Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №619/6051/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/6051/25

провадження № 2/619/137/26

Рішення

Іменем України

12 червня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 619/6051/25,

ім`я (найменування) сторін:

позивачка: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

вимоги позивачки: про визнання права власності у порядку спадкування за законом,

представник позивачки: Квартенко О.Р.,

представниця відповідачів: Вайленко Г.А.

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 , у інтересах якого діє представник – адвокат Квартенко О.Р., 07.10.2025 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати житловий будинок АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; визнати за нею право власності на зазначений житловий будинок, у тому числі: в частині - в порядку спадкування після померлого ОСОБА_4 ; в частині - як співвласниця майна відповідно до статті 62 СК України; визнати за нею право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 ; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , як співвласницю майна відповідно до статті 60 СК України. У обґрунтування позову зазначено, що з 19.08.2017 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. 25.02.2025 до Спадкового реєстру внесений запис про реєстрацію спадкової справи № 73706789 щодо спадкування майна померлого ОСОБА_4 . Станом на дату укладення шлюбу з позивачкою (19.08.2017) ОСОБА_2 був власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , який він придбав за договором купівлі-продажу від 08.05.2000 за ціною 15492,00 грн, що станом на дату подання позову з урахуванням зведеного індексу інфляції за період травня 2000 - липня 2025 років становить 240311,81 грн. Станом на дату придбання вказаний будинок мав житлову площу 39,50 кв.м, мав дерев`яні несучі та огороджуючі конструкції, обкладені цеглою. Протягом 2019-2021 року, тобто в період перебування у шлюбі, подружжям було проведено значні ремонтні роботи, що не вимагали оформлення документів на право виконання будівельних робіт, внаслідок чого споживчі якості та благоустроєність будинку значно збільшилися, а реєстраційні дані будинку приведені у відповідність із фактичними параметрами. При цьому, гр. ОСОБА_2 хоча у був у період перебування у шлюбі з позивачкою зареєстрований як підприємець, однак діяльності фактично не вів і доходу не мав. Натомість позивачка мала доходи, достатні для проведення відповідних ремонтних робіт в будинку. Зокрема, 17.07.2020 позивачкою було продано належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_4 . Отримані від цього продажу гроші були витрачені згодом на необхідні роботи та матеріали для ремонту житлового будинку. У результаті проведених робіт вартість будинку істотно збільшилася, отже, житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 істотно збільшився внаслідок затрат саме позивачки. Крім того, у період шлюбу подружжям було придбано дві квартири, а саме: квартиру АДРЕСА_3 - зареєстрована 13.12.2024 на ім`я ОСОБА_1 (позивачки) на підставі договору міни № 6847 від 13.12.2024, на укладення якого чоловік позивачки ОСОБА_2 давав згоду (пункт 7.6 вищевказаного договору міни). Вартість квартири становить 612800,00 грн та квартиру АДРЕСА_2 - зареєстрована 13.12.2024 на ім`я ОСОБА_2 (померлого чоловіка позивачки) на підставі договору купівлі-продажу № 413 від 01.03.2023, на укладення якого позивачка, як дружина ОСОБА_2 , давала згоду (пункт 17 вказаного договору купівлі-продажу). Вартість квартири становить 462375,00 грн. Таким чином, вищевказані квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 були спільним майном подружжя в розумінні положень статей 60, 61 СК України.

Представницею відповідачів – адвокатом Вайленко Г.О. надано відзив, за змістом якого просять у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_2 в період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька ОСОБА_5 . Вищевказаний житловий будинок був придбаний для проживання в ньому сім`ї, яка складалася із трьох осіб. На момент придбання будинку, останній дійсно був в незадовільному стані, потребував ремонту, добудови та частково перебудови. Сім`я цілеспрямовано придбавала будинок в незадовільному стані з метою подальшої його перебудови, добудови та проведення ремонтних робіт. Згідно технічного паспорту на спірний будинок садибного типу, що був виготовлений 08.07.2021, будинок вже мав загальну площу 111,4 кв.м, житлову площу – 52,7 кв.м. Тобто, житловий будинок внаслідок здійснення певних добудов та перебудов значно збільшився в площі та складався вже з коридора площею 9,5 кв.м, кухні-їдальні площею 27,7 кв.м, топкової площею 6,2 кв.м, санвузлу площею 9,4 кв.м, жилих кімнат площею 9,9 кв.м та 11,5 кв.м відповідно, вітальні площею 31,3 кв.м, тамбуру площею 5,9 кв.м. Зі змісту технічного паспорту на будинок від 08.07.2021 вбачається, що зміни в площі будинку (добудови, перебудови, реконструкції) були здійснені до 2004 року (крім навісу, який в свою чергу згідно технічного паспорту не входить до загальної площі житлового будинку). Тобто, житловий будинок внаслідок здійснення певних добудов та перебудов значно збільшився в площі та збільшилися споживчі якості та благоустроєність будинку саме в період перебування в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_2 із ОСОБА_2 . Житлова площа будинку збільшилася на 13,2 кв.м за рахунок зносу перегородок і перепланування гардеробної та передпокою у вітальню. Літня кухня та сарай були об`єднані в гараж. Відповідачі не заперечують, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в період часу проживання як подружжя з 2017 року могли разом здійснювати поточний косметичний ремонт житлового будинку, однак який не був дороговартісним, як про те стверджує позивачка. Копії розрахунків на купівлю матеріалів та транспортні витрати, демонтажні роботи, штукатурку стін тощо, не містять зазначення даних про те, за якою саме адресою здійснювалися вказані роботи, якого саме житлового будинку та/ або іншого приміщення стосувалися зазначені роботи. Тобто, такі докази є неналежними, оскільки не містять в собі інформацію, яка стосується предмету спору. Крім цього, позивачем не подано до суду доказів отримуваних нею доходів, які були, як вона стверджує, достатніми для проведення відповідних ремонтних робіт в будинку, не подано до суду доказів здійснення оплати вартості наданих послуг, виконаних робіт за наданими до суду розрахунками на купівлю матеріалів та транспортні витрати, демонтажні роботи, штукатурку стін тощо, що виготовлені студією ремонту та дизайну «Авангард», та якщо такі були – хто здійснював таку оплату. Виключно договір підряду по встановленню натяжної стелі № 8697 від 13.03.2020 року містить інформацію про адресу житлового будинку, в якому така стеля встановлювалася. Вартість встановлення натяжної стелі становила 15000, 00 грн. Позивач у своєму позові зазначила, що 17.07.2020 нею було продано належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_4 (при цьому не зазначає суму виручених від продажу коштів). Отримані від цього продажу гроші, як зазначає позивач, були нею витрачені згодом на необхідні роботи та матеріали для ремонту житлового будинку по АДРЕСА_1 . Як зауважує позивач, в результаті проведених робіт вартість будинку істотно збільшилася, отже, житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 істотно збільшився внаслідок затрат саме позивача. Однак, позивач не надала жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували прямий зв`язок між вирученими коштами від продажу її особистого майна та витратою їх на оплату необхідних робіт та матеріалів для ремонту спірного житлового будинку. ОСОБА_2 протягом 2019- 2024 року, зокрема, працював як приватний майстер по встановленню садових колонок в приватних домоволодінням в м. Дергачі, та здійснював інші технічні роботи, за що отримував грошові кошти. Після смерті матері ОСОБА_2 успадкував житловий будинок по АДРЕСА_5 , який згодом продав та почав підшукувати житло в м. Харків для його купівлі саме для своєї доньки, і в березні 2023 року таке житло ОСОБА_2 було придбане - квартира АДРЕСА_2 за особисті грошові кошти, які були виручені від продажу успадкованого після смерті матері житлового будинку. У даному випадку джерело коштів на придбання спірної квартири є доведеним фактом продажу успадкованого майна та отримання від такого продажу виручених коштів. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. З приводу квартири АДРЕСА_3 слід зазначити, що вона придбана 13.12.2024 на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору міни цінних паперів загальною вартістю 612800,00 грн., що було еквівалентно 14741, 4 доларів США. Вищевказана квартира була придбана в період зареєстрованого шлюбу між позивачем та ОСОБА_2 . Позивач не надає до суду доказів отримуваних нею доходів, не надає доказів, що вказана квартира була придбана за особисті кошти (цінні папери), що належали саме позивачу. Позивачем не доведено, не підтверджено наданими до суду доказами, що вказану квартиру слід визнати особистою власністю позивача.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до ухвали суду від 13.10.2025 позовну заяву залишено без руху та 24.10.2025 недоліки усунуто.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України 28.10.2025 судом сформовано засобами системи «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповідь № 1939822 щодо місця проживання (перебування) відповідачки ОСОБА_2 .

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України 28.10.2025 судом було направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки ОСОБА_3 та 12.11.2025 отримано відповідь.

Відповідно до ухвали суду від 12.11.2025 позовну заяву повторно залишено без руху та 14.11.2025 недоліки усунуто.

Ухвалою суду від 18.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.12.2025, яке відкладено на 28.01.2026 за клопотанням представниці відповідачки.

Згідно ухвали суду від 28.01.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 25.02.2026, яке було відкладено на 31.03.2026 у зв`язку з неявкою представника позивачки, на 29.04.2026 за клопотанням представниці відповідачів, на 02.06.2026 оголошена перерва для виклику свідків та 02.06.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого призначено на 12.06.2026.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 12.09.1998, про що надано копію свідоцтва про одруження, який розірвано 27.08.2008, що підтверджено копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 93).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.05.2000, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контри Харківської області Маренич Г.П. (р.н. 2-1112), ОСОБА_4 купив житловий будинок АДРЕСА_1 житловою площею 39,50 кв.м, (а.с. 26).

19 серпня 2017 року ОСОБА_4 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб (а.с. 30).

Квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2023, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А., р. №413, що підтверджено Витягом з державного реєстру речових прав (а.с. 38-39).

Квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 на підставі договору міни від 13.12.2024, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., р. №6847, що підтверджено Витягом з державного реєстру речових прав (а.с. 40-41).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть (а.с. 29).

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 1223 ЦК України).

Ураховуючи, що заповіт від імені ОСОБА_2 відсутній, про що свідчить Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 04.02.2026 за №84067994, то має місце спадкування за законом.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 та донька ОСОБА_3 .

За відомостями приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 25.02.2025 за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 заведено спадкову справу №39/2025. 07.03.2025 до справи долучено заяву про прийняття спадщини від дочки спадкодавця ОСОБА_3 (а.с. 111).

Згідно зі статтею 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Частиною першою статті 1298 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, відповідно до статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 175/654/22 (провадження № 61-11126св23).

У цій справі позивачка ОСОБА_1 , зокрема просить суд визнати житловий будинок АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Позивачка стверджує про те, що нотаріальне оформлення її спадкових прав наразі неможливе через суперечності з відповідачкою ОСОБА_2 на зазначене спадкове майно, у зв`язку з чим звернення до нотаріуса неможливе.

Судом відхиляються аргументи представниці відповідачів про відмову у позові, оскільки відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, як безпідставні, так як з огляду на зміст статей 1296, 1297 ЦК України, статей 67, 69 Закону України «Про нотаріат», а також положень підпунктів 4.12, 4.16 пункту 5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, не передбачено видачу спадкоємцю окремих свідоцтв про право на спадщину за законом на частини спадкового майна. Окремі свідоцтва на спадщину видаються, якщо спадкоємців декілька.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Враховуючи вимоги ст. 60, 70 СК України, квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та частини їх є рівними, оскільки суду не надано доказів будь-якої іншої домовленості між ними.

Суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання житлового будинку АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та визнання за нею право власності на зазначений житловий будинок в цілому, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 62 СК України передбачено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, зазначений житловий будинок був придбаний ОСОБА_4 до шлюбу з позивачкою, тому являється його особистою власністю. До того ж, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, що цей житловий будинок за час шлюбу істотно збільшився у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або її особистих затрат, а докази, які подані позивачкою, не свідчать про це та не містять в собі інформацію, яка стосується предмету спору. Клопотань про призначення судово-будівельної експертизи з метою визначення вартості трудових чи грошових затрат представником позивача не заявлялося і самостійно висновку такої експертизи суду не надавав. З наданого позивачкою технічного паспорта від 08.07.2021 та інформаційної довідки від 19.07.2021 вбачається, що прибудова літ. А1-1 побудована в 1984 році, а прибудова літ. А2-1 побудована в 2004 році, тобто до шлюбу з позивачкою (а.с. 21-22).

Відомості Технічного паспорта на спірний житловий будинок від 04.05.2000 свідчать про відсутність прибудови літ. А2-1 станом на час придбання будинку (а.с. 23-25).

У судовому засіданні свідок відповідачів ОСОБА_7 пояснила суду, що відповідачка ОСОБА_2 є її подругою зі школи і сусідкою. Коли вони переїхали жити поруч у 2004 році, то подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_9 жили в будинку АДРЕСА_1 , де до старого будинку була зроблена прибудова, яка була повністю добудована, все було під одним дахом, внутрішні роботи були зроблені. ОСОБА_10 працювала нотаріусом, ОСОБА_9 займався бурінням свердловин і облаштуванням колонок.

У судовому засіданні свідок відповідачів ОСОБА_11 пояснила суду, що відповідачку ОСОБА_12 знає приблизно 20 років і знає, що вони разом з ОСОБА_13 робили прибудову до будинку, ремонтні роботи.

У судовому засіданні свідок відповідачів ОСОБА_14 пояснила суду, що ОСОБА_15 знає з 2000 року, а дружити почали з 2005 року. Знає, що ОСОБА_10 зі своїм чоловіком ОСОБА_9 під час шлюбу купили житловий будинок і зробили до нього прибудову, вони працювали і гарно заробляли.

Отже, спадкова маса після смерті ОСОБА_4 складається з 1/2 частини зазначених вище квартир та житлового будинку АДРЕСА_1 в цілому.

Зважаючи на те, що Позивачка та відповідачка ОСОБА_3 у встановленому порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на викладені вище мотиви.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 ;

- 3/4 частини квартири АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

1/4 частину квартири АДРЕСА_2 ; 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 ; 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 – залишити відкритими для оформлення іншими спадкоємцями.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. М. Нечипоренко