Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №405/3032/25 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/3032/25

Номер провадження 1-кп/404/401/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Фортечний районний суд м. Кропивницького у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі конференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42025122010000097 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кіровограда, громадянки України, не заміжньої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 умисно не подала декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 366-3 КК України, за наступних обставин.

Наказом в.о. начальника Кіровоградського обласного управління юстиції № 1043/к від 12.10.2004 ОСОБА_3 призначено на посаду спеціаліста II категорії Міського відділу реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського обласного управління юстиції з 13 жовтня 2004 року, як таку, що пройшла за конкурсом, з присвоєнням 15 рангу державного службовця сьомої категорії посад. Присягу державного службовця ОСОБА_3 склала 13 жовтня 2004 року.

Про вимоги та обмеження, встановлені Законами України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції», пов`язані із прийняттям на державну службу та проходженням державної служби попереджена 19.08.2015 року.

Відповідно до наказу в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 28.12.2019 року вважати ОСОБА_3 , провідного спеціаліста Кропивницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, такою, яка працює на посаді провідного спеціаліста Кропивницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), з 28 грудня 2019 року.

Тобто ОСОБА_3 стала суб`єктом, на якого відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Наказом в.о. начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) № 1861-к від 24.05.2021 ОСОБА_3 , звільнено з посади провідного спеціаліста Кропивницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 01 червня 2021року за власним бажанням, у зв`язку із доглядом за дитиною з інвалідністю.

У зв`язку зі звільненням із вказаної посади, ОСОБА_3 , будучи суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», відповідно до пункту 1, пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», зобов`язана була подати, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті «https://public.nazk.gov.ua» Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (декларацію з позначкою «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення)»), за 2021 рік, у строк не пізніше 31 січня 2024 року, вказавши у ній достовірну інформацію. Про що ОСОБА_3 було додатково повідомлено у день звільнення, тобто 01.06.2021 року. Обов`язок подати відповідну декларацію у ОСОБА_3 виник 31.01.2024 у 00 годин 00 хвилин.

Однак, ОСОБА_3 , будучи суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», достовірно знаючи про свій обов`язок подання декларації особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (декларації з позначкою «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення)») за 2021 рік, маючи реальну можливість та відповідні навички, усупереч вимогам абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», умисно, у встановлений законодавством строк та станом на 21.05.2025, вказану декларацію не подала.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала та пояснила, що за період роботи вона вчасно подавала всі необхідні декларації сумлінно виконувала свої робочі обов`язки, зокрема, дотримувалась положень Закону України «Про запобігання корупції». В той же час, вважає, що не відноситься до осіб, які мали б подати декларацію до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати, оскільки дана норма на неї не розповсюджується.

Крім того, зазначає, що про необхідність подачі декларації їй ніхто не повідомив, натомість їй було відомо про введення мораторію на подання декларацій. Про подальші зміни до законодавства їй не було відомо. Стверджує, що не мала прямого умислу на неподання декларації.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_3 вини, її вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України доводиться дослідженими судом такими доказами:

- наказом №1043/к від 12.10.2004 року згідно якого ОСОБА_6 призначено на посаду спеціаліста ІІ категорії Міського відділу РАЦС Кіровоградського ОУЮ та присвоєно 15 ранг державного службовця.

Т.1 а.п. 36

- присягою державного службовця, яку обвинувачена прийняла 13.10.2004 року

Т. 1 а.п.37

- наказом №84/02 від 01.03.2006 року, яким обвинувачену переведено на посаду спеціаліста 1 категорії Міського відділу РАЦС.

Т.1 а.п.38

- попередження про встановлені обмеження, пов`язані з прийняттям на державну службу та її проходження.

Т.1 а.п.43

- наказ №1861-к від 24.05.2021 року, згідно якого обвинувачену звільнено із займаної посади.

Т.1 а.п.52

- обхідним листком при звільненні від 01.06.2021 року на якому міститься відмітка про повідомлення про необхідність подання електронної декларації.

Т.1 а.п. 54

- протоколом огляду відомостей, що містяться на Інтернет сайті стосовно подачі декларацій ОСОБА_3 з яких вбачається, що остання подано обвинуваченою декларація датована 01.06.2021 року та подавалася перед звільненням.

Т.1 а.п. 62-83

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у скоєнні злочину та кваліфікацію дій обвинуваченої ст.366-3 КК України, як умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконаний функцій держави місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції» вважає правильною.

Позицію сторони захисту про відсутність умислу у ОСОБА_3 на неподання декларації та відсутність в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України суд вважає помилковими з наступних підстав.

Стаття 366-3 КК України передбачає відповідальність за умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Згідно п. «в» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Обвинувачена, займаючи посаду провідного спеціаліста Кропивницького міського відділу РАЦС, була державним службовцем та особою, на яку розповсюджувалися обов`язки, визначені Законом України «Про запобігання корупції»

Згідно з ч.1 ст.45 даного Закону, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Захист помилково тлумачить положення ст. 45 Закону «Про запобігання корупції». Так, захист наполягає на тому, що припинивши повноваження як державного службовця, обвинувачена вже не відноситься до категорії «державний службовець», «державний службовець, що припинив повноваження» законодавством не передбачено, відтак, обвинувачена має бути віднесена до категорій осіб, які передбачені ч. 1 п. 1 ст.45. Закону.

Однак, з аналізу згаданих норм вбачається, що обов`язок подати декларацію до 1 квітня наступного року після звільнення покладається на суб`єктів декларування незалежно від того, яку посаду вони займають, і чи займають взагалі, на час виконання згаданого вище обов`язку. Даний обов`язок законодавець пов`язав з посадою, яку особа займала на час звільнення та пролонгував цей обов`язок на майбутнє. Аналогічно, за конструкцією п. 2 ст. 45 Закону, законодавець розмежував обов`язок подати декларацію після звільнення та декларацію до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності. При цьому, в ч.2 п.2 ст. 45 Закону законодавець виокремив осіб, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, до яких відносяться особи, перелічені в п. 1 ст. 3 від осіб, особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вказавши конкретні підпункти п.2 ст. 3 Закону.

Таким чином, суд приходить до однозначного переконання про покладення на обвинувачену обов`язку подати декларацію до 1 квітня наступного року.

Вказаний обов`язок обвинувачена не виконала своєчасно, що доведено в судовому засіданні.

Дійсно, відповідно до Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» відтерміновувалися строки подачі декларації. Однак, законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» №3384-ІХ, положення Закону України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» змінено та визначено, що останній не поширюється на податкові правовідносини та на правовідносини, на які поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023 до Закону України «Про запобігання корупції» внесено зміни та визначено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Як зазначалося раніше, стаття 366-3 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне неподання декларації.

Відповідно до статті 24 Кримінального кодексу України умисел поділяється на прямий і непрямий.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

З суб`єктивної сторони зазначене правопорушення характеризується лише прямим умислом.

Інтелектуальний момент прямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та в передбаченні його суспільно небезпечних наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а й певне розуміння його суспільної небезпеки. Здебільшого наявність усвідомлення винним суспільної небезпеки свого діяння є очевидною, про що свідчать фактичні обставини справи. Якщо особа не усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій чи бездіяльності, це може свідчити про її неосудність або про відсутність умислу при вчиненні злочину.

При вчиненні злочину винний усвідомлює зміст конкретних наслідків свого діяння, їх суспільно небезпечний характер (шкоду, яка буде заподіяна об`єктам посягання), а також неминучість або можливість настання таких наслідків. Отже, передбаченням винного охоплюється в загальних рисах і причинний зв`язок між діянням та наслідками.

Таким чином, для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст.366-3 КК України має бути встановлено і доведено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов`язок подати декларацію, передбачену ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», про строк її подання, проте усвідомлено з будь-яких мотивів вирішила не подавати декларацію і умисно не подала її. Інші суб`єктивні ознаки неподання суб`єктом декларування декларації не впливають на кваліфікацію.

При цьому, суд звертає увагу на той факт, що вказані нормативні акти опубліковані в офіційних виданнях, що є гарантією знання закону. Обов`язок повідомляти обвинувачену про необхідність подачі декларації на будь-якого не покладено.

За вказаних обставин твердження ОСОБА_3 про те, що вона не знала про необхідність подачі декларації не беруться судом до уваги, як такі, що не виправдовують її дії.

Також, суд бере до уваги відповідну судову практику Європейського суду з прав людини, який зазначав, що обов`язок заявника подати декларацію з її подальшим оприлюдненням у вільному доступі в Інтернет є пропорційним легітимному інтересу громадськості, який полягає в дієвому та простому доступі громадян до інформації про фінансовий та майновий стан службовців.(справа «Випич проти Польщі»)

Суд вважає, що сукупність наявних у справі доказів свідчать про те, що ОСОБА_3 яка з 2004 року була державним службовцем, протягом тривалого проміжку часу до звільнення систематично подавала декларації та була обізнана з необхідністю виконання положень Закону України «Про запобігання корупції», не могла не знати про обов`язок подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідної декларації та діючи з прямим умислом не подала відповідну декларацію шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3 вчинила умисний закінчений нетяжкий злочин, характеризується позитивно, офіційно працює, незаміжня, має на утриманні дитину, осудна, на обліку в закладах з надання психіатричної та наркологічної допомоги не перебуває, раніше не судима.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнає наявність на утриманні дитини.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлені.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та беручи до уваги відсутність обставин, які б обтяжували покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без її ізоляції від суспільства та їй слід призначити покарання у виді громадських робіт в межах санкції ст.366-3 КК України з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування та в органах державної влади, що на думку суду є необхідним та достатнім для попередження вчинення нею нового кримінального правопорушення. Підстав для застосування до ОСОБА_3 положень статті 69 КК України судом не встановлено.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк - 150 годин, але не більше 4 годин на день з позбавленням права обіймати посади в органах місцевого самоврядування та в органах державної влади строком на 1 (один) рік.

Запобіжний захід не обирати.

На вирок може бути подано апеляцію до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Фортечний районний суд м.Кропивницького.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1