Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №370/1252/25 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2026 р. Справа № 370/1252/25

Провадження № 2/370/409/25

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Сініциної О.С.,

із секретарем судового засідання: Снитко А.А., Прохоровою А.О.,

Коростильовою Н.Ю.

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представників відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у залі суду в селищі Макарові Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна

у с т а н о в и в:

До Макарівського районного суду Київської області у травні 2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання за ним по 1/2 частини спільного сумісного майна подружжя, житлового будинку та земельної ділянки, придбаних у період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проживав разом з ОСОБА_3 як подружжя без реєстрації шлюбу у період з листопада 2012 року по березень 2014 року та з червня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , вели спільний побут та спільне господарство. У сторін народилися двоє спільних дітей 2012 року та 2014 року, а також він у 2017 році удочерив доньку відповідача від першого шлюбу, яку виховував та мав тісний батьківський зв`язок з дитиною.

З лютого 2023 року сторони припинили проживати однією сім`єю. ОСОБА_3 виїхала з дітьми до Іспанії. Колишня дружина та діти мешкають та зареєстровані у місті Барселоні.

На початку їхнього переїзду, позивач повністю облаштував їхнє проживання у Барселоні, орендував помешкання, сплатив орендну плату до вересня 2024 року, намагався у межах своєї можливості утримувати дружину та дітей, створивши усі необхідні умови для перебування за кордоном.

Згодом, позивач дізнався, що дружина має інше особисте життя. ОСОБА_3 у вересні 2024 року без його відома приїздила до міста Чернівці та зверталась із позовом про розірвання шлюбу до місцевого суду.

Крім того, позивач звертає увагу, що мав власний бізнес та за час спільного проживання вони купували автомобілі, які він дарував відповідачці, квартири, які ОСОБА_3 продала восени 2022 року.

До укладення шлюбу 05 травня 2017 року вони разом придбали садовий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 3222786100:02:010:0015, титульним власником яких є відповідач ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 25 лютого 2017 року.

Суд ухвалою від 21 травня 2025 року прийняв до розгляду справу, розгляд справи постановив проводити за правилами загального позовного провадження. Надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

До суду 17 липня 2025 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись, на те, що спірне нерухоме майно було придбане не у шлюбі з позивачем. З позивачем вони разом не проживали, не вели спільне господарство. Будинок та земельну ділянку вона придбала за власні кошти.

Також, відповідач пояснила, що вона до 2010 року мешкала у Енергодарі Запорізької області разом із її донькою ОСОБА_6 , 2005 року у квартирі, яку подарували їй батьки.

У 2010 році вона продала свою квартиру в Енергодарі та разом з дочкою переїхала до Києва. Працювала у магазині взуття, щоб забезпечувати себе та доньку усім необхідним.

Після переїзду до Києва вона мала з позивачем стосунки, який орендував квартиру поруч з нею на АДРЕСА_1 . На час їхнього знайомства, позивач був одружений. Шлюб між позивачем та ОСОБА_7 Деснянський районний суд міста Києві рішення від 21 червня 2011 року розірвав.

Через деякий час після розлучення позивача з першою дружиною, вона завагітніла. Однак, майже одночасно завагітніла і перша дружина позивача після розірвання їхнього шлюбу. Так, відповідачка ОСОБА_3 народила дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_3 народила ОСОБА_11 .

Вагітність була складною, перед пологами вона перебувала у лікарні на зберіганні. Оскільки, позивач не допомагав їй, вона просила свою маму, ОСОБА_12 , яка мешкала у Запорізькій області, приїхати до Києва та за обставин, які склалися на той час, мама залишилась постійно проживати з нею. Батько, ОСОБА_13 продовжував жити у Запорізькій області, вести господарство, вирощував овочі для продажу, щоб їм допомагати. Тож вона з мамою та дітьми переїхала в іншу орендовану квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а потім - АДРЕСА_3 . Після народження сина, працювала у весільному салоні.

Незважаючи на складні стосунки з відповідачем, відсутність взаєморозуміння, склалося так, що вона вдруге завагітніла, але ОСОБА_1 був категорично проти народження другої дитини та наполягав на перериванні вагітності. Однак, вона відмовилась від такої пропозиції та завдяки допомозі її батьків, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась донька ОСОБА_15 .

Позивач не забирав її з пологового будинку, не допомагав їй та взагалі тривалий час не визнавав доньку ОСОБА_15 .

У цей час після пологів, вона разом з ОСОБА_17 відкрила ательє з індивідуального пошиття одягу під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8». За час наполегливої праці, їй вдалося заощадити певну суму грошей для відкриття свого салону краси.

Відповідачка звернула увагу суду, що майже не отримувала допомоги від позивача. Допомога позивача була скоріше як виняток, ніж як правило. Але їй продовжували допомагати її батьки. Надалі, батько продав своє майна та переїхав до Києва, щоб бути разом зі своєю дружиною, донькою та онуками. Всі свої заощадження батьки віддали їй для придбання власного житла.

Тож 25 лютого 2017 року між нею та ОСОБА_18 був укладений договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна. Всіма питаннями будинку займалися її батьки.

Навесні у 2017 році, позивач, розуміючи стабільність ОСОБА_3 попросив надати йому шанс та запропонував одружитися, а після одруження удочерити її старшу доньку від першого шлюбу, на що вона погодилась і 05 травня 2017 року вони офіційно одружилися.

У судовому засіданні учасники підтримали свої позиції щодо позовних вимог.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Суд встановив, що між сторонами 05 травня 2017 року був зареєстрований шлюб, зареєстрований Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1018 (копія свідоцтва серія НОМЕР_1 ).

До укладення шлюбу у сторін народилися діти: син - ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 та донька - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис2345 та серії НОМЕР_3 , актовий запис № 2490 відповідно).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , видане 22 листопада 2017 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Мелітополя реєстраційної служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 379, батьками ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 .Позивач повідомив, що після укладення шлюбу він удочерив доньку ОСОБА_3 від першого шлюбу ОСОБА_6 .

На підтвердження проживання з відповідачкою однією сім`єю до реєстрації шлюбу позивач надав суду копії спільних фотографій, на яких він, діти та ОСОБА_3 разом проводять дозвілля.

Як вбачається із нотаріально завіреної заяви ОСОБА_22 , що приблизно улітку 2016 році він з дружиною познайомився з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які жили на оболонській набережній і вони часто зустрічались у парку « ОСОБА_25 ». Під час знайомства, ОСОБА_26 повідомив що є батьком п`ятьох дітей. Також вони дізналися, що вони мешкали в Енергодарі поряд з помешканням ОСОБА_3 та мали спільних знайомих, що посприяло виникненню між ними тісних дружніх стосунків.

ОСОБА_26 розповідав їм, що має декілька бізнес-проєктів, а ОСОБА_3 зазначала, що її головною метою є виховання дітей та підтримування побуту у сім`ї. ОСОБА_3 також допомагала її мати, яка часто приїздила до них.

Згодом, ОСОБА_26 та ОСОБА_3 купили житловий будинок під Києвом, який оформили на ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_26 планував продати, але не мав би часу для цього. Пізніше, вони дізнались, що пара передумала продавати цей будинок та залишила його собі, щоб приїздити туди з дітьми на відпочинок.

У травні 2017 року, ОСОБА_26 та ОСОБА_3 їх запросили до ресторану « Перець » для святкування офіційного одруження.

Також, ОСОБА_22 у заяві зазначив, що знав першого чоловіка ОСОБА_3 та пообіцяв ОСОБА_26 посприяти щодо усиновлення ним старшої дочки ОСОБА_3 від першого шлюбу, отримавши від згоду від батька на усиновлення ОСОБА_1 .

Крім того, у долученій до матеріалів справи заяви, ОСОБА_31 повідомив, що знайомий з ОСОБА_1 з 2006 року. У 2010 році вони з ОСОБА_26 створили спільний бізнес, створивши декілька компаній як для імпорту запчастин з Китаю , так і для продажу їх на території України. Частки були розподілені порівну. У ОСОБА_1 також було ще декілька партнерів, з якими у нього були бізнеси.

Приблизно у середині 2011 року він познайомив його з ОСОБА_3 , яка згодом змінила прізвище на ОСОБА_35 . Вони проживали разом та із старшою дочкою ОСОБА_3 .

У лютому 2012 році ОСОБА_26 повідомив, що ОСОБА_3 вагітна і їй потрібний автомобіль, тож з частки ОСОБА_36 був придбаний автомобіль «Ssang Yong Action», який оформили на одне з ТОВ «Автоспецкомплектсервіс-Україна», якого він був директором.

Після народження сина, ОСОБА_26 запропонував йому бути хрещеним батьком, а хрещеною матір`ю була подруга ОСОБА_3 - ОСОБА_37 . ОСОБА_26 допомагав ОСОБА_3 , давав їй гроші, а також давав гроші її матері для приїзду до Києва.

Також ОСОБА_38 зазначив, що у 2014 році він разом з ОСОБА_26 та ОСОБА_3 полетіли до Китаю . Метою їхньої поїздки з ОСОБА_26 було замовлення нової партії запчастин. ОСОБА_3 їхала до Китаю для замовлення продажу весільних суконь, у чому ОСОБА_26 їй погодився допомогти. Вони закупили весільні сукні на суму 20 тисяч доларів США, які належали йому з ОСОБА_26 .

У березні 2014 року він дізнався, що ОСОБА_26 з ОСОБА_3 посварилися. Однак, на прохання ОСОБА_26 , він кожного місяця давав ОСОБА_3 близько однієї тисячі доларів США з його частки бізнесу протягом періоду з травня-червня 2014 року до середини 2016 року, коли ОСОБА_26 знову відновив стосунки з ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою директора Ліцею № 157 Оболонського району міста Києва від 11 серпня 2025 року № 01-20/685 вбачається, що ОСОБА_1 батько учнів ліцею № 157 ОСОБА_20 та ОСОБА_9 за час їх навчання ( ОСОБА_6 з 2011 по 2015 роки) та ( ОСОБА_9 з 2019 року) зарекомендував себе як відповідальний, турботливий і залучений до навчального процесу батько.

Впродовж навчання доньки, ОСОБА_20 , ОСОБА_41 проявляв активну участь у її шкільному житті: підтримував зв`язок із класним керівником, регулярно забирав дитину зі школи, виявляв турботу про її успішність та поведінку.

У період навчання сина ОСОБА_9 , батько був у постійному контакті із педагогічним колективом, комунікував з класним керівником щодо успішності у навчальних досягненнях сина, постійно був на зв`язку та брав участь у виховних заходах.

Заперечуючи щодо факту проживання однією сім`єю відповідачка долучила нотаріально засвідчені показання її матері ОСОБА_12 з яких, зокрема, вбачається, що вона разом з чоловіком ОСОБА_13 проживали в с. Благовіщенка неподалік міста Енергодару Запорізької області, де мали власний будинок і господарство, займались вирощуванням овочів, тож мали змогу фінансово допомагати дітям та заощадити певну суму коштів.

У 2010 році їхня донька ОСОБА_3 переїхала до Києва. Згодом їй стало відомо, що донька вагітна. Вона приїхала до Києва і залишилась майже на постійне проживання, оскільки доньці необхідна була допомога. Батько ОСОБА_9 , ОСОБА_1 проживав окремо в іншій орендованій квартирі та як виявилось, мав ще двох дітей від іншої жінки. Минуло менше ніж півтора роки і ОСОБА_3 завагітніла вдруге, але батько дитини, ОСОБА_1 був категорично проти народження дитини та повідомив їй, що надалі не збирається та не хоче жити з її донькою. З пологового будинку, доньку з онукою не забрав. Після народження у 2014 році ОСОБА_15 , ОСОБА_3 одразу почала працювати, а тому вона остаточно переїхала до Києва. Чоловік залишився у селі, доглядав за господарство , щоб мати можливість матеріально допомагати доньці та онукам.

Вона з чоловіком продали будинок, квартиру, будинок у селі, доклали свої заощадження і у березні 2017 року придбали будинок у с. Новосілки Київської області.

Надалі, ОСОБА_3 повідомила, що ОСОБА_26 їй зробив пропозицію і вони 05 травня 2017 року одружилися. До укладення шлюбу вони разом не проживали, бо відносини були достатньо складними.

Зі змісту нотаріально засвідченої заяви батька ОСОБА_3 . ОСОБА_13 вбачається, що він до 2017 року проживав у селі Благовіщенка Камянсько-Дніпровського району Запорізької області у будинку, який власноручно збудував. Він з дружиною ОСОБА_12 мали господарство, вирощували овочі, працювали на землі, вели свій аграрний бізнес і вже життя важко працювали, що дало їм змогу підтримувати дітей та заощадити певну суму коштів. Для доньки ОСОБА_3 , вони придбали квартиру в Енергодарі, яку вона продала у 2010 році та переїхала до Києва.

Щоб бути ближче до дітей та онуків, вони з дружиною продали будинок у с. Благовіщенці, додали власні заощадження та передали кошти ОСОБА_3 для придбання будинку у селі Новосілки Макарівського району Київської області.

Увесь час він з дружиною були поруч із донькою, допомагали їй матеріально та з вихованням дітей, оскільки ОСОБА_1 участі у вихованні та забезпеченні дітей не брав. Жодного відношення до придбання будинку та його утримання, ОСОБА_1 не має. Він разом з дружиною з 2017 року проживає у спірному будинку, оскільки іншого житла не мають.

Як вбачається із нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_44 , вона познайомилась з ОСОБА_3 у 2011 році у школі, де навчались їхні діти, з того часу вони почали спілкуватися та підтримувати дружні стосунки.

На час їхнього спілкування ОСОБА_3 зустрічалась з ОСОБА_1 . У 2012 році ОСОБА_3 завагітніла і у них народився син ОСОБА_9 . Під час вагітності, ОСОБА_26 ставився до ОСОБА_3 вкрай безвідповідально. Під час збереження вагітності, вона особисто відвозила її до лікарні і знаходилась поруч. Мати ОСОБА_3 також їй допомагала. Після народження ОСОБА_9 , ОСОБА_46 з`являвся у житті ОСОБА_3 лише інколи.

Другу дитину ОСОБА_15 , ОСОБА_3 народила без підтримки батька дитини. Вона допомагала подрузі - купувала продукти, забирали зі школи старшу дочку ОСОБА_3 ОСОБА_20 . Після народження другої дитини, у 2014 році вони з ОСОБА_3 відкрили спільний бізнес - ательє індивідуального пошиття.

Як вона дізналась, у 2017 році, ОСОБА_3 придбала будинок та квартиру за свої та батьківські кошти. Дізнавшись, що у ОСОБА_3 все добре та стабільно, ОСОБА_26 несподівано з`явився у квітні 2017 року і почав умовляти ОСОБА_3 дати йому ще один шанс. Він обіцяв змінитись, піклуватись про дітей, удочерити ОСОБА_6 та створити повноцінну сім`ю, на що ОСОБА_3 погодилась і 05 травня 2017 року вони одружились.

Зі свого боку, позивач у судовому засіданні не заперечував, що після того, як він дізнався про другу вагітність ОСОБА_3 на цьому ґрунті вони дуже посварилися, оскільки вагітність була не запланована, а у цей час він дізнався, що у його дитини від першого шлюбу виявили аутизм, тож він вирішив всю свою увагу приділити лікуванню дитини. Крім того, це був рік анексії Криму та початку антитерористичної операції на сході країни, де у нього був бізнес. Всі ці обставини посприяли тимчасовому розриву з відповідачкою, який продовжувався до 2016 року, після чого вони знову були разом.

Відповідно до статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності). Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16 (провадження № 61-21748св18).

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У цій справі позивач просить суд визнати факт проживання з відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з листопада 2012 року по березень 2014 року та з червня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, посилаючись, що до реєстрації шлюбу (05.05.2017) сторони

25 лютого 2017 року придбали спірне нерухоме майно.

Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Позивач пояснив суду, що у 2016 році він мав намір продати свою частку бізнесу, що складала приблизно 200 тисяч доларів США, своїм партнерам ОСОБА_48 та ОСОБА_49 . Оскільки у них не було одразу всіх грошей, ОСОБА_48 звернулась до своєї матері ОСОБА_18 продати належну їй нерухомість. Однак вони не змогли швидко продати майно та запропонували у рахунок частки бізнесу передати йому житловий будинок із земельною ділянкою і квартиру.

Погодившись на цю пропозицію, він вирішив, що право власності оформлять на

ОСОБА_3 , яка згодом виявила бажання не продавати будинок. На підтвердження цих обставин, позивач надав суду заяви ОСОБА_50 , ОСОБА_51 та ОСОБА_18 , які були досліджені у судовому засіданні.

Так, згідно з договором купівлі-продажу від 25 лютого 2017 року, укладеного між продавцем ОСОБА_18 та покупцем ОСОБА_3 , відповідач придбала садовий будинок, загальною площею 195,2 кв.м, житловою площею 111,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за договірною ціною 527 528 грн. Біля будинку знаходяться надвірні господарські будівлі та споруди: мансарда (літера А), тераса (літера), прибудова (літера аб), ганок (літера а1), ганок (літераа2), балкон (літера а3), балкон (літера а4), убиральня (літера В), погріб (літера Г), тротуар (№ 1), колонка (№ 1), огорожа (№ 2-5), колодязь (№ 6), яма вигрібна (№ 7).

Також за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25 лютого 2017 року ОСОБА_18 продала ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,0685 га, цільове призначення - для колективного садівництва, кадастровий номер 3222786100:02:010:0015, на якій розташований придбаний житловий будинок за договірною ціною 58 521 грн.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності садовий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 312774832227, загальною площею 195,2 кв.м, житловою площею 111,1 кв.м та земельна ділянка, площею 0,0685 га, кадастровий номер 3222786100:02:010:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 312886232227 є приватною власністю ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 34036249 та 34036374 від 25.02.2017, внесені приватним нотаріусом Дурицьким А.П. Макарівського районного нотаріального округу Київської області).

Пізніше, 04 жовтня 2017 року ОСОБА_18 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 за 433 545 грн.

Крім того, позивач надав копію виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 10.09.2025 за договором № б/н за період з 01.01.2015 - 31.12.2017, з якої вбачається, що 23 лютого 2017 року на картку позивача НОМЕР_5 чотирма платежами було перераховано: 125 000 грн; 124 000 грн; 122 500 грн та 126 000 грн.

На наступний день, 24 лютого 2017 року, позивач перерахував на картковий рахунок відповідача ОСОБА_3 через додаток «Приват24» чотири платежі на суму: 136 000 грн, 135 000 грн, 125 000 грн та 100 000 грн, які призначалися для купівлі житлового будинку із земельною ділянкою.

Зі змісту зазначеної виписки вбачається також, що у період з 2015 року по 2017 рік позивач ОСОБА_1 через додаток «Приват24» систематично перераховував кошти на рахунок відповідача ОСОБА_3 .

Оцінюючи надані позивачем докази, з урахуванням підстав, які потребують доведення у межах цього спору, народження спільних дітей, показання свідків про відомі їм обставини, покупки за два місяці до реєстрації шлюбу житлового будинку та земельної ділянки за сприяння бізнес партнерів позивача, здійснення позивачем банківських переказів безпосередньо перед покупкою, у сукупності дозволяють суду дійти висновку про наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відносин, що за своєю суттю притаманні подружжю.

Окрім цього, Деснянський районний суд міста Києва у рішенні від 31 березня 2025 року у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу у мотивувальній частині зазначив обґрунтування позивачки про те, що у них народилося двоє дітей за час спільного проживання.

Також суд бере до уваги факт усиновлення позивачем дочки ОСОБА_3 від першого шлюбу за рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 04 серпня 2017 року, яке прийняте через декілька місяців після офіційного укладення шлюбу сторін, а за сталою судовою практикою рішення суду у категорії справ про усиновлення дитини одним з подружжя, ґрунтується, зокрема, на доказах щодо доцільності усиновлення та тривалості стійких зв`язків дитини з усиновлїювачем, які свідчать про існування сімейного життя.

Заперечуючи щодо отримання від позивача коштів на придбання майна, відповідачка зазначила, що ОСОБА_1 постійно вдавався до фінансових маніпуляцій, перераховувавши їй кошти для переведення їх у готівку, суд ставиться критично, оскільки банківська виписка містить інформацію щодо неодноразового зняття ОСОБА_1 готівки через банкомати або у відділенні банку.

Крім того, будь-яких доказів на підтвердження того, що спірне майно вона придбала за власні заощадження та за заощадження її батьків від продажу нерухомого майна у Запорізькій області, які підтверджували б наявність у неї такої можливості, ОСОБА_3 не надала.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу щодо права спільної сумісної власності подружжя (стаття 74 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 Сімейного кодексу України).

Конструкція норми статті 60 Сімейного кодексу України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 Сімейного кодексу України).

За частиною першою статті 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними (частина перша статті 70 Сімейного кодексу України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя та четверта статті 368 ЦК України).

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю.

Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.

У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).

Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.

За таких обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, які слід задовольнити.

За приписами статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 10 052,96 грн покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна.

Визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 садового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 195,2 кв.м, житловою площею 111 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 312774832227, з надвірними спорудами.

Визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 земельної ділянки, площею 0,0685 га, кадастровий номер 3222786100:02:010:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 312886232227, на якій розташований садовий будинок АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 10 052 (десять тисяч п`ятдесят дві) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 12 червня 2026 року.

Інформація сторін:

- ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

- ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя О.С. Сініцина