Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №343/2401/25 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/2401/25

Провадження №: 2/343/24/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року м.Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді – Тураша В. А.,

секретаря – Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, суд -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Катрич Зоряна-Марія Ігорівна, 02.12.2025 звернулася до Долинського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача - адвокат Катрич З.-М. І., з врахуванням заяви про усунення недоліків, просить ухвалити рішення, яким:

витребувати на користь ОСОБА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 :

1. Особисті документи позивача, які знаходяться у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1 - трудову книжку, посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорія), військовий квиток, два дипломи про освіту, паспорт громадянина України.

2. Інше належне позивачу рухоме майно, яке знаходиться у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 :

Телевізор кольоровий - 1 шт. вартістю 2.500 грн;

Відеомагнітофон 1 шт. вартістю 6000 грн;

Стерео підсилювач з 2 колонками 1 шт. вартістю 4500 грн;

Польська TV антена приймання каналів 1 шт. вартістю 530 грн;

Приставка для телевізійних каналів-1шт. вартістю 1500 грн;

Електрогодинник настільний 1 шт. вартістю 420 грн;

Телевізійний кабель 15 м. вартістю 225 грн;

Мідний кабель для заміни вхідного кабелю напруги на пол. будинку, за будинковим номером 27"А" 10 м. вартістю 300 грн;

Шафа для одягу 1 шт. вартістю 8000 грн;

Костюм святковий вартістю 2500 грн;

Стіл в кімнату дерев`яний -1 шт. вартістю 2 500 грн;

Скатертина для столу - 1 шт. вартістю 300 грн;

Ліжко двоспальне дерев`яне 1 шт. вартістю 8000 грн;

Укривало двостороннє для ліжка 1 шт. вартістю 1500 грн;

Книга: "Лікарські рослини" вартістю 115 грн;

Книга : "Справник медичних препаратів лікування"-1 шт. вартістю 550 грн;

Набір різців для різьби по дереву 30 шт. вартістю 2600 грн (загальна вартість за 30шт.);

Набори масляних художніх фарб в тюбиках вартістю 1200 грн;

Пензлі для художніх робіт -5 шт. вартістю 600 грн (загальна вартість за 5 шт.);

Рукавиці чоловічі шкіряні зимові на міху 1 пара. вартістю 800 грн;

Крісла кімнатні -4 шт. вартістю 8000 грн (загальна вартість за 4 шт.);

Подушка для спання з пір`я 2 шт. вартістю 850 грн (загальна вартість за 2 шт.);

Простирадло 3 шт. вартістю 540 грн (загальна вартість за 3 шт.);

Столик журнальний (верх овальне скло, на меблевих коліщатках, з поличкою для читання) вартістю 4400 грн;

Вилки, ножі, ложки по 4 шт. всього 12 шт. вартістю 4 300 грн (загальнавартість за 12 шт.);

Ковдра /покривало/ для спання 1 шт. вартістю 500 грн;

Плащ осінній вартістю 800 грн;

Тумбочка під телевізор дерев`яна з полками вартістю 1600 грн;

Ніж сталевий для нарізки овочів - 1 шт. вартістю 150 грн;

Бінокль професійний вартістю 2000 грн;

Вудилища для ловлі риби з котушками та волосінню -3 шт. вартістю 1500 грн (загальна вартість за 3 шт.);

Шафа в прихожій з дзеркалом, відділеннями для одежі, та шухлядами вартістю 7000 грн;

Парасоля 1 шт. вартістю 320 грн;

Альбом для сімейних фотографій 1 шт. вартістю 250 грн;

Електролампочки економки 2 шт. вартістю 90 грн (загальна вартість за 2 шт.);

Штангельциркуль, садові ножиці, вартістю 550 грн;

Дриль вартістю 870 грн;

Зимові шерстяні светри -2 шт. вартістю 1 750 грн (загальна вартість за 2 шт.);

Штори кімнатні на два вікна вартістю 2 800 грн;

Тюль в кімнату на два вікна вартістю 3 600 грн;

Друга тумбочка дерев`яна з дверцятами і поличкою під журнали вартістю 3900 грн;

Ручки нові дерев`яні для ручної коси 2 шт. вартістю 240 грн (загальна вартістьза 2 шт.);

Шуба чоловіча зимова з штучного хутра вартістю 2200 грн;

Тюнер для приймання каналів супутникового телебачення вартістю 700 грн;

Роутер імпортний вартістю 2000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 84 роки померла ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Оболонського старостинського округу Івано-Франківської області від 06.09.2023 № 68-ОБ, стало відомо, що згідно із записом в погосподарській

книзі № 11 виконавчого комітету Оболонської сільської ради, Долинського району Івано-Франківської області за 2011-2015 рр., номер погосподарського обліку 0867, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 належав на праві особистої власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На день смерті в даному житловому будинку зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

На підставі рішення Долинського районного народного суду Івано-Франківської області від 20.02.1978 у справі № 2-41/1978, вказаний будинок розділено по частці між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . В результаті чого, житловий будинок має одне подвір`я, однак два спарені приміщення, які мають різні номера АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 . Також, у вказаних будинках є окремі лічильники на газ, воду та електропостачання. З огляду на це, позивач проживав разом з ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачка проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 належить житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1 загальною площею

85 кв.м. та земельна ділянка за кадастровим № 2622084501:01:010:0308, яка знаходиться за тією ж адресою на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1250, виданого 13.12.2014 ОСОБА_6 , державним нотаріусом Долинської міської державної нотаріальної контори.

Право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за позивачем не зареєстроване.

Після прийняття спадщини відповідачка намагалася безпідставно виселити позивача з його зареєстрованого та фактичного місця проживання, шляхом подання позовної заяви до Долинського районного суду Івано-Франківської області. Предметом вимоги позовної заяви, стало виселення його з вказаного будинку без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстрації.

За результатами розгляду позовної заяви у задоволенні позовних вимог відповідачки було відмовлено з підстав відсутності у позивача іншого житла.

Під час проживання у будинку відповідачка, намагалась всіляко створити ОСОБА_1 проблеми у проживанні, шляхом викручування пробок світла, перекривала газ.

Згідно з паспортними даними серії НОМЕР_1 , виданого 12.03.2015, позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відомості про зняття з реєстрації відсутні. Будь яке нерухоме майно для проживання у власності позивача відсутнє.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 343/1070/24 було скасовано рішення Долинського районного суду від 05 грудня

2024 року, та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було задоволено частково -

ОСОБА_2 було зобов`язано усунути перешкоди в користуванні

ОСОБА_1 будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення в цей будинок та передачі ключів від дверей будинку.

Внаслідок того, що відповідачка самовільно замкнула належне позивачеві домоволодіння за адресою:

АДРЕСА_1 , він позбавлений доступу до належних йому речей, які

залишилися всередині будинку та фактично незаконно утримуються відповідачкою. У вказаному домоволодінні залишилися й перебувають у володінні відповідачки, зокрема,

особисті документи позивача, що мають для нього особливу цінність і є необхідними для реалізації його прав, а саме: трудова книжка, посвідчення постраждалого внаслідок

Чорнобильської катастрофи (3 категорія), військовий квиток, два дипломи про освіту,

паспорт громадянина України. Окрім того, у замкненому будинку знаходиться й інше

належне позивачеві рухоме майно, яке відповідачка безпідставно не повертає, а саме:

виготовлені позивачем власноруч меблі, телевізор, музичний центр із колонками, трюмо

з дзеркалом, підсилювач звуку, журнальний столик, двоспальне ліжко, чотири крісла, уся його особиста одежа, барсетка з важливими для позивача речами та інше домашнє

майно.

Внаслідок протиправних дій відповідачки, яка, всупереч праву позивача на

користування житлом, самовільно замкнула належне йому домоволодіння за адресою:

АДРЕСА_1 ,

заблокувала йому доступ до будинку, лічильників газу, електроенергії, води та фактично

утримує у приміщенні його особисті документи й речі, а також з огляду на обставини, встановлені постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19.02.2025 у справі № 343/1070/24, позивач фактично залишився без житла та понад два роки вимушений існувати практично «на вулиці».

Маючи пенсію у розмірі близько 3500 грн, позивач об`єктивно не має змоги орендувати житло, вартість оренди якого становить 5-6 тисяч грн на місяць (мінімум, не в обласному центрі), у зв`язку з чим змушений був шукати тимчасовий прихисток у знайомих у м. Долина, які, входячи в становище позивача, тимчасово надавали йому можливість проживання. Проживання у знайомих позивач оплачував як грошима, так і власною працею, виконуючи роботи по їх господарству, фактично розраховуючись таким чином за можливість мати дах над головою.

У березні 2022 року в умовах воєнного стану, позивач виїхав до Республіки Польща, а повернувшись улітку 2023 року, не зміг потрапити до свого будинку, оскільки відповідачка одноособово заблокувала вхідні двері та, як з`ясувалося з довідки ЦНАП, позивачабуло знято з реєстрації місця проживання у цьому будинку, при цьому в документі зазначено, що нібито і за його заявою, хоча жодних заяв до ЦНАП він не подавав. Останнім часом позивач змушений був проживати у квартирі по АДРЕСА_2 , сплачуючи всі комунальні послуги, однак після повернення власниці із-за кордону звільнив зазначене приміщення. Наразі позивач тимчасово перебуває у знайомих у м. Києві. Проживати у доньки, яка мешкає у кімнаті площею близько 9 кв.м у гуртожитку разом із дорослим сином, фізично неможливо через відсутність вільного місця.

Зазначені обставини, зумовлені умисними діями відповідачки, яка, прагнучи одноосібно заволодіти всім будинком, фактично позбавила позивача житла у віці 70 років, призвели до істотних матеріальних втрат (витрати на тимчасове проживання,

оплату комунальних послуг у найманому житлі, вимушену безоплатну працю на користь інших,

тощо), а також спричинили позивачеві значні моральні страждання, пов`язані з відчуттям приниження, невпевненості у завтрашньому дні, постійним стресом, погіршенням психологічного стану.

У зв`язку з викладеним вважають, що позивачу завдано як матеріальну, так і моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачкою в повному обсязі та є підставою для заявлення відповідних позовних вимог про витребування у неї майна позивача та стягнення з неї компенсації завданої моральної шкоди (а.с.1-9, 43-46).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2025 цивільна справа № 343/2401/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, передана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.37).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2025, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди - залишено без руху та надано позивачу ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали (а.с.39-40).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18.12.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/2401/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди. Призначено підготовче судове засідання.

Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Роз`яснено відповідачу, що згідно ст. 193 ЦПК України, він має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (а.с.55).

Відповідачка ОСОБА_2 07.01.2026 подала відзив на позовну заяву про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, в якому зазначила, що ознайомившись із позовною заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , вважає такий позов безпідставний та необґрунтований.

На підтвердження позову, позивач посилається на фотофіксацію речей від 19.10.2024 та одночасно зазначає, що добровільно покинув будинок відповідачки у 2023 році та з того часу доступу до нього не має.

Позивач тимчасово проживав у житловому будинку відповідачки до 2022 року,

однак у 2022 році добровільно покинув й поїхав проживати до свого сина у Республіку

Польща, що він і не заперечує у своєму позові.

Відповідно у позивача немає жодних речових чи майнових прав на житловий будинок або майно в ньому, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а іншим відповідачка не володіє.

У 2023 році позивач добровільно залишив домоволодіння, самостійно забравши всі речі,які вважав необхідними та бажав забрати. Будь-яких перешкод у користуванні житлом або вилученні речей з боку відповідачки не чинилося, про що свідчить відсутність повідомлення працівників правоохоронних органів, ОСОБА_1 при виїзді з будинку.

Крім того, жодного разу позивач не звертався до відповідачки з вимогами про повернення будь-якого майна з 2022 року -до моменту подання позову.

Позивач з 2022 року, після того коли виїхав до Республіки Польща більше не проживав і не проживає у будинку відповідачки.

Щодо вимог про витребування майна з незаконного володіння:

Відсутність складу «незаконного володіння»:

Для витребування майна з чужого незаконного володіння позивач зобов`язаний довести сукупність обставин, а саме:

своє право власності на майно;

перебування майна у фактичному володінні відповідачки;

незаконність такого володіння у відповідачки.

Позивач сам визнає, що добровільно покинув домоволодіння у 2022 році, а отже він залишив майно, яке не забрав за власною волею і до подання цього позову не здійснив жодної спроби повернути будь-яке майно. За таких обставин володіння відповідачки не може вважатися незаконним, відсутні будь-які докази самовільного заволодіння майном; відсутній факт відмови у поверненні майна.

Відсутність доказів права власності та ідентифікації майна.

Перелік майна, наведений у позовній заяві, є надмірним, довільним та декларативним.

Позивач не надав суду жодного доказу, який би підтверджував:

факт придбання перелічених речей;

належність їх саме позивачу;

реальну вартість кожної одиниці майна;

індивідуальні ознаки, що дозволяють ідентифікувати ці речі;

існування цього майна у домоволодінні відповідачки на момент подання позову.

Оціночна вартість майна визначена позивачем самостійно, без будь-якого

підтвердження, що суперечить вимогам статей 12, 81 ЦПК України.

Залишення майна особою, яка добровільно залишає житло, не утворює складу цивільного правопорушення.

Надана позивачем фотографія від 19.10.2024 не підтверджує право власності позивача на речі, які він вимагає від відповідачки, не встановлює момент та підстави потрапляння речей у будинок, не підтверджує, що ці речі зберігалися у домоволодінні протягом 2022-2023 років, не доводить факту протиправного утримання речей, які вимагає позивач.

Фотофіксація є візуальною інформацією, але не доказом складу правопорушення.

Щодо особистих документів позивача:

Трудова книжка була залишена позивачем добровільно та зберігалася й наявна у

відповідачки. Вона готова добровільно її повернути відповідачу, що намагалася вже зробити неодноразово, оскільки, розуміла, що, імовірно, позивач забув її коли виселявся.

Зокрема, під час розгляду цивільної справи № 343/1070/24, після останнього судового засідання відповідачка в присутності представника - адвокатки Креховецької Н.М. та секретаря судового засідання Долинського районного суду Бойків В.П. намагалася повернути позивачу його трудову книжку, однак позивач свідомо відмовився від її отримання й відмовився її забирати.

Таким чином, відповідачка не утримувала трудову книжку протиправно, позивач сам відмовився від отримання трудової книжки ще у грудні 2024 році, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідачки та будь-якими негативними наслідками, до звернення до суду відповідачка не отримувала жодних вимог про повернення трудової книжки.

Відтак, відмова позивача від отримання власного документа, а саме трудової книжки 04 грудня 2024 року, свідчить про відсутність протиправної поведінки з боку відповідачки та про штучне створення підстав для звернення до суду.

Щодо інших документів (паспорт, військовий квиток, посвідчення), позивач не довів факту їх перебування у відповідачки та не надав доказів протиправного їх утримання.

Будь-які інші особисті документи позивача, крім трудової книжки ,відсутні у відповідачки.

Більше того, під номером 2 розділу «Перелік документів та інших доказів, що додаються до позовної заяви» зазначено: «Копія паспорту ОСОБА_1 - оригінал перебуває у позивача», однак у позові позивач зловживаючи процесуальними правами вимагає повернення цього документа відповідачкою, що свідчить вже про відсутність у неї цього документа, як і інших речей та документів позивача.

До того ж 09.05.2024 представник позивача - адвокат Валігура В.В. по справі

№ 343/1070/24 долучив до заяви належним чином засвідчену копію паспорта громадянина

України серії НОМЕР_1 , виданого 12.02.2015 Долинським РС УДМС України

в Івано-Франківській області.

Крім того, законодавством передбачено адміністративний порядок відновлення

документів особистого характеру, яким позивач навіть не скористався.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди:

Заявлена сума у 200 000 грн є довільною, неспівмірною та не підтвердженою жодними доказами, а тому не підлягає стягненню.

Щодо введення суду в оману стосовно права на житловий будинок:

У позовній заяві позивач, на їх думку, створює хибне уявлення про наявність у нього

права на житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Фактично позивач не має жодного правовстановлюючого документа, будь-які майнові права на вказаний будинок у позивача відсутні.

Такі дії мають ознаки зловживання процесуальними правами та спрямовані на введення суду в оману.

Позовна заява ґрунтується на внутрішньо суперечливих твердженнях, не підтверджена належними та допустимими доказами, має ознаки зловживання правом на судовий захист, спрямована на створення штучного спору та тиск на відповідачку у зв`язку зі справою № 343/1070/24.

ОСОБА_2 відповідно до витягу з державного реєстру

речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 224837921 від 21.09.2020 має право власності за приватною формою власності, у розмірі частки 1/1 житлового будинку загальною площею 85 кв.м., житловою площею 52,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади за номером 2023/002235857 від 15.03.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , про що позивачу було повідомлено та, зі слів ОСОБА_2 , вручено його копію, в присутності працівників Відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківської області у серпні 2023 року.

А фактично не проживає з 2022 року(а.с.68-74).

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Катрич З.-М. І. скористалася своїм правом та подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що позивач не відмовився від своїх особистих речей, він не має до них доступу через створення перешкод відповідачкою у користуванні його домоволодінні, що було встановлено рішенням суду, що набуло законної сили.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року усправі № 343/1070/24 було скасовано рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2024 року та ухвалено нове рішення, яким було зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення в цей будинок та передачі ключів від дверей будинку.

Проте, відповідачка досі не виконала постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 343/1070/24, не надала позивачу доступу до будинку АДРЕСА_1 , хоча б для того, щоб позивач зміг забрати належне йому рухоме та інше його майно, що знаходиться в цьому будинку.

Саме ця обставина і зумовила звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів із позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

З огляду на вказане вище, оманливими є твердженнями відповідачки про те,що позивач жодного рану не звертався до відповідачки з вимогами про повернення будь-якого майна, а те, що він не проживає у своєму домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 є наслідком продовження створення відповідачкою перешкод у користуванні цим будинком та не виконанням нею рішення суду, що набуло законної сили.

Щодо переліку об`єктів рухомого майна та іншого майна, про витребування яких заявляє позивач, паспорту громадянина України – цією відповіддю на відзив позивач уточнює свої позовні вимоги.

Позивач не претендував, не претендує та не претендуватиме ніколи на майно, що не належить йому (домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ). Однак, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 не належить відповідачці, і відповідачка зобов`язана, на підставі постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 19.02.2025 по справі № 343/1070/24,усунути перешкоди у користуванні позивачем домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 шляхом вселення його в цей будинок.

Наголошують на тому, що якби позивачка належним чином виконала постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19.02.2025 по справі № 343/1070/24, у позивача б не виникло потреби для звернення до суду із цим позовом (а.с.104-107).

Представник позивачки ОСОБА_2 – адвокат Креховецька Н.М., подала заперечення на відповідь на відзив в якому зазначила, що позовні вимоги фактично ґрунтуються виключно на доводах та висновках, викладених у постанові апеляційного суду, прийнятій 19.02.2025 по справі №343/1070/25. Водночас у зазначеній постанові апеляційного суду не встановлено переліку рухомого майна, яке нібито належало позивачу, складу майна, яке позивач залишив у домоволодінні відповідачки, належності такого майна саме позивачу, вартості заявленого до витребування майна.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальнійчастині судового акта.

Таким чином, посилання позивача на преюдиційне значення зазначеної постанови не звільняє його від обов`язку доведення обставин, які відповідно до норм цивільного процесуального законодавства є предметом доказування у цій справі.

Інші доводи, викладені у поданому документі, мають оціночний характер, не містять нових фактичних обставин, не підтверджені належними та допустимими доказами, а також зводяться до повторення правової позиції позивача, викладеної раніше, у зв`язку з чим не впливають на вирішення спору по суті (а.с.115-116).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.03.2026, закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні в залі суду та його представник -адвокат Катрич З-М.І. (ордер серії ВС №1418849, а.с. 33), яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Просили позов задоволити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник – адвокат Креховецька Н.М. (ордер серії АТ №1124305 а.с.95) в судових засіданнях позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив.

Відповідачка ОСОБА_2 в останні судові засідання не з`явилася, хоч про дату, час та місце слухання справи була повідомлена у встановленому Законом порядку.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися у судові засідання, вивчивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1, п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до положень ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою («титулом»).

Зрозуміло, що позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт на автомашину, довіреність на розпорядження майном, договір тощо). У випадку, коли власник (титульний володілець) не може надати такі документи у зв`язку з їх втратою або його права власності оспорюється відповідачем, у позові також має закладатися вимоги про визнання права власності.

Віндикаційний позов - вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (ст. 387 ЦК України).

Віндикаційним позовом захищається право власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння, користування і розпорядження одночасно.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обгрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника або інша особам, у якої майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою до незаконно володіючих цим майном невласників про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Підстави витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) врегульовано положеннями ст.ст. 387-390 ЦК України.

Аналізуючи положення ст. 387 ЦК України суд приходить до висновку, що зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти (право власності) й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей. Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов`язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.

При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності:

- позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується;

- майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею;

- відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача.

Обов`язок доводити наявність усіх елементів такої правової конструкції покладається саме на позивача.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц вказала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 522/7636/14-ц).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ст. 331 ЦК України передбачено, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 181 ЦК України, рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 26.04.2023 у справі 569/20334/21 зазначено, що тлумачення норм ст.ст. 181, 334 ЦК України свідчить, що критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір, його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила частини четвертої статті 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано, що відповідно до ст.і 387 ЦК та ч.3 ст. 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 . СЕ715143 виданого Долинським РС УДМС України в Івано-Франківській області 12.02.2015 (а.с.75-77) місце проживання позивача було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що за позивачем ОСОБА_1 не зареєстровано право власності на будинковолодіння за адресою:АДРЕСА_1 .

Копія витягу з реєстру територіальної громади номер витягу: 2023/002235857 від 15.03.2023 , свідчить про те, що відповідачка по справі ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.81-82).

Домоволодіння за вищевказаною адресою належить на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_2 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу: №224837921 від 21.09.2020 (а.с.80) .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що внаслідок самовільного замикання відповідачкою належного позивачеві домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , він був позбавлений доступу до належних йому речей, які залишилися всередині будинку та фактично незаконно утримуються відповідачкою.

У зазначеному домоволодінні, за твердженням позивача, залишилися та перебувають у володінні відповідачки його особисті документи, що мають особливу цінність та є необхідними для реалізації його прав, а саме: трудова книжка, посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (3 категорія), військовий квиток, два дипломи про освіту.

Крім того, у замкненому будинку, як зазначає позивач, знаходиться інше належне йому рухоме майно, яке відповідачка безпідставно не повертає, зокрема: виготовлені ним власноруч меблі, телевізор, музичний центр із колонками, трюмо з дзеркалом, підсилювач звуку, журнальний столик, двоспальне ліжко, чотири крісла, особистий одяг, барсетка з важливими речами, а також інше домашнє майно.

Разом із тим, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Для задоволення вимог про витребування майна (віндикаційного позову) позивач насамперед має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт, довіреність на розпорядження майном, договір тощо), а також незаконність володіння ним.

Однак належних, допустимих та достатніх доказів належності позивачу переліченого у позовній заяві рухомого майна , суду надано не було. Матеріали справи не містять документів про придбання спірного майна (чеків, накладних, технічних паспортів, гарантійних талонів чи інших доказів, які б підтверджували право власності позивача на телевізор, меблі, техніку, предмети одягу, інструменти, книги та інші речі, перелічені у позові).

Крім того, значна частина майна визначена виключно родовими ознаками без зазначення індивідуальних характеристик, серійних номерів, моделей чи виробників, які б дозволяли ідентифікувати це майно та витребувати його в порядку ст. 387 ЦК України. Позивачем також не доведено, що зазначене майно фактично перебуває у володінні відповідачки, яка категорично заперечує щодо наявності такого майна у будинковолодінні.

Щодо вимог про витребування особистісних документів позивача, а саме: трудової книжки, військового квитка, посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи та дипломів про освіту, суд зазначає, що належних доказів їх незаконного утримання відповідачкою матеріали справи не містять.

Сам по собі факт відсутності у позивача доступу до житлового будинку не підтверджує, що вказані документи знаходяться саме у відповідачки чи умисно нею приховуються.

Оцінюючи доводи сторони позивача щодо незаконного володіння відповідачкою майном через позбавлення позивача доступу до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , суд враховує таке.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19.02.2025 у справі № 343/1070/24 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 будинком АДРЕСА_1 шляхом вселення його у вказаний будинок та передачі ключів від вхідних дверей.

Разом із тим, суд зазначає, що вказаною постановою апеляційного суду вирішувалося питання виключно щодо усунення перешкод у користуванні житлом, однак не встановлювався факт належності позивачу спірного рухомого майна та не досліджувалося питання про перебування майна, яка просить витребувати позивач у незаконному володінні відповідачки.

Крім того, ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23.03.2026 було задоволено клопотання представника позивача — адвоката Катрич З-М.І. про огляд доказів за їх місцезнаходженням у цивільній справі № 343/2401/25. Вказаною ухвалою призначено проведення виїзного судового засідання на 21 квітня 2026 року з метою огляду особистих документів та іншого рухомого майна позивача, яке, за твердженням сторони позивача, знаходиться у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак під час проведення виїзного судового засідання об`єкта нерухомості за вказаною адресою виявлено не було, що підтверджується матеріалами справи.

На адвокатський запит № 61 від 10.05.2026 надано відповідь, відповідно до якої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно право власності на житловий будинок по АДРЕСА_4 не зареєстровано. Також повідомлено, що у Єдиному державному реєстрі адрес відсутня адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 185).

Згідно з відповіддю Долинської міської ради № 14/05-28/2701 від 15.05.2026, наданою на адвокатський запит № К26-05-08/1 від 08.05.2026, встановлено, що згідно з погосподарською книгою № 11 за 2001–2005 роки будинки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 обліковувалися як два окремі будинковолодіння. При цьому орган місцевого самоврядування зазначив, що йому невідомо, на підставі яких документів було створено відповідний обліковий запис. Згідно із записами вказаної погосподарської книги (особовий рахунок № НОМЕР_2 ), 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 30 від 31.08.1981 року, а особовий рахунок № НОМЕР_3 та 1/2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 належали ОСОБА_4 на підставі рішення суду у справі № 2-16 від 20.02.1978 року. Жодних змін до вказаних записів не вносилося. Сільською радою рішення щодо об`єднання домогосподарств не приймалися, а інформацією про фактичне об`єднання домогосподарств чи про передачу документів щодо них орган місцевого самоврядування не володіє (а.с. 193).

Суд зазначає, що записи у погосподарських книгах самі по собі не є правовстановлюючими документами та не підтверджують виникнення чи державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Водночас відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру адрес свідчать про відсутність зареєстрованого права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , та відсутність такої адреси у ЄДРА загалом.

Отже, надані стороною позивача документи не підтверджують належними та допустимими доказами існування на даний час окремого об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_4 . Матеріали справи не містять доказів присвоєння житловому приміщенню окремої поштової адреси, виготовлення технічної документації, а також державної реєстрації права власності чи користування позивача на такий об`єкт.

За змістом ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно виникають з моменту їх державної реєстрації.

Таким чином, відсутність відомостей про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , а також відсутність зазначеної адреси у Єдиному державному реєстрі адрес свідчать про недоведеність існування окремого об`єкта нерухомого майна, на який посилається позивач як на своє самостійне житло та місце знаходження спірних речей.

За таких обставин доводи позивача про перебування спірного майна у незаконному володінні відповідачки не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Посилання сторони позивача на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19.02.2025 у справі № 343/1070/24 не спростовують наведених висновків суду, оскільки зазначеним судовим рішенням вирішувалося питання усунення перешкод у користуванні житлом, однак не встановлювався факт перебування спірного майна у володінні відповідачки та не вирішувалося питання його належності позивачу.

Відтак, спірні об`єкти рухомого майна вказані у позовній заяві не можуть бути предметом витребування у межах даної справи, оскільки позивачем не доведено сукупності юридично значимих обставин, необхідних для застосування положень ст. 387 ЦК України, зокрема факту належності майна позивачу, перебування його у володінні відповідачки та незаконності такого володіння, за таких обставин позовні вимоги є недоведеними, а відтак такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується за наявності неправомірної поведінки особи, вини, наявності шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою і наслідками.

Однак позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння йому моральної шкоди саме неправомірними діями відповідачки.

Самі по собі твердження позивача про душевні переживання та стрес без їх належного доказового підтвердження не є достатньою підставою для задоволення позову в цій частині.

Водночас, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог про витребування з незаконного володіння спірного майна відмовлено, підстави для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди також відсутні.

Оцінюючи досліджені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір у разі відмови у позові покладається на позивача.

На підставі ст.ст. 11,12,13,15,16,23,181,317, 319, 328, 330, 387-390,1167 ЦК України та керуючись ст.ст. 13, 77, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду .

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш