Вирок від 11 червня 2026 р. у справі №164/926/26 — Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/926/26

п/с 1-кп/164/204/2026

Категорія:411010200

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого та цивільного

відповідача ОСОБА_4 ,

неповнолітнього потерпілого

та цивільного позивача ОСОБА_5 ,

законного представника

неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого та

цивільного позивача ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Маневичі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026035540000039 від 24 березня 2026 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 23 березня 2026 року, біля 19 години 40 хвилин, в селищі Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області, перебуваючи поблизу житлового будинку, що по вул. Андрія Дудіка, 16, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер, значення та наслідки власних дій, з метою умисного протиправного заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, діючи з прямим умислом, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до неповнолітнього ОСОБА_5 , наніс йому один удар кулаком правої руки в область лівої щоки, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді підшкірних гематом нижньої повіки лівого ока і лівої щоки, забоїв м`яких тканин інфраорбітальної і носової ділянки ліворуч, уламкового перелому стінок лівого верхньощелепного синусу з ознаками гемосинусу, підшкірної гематоми та осаднення шкіри нижньо-правого відділу потиличної ділянки волосистої частини голови,які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, показавши, що 23 березня 2026 року, біля 19 години 40 хвилин, він перебував поблизу житлового будинку, що по АДРЕСА_1 . Побачивши неповнолітнього ОСОБА_5 , який йшов неподалік по вулиці, запитав у нього, де його брат, з яким у ОСОБА_4 раніше був конфлікт. ОСОБА_5 йому відповів, що це ОСОБА_4 не стосується і що йому краще ОСОБА_5 не зачіпати. Між ними виникла суперечка, в ході якої ОСОБА_4 наніс один удар неповнолітньому ОСОБА_5 в область лівої щоки, від якого той впав на землю. Більше він ударів ОСОБА_5 не наносив. Він підняв ОСОБА_5 , після чого той пішов в напрямку будинку, де проживає. Підтвердив, що неповнолітній ОСОБА_5 під час суперечки йому будь-яких ударів не наносив. Алкогольних напоїв ОСОБА_4 23 березня 2026 року не вживав. Не заперечує, що внаслідок нанесеного ним удару та подальшого падіння на землю ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження, які вказані у обвинуваченні. У вчиненому розкаюється, просив його суворо не карати. Цивільний позов, заявлений по даному кримінальному провадженню потерпілим, про відшкодування майнової та моральної шкоди на загальну суму 52500 гривень він визнає частково, а саме: цивільний позов про відшкодування майнової шкоди визнає у повному обсязі, а в частині відшкодування моральної шкоди - частково на суму 5000 гривень. У вчиненому розкаюється, просив його суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються.

Суд, з?ясувавши, що фактичні обставини справи, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, обвинуваченим ОСОБА_4 не оспорюються, беручи до уваги думку прокурора, неповнолітнього потерпілого, його представника та законного представника, які не заперечували проти проведення скороченого судового розгляду, дійшов висновку про недоцільність за таких обставин дослідження доказів відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України і судовий розгляд обмежено допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого, а також висновку судово-медичної експертизи № 76 від 27 березня 2026 року, додаткової судово-медичної експертизи № 89 від 10 квітня 2026 року.

Разом з тим, роз?яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, в тому числі, щодо позбавлення права оскарження обставин справи в апеляційному порядку, суд перевірив, що учасники судового провадження та обвинувачений ОСОБА_4 зокрема, правильно розуміють їх зміст. Крім того, враховуючи, що вищевикладені показання обвинуваченого ОСОБА_4 є чіткими та послідовними, у суду немає жодних сумнівів в добровільності позиції, яка ствердно висловлена обвинуваченим.

Згідно з ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В ході судового розгляду даного кримінального провадження прокурором не заявлялись клопотання про зміну обвинувачення чи висунення додаткового обвинувачення, а тому суд при розгляді зазначеного кримінального провадження виходить із висунутого ОСОБА_4 обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України, оскільки спричинив неповнолітньому ОСОБА_5 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин.

Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, а саме: позитивну характеристику за місцем проживання, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, ніде не працює, має постійне місце проживання.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, перерахування ним коштів на підтримку ЗСУ.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, які викладені вище, суд вважає, що призначення покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, із звільненням від відбування даного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами можливе при призначенні йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, із звільненням від відбування даного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

Згідно з ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1167, 1168 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Суд вважає, що заявлений потерпілим ОСОБА_5 цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди на загальну суму 52500 гривень підлягає до часткового задоволення. Матеріалами, приєднаними до позовної заяви, а також матеріалами кримінального провадження доведено, що потерпілим було затрачено кошти на загальну суму 2500 гривень на проведення 25 березня 2026 рокунеобхідного обстеження (комп?ютерної томографії) головного мозку у ТОВ „ГЕМО ЛУЦЬК” після спричинених йому обвинуваченим тілесних ушкоджень. Вказані кошти не були потерпілому відшкодовані обвинуваченим в добровільному порядку. Сума завданої майнової шкоди не оспорюється обвинуваченим ОСОБА_4 в судовому засіданні, а тому підлягає до повного задоволення. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_4 , як винної особи, на користь потерпілого ОСОБА_5 підлягає стягненню 2500 гривень у відшкодування завданої майнової шкоди.

Суд вважає, що внаслідок винних дій обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_5 було спричинено моральну шкоду, яка полягала у нервовому потрясінні, моральних переживаннях та фізичних стражданнях в зв`язку з спричиненням йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я, вимушених змінах у звичному способі життя, тривалому лікуванні. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, обставини вчинення кримінального правопорушення, завдану ОСОБА_5 моральну шкоду суд оцінює в сумі 25000 гривень і в такій сумі, а не в сумі 50000 гривень, вона підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.

Виходячи з вищевикладеного, з обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь потерпілого ОСОБА_5 кошти на загальну суму 27500 гривень у відшкодування завданої майнової та моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 110, 126-129, 369-371, 373-374, 395 КПК України, ст.ст. 23, 1166-1168, 1195 ЦК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, призначивши покарання - 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді обмеження волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушенняі виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 25000 (двадцять п?ять тисяч) гривень у відшкодування завданої моральної шкоди та 2500 (дві тисячі п?ятсот) гривень у відшкодування завданої майнової шкоди, а всього кошти на загальну суму 27500 (двадцять сім тисяч п?ятсот) гривень.

На вирок може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя районного суду ОСОБА_1