Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №363/5559/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року

м. Київ

справа № 363/5559/23

провадження № 61-4493св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Теплюк Галина Михайлівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит-Холл»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Романишен Роман Миколайович, на рішення Вишгородського районного суду Київської області у складі судді Рудюка О. Д. від 03 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І., від 07 травня 2025 року, і ухвалив таку постанову.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Вишгородського РНО Київської області Теплюк Г. М., ТОВ «Транзит-Холл», про витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 22 липня 2013 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л. А., зареєстрованого в реєстрі за № 1752, він придбав земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер: 3221855300:09:075:0642, площею 39,6521 га. У 2017 році йому стало відомо, що

02 червня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хащіною Н. В. оформлено та посвідчено довіреність від його імені на ім`я ОСОБА_3 , якою останньому надано право виступати його представником при оформленні та укладанні будь-яких правочинів у зв`язку з продажем земельної ділянки, площею 39,6521 га, з кадастровим номером: 3221855300:09:075:0642, та земельної ділянки, площею 3,7889 га, з кадастровим номером: 3221855300:09:076:0172. 02 червня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М. оформлено та посвідчено довіреність у порядку передоручення від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 , якою останньому надано право бути представником ОСОБА_3 стосовно питань, які пов`язані з продажем, або передачею в іпотеку ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк» в рахунок виконання зобов`язання позивача або третіх осіб згаданих земельних ділянок.

3. Позивач стверджував, що зазначені довіреності він ніколи не підписував, повноваження представникам не надавав. У подальшому йому стало відомо, що на підставі вищезазначених підроблених довіреностей, вчинених від його імені, був укладений договір іпотеки від 25 червня 2014 року, згідно з умовами якого він, в особі ОСОБА_4 , з метою забезпечення належного виконання кредитних зобов`язань переліку осіб, передав в іпотеку банку належні йому земельні ділянки, в тому числі земельну ділянку, площею 39,6521 га з кадастровим номером: 3221855300:09:075:0642, що знаходиться на території Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області.

4. Позивач посилався на те, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 жовтня 2019 року у справі № 363/2232/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, визнано недійсним з моменту укладення договір іпотеки від 25 червня 2014 року, укладений між ним та ПАТ «КБ «Актив-Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пинзеник О. М., зареєстрований в реєстрі за № 673, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про державну реєстрацію іпотек № 6137224 від 25 червня 2014 року, № 6137358

від 25 червня 2014 року та скасовано записи про державну реєстрацію обтяжень № 6137075 від 25 червня 2014 року та № 6137297 від 25 червня 2014 року.

5. Позивач зазначав, що 08 жовтня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про те, що 02 липня 2020 року належну йому земельну ділянку з кадастровим номером: 3221855300:09:075:0642 було оформлено на праві приватної власності за ТОВ «Транзит-Холл» на підставі договору дарування № 474 від 02 липня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С. І. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня

2023 року у справі № 363/4254/20, яке набрало законної сили 14 серпня 2023 року, витребувано з чужого незаконного володіння у ТОВ «Транзит-Холл» на його користь земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер: 3221855300:09:075:0642, площею 39,6521 га. Зазначеним рішенням було встановлено, що 21 листопада 2019 року між ТОВ «ФК «Конкорд Факторинг», що діяло в якості правонаступника ПАТ «КБ «Актив-Банк», та ТОВ «Мадера Груп» був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3221855300:09:075:0642, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З. З. 02 липня 2020 року між ТОВ «Мадера Груп» та ТОВ «Транзит-Холл» був укладений договір безоплатної передачі (дарування) земельної ділянки з кадастровим номером: 3221855300:09:075:0642, загальною площею 39,6521 га, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С. І. Також цим судовим рішенням було встановлено, що земельна ділянка вибула з його володіння всупереч його волі, оскільки була відчужена ТОВ «ФК «Конкорд Факторинг», як новим іпотекодержателем, за договором іпотеки, який був визнаний недійсним рішенням суду у справі № 363/2232/17. У подальшому

ТОВ «ФК «Конкорд Факторинг» продало зазначену земельну ділянку ТОВ «Мадера Груп», а ТОВ «Транзит-Холл», як останній володілець земельної ділянки, отримав її від ТОВ «Мадера Груп» за безвідплатним договором.

6. Також позивач посилався на те, що ухвалою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 363/2232/17, в порядку забезпечення позову було накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 3221855300:09:075:0642. Обтяження зазначеної земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 21 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. за № 38573317, індексний номер рішення 54801166. Враховуючи викладене, він був переконаний, що протягом розгляду справи № 363/4254/20 земельну ділянку не буде вкотре відчужено на користь третіх осіб. Однак, 29 вересня 2023 року з інформаційної довідки йому стало відомо, що 13 лютого 2023 року приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Теплюк Г. М., на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) № 54 від 13 лютого 2023 року зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66388648 від 13 лютого

2023 року). Із вказаної довідки також вбачається, що обтяження (арешт) земельної ділянки, накладений на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 363/4254/20, було припинено 29 грудня

2022 року державним реєстратором Стариченко К. І. на підставі постанови Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі

№ 910/21335/21.

7. Позивач зазначав, що відповідно до постанови Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 910/21335/21 за заявою ТОВ «ФК «Сварог Фінанс» до ТОВ «Транзит-Холл» про банкрутство вирішено визнати

ТОВ «Транзит-Холл» банкрутом, розпочато ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ТОВ «Транзит-Холл» арбітражного керуючого Булаха О. І. Разом з тим, зазначеною постановою суду не знімався і не міг бути знятий арешт, накладений у цивільній справі № 363/2232/17. Таким чином, посадовими особами ТОВ «Транзит-Холл» було незаконно знято арешт зі спірної земельної ділянки, в результаті чого земельну ділянку було придбано ОСОБА_2 з прилюдних торгів.

8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2023 року у справі № 910/21335/21 визнано недійсним електронний аукціон з продажу майна банкрота ТОВ «Транзит-Холл», земельної ділянки 39,6521 га, кадастровий номер: 3221855300:09:075:0642, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, проведений 30 січня 2023 року ТОВ «Центральна Універсальна Товарна Біржа», лот № 9102133521-01. Визнано недійсним протокол проведення електронного аукціону № BRE001-UA-20230110-11304 від 30 січня 2023 року по лоту № 9102133521-01. Зобов`язано ТОВ «Центральна Універсальна Товарна Біржа» повернути на рахунок ОСОБА_2 суму сплаченого гарантійного внеску у розмірі 93 366,66 грн без ПДВ по лоту № 9102133521-01. Зобов`язано арбітражного керуючого ТОВ «Транзит-Холл» Булаха О. І. повернути на рахунок ОСОБА_2 суму сплаченого гарантійного внеску у розмірі 167 647,25 грн по лоту № 9102133521-01. Ухвалюючи таке судове рішення, суд виходив з того, що електронні торги з продажу лоту № 9102133521-01 були проведені з грубим порушенням норм статей 203, 215 ЦК України, статті 73 Кодексу України з процедур банкрутства, правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків - оформлення права власності за переможцем торгів шляхом державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

9. Позивач зазначав, що судовим рішенням було встановлено, що електронні торги, на підставі яких було оформлено право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, є недійсними такими, що відбулись за відсутності на це підстав. Однак, враховуючи, що земельна ділянка на праві власності вже не оформлена за ТОВ «Транзит-Холл», а оформлена за ОСОБА_2 , рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2023 року у справі № 363/4254/20, яким витребувано земельну ділянку з чужого незаконного володіння у ТОВ «Транзит-Холл», не може бути виконано, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка вже не зареєстрована за ТОВ «Транзит-Холл», тому він вимушений втретє звертатись до суду з позовом про захист своїх прав.

10. Позивач звертав увагу, що обтяження спірної земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 21 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. за № 38573317, індексний номер рішення 54801166, тому твердження відповідача про відсутність у Державному реєстрі речових прав відомостей про обтяження спірної земельної ділянки на момент її придбання ним є неправдивим. Отже відповідач знав або міг знати про наявність прав інших осіб на спірну земельну ділянку, тому вбачається недобросовісність відповідача при придбанні спірного майна.

11. Позивач посилався на те, що акт про проведені електронні торги сам по собі не свідчить про набуття відповідачем права власності на земельну ділянку, яка є нерухомим майном, а сам відповідач з невідомих причин не здійснював реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку протягом більш як двох років, які минули з дати проведення торгів.

12. Стверджував, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку не могла бути здійснена саме через наявність зареєстрованого обтяження земельної ділянки на підставі ухвали Київського апеляційного суду

від 19 жовтня 2020 року. Тому, лише після протиправного припинення вказаного обтяження 29 грудня 2022 року державним реєстратором Стариченко К. І. на підставі постанови Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 910/21335/21 відповідач зареєстрував за собою право власності на спірну земельну ділянку.

13. З урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер: 3221855300:09:075:0642, площею 39,6521 га.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

14. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

15. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, площею 39,6521 га.

16. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

17. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обтяження земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 21 жовтня 2020 року приватним нотаріусом

Михайленком С. А., тобто на час проведення ДП «Сетам» електронних торгів

28 жовтня 2020 року обтяження на земельну ділянку вже було зареєстровано.

18. Також суд зазначив, що ОСОБА_2 протягом трьох років не реєстрував своє право власності на спірну земельну ділянку. З наданих доказів встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_1 всупереч його волі.

19. Разом з тим реєстрація права власності на спірну земельну ділянку була вчинена на підставі підроблених документів, які в подальшому були скасовані судом.

Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції

20. Постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сидоренко В. В. залишено без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2024 року - без змін.

21. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки приватний виконавець Говоров П. В. не виконав вимог частини третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», факт наявності арешту, накладеного на спірну земельну ділянку ухвалою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року, не перевірив.

22. За встановленими обставинами цієї справи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 28 жовтня 2020 року було зареєстровано обтяження стосовно спірної земельної ділянки, а відтак, ОСОБА_2 , приймаючи участь в електронних торгах 28 жовтня 2020 року, проявивши розумну обачність, не міг не знати про наявність судових спорів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221855300:09:075:0642 та наявність діючого арешту, накладеного ухвалою Київського апеляційного суду. Після придбання спірної земельної ділянки на електронних торгах ОСОБА_2 протягом більш як двох років не реєстрував право власності на земельну ділянку, поки накладений на земельну ділянку арешт не було припинено 29 грудня

2022 року.

Узагальнені доводи касаційної скарги

23. 31 березня 2026 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат

Романишен Р. М., засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 07 травня 2025 року (повний текст складено 02 березня 2026 року), у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

24. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 05 квітня 2023 року у справі № 202/841/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

25. У касаційній скарзі заявник посилається на те, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга

статті 328 ЦК України). Стверджує, що він не був обізнаний про наявність арешту на спірну земельну ділянку під час участі в електронних торгах, оскільки вважав, що такі торги правомірно організовані державним підприємством «Сетам». Висновки судів попередніх інстанцій про те, що він, проявивши розумну обачність, мав змогу з`ясувати юридичну долю спірного майна, є безпідставними, оскільки саме до обов`язків організаторів торгів входило з`ясування обставин наявності обтяжень на спірне майно.

26. Згідно з доводами касаційної скарги, частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати у добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

27. Заявник зазначає, що метою реалізації майна на прилюдних торгах є продаж майна за найвищою ціною внаслідок конкуренції покупців. Для успішної конкуренції покупців потрібно, щоб добросовісні покупці були впевнені в тому, що у разі перемоги на прилюдних торгах вони отримають майно вільним від обтяжень і вимог інших осіб. Природа торгів виключає будь-який вплив покупця на перебіг процедури продажу. Недобросовісним набувач може вважати лише у випадку, якщо він вчинив правопорушення, яке підтверджено відповідним судовим рішенням. Сам факт реалізації майна на торгах, призначення яких полягає у прозорому, відкритому, публічному продажі майна, фактично очищує таке майно від будь-яких вад та недоліків його правового статусу.

28. Заявник стверджує, що він повністю поклався на організаторів торгів, до обов`язків яких і входила організація їх проведення, а тому він, як добросовісний набувач, не може відповідати за порушення інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють). Позивач не має права на витребування спірного майна від добросовісного набувача, оскільки він набув право власності на нього в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

29. 09 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Романишен Р. М., подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки він має бажання приймати участь у розгляді його касаційної скарги особисто для надання пояснень.

30. Враховуючи положення статті 400, частини першої статті 402 ЦПК України, не встановивши необхідності для виклику учасників справи для надання пояснень у справі, Верховний Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

31. Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 363/5559/23.

32. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

33. У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 посилається на те, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на дату проведення електронних торгів 28 жовтня 2020 року було зареєстровано обтяження стосовно спірної земельної ділянки, накладене ухвалою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року в межах цивільної справи

№ 363/2232/17. Відтак ОСОБА_2 , приймаючи участь в електронних торгах 28 жовтня 2020 року, проявивши розумну обачність, не міг не знати про наявність судових спорів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221855300:09:075:0642 та наявність діючого арешту, накладеного ухвалою Київського апеляційного суду. Після придбання спірної земельної ділянки на електронних торгах ОСОБА_2 протягом більш як двох років не реєстрував право власності на земельну ділянку.

34. Скаржником не вказано підстав, визначених частиною третьою статті 411 ЦПК України, які б свідчили про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не вказано, які саме докази не були досліджені судом.Касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанцій. Судами було належним чином досліджено обставини справи на підставі наявних в справі доказів. Касаційний суд не уповноважений надавати оцінку доказам або обставинам, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

35. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А. 22 липня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 1752, ОСОБА_1 придбав земельну ділянку, площею 39,6521 га, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, що знаходиться на території Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області.

36. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 жовтня 2019 року у справі № 363/2232/17 визнано недійсною довіреність від 02 червня 2014 року від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хащіною Н. В., запис у реєстрі нотаріальних дій № 532; визнано недійсною довіреність від 24 червня

2014 року в порядку передоручення від імені ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 , посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В. М., запис у реєстрі нотаріальних дій № 1757; визнано недійсним з моменту укладання договір іпотеки від 25 червня 2014 року, укладений між

ПАТ «КБ «Актив-Банк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пинзеник О. М., запис у реєстрі нотаріальних дій № 673; скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, записи про державну реєстрацію іпотек № 6137224 від 25 червня 2014 року,

№ 6137358 від 25 червня 2014 року та скасовано записи про державну реєстрацію обтяжень № 6137075 від 25 червня 2014 року та № 6137297 від 25 червня

2014 року.

37. Однак, 02 липня 2020 року між ТОВ «Мадера Груп» (дарувальник) та

ТОВ «Транзит-Холл» (обдаровуваний) був укладений договір безоплатної передачі (дарування) земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Решетніковою С. І., зареєстрований в реєстрі за номером 474, відповідно до умов якого дарувальник безоплатно передав (подарував) належну йому на праві приватної власності земельну ділянку, площею 39,6521 га, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, що розташована на території Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області, а обдаровуваний прийняв її у дар.

38. Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року по справі № 363/2232/17 в порядку забезпечення позову було накладено арешт на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, площею 39,6521 га, та на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер 3221855300:09:076:0172, площею 3,7889 га.

39. Обтяження земельної ділянки на підставі вказаної ухвали суду було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 21 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. за № 38573317, індексний номер рішення 54801166.

40. Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області

від 03 липня 2023 року у справі № 363/4254/20 витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Транзит-Холл» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, загальна площа - 39,6521 га.

41. 28 жовтня 2020 року Державним підприємством «Сетам», були проведені електронні торги, на яких було виставлено лот № 445478, а саме земельну ділянку, площею 39,6521 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада. Згідно з актом про проведені електронні торги від 13 листопада 2020 року, складеним приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П. В., вказані електронні торги були проведені з метою реалізації арештованого майна, яке належить ТОВ «Транзит-Холл», у виконавчому провадженні № 62418736 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 34/49 від 30 жовтня 2012 року, боржник - ТОВ «Транзит-Холл», стаягувач - ТОВ «Юридична компанія «МТД Груп».

42. 13 лютого 2023 року приватним нотаріусом Теплюк Г. М. на підставі акта про проведені електронні торги, складеного приватним виконавцем

Говоровим П. В. 13 листопада 2020 року, видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, загальна площа - 39,6521 га, що раніше належала

ТОВ «Транзит-Холл».

43. Відомості про право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку внесені до Державного реєстру речових прав приватним нотаріусом Теплюк Г. М. 13 лютого 2023 року.

44. Відповідно до постанови Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 910/21335/21 за заявою ТОВ «ФК «Сварог Фінанс» до

ТОВ «Транзит-Холл» про банкрутство вирішено визнати ТОВ «Транзит-Холл» банкрутом, розпочати ліквідаційну процедуру, призначити ліквідатором

ТОВ «Транзит-Холл» арбітражного керуючого Булаха О. І.

45. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06 вересня 2023 року у справі № 910/3045/23 визнано недійсним електронний аукціон з продажу майна банкрута ТОВ «Транзит-Холл» земельної ділянки 39,6521 га, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, проведений 30 січня 2023 року ТОВ «Центральна Універсальна Товарна Біржа», лот № 9102133521-01.

Позиція Верховного Суду

46. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

47. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

48. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

49. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

50. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

51. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

52. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

53. Відповідно до статті 41 Конституції України та частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

54. Згідно з частиною першою статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

55. Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

56. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

57. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

58. З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

59. За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

60. Положення статті 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

61. Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19).

62. Разом з тим частина друга статті 388 ЦК України містить заборону витребування майна від добросовісного набувача, якщо це майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто з дотриманням вимог закону при виконанні судових рішень.

63. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) наголошено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 ЦК України у відповідній редакції).

64. Велика Палата Верховного Суду вважає, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

65. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 922/3537/17).

66. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21) вказано, що: «Вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26 червня 2019 року у справі

№ 669/927/16-ц (пункт 51), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (зокрема, постанови від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16

(пункт 55), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.66))».

67. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

68. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. (частина перша статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

69. Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.

70. Отже, продаж майна на торгах є його примусовою реалізацією.

71. Відповідно до частини третьої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

72. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

73. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

74. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, обґрунтовано виходив з того, що права позивача підлягають захисту, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача всупереч його волі, що підтверджено обставинами цієї справи, а також обставинами, встановленими у справах № 363/2232/17, № 363/4254/20.

75. Зокрема, рішенням Вишгородського районного суду Київської області

від 15 жовтня 2019 року у справі № 363/2232/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, було встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача поза його волею, оскільки була відчужена ТОВ «ФК «Конкорд Факторинг» як новим іпотекодержателем за договором іпотеки, який був визнаний недійсним рішенням суду, а матеріали справи не містять доказів, що позивач мав намір відчужити спірну земельну ділянку, яку придбав на підставі договору купівлі-продажу.

76. 02 липня 2020 року належну позивачу земельну ділянку кадастровий номер 3221855300:09:075:0642 було оформлено на праві приватної власності за

ТОВ «Транзит-Холл» на підставі нотаріально посвідченого договору дарування № 474 від 02 липня 2020 року, який був укладений вже після постановлення судом рішення у справі № 363/2232/17.

77. У подальшому рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 03 липня 2023 року по справі № 363/4254/20 позов задоволено, витребувано з чужого незаконного володіння у ТОВ «Транзит-Холл» на користь ОСОБА_6 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Димерська селищна рада, кадастровий номер 3221855300:09:075:0642, загальна площа 39,6521 га. Рішення суду у справі № 363/4254/20 не оскаржувалось та набрало законної сили 14 серпня 2023 року.

78. Вказані обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка вибула із власності позивача поза його волею, а позивач тривалий час намагається реалізувати своє право на повернення у його володіння належної йому земельної ділянки.

79. Окрім зазначеного, ухвалою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 363/2232/17 в порядку забезпечення позову було накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3221855300:09:075:0642. Обтяження земельної ділянки було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 21 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А. за

№ 38573317, індексний номер рішення 54801166.

80. Електронні торги 28 жовтня 2020 року були проведені у зв`язку із виконанням приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим П. В. наказу № 34/49, виданого Господарським судом міста Києва 30 жовтня 2012 року, про стягнення з ТОВ «Транзит-Холл» на користь АТ «Банк регіонального розвитку», який ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 липня 2016 року був замінений на ТОВ «Юридична компанія «МТД Груп», заборгованості по кредиту. Відповідно до змісту рішення Господарського суду міста Києва від 12 жовтня 2012 року у справі № 34/49 спірна земельна ділянка не була предметом спору, договір іпотеки, як встановлено судом у справі № 363/2232/17 оформлений на підставі підробленої довіреності від імені позивача було складено 25 червня 2014 року.

81. Арешт на вказану земельну ділянку в межах судової справи № 34/49 не накладався, а її реалізація державним виконавцем з прилюдних торгів мала місце після реєстрації обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі ухвали Київського апеляційного суду

від 19 жовтня 2020 року по справі № 363/2232/17.

82. Разом з тим в якості підстави для скасування арешту зазначено постанову Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2022 року у справі № 910/21335/21 про визнання банкрутом ТОВ «Транзит-Холл», однак арешт накладався ухвалою Київського апеляційного суду в межах цивільної справи № 363/2232/17.

83. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04).

84. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

85. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

86. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

87. Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Потрібний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар. Одним з елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

88. Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, потрібно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади чи місцевого самоврядування постанову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2022 року у справі № 472/156/21 (провадження № 61-7658св22)).

89. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

90. Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у

статті 388 ЦК України.

91. Вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі

№ 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

92. Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада

2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. пункт 58 постанови Великої Палати від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20)).

93. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на дату проведення електронних торгів 28 жовтня 2020 року було зареєстровано обтяження стосовно спірної земельної ділянки, накладене ухвалою Київського апеляційного суду від 19 жовтня

2020 року в межах цивільної справи № 363/2232/17.

94. Враховуючи зазначене, слід погодитися із судами попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 , приймаючи участь в електронних торгах 28 жовтня

2020 року, проявивши розумну обачність, не міг не знати про наявність судових спорів щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221855300:09:075:0642 та про наявність арешту, накладеного на неї ухвалою Київського апеляційного суду справі № 363/2232/17.

95. Після придбання спірної земельної ділянки на електронних торгах ОСОБА_2 протягом більш як двох років не проводив належне оформлення та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку у зв`язку з накладенням обтяження - арешту, яке було припинено 29 грудня 2022 року державним реєстратором Стариченко К. І.

96. За обставин вибуття майна з володіння законного володільця поза його волею, за відсутності його волевиявлення, витребування цього майна у недобросовісного набувача на користь законного володільця є належним і виправданим способом захисту права останнього з урахуванням положень частини другої статті 388 ЦК України.

97. Слід також зазначити, що витребування від ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не свідчить про порушення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами позивача та інтересами відповідача, який не позбавлений можливості на повернення грошових коштів, сплачених за придбання земельної ділянки, яка не могла бути продана 28 жовтня 2020 року.

98. З огляду на характер спірних правовідносин Верховний Суд не встановив невідповідності заходу втручання у права відповідача, який мав можливість знати про особливості земельної ділянки (предмет судових спорів, перебування під арештом) критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Перешкод для застосування механізму статті 388 ЦК України не встановлено.

99. Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

100. Слід також зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

101. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в оскаржених рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

102. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

103. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник послалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.

104. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі

№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).

105. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

106. З урахуванням доводів касаційної скарги,які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Романишен Роман Миколайович, залишити без задоволення.

2. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 03 вересня 2024 року, зупинене ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2026 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович