Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №194/2099/25 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/2099/25

Номер провадження 2/194/75/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Григор`євої А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на 2/7 частки квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діють представники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою в якій просить: припинити право власності ОСОБА_2 на 1/7 частку у спільному майні та ОСОБА_3 на 1/7 частку у спільному майні: квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/7 частки у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; повернути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з депозитного рахунку Тернівського міського суду Дніпропетровської області, відкритого в Державній казначейській службі України, грошові кошти у розмірі по 41 938 грн кожній, внесені ОСОБА_1 , як компенсація вартості 2/7 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_8 . Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на вищезазначену квартиру, яка належала померлому на праві приватної власності. Спадкоємцями ОСОБА_8 кожен в одній сьомій частині майна є: дружина – ОСОБА_1 ; син – ОСОБА_4 ; син – ОСОБА_5 ; донька – ОСОБА_2 ; донька – ОСОБА_3 ; батько – ОСОБА_9 ; мати – ОСОБА_10 . Кожен із спадкоємців у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до Тернівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_9 та ОСОБА_3 (батьки померлого) ІНФОРМАЦІЯ_2 уклали договір дарування 2/7 частин квартири згідно якого подарували онукам - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в рівних частинах кожному, 2/7 частин квартири АДРЕСА_2 . Згідно договору дарування, ці 2/7 частини квартири належать дарувальникам на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих Тернівською державною нотаріальною конторою 14.04.2006 року по р.№ 1402, 1404, та зареєстрованого в реєстрову книгу Тернівського бюро технічної інвентаризації по р.№23-323-19. 11 грудня 2008 року свідоцтва про право на спадщину за законом було отримано ОСОБА_1 та її спільними з померлим синами - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожному по 1/7 частині квартири АДРЕСА_3 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 , спадкоємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було отримано свідоцтва про право на спадщину від 14.04.2006 по р.№1406 та №1408 відповідно кожна по 1/7 частині квартири.

Таким чином, однокімнатна квартира загальною площею 34,6 кв.м., житловою площею 17,0 кв.м., яка розташована в будинку АДРЕСА_4 , належить на праві спільної часткової власності по 1/7 позивачу та відповідачам на підставі свідоцтв про право на спадщину та по 2/7 третім особам на підставі свідоцтв про право на спадщину та договору дарування.

Однак, відповідачі - доньки померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ніколи не проживали у вищезазначеній квартирі, зв`язок не підтримують та, як відомо позивачеві, все життя проживають в рф, де забезпечені власним житлом.

Представники позивача в судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд цивільної справи за відсутності сторони позивача.

Відповідачі, будучі належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, відзив на позовну заяву не подали.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

У судовому засіданні 10 червня 2026 року завершено розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів та перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого відкладено на 12 червня 2026 року.

В судовому засіданні у зв`язку із повторною неявкою відповідачів, що повідомлялися належним чином про час та місце судового розгляду, врахувавши неподання ними відзиву та згоду позивача на проведення заочного розгляду справи, судом постановлено розглядати дану справу з ухваленням заочного рішення в порядку статей 280-282 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_8 , згідно свідоцтва про право власності на житло від 24 січня 1994 року (а.с. 15).

Після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, зокрема на спірну однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , були видані відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 22,24,26).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , спірна однокімнатна квартира - загальною площею 34,6 кв.м., житловою площею 17,0 кв.м. належить на праві спільної приватної часткової власності: 1/7 частка ОСОБА_3 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ВСТ 285772 № 1406; 1/7 частка ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ВСТ 285773 №1408; 1/7 частка ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ВМА438685 р.5711; 2/7 частки ОСОБА_5 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ВМА 438687 р.5715 та договору дарування ВМА 438606 р. 5566; 2/7 частки ОСОБА_4 , згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ВМА 438689 р.5719 та договору дарування ВМА 438609 р. 5566 (а.с. 17-19).

За технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_2 , виготовленому станом на 16 січня 2009 року, власниками квартири зазначені ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 (а.с. 28-29).

Звітом про оцінку майна станом на 11 грудня 2025 року визначено, що загальна ринкова вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 34,60 кв.м. – 293566,00 грн. (а.с. 40-46).

10.11.2025 позивачем на депозитний рахунок ТУ ДСА України внесені грошові кошти вартості 2/7 частки квартири у розмірі 83876,00 грн., згідно з квитанцією від 06 лютого 2026 № 0.0.4743144608.1, код квитанції 9405-4577-6797-3640 (а.с. 72).

Згідно з актом №12 від 09 січня 2025 року, складеного комісією у складі начальника ЖРЕД Долговою Т.І. та мешканців будинку АДРЕСА_1 вищевказаного будинку фактично не мешкають з 2008 року по теперішній час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Даний факт згідно акту підтверджують сусіди з квартири АДРЕСА_5 – ОСОБА_11 та з квартири АДРЕСА_6 – ОСОБА_12 (а.с. 30).

Із заяви свідка ОСОБА_12 , яка посвідчена приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кримським Є.В. за реєстровим №6 від 10 січня 2025 року, вона проживає в квартирі АДРЕСА_6 та є сусідкою ОСОБА_1 , яка проживає в квартирі АДРЕСА_3 . Як відомо свідку, протягом всього періоду її проживання в квартирі АДРЕСА_7 проживає ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ОСОБА_3 та ОСОБА_2 їй не відомі, у сусідній квартирі АДРЕСА_3 не проживали протягом всього часу, що вона проживає в даному будинку. Як відомо свідку, участь в утриманні квартири АДРЕСА_2 приймає лише ОСОБА_1 , вона ж сплачує комунальні послуги та утримує дану квартиру (а.с. 31).

Заявою свідка ОСОБА_11 , посвідченою приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кримським Є.В. за реєстровим №3 від 9 січня 2025 року, відзначено, що вона з 2009 року проживає в квартирі АДРЕСА_8 . Згідно заяви в квартирі АДРЕСА_3 того ж будинку проживає ОСОБА_1 з синами – ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідок повідомила, що у будинку АДРЕСА_4 , зокрема у квартирі АДРЕСА_3 вони не проживали та не проживають за весь період її перебування в будинку (а.с. 32).

Надаючи спірним правовідносин правову кваліфікацію, суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст.183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

У ст. 365 ЦК України унормоване, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тобто ст.365 ЦК України передбачає реалізацію права співвласників на припинення права власності одного із співвласників на його частку в спільному майні за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але можуть бути застосовані за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Отже, при вирішенні позову, пред`явленого на підставі ст.365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи і технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування ст.365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні, що відображено в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №219/1551/17, від 27.04.2021 у справі №524/2579/18, від 29.01.2021 у справі №629/511/17, від 24.11.2021 у справі №754/16751/18.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №908/1754/17.

У постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №760/8958/15, від 01.06.2023 у справі №344/2399/21, від 11.12.2023 у справі №442/7979/21, від 10.01.2024 у справі №344/6767/14 зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.

Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016 у справі №6-2925цс15 вказував, що у справі за позовом одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачеві частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники – відповідачі; чи сплачують інші співвласники, які володіють та користуються майном, матеріальну компенсацію позивачеві за таке володіння та користування відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію у рахунок визнання за ними права власності на спільне майно, та чи не становитиме це для них надмірний тягар. У цій справі також було заявлено вимогу про визнання права власності.

Отже, у справі, яка розглядається, для припинення права на частку у спільному майні на підставі позову іншого співвласника необхідно, щоб позивач довів наявність хоча б однієї з обставин, передбачених п.п.1-3 ч.1 ст.365 ЦК України, тобто чи є частка відповідача незначною і чи може бути виділена в натурі, або річ є неподільною, або спільне володіння і користування майном є неможливим, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам інших співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також факт попереднього внесення позивачем вартості відповідних часток на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням встановлених у справі обставин, оцінки зібраних доказів у їх сукупності, судом встановлено, що відповідачі фактично не користуються спірним майном, участі у витратах на його утримання не беруть, постійно проживають у рф. Спірна квартира – однокімнатна та є неподільною. Частки відповідачів у спірному житловому будинку є незначними. Зазначене свідчить про істотну меншість часток відповідачів у порівнянні з позивачем та третіми особами.

При цьому судом враховано, що позивачем на виконання вимог ст.365 ЦК України попередньо внесені на депозитний рахунок грошові кошти для компенсації вартості часток відповідачам у розмірі ринкової вартості часток відповідачів, визначеної звітом про оцінку майна, що підтверджено відповідними платіжними документами.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що у справі доведено наявність передбачених законом підстав, визначених ст.365 ЦК України, а саме: частки відповідачів є незначними; виділ таких часток у натурі є неможливим; припинення права не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачів.

Крім того, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 у справі №671/1543/21 про те, що за умови доведення наявності підстав, передбачених ч.ч.1,2 ст.365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.

Отже, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача до відповідачів, припинивши за відповідачами право спільної часткової власності та визнати за позивачем право власності.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, ураховуючи те, що позивач не ставив питання щодо розподілу судових витрат, суд не виходячи за межі заявлених позовних вимог, судові витрати не стягує.

Керуючись ст.ст.2,5,10-13,259,265,280-282,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/7 частку у спільному майні - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 1/7 частку у спільному майні - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Виплатити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з депозитного рахунку, відкритого в Державній казначейській службі України, грошові кошти у розмірі по 41 938 грн (сорок одній тисячі дев`ятсот тридцять вісім гривень) кожній, внесені ОСОБА_1 , як компенсація вартості 2/7 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до квитанції від 06 лютого 2026 № 0.0.4743144608.1, код квитанції 9405-4577-6797-3640

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/7 частки у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте Тернівським міський судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складене 12 червня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 ).

Представник позивача - адвокат Кім Ганна Володимирівна (місцезнаходження: вул.Олеся Гончара, буд.16, м. Дніпро, 49005).

Представник позивача – адвокат Слєпцова Оксана Юріївна (місцезнаходження: вул.Олеся Гончара, буд.16, м. Дніпро, 49005).

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_10 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_10 ).

Третя особа: ОСОБА_4 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_11 ).

Третя особа: ОСОБА_5 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_11 ).

Суддя: Ю.І. Соколова