - О плата лоту згідно договору факторингу № 22/02/2022 від 22.02.2022.

Відповідно до реєстру боржників, право вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за цим кредитним договором перейшло у загальному розмірі 22177,47 гривень, з яких: 6559,25 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 15618,22 гривень - заборгованість за процентами.

Надалі, 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №75342779 від 09.08.2021, що підтверджується договором відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги№ 10-01/2023 від 10.01.2023; Витягом із Додатку (Реєстру боржників) до Договору № 10-01/2023, де безпосередньо зафіксовано параметри кредитного договору №75342779 від 09.08.2021; Актом приймання-передачі Прав вимоги до цього Договору, який фіксує Дату переходу прав, згідно з яким - підписанням спільного Акту приймання-передачі Прав вимоги (форма якого визначена у Додатках до Договору).

Відповідно до Реєстру боржників до договору про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №75342779 від 09.08.2021, у загальному розмірі 22178,54 гривень, з яких: 6559,25 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 15618,22 гривень - заборгованість за процентами, Нараховані 3% річних - 1,07 гривні.

За таких обставин ТОВ «Коллект Центр» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Відповідно до наданих позивачем ТОВ «Коллект Центр» розрахунків заборгованостей за цима кредитними договорами, станом на 13.02.2026, сума заборгованості ОСОБА_1 складала:

-За кредитним договором №102476759 від 20.10.2021, у загальному розмірі 26560 гривень, з яких: 4000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 21400 гривень - заборгованість за процентами, 1160 гривень - заборгованість по комісії;

-За кредитним договором № 4277047 від 30.08.2021, у загальному розмірі 52243,59 гривень, з яких: 8146 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 43497,59 гривень - заборгованість за процентами, 600 гривень - заборгованість по комісії;

-За кредитним договором №75342779 від 09.08.2021, у загальному розмірі 22178,54 гривень, з яких: 6559,25 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 15618,22 гривень - заборгованість за процентами, Нараховані 3% річних - 1,07 гривні.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За правилами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом відповідно до вимог ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 100982,13 грн, з яких: 18705,25 - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 80515,81 гривень - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1760 гривень - заборгованість за комісіями та нараховані 3% річних -1,07 гривні.

Щодо стягнення заборгованості за сплати комісії суд зазначає таке.

Згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Тому, позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за комісіями у розмірі 1760 гривень не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до встановлених судом обставин справи та положень Закону України «Про споживче кредитування» і статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», надання фінансовою установою кредиту за рахунок власних або залучених коштів є її прямим обов`язком та основною діяльністю.

Встановлення кредитодавцем щомісячної комісії за послуги, які супроводжують кредит (такі як розрахунково-касове обслуговування, адміністрування, управління кредитом тощо), є незаконним, якщо такі послуги не є окремими додатковими послугами у розумінні законодавства, а здійснюються виключно в інтересах самого кредитора.

Оскільки позивачем не надано доказів надання відповідачці жодних окремих послуг, пов`язаних із обслуговуванням кредиту, які б оплачувалися окремо, встановлення такої комісії є несправедливою умовою договору, що порушує права споживача та зумовлює істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків, а тому вимоги про її стягнення є безпідставними.

Крім того, заявлена позивачем заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 80 515,81 гривень стягненню у повному обсязі не підлягає та має бути зменшена судом, виходячи з таких підстав.

При аналізі наданих позивачем витягів з Реєстрів боржників (Додатки до Договорів факторингу та відступлення прав вимоги), судом встановлено явну невідповідність та безпідставність розрахунку боргу, здійснених кредиторами.

Відповідно до змісту вказаних Реєстрів, за кредитними договорами укладеним із ОСОБА_1 , сума виданих кредитів (тіло кредиту) становить:

-за договором №4277047 від 30.08.2021 - у розмірі 8146 гривень, а заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення визначена - 43497,59 гривень;

-за договором №102476759 від 20.10.2021 - у розмірі 4000 гривень, тоді як заборгованість за процентами - 21400 гривень;

-за договором №75342779 від 09.08.2021 - у розмірі 6559,25 гривень - а заборгованість за нарахованими процентами - 15618,22 гривень.

Будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів (зокрема, деталізованого помісячного або поденного розрахунку із зазначенням періоду нарахування, застосованої процентної ставки та первинних бухгалтерських документів), які б підтверджували правомірність нарахування процентів у розмірі 80 515,81 гривень, позивач суду не надав.

Враховуючи, що до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» як до нового кредитора права вимоги перейшли виключно в межах обсягу, зафіксованого у Реєстрах боржників на момент відступлення, а також беручи до уваги принципи розумності, справедливості, добросовісності та пропорційності цивільного судочинства, суд приходить до висновку, що розмір процентів є явно завищеним, не відповідає фактичним умовам передачі права вимоги та підлягає зменшенню до розміру, який документально підтверджений матеріалами справи, тобто до 21 400,00 гривень.

Також суд застосовує висновок, викладений у постанові КЦС ВС від 12 лютого 2025 року в справі № 679/1103/23 щодо стягнення непропорційно великої суми відсотків.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

КЦС ВС у постанові від 12 лютого 2025 року в справі № 679/1103/23 констатував, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів відповідача щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Аналізуючи вимоги Позивача про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у загальному розмірі 80 515,81 гривень, суд зазначає, що вказана сума є явно неспівмірною із загальним розміром основного зобов`язання (тіла кредиту), що становить 18 705,25 гривень.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Матеріали справи не містять належних первинних бухгалтерських документів та помісячних розрахунків, які б доводили правомірність нарахування процентів після закінчення погоджених строків дії кредитних договорів №102476759, №4277047 та №75342779.

Керуючись засадами справедливості, добросовісності, розумності та сомірності цивільного судочинства, закріпленими у ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, враховуючи, що кредитор не може отримувати надмірний прибуток у вигляді відсотків, які в рази перевищують суму фактично наданих боржнику коштів, суд вважає за необхідне обмежити розмір процентів, що підлягають стягненню, та зменшити їх суму по кожному договору до розміру залишку заборгованості за тілом кредиту.

Таким чином, стягненню на користь Позивача підлягають проценти у загальному розмірі 18 705,25 гривень (пропорційно тілу по кожному договору), а у задоволенні решти позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Отже, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, надаючи їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

З відповідачки на користь позивача за кредитними договорами слід стягнути заборгованість у загальному розмірі 37411,57 гривень, з яких: 18 705,25 гривень - за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 18 705,25 гривень - за нарахованими процентами; Нараховані 3% річних -1,07 гривень.

У іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо стягнення судових витрат.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням чого, з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору у розмірі 986,36 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем у якості доказів на підтвердження підстав для стягнення 25 000 гривень за надання правничої допомоги надано: договір про надання правової допомоги з додатками, що підтверджують факт надання послуг; тарифи та послуги адвоката; Заявка ТОВ «Коллект Центр» про отримання надання юридичної допомоги; Витяг з акту про надання юридичної допомоги; протокол перевірки КЕП завви та додатків.

Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем договору про надання правової допомоги, який свідчать про надання адвокатським об`єднанням аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.

Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 1, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживанн зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ: 44276926), суму заборгованості за кредитними договорами, у загальному розмірі 37411,57 гривень, з яких: 18 705,25 гривень - за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 18 705,25 гривень - за нарахованими процентами; Нараховані 3% річних -1,07 гривень.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживанн зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ: 44276926), витрати за сплату судового збору у розмірі 986,36 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживанн зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ: 44276926), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, е-mail: info@collect-center.com.ua (має зареєстрований кабінет у підсистемі ЄСІТС - Електронний Суд);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживанн зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В. С. Овсянніков