Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №372/2414/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2414/26

Провадження 2-2010/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Висоцької Г. В. з участю секретаря Куник О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, в якій зазначає, що відповідач не сплачує аліменти за рішенням суду, тому виникла заборгованість станом на 01.04.2026 у розмірі 43860,60 грн., вказану суму позивачка просить стягнути на її користь з відповідача. Судові витрати просила покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання в спрощеному позовному провадженні.

28.05.2026 відповідач подав відзив, в якому просив відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, оскільки у ОСОБА_2 відсутня заборгованість, оскільки він належним чином сплачував аліменти, а тому до нього не може бути застосовано такий вид стягнення як неустойка (пеня). Розрахунок заборгованості сформований станом на 01.04.2026 року, водночас державним виконавцем винесено постанову про скасування заходів примусового виконання від 10.04.2026 року, якою виключено відомості про ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників, у зв`язку із тим, що заборгованість зі сплати аліментів погашена у повному обсязі.

Позивачка в судове засідання не з`явилася, до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав, щодо задоволення не заперечив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є стягувачем аліментів на утримання дітей на підставі судового наказу Обухівського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 року.

На виконанні перебуває виконавче провадження № ВП79811308, відкрите Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві.

Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, однак як зазначено у позові, свої обов`язки належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Згідно з розрахунком державного виконавця, станом на 01.04.2026 року заборгованість по аліментах становить 43860,60 грн.

Крім того в судовому засіданні встановлено, що відповідач сплатив заборгованість по аліментам, та долучив постанову про скасування заходів примусового виконання від 10.04.2026, з якої вбачається, що станом на 10.04.2026 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 погашена у повному обсязі.

Згідно з наданим стороною позивача в позовній заяві розрахунком загальна сума неустойки (пені), визначена у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення та склала 43860,00 грн.

Відповідно до ст.51Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини 1989 року встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 1, 2 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

За змістом ст. ст.180,181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З урахуванням викладеного, обов`язок відповідача щодо утримання сина до досягненню ним повноліття є беззаперечним та у будь-якому випадку не може бути невиконаним.

Згідно із ч. 4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд неодноразово вказував, зокрема, у постановах від 13 липня 2022 року справа №760/6863/19, від 18 січня 2023 року справа № 161/5211/22, від 08 березня 2023 року справа №461/7406/18, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо). Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Так, звернення до суду з відповідною позовною вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за прострочення сплати аліментів в розмірі обумовлено тим, що платник аліментів свідомо, умисно не виконує рішення суду внаслідок чого, за ним утворилася заборгованість зі сплати аліментів, що призводить до порушення прав та інтересів дитини на належне утримання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019р. у справі №333/6020/16-ц відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Розрахунок неустойки, наведений позивачем в позовній заяві відповідає вимогам закону та судовій практиці.

Перевіряючи розрахунок, наведений позивачем в позовній заяві, суд встановив, що неустойка розрахована за несплату аліментів за період з червня 2024 року по грудень 2024 року в розмірі 1% від суми заборгованості, тобто з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені.

Суд погоджується з розрахунком неустойки, наведеним позивачем в позовній заяві.

Судом встановлено відповідно до розрахунку заборгованості, наданого державним виконавцем по виконавчому провадженню № ВП №79811308 за період станом на 01.04.2026, що у відповідача до моменту погашення заборгованості сукупний розмір заборгованості становив 43865,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України з відповідача на користь позивача може бути стягнуто неустойку не більше 100 відсотків заборгованості, тобто 43860,00 грн. Отже, суд доходить, висновку, що позов підлягає задоволенню в цій сумі.

Судом враховано, що станом на час розгляду справи існуюча на час подачі позову заборгованість за аліментами була погашена відповідачем, однак, стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

А тому аргументи відповідача про відсутність правових підстав для стягнення з нього неустойки (пені), через відсутність заборгованість зі сплати аліментів, знятих арештів з рахунків та виключення його з Єдиного реєстру боржників, не заслуговують на увагу.

Судові витрати по справі складають 1331,20 грн, від сплати яких позивачка при подачі позову була звільнена, а тому судовий збір в зв`язку з задоволенням позову належить стягнути з відповідача на користь держави в сумі 1331,20 грн на підставі ст.141 ЦПК України.

Керуючись статтею 196 СК України, статтями 76-81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати у розмірі 43860,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В.Висоцька