Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №202/4247/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/4247/26

Провадження № 2/202/4261/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

12 червня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра

в складі: головуючої судді Слюсар Л.П.,

за участю секретаря Коваленко К.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у травні 2026 року звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що 08 лютого 2013 року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, актовий запис № 37. Подружжя має спільного неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після розірвання шлюбу залишиться разом з позивачем. Позивач зазначила, що подружнє життя з відповідачем не склалося, через зловживання відповідачем, який приймав участь у захисті Батьківщини від російської агресії у 2022-2023 роках, спиртними напоями. У стані алкогольного сп`яніння, агресії, відповідач влаштовував у сім`ї сварки, під час яких ображав позивача нецензурними виразами та спричиняв тілесні ушкодження, свідком яких був неповнолітній син та який вимушений був викликати співробітників поліції. Після чергового скандалу у квітні 2026 року позивач остаточно вирішила розірвати шлюб з відповідачем. З лютого 2026 року сторони спільного господарства не ведуть та проживають окремо. Шлюб існує формально. Подальше збереження шлюбу неможливе, оскільки суперечить інтересам сторін та інтересам неповнолітньої дитини. Наведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 травня 2026 року, головуючим суддею у розгляді вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 11 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбуприйнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовну заяву та просила її задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві. Просила не надавати строк на примирення, з огляду на відсутність почуттів взаємної поваги та любові у шлюбі. Зазначила, що поведінка відповідача, яка є нестерпною, шкодить її здоров`ю та моральному становленні їх неповнолітнього сина, який є свідком сварок у родині.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу. Просив надати сторонам строк на примирення, з огляду на наявний у подружжя майновий спір. Зазначив, що кожен з подружжя проживає окремо. Не заперечував зловживанням ним алкогольними напоями та сварок у родині.

Суд, вислухавши позивача, відповідача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 лютого 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ») уклали шлюб, який зареєстровано Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 37 (а.с. 6).

Позивач та відповідач мають спільну дитину – неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 7).

Спір про місце проживання спільної дитини, яка проживає разом з матір`ю, у сторін відсутній.

Майновий спір між позивачем та відповідачем буде вирішуватися окремо.

Також, встановлено, що між сторонами фактично припинені шлюбні стосунки, сторони проживають окремо та не ведуть спільного господарства, між ними примирення неможливе.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя.

Суд враховує, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, сторони не бажають поновлювати стосунки, будь-яких заходів до примирення не приймають, доказів протилежного не надано, збереження шлюбу суперечить інтересам сім`ї, а тому надання сторонам строку для примирення суд вважає недоцільним.

Причиною розпаду сім`ї є протилежні погляди на шлюб та сім`ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне проживання подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що має суттєве значення.

Згідно з ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Враховуючи, що позивачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про залишення її прізвища після розірвання шлюбу без змін, суд вважає необхідним залишити його без змін.

Таким чином, суд вважає, що сімейно-шлюбні відносини припинені, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому суд дійшов висновку, що сім`я сторін розпалася остаточно та не може бути відновлена.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується вимогами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої сплачені позивачем судові витрати підлягають стягненню на її користь з відповідача.

Керуючись ст. ст. 56, 105, 112, 113 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ») та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 лютого 2013 року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 37 – розірвати.

Прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.П. Слюсар