Рішення від 10 червня 2026 р. у справі №161/22029/25 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 161/22029/25

Номер провадження 2/171/1116/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.26 м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Шкарлат Я.Ю.,

при секретарі судового засідання Бахтіяровій Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мар`їнського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття арешту з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

До Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Мар`їнського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття арешту з нерухомого майна.

Позов мотивує тим, що їй на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 31.05.1995 року.Після звернення до Центру надання адміністративних послуг для перереєстрації квартири, вона дізналася, що на 1/4 частину даної квартири накладено арешт. Суб`єктом обтяження, майно/права якої обтяжуються є ОСОБА_4 , арешт накладений відповідно до постанови про накладення арешту на майно АА № 370637, виданої 13.02.2007 року державною виконавчою службою у Мар`їнському районі.

Повідомляє суд, що вона не знайома з ОСОБА_4 і майнових прав на її квартиру вона немає, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.06.2025.

На звернення позивача до ВДВС про скасування арешту, Мар`їнським відділом Державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України роз`яснено, що відсутні записи про виконавчі провадження в яких позивач є боржником, також відсутні записи про обтяження нерухомого майна.

Крім того, у зв`язку з військовими подіями, відділ ДВС двічі переміщувався без евакуації виконавчих проваджень, у тому числі переданих до архіву, актів утилізації ВП, реєстраційних журналів тощо.

Таким чином, станом на 11.07.2025 року ідентифікувати, за яким ВП складена постанова про накладення арешту на нерухоме майно неможливо.

Оскільки, у разі відсутності підстав для зняття арешту з майна (коштів), передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт знімається в судовому порядку.

Вважає, що зважаючи на вищевикладене, грубо порушене її право власності, оскільки арешт на 1/4 квартири АДРЕСА_2 є незаконним, так як жодних невиконаних зобов`язань у позивача немає, а збереження більше 18 років арешту, накладеного державним виконавцем за відсутності відкритих виконавчих проваджень є невиправданим втручанням у її право на мирне володіння майном.

На підставі вищевикладеного, вона змушена звернутись до суду з питання визнання права власності.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує та просить задовольнити.

Представник Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надіслав на адресу суду лист в якому повідомив, що вавтоматизованій системі виконавчого провадження відсутні записи про виконавчі провадження боржником у яких є ОСОБА_1 . При формуванні деталізованої (зі змінами) Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна відносно ОСОБА_1 встановлено, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна відсутні записи про обтяження нерухомого майна. Та просить розглянути справу за їх відсутності

Ухвалою суду від 29.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання сторони не прибули, надіславши до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 цього Кодексу встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.

Таким чином, вважаючи свої права порушеними внаслідок існування арешту майна, позивач має правові підстави для звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У своїй постанові № 6-26цс13 від 15.05.2013 Верховний Суд України дійшов правової позиції, згідно з якою вимоги особи, що грунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

У пункті 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником майна.

Відповідно до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з частинами першою, другою статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до п.4, 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» (№1404-VIII) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10- 4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно- промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Водночас, пунктом 16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, окрім іншого, передбачено, що постанова про зняття арешту з майна боржника, постанова про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України, постанова про зняття майна з розшуку або скасування інших заходів примусового виконання рішення виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, без винесення постанови про відкриття чи відновлення виконавчого провадження, за заявою боржника у разі, якщо: судом скасовано заходи забезпечення позову за завершеним виконавчим провадженням; при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена); після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено; після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає); арешт з майна боржника або інші заходи примусового виконання рішення скасовані судовим рішенням.

Інші випадки зняття арешту з майна по завершеним виконавчим провадженням, матеріали яких були знищенні у зв`язку з закінченням терміну зберігання, Законом України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень не передбачено.

Таким чином, наразі зняти арешт з майна можливо лише на підставі ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII) та абз.6 п.16 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивачка в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки та необхідність захисту її права шляхом зняття такого арешту, а відтак і про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 280, 281, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Мар`їнського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна, квартири АДРЕСА_2 , накладений постановою про арешт на майно АА №370637, виданою 13.02.2007 року державною виконавчою службою у Мар`їнському районі та припинити публічне обтяження нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реєстраційний номер обтяження 4501732.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Я.Ю.Шкарлат