Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №177/100/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/100/26

Провадження № 2-о/177/23/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 червня 2026 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Березюк М. В.

присяжних Лунгол М.В., Рудой А.І.

за участі:

секретаря судового засідання Бабєєвої К.О.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_9.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оголошення фізичної особи померлою, -

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника через «Електронний суд» 09.01.2026 року звернувся до суду з заявою, в якій просив суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим, визнавши датою смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті - населений пункт Красна Гора Донецької області.

В обґрунтування заяви вказано, що заявниця є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив службу в ЗСУ України.

Згідно сповіщення від 17.02.2023 року № 1186, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що військовослужбовець військової служби призваний за мобілізацією - солдат ОСОБА_2 зник безвісти 07.01.2023 року, під час ведення бойових дій поблизу н.п. Красна Гора Донецької області.

За фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 внесено відомості до ЄРДР за № 12023041720000122 від 28.01.2023 року та розпочато досудове розслідування.

Командуванням в/ч НОМЕР_1 від 08.01.2023 року проведено службове розслідування з метою встановлення причин та умов загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час ведення бойових дій поблизу н.п. Красна Гора Донецької області, стрільця - зенітника 3-го зенітного ракетного взводу 20-ї зенітної ракетної батареї, зенітного ракетно-артилерійського дивізіону солдата ОСОБА_2 . В ході службового розслідування встановлено, що 07.01.2023 солдат ОСОБА_2 виконував бойове завдання у складі 2-гострілецького батальйону поблизу населеного пункту Красна Гора Донецької області, та близько 22:00 години, під час здійснення переміщення солдата ОСОБА_2 до позиції 2-го стрілецького батальйону, що знаходився поблизу с. Красна Гора Донецької області, ворог розпочав мінометний обстріл даної місцевості. Одна з ворожих мін розірвалася поруч з солдатом ОСОБА_2 , внаслідок чого, останній отримав тяжкі поранення обох ніг та не подавав явних ознак життя. Надати допомогу та перевірити чи живий солдат ОСОБА_2 можливості не було, оскільки противник почав штурм позиції 2-го стрілецького батальйону, та незабаром їх довелося залишити під натиском переважаючих сил противника.

Евакуювати солдата ОСОБА_2 не вдалося, оскільки територія на якій сталася подія, була зайнята переважаючими силами противника та залишається тимчасово окупованою по теперішній час. Подальша доля та місцезнаходження солдата ОСОБА_2 невідомі, у зв`язку з чим він вважається зниклим безвісти.

Відомості щодо перебування ОСОБА_2 у полоні відсутні, інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста до Національного інформаційного бюро не надходила. Інформація про стан здоров`я ОСОБА_2 через Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста відсутня, підтвердження про перебування в полоні держави-агресора з інших відкритих джерел, відсутні.

Від розгляду даної справи залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника, як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, а тому заявник просила суд задовольнити її заяву та оголосити її сина померлим.

Від представника заінтересованої особи - Міністерства оборони України надійшли письмові пояснення, в яких представник серед іншого вказав про відмінність між вимогами щодо встановлення факту смерті та оголошення особи померлою. Також звертав увагу суду на тому, що відповідно до ст. 46 ЦК України, визначено відповідно два роки від дня закінчення воєнних дій збройного конфлікту або шість місяців, що потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення з зони воєнних дій, збройного конфлікту, або з інших держав, територій. Адже, в деяких випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення особи відбувається в умовах невизначеності, на територіях де тривають активні бойові дії або тимчасово окупованих територіях, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків, очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи, може залишатися невідомою. Шість місяців має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, що постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, що забезпечуватиме правову справедливість. Разом з тим, діє й правова гарантія запобігання передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни, можуть бути численні фактори, що заважають встановленню фактичного місця перебування людини.

20.03.2025 року набув чинності наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, за яким селище Красна Гора Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області, є окупованим з 12.02.2023 року по теперішній час. На час подання письмових пояснень, ВП ВС в своєму правовому висновку не зазначила позиції щодо окупованих територій (а.с. 56-60).

Пояснень щодо заяви від інших заінтересованих осіб не надходило. Військова частина НОМЕР_1 надала суду витребувані судом документи, серед яких документи складені на виконання п. 4 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 14.02.2023 № 1329, зокрема пояснення очевидців.

У судовому засіданні заявник, представник заявника ОСОБА_9. підтримала заяву в повному обсязі та просив її задовольнити, з наведених у ній підстав.

Представник Міністерства оборони України та інших заінтересованих осіб, у судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути справу у відсутності заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Смерть - це припинення життєдіяльності організму. Зі смертю припиняється цивільна правоздатність фізичної особи.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Велика Палата Верховного Суду для з`ясування змісту припису речення другого частини другої статті 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» використовувала телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення норми права (див. пункти 58-61 постанови ВП ВС).

У пунктах 62, 65, 66 постанови у справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

У чинному ЦК України видозмінену до реалій незалежної України статтю 21 законодавець виклав у статті 46 без істотних змін, доповнивши її у частині другій реченням другим з наведенням спеціального правила із вказівкою на право суду (з урахуванням конкретних обставин) оголосити фізичну особу померлою до спливу дворічного строку, але не раніше спливу шести місяців.

Законодавець доповнив чинний ЦК України реченням другим частини другої статті 46 ЦК України задля врегулювання ситуацій, коли у суду є достатні істотні підстави вважати, що на основі доказів у конкретній справі фізична особа - з надзвичайно великою вірогідністю - є дійсно померлою (загиблою), і що впродовж двох років, зазначених у частині першій цієї статті, про особу не буде додаткових відомостей як про живу».

У підсумку Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку: «… шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість» (див. пункт 82 постанови).

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Очевидно, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) не формулювала висновок для ситуації, коли територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником.

Однак, в постанові від 18.02.2026 року у справі № 759/22513/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що за умов, коли територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, та у суду з надзвичайно великою вірогідністю є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець загинув, то відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України може бути здійснений з дати завершення активних бойових дій на території, що в подальшому стала тимчасово окупованою (п. 83, 85-86 постанови).

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

При розгляді даної справи судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07.02.1992 року, виданого Златоустівською сільською радою Криворізького району Дніпропетровської області, в якому батьками ОСОБА_2 вказані: батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_1 (а.с. 7).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8). З ним були зареєстровані: мати ОСОБА_1 , брати та сестри. Заповіт від його імені не посвідчувався (а.с. 48, 53, 84).

Відповідно до інформації наданої ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.01.2026 року за вих № 720, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обліковується як безвісти зниклий військовослужбовець, який зник безвісти 07 січня 2023 року під час виконання бойового завдання. Вказане слідує зі сповіщення № 479 від 14.02.2023 року (а.с. 55). 20.02.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулася мати зниклого безвісти ОСОБА_2 - ОСОБА_1 та батько - ОСОБА_3 , з питання здійснення виплати грошового забезпечення зниклого безвісти сина. 24.02.2025 року ОСОБА_1 надала копію свідоцтва про смерть чоловіка - ОСОБА_3 (а.с. 52, 53 зворот).

Заявник ОСОБА_1 , будучи допитаною в порядку допиту свідків, підтвердила, що ОСОБА_2 є її сином, який з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, долучившись до лав ЗСУ, захищав Україну. Син не був одруженим, не мав дітей, проживав з нею та її чоловіком. Останній дзвінок від сина вона отримала 06.01.2023. В подальшому він не виходив на зв`язок, спроби зателефонувати йому після 07.01.2023 року були марними. Ще близько п`яти днів телефон сина працював, але він не відповідав. Через деякий час, точної дати вона не пам`ятає, до неї прибули працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою вручення сповіщення по загибель сина, але вона відмовилася взяти сповіщення, будучи в шоковому стані. Вона вірила та надіялася, що її син живий, чекала його, вживала заходів для розшуку, але нажаль, все було марним. Вже більше трьох років її син ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти та жодної інформації про його місце знаходження, можливе перебування в полоні, попри вжиті заходи, немає. Заявник вказала, що оголошення сина померлим необхідно їй для визначеності, та з метою реалізації прав, гарантованих членам сім`ї загиблих військовослужбовців.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 , суду пояснила, що доводиться рідною сестрою ОСОБА_2 . Вони з братом часто телефонували один одному, спілкувалися. На початку вторгнення росії на територію України, брат добровільно долучився до лав ЗСУ. Наприкінці 2022 року він телефонував їй та говорив, що може померти. Під час останньої розмови з ним, близько 22 години, зв`язок обірвався та більше ОСОБА_2 на дзвінки не відповідав, хоча його телефон працював ще близько п`яти днів. З 07.01.2023 по цей час, її родина не отримала жодної звістки про місце знаходження ОСОБА_2 , розшукові заходи не дали позитивних результатів, місце перебування її брата невідоме вже більше трьох років. При цьому, незадовго після його зникнення, до матері приїздили працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 з наміром вручити сповіщення про загибель, але вона його не взяла. В подальшому їх викликали до ІНФОРМАЦІЯ_3 і вручили сповіщення про зникнення безвісти, оскільки тіло ОСОБА_2 відсутнє. Саме вона, свідок, вважала за необхідне ініціювати дане провадження та оголосити ОСОБА_2 померлим, з чим погодилася її мати ОСОБА_1 , яка й звернулася до суду з даною заявою.

Згідно даних Криворізького ВДРАЦС у Криворізькому районі Дніпропетровської області, за вих № 11431.9-26 від 20.02.2026, актові записи про шлюб, розірвання шлюбу та народження дітей на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутні (а.с. 49).

За даними ВП № 1 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області, в ЄРДР внесено відомості за № 12023041720000122 від 28.01.2023, щодо обставин зникнення безвісти ОСОБА_2 , розпочате досудове розслідування за ч.1 ст. 115 КК України (а.с. 11). Як вказала представник заявника та підтвердила заявник, свідок ОСОБА_4 , жодних позитивних результатів розслідування не дало, жодних процесуальних документів за результатами розслідування не прийнято.

Як слідує з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 14.02.2023 року № 1329 «Про результати службового розслідування», на підставі наказу командира вч НОМЕР_1 від 08.01.2023 року № 240 проведено службове розслідування з метою встановлення причин та умов загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час ведення бойових дій поблизу нп Красна Гора Донецької області, стрільця-зенітника 3-го зенітно ракетного взводу 2-ї зенітної ракетної батареї зенітно ракетно-артилерійського дивізіону, солдата ОСОБА_2 . В ході службового розслідування встановлено, що 07.01.2023 року солдат ОСОБА_2 виконував бойове завдання у складі 2-го стрілецького батальйону поблизу нп Красна Гора Донецької області, де близько 22:00 год 07.01.2023 року, під час переміщення солдата ОСОБА_2 до позиції 2-го стрілецького батальйону, що знаходився неподалік населеного пункту Красна Гора Донецької області, ворог розпочав мінометний обстріл даної місцевості. Одна з ворожих мін розірвалася поруч з солдатом ОСОБА_2 , внаслідок чого останній отримав тяжкі поранення обох ніг та не подавав явних ознак життя. Надати допомогу та перевірити чи живий солдат ОСОБА_2 можливості не було, оскільки противник почав штурм позицій 2-го стрілецького батальйону і незабаром їх довелося залишити, під натиском переважаючих сил противника. Евакуювати солдата ОСОБА_2 не вдалося, оскільки територія, на якій сталася подія, була зайнята переважаючими силами противника та залишається тимчасово окупованою по теперішній час. Подальша доля, місцезнаходження солдата ОСОБА_2 невідомі. Достовірних доказів ймовірної загибелі чи захоплення в полон солдата ОСОБА_2 , в ході службового розслідування не встановлено, обставини події потребують додаткового збору інформації та пошуку свідків. Протиправний дій зі сторони солдата ОСОБА_2 не встановлено, причинами та умовами зникнення безвісти є ведення бойових дій з підрозділами держави-агресора російської федерації. Згідно наказу, зникнення безвісти стрільця-зенітника 3-го зенітно ракетного взводу 2-х зенітно ракетної батареї зенітно ракетного-артилерійського дивізіону солдата ОСОБА_2 , вважається пов`язаним із захистом Батьківщини, під час виконання обов`язків військової служби, при веденні бойових дій з підрозділами держави агресора - російської федерації. Вирішено надіслати сповіщення щодо обліку ОСОБА_2 як такого, що безвісти зник. Крім цього, наказано вживати заходів для пошуку свідків задля встановлення всіх обставин події. Наказано здійснювати виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 його близьким родичам (а.с. 9-10).

Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що нею до ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено довідку про проходження військової служби та про безпосередню участь ОСОБА_2 у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України. Станом на 05.02.2026 року інша інформація відносно солдата ОСОБА_2 відсутні (а.с. 71-72).

Також додатково в/ч НОМЕР_1 надала суду витребувану інформацію, додаткові відомості щодо обставин зникнення безвісти ОСОБА_2 , а саме покази очевидців, отримані в ході службового розслідування. Так, ОСОБА_5 пояснював, що 08.01.2023 йому зателефонував солдат ОСОБА_6 та повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 22:00 год поблизу н.п. Красна Гора Донецької області, в результаті ворожого мінометного обстрілу загинув солдат ОСОБА_2 , який виконував бойове завдання у складі загальновійськового резерву КБр 17 ОТбр на підставі бойових розпоряджень. Військовослужбовець ОСОБА_6 надав письмові пояснення про те, що він разом з солдатом ОСОБА_2 та ОСОБА_7 переміщувалися до позиції 2-го СБ поблизу с. Красна Гора Донецької області, де близько 22:00 год 07.01.2023 ворог розпочав мінометний обстріл по території де вони рухалися. Внаслідок обстрілу міни влучили біля них, його відкинуло на декілька метрів, він отримав перелом ключиці та контузію. Коли він підповз до ОСОБА_2 , то побачив, що ОСОБА_2 був без ознак життя. Солдат ОСОБА_7 допоміг йому - ОСОБА_6 добратися до евакуації, але ОСОБА_2 евакуювати не вдалося, так як ворог розпочав штурм позицій 2-го СБ, а в подальшому ці позиції зайняв ворог, до цього часу вони є тимчасово окупованими.

Військовослужбовець ОСОБА_7 надав письмові пояснення про те, що 07.01.2023 року він разом з солдатами ОСОБА_6 та ОСОБА_2 здійснювали переміщення до позиції 2-го СБ поблизу нп Красна Гора Донецької області. Під час переміщення ворог розпочав мінометний обстріл території де вони заходилися, та внаслідок обстрілу ОСОБА_2 відірвало обидві ноги, а солдат ОСОБА_6 отримав контузію, травму плеча. В цей час ворог розпочав штурм позиції 2-го СБ, які довелося залишити під натиском переважаючих сил противника. ОСОБА_2 евакуювати не вдалося, так як територія на якій він знаходився, була занята ворогом та залишається тимчасово окупованою досі. Подальша доля ОСОБА_2 невідома (а.с. 86-90).

За даними Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06.03.2026, відомості щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянина України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 07.01.2023 по 31.12.2025 в базі даних не виявлено (а.с. 93, 102).

Заявник, як мати ОСОБА_2 вживала посильних заходів для встановлення місця знаходження сина, але позитивних результатів вони не принесли.

ДП «Український національний центр розбудови миру», що відповідно до розпорядження КМ України № 228-р від 17.03.2022 року виконує функцію Національного інформаційного бюро (НІБ), на запит представника заявника повідомив, що відомості щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесені до реєстру НІБ, однак відомості про перебування його в полоні відсутні. Станом на дату надання відповіді, інформація від держави-агресора через Центральне агенство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного Хреста про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до НІБ не надходила (а.с. 11-12).

Об`єднаний центр координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при СБУ за вих. № 34.7-зв-1187 від 02.02.2026 повідомив, що в обліку Об`єднаного центру наявна інформація про зникнення військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але офіційні фактичні дані щодо місцезнаходження, в т.ч. утримання в полоні держави-агресора, вказаного військовослужбовця - відсутні (а.с. 61).

Новопільська сільська рада повідомила, що з 07.01.2023 року ОСОБА_2 на території Златоустівського старостинського округу та Новопільської територіальної громади не з`являвся, відомості про його місце перебування відсутні (а.с. 121).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає таке.

Указом Президента України від 24.02.2024 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан на 30 діб через військову агресію російської федерації проти України. Указ затверджений Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. На цей час воєнний стан в Україні не закінчено та продовжено.

Статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376. У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій, тимчасової окупації, на відповідній території.

Як встановлено ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з п. 1 гл. 5 розд. ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18.10.2000 за № 719/4940, підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України визначено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Досліджені в судовому засіданні в їх сукупності та взаємозв`язку докази, зокрема результати службового розслідування, письмові показання очевидців події, що отримані в рамках службового розслідування, підтверджують обставин тяжкого травмування ОСОБА_2 під час мінометного обстрілу ворогом (втрата обох ніг, відсутність ознак життя). З урахуванням часу та пори року події - 22:00 год 07.01.2023 року, тобто в вечірній час доби та холодну пору року, з наступним штурмом даних позицій противником, заходом на вказану територію військ противника, достеменно підтверджених обставини зникнення безвісті військовослужбовця ОСОБА_2 в н.п. Красна Гора Донецької області, суд приходить до висновку про доведеність високої ймовірності загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, пов`язаних із захистом Батьківщини під час дії воєнного стану, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 в н.п. Красна Гора Донецької області.

При цьому суд враховує, що відомості про місце перебування ОСОБА_2 , а також про те, що він перебуває у полоні відсутні вже більш як три роки з часу ймовірної загибелі ОСОБА_2 , попри вжиті родичами заходи.

Відповідно до Наказу № 376, населений пункт Красна Гора Бахмутської міської територіальної громади Донецької області є тимчасово окупованим з 12.02.2023 по цей час. З 24.02.2022 по 11.02.2023 цей населений пункт відносився до території активних бойових дій. Тобто, на даній території активні бойові дії припинені 11.02.2023, та з 12.02.2023 н.п. Красна Гора є тимчасово окупованою територією.

Відповідно, з урахуванням вищевказаної практики ВС сформованої у постановах від 18 лютого 2026 року по справі № 759/22513/24 (щодо тимчасово окупованих територій) та від 11 грудня 2024 року по справі № 755/11021/22 (щодо територій бойових дій), суд приходить до висновку що визначений ч.2 ст. 46 ЦК України шестимісячний строк для можливості оголошення померлим ОСОБА_2 , необхідно рахувати з 12.02.2023 року, тобто з часу припинення активних бойових дій на території населеного пункту Красна Гора Донецької області та початку тимчасової окупації, яка триває до цього часу.

Судом встановлено, що заявник звернувся до суду з заявою про оголошення фізичної особи померлою після спливу шестимісячного строку, а саме 09.01.2026 року, тобто після спливу більш як трьох років з часу ймовірної загибелі ОСОБА_2 та більше двох років з дня закінчення активних бойових дій на цій території та її тимчасової окупації.

Матеріалами справи підтверджується наявність підстав для оголошення ОСОБА_2 померлим у зв`язку з існуванням обґрунтованого припущення щодо його смерті, тобто констатації високого ступеня ймовірності смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі н.п. Красна Гора Донецької області.

На підставі вищевикладеного, зважаючи на конкретні обставини справи, з огляду на активні бойові дії через збройну агресію російської федерації, внаслідок яких військовослужбовець ОСОБА_2 зник безвісти захищаючи суверенітет та незалежність України, що підтверджено службовим розслідуванням, подальшу тимчасову окупацію даної території, беручи до уваги, що пошукові заходи не дали ніякого результату, тіла або останків не знайдено, інформації про перебування сина заявника в полоні немає, у заявника відсутня можливість зареєструвати факт смерті свого сина та отримати свідоцтво про його смерть відповідного зразка, із урахуванням мети звернення до суду, суд вважає, що заяву про оголошення ОСОБА_2 померлим слід задовольнити, визнавши датою його смерті дату вірогідної загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , а місцем смерті - н.п. Красна Гора Бахмутський район Донецької області.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою, визначені ст. 48 ЦК України, зокрема, у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Як встановлено ч. 2 ст. 308 ЦПК України, що після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ч. 7 ст. 294 ЦПК України, у зв`язку з чим, понесені заявником судові витрати в справі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 4-5, 13, 19, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 293, 294, 305-309 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.

Оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Златоустівка Криворізького району Дніпропетровської області, Україна, РНОКПП НОМЕР_3 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , солдата, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 .

Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Златоустівка Криворізького району Дніпропетровської області, Україна, РНОКПП НОМЕР_3 , вважати день його вірогідної смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті - населений пункт Красна Гора Бахмутський район Донецька область, Україна.

Копію судового рішення після набрання ним законної сили надіслати до Криворізького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області для реєстрації смерті фізичної особи, а також до Новопільської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий суддя М.В. Березюк

Присяжні М.В. Лунгол

А.І. Рудой