Постанова від 31 травня 2026 р. у справі №917/641/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2026 року м. Харків Справа № 917/641/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.,

та представників сторін

від позивача: Юріна О.О.- представник;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ на ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.04.2026 у справі №917/641/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ,

до Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго", м. Гадяч, Миргородський район, Полтавська область

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі- Позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Комунального підприємства теплового господарства «Гадячтеплоенерго» (далф- Відповідач) про стягнення суми заборгованості за Договором № 8056-ПСО(ТКЕ)-24 від 13.09.2022 в розмірі 30 081 575,48 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №917/641/25 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

На виконання прийнятого рішення судом першої інстанції 23.12.2025 року видано судовий наказ.

До господарського суду Полтавської області 21.04.2026 від Відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду на 12 (дванадцять) місяців.

Означена заява мотивована існуванням виняткових обставин, які істотно ускладнюють та роблять неможливим негайне виконання рішення у справі №917/641/25, зокрема:

- визначення Відповідача як критично важливого підприємства для забезпечення функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (розпорядження Полтавської ОВА);

- визначення Відповідача учасником процедури врегулювання заборгованості теплопостачальних підприємств та включення його до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, відповідно до наказу Мінрегіону від 10.07.2017 № 168 (номер особового запису в Реєстрі 65);

- виникнення заборгованості перед Позивачем спричинена виключно затримкою виконання державою взятих на себе зобов`язань з компенсації різниці в тарифах, оскільки державні гарантії з різниці в тарифах на послуги з постачання теплової енергії повністю перекривають стягувану по наказу №917/641/25 суму заборгованості;

- наявності об`єктивних, незалежних від волі Відповідача обставин, які роблять виконання рішення суду в даний момент неможливим, оскільки тариф на теплову енергію є регульованим та не покриває фактичних витрат, а самостійне накопичення коштів для погашення боргу є неможливим;

- існуванням загрози припинення діяльності підприємства з надання послуг теплопостачання в м. Гадяч, внаслідок чого в першу чергу постраждає населення та важливі соціальні об`єкти, що неприпустимо під час дії воєнного стану;

- арешт рахунків теплопостачального підприємства унеможливить проведення робіт з підготовки тепломереж та котелень до майбутнього опалювального сезону 2026/2027 років та забезпечити його своєчасний початок і стабільне проходження;

- усвідомленням Відповідачем обов`язковості судового рішення та необхідності виконання його в повному обсязі, що наразі є неможливим через об`єктивні обставини, що мають винятковий характер.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.04.2026 у справі №917/641/25 частково задоволено заяву Відповідача, відстрочено виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі № 917/641/25 до 20.11.2026 року; в решті клопотання - відмовлено.

Задовольняючи частково заяву Відповідача, суд першої інстанції визнав його доводи обґрунтованими, враховував незадовільний фінансовий стан Відповідача, його сферу діяльності (використання придбаного газу виключно для вироблення теплової енергії для забезпечення територіальної громади населення, освітніх закладів, важливих соціальних об`єктів), відсутність вини щодо несвоєчасної оплати природного газу та складний фінансовий стан боржника, а також ступінь виконання боржником зобов`язань за договором, участь боржника в функціонуванні критичної сфери інфраструктури, а також заперечення стягувача проти відстрочення рішення суду.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу господарського суду скасувати та відмовити у відстроченні виконання рішення суду.

Зокрема, скаржник вважав, що суд першої інстанції при розгляді даного питання дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про відстрочення рішення суду, оскільки :

- Відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, які дають можливість відстрочити боржнику виконання рішення суду та не надано доказів відсутності коштів та

майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, наявності реальної загрози банкрутства як виключних обставин для відстрочення виконання рішення;

- до заяви не надано доказів, які б свідчили про майбутнє покращення матеріального становища боржника, а отже і про наявність реальної можливості виконання рішення суду;

- посилання суду на заборгованість з різниці в тарифах є безпідставними та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі;

- судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали враховано можливі негативні наслідки для відповідача, але не враховані такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

-суд не врахував, що фінансове становище Відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої мав планувати свої видатки;

- Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин, що роблять виконання рішення неможливим, оскільки сам по собі факт введення воєнного стану та перебування підприємства в зоні бойових дій не звільняє від обов`язку виконання грошового зобов`язання та не є автоматичною підставою для відстрочення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 року відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 01.06.2026р. о 13:45.

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідач вважав доводи апеляційної скарги не обґрунтованими та погоджувався з висновками суду першої інстанції про задоволення його заяви про відстрочення виконання рішення, оскільки судом було детально досліджено та враховано виключні обставини, які негативно відобразились на діяльності Відповідача.

Відстрочення виконання рішення суду у даному випадку є необхідним, оскільки негайне виконання рішення суду у даній справі може призвести до неможливості нормального функціонування підприємства Відповідача, що в остаточному підсумку приведе до неможливості надання послуг з виробництва теплової енергії для теплопостачання населення.

Відповідач наразі перебуває у критичному режимі функціонування і відсутність коштів у Відповідача не є наслідком власних комерційних прорахунків, а спричинена об`єктивними причинами надзвичайного характеру, він не ухиляється від виконанням рішення і вже здійснює погашення заборгованості шляхом часткової сплати боргу в розмірі 1 609 450,50 грн після прийняття рішення у справі.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 01.06.2026року представник Позивача просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Згідно до вимог ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Положеннями ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Одночасно держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії).

Частиною 1 ст. 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Приписами ч.ч. 1-4 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, в розумінні наведеної норми, відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення. При цьому, матеріальний стан визначено як обставину, яка також враховується судом, але стосовно саме фізичної, а не юридичної особи згідно приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Так, на підтвердження скрутного фінансового стану, Відповідачем надано відповідні докази фінансової звітності, а саме:

-баланси та звіти про фінансові результати за 2022 – 2025 роки, де збитки

підприємства за 2022 рік склали 12054 тис.грн; за 2023 рік - 14512 тис.грн; за 2024 рік – 12977 тис.грн, за 2025 рік – 12085 тис.грн ; нерозподілений збиток станом на 31.12.2022 року становив – 23451 тис.грн; на 31.12.2023 року - 37963 тис.грн; на 31.12.2024 року – 50940 тис.грн на 31.12.2025 року – 63025 тис.грн.;

-звіт про фінансовий результат за 12 місяців 2025 року, де КПТГ «Гадячтеплоенерго» від результатів господарської діяльності отримало 39 488,4 тис.грн з ПДВ( р.2000 Звіту*1,2), одночасно, боржник вказує, що станом на 20.04.2026 року до виконання пред`явлено судові накази на суму 37 436,6 тис.грн.;

- довідку від 20.04.2026 (вих. № 01-05/118), де дебіторська заборгованість перед КПТГ «Гадячтеплоенерго» за дані послуги теплопостачання станом на 17.04.2026 року становить 16 013,9 тис.грн: в тому числі населення – 13 667,7 тис.грн, бюджетні установи– 231,2 тис. грн, інші споживачі – 2 115,0 тис. грн.

За твердженням Відповідача, надання відстрочки виконання рішення у даній справі забезпечить можливість його реального виконання без доведення його до банкрутства і це надасть можливість вжити всіх вичерпних заходів для погашення заборгованості перед Позивачем, не припиняючи своєї господарської діяльності.

Також боржник зазначав, що наявний обсяг дебіторської заборгованості споживачів перед підприємством є значно меншим за суму кредиторської заборгованості перед постачальником енергоносіїв, навіть за умови повного стягнення коштів з усіх боржників-споживачів, підприємство не матиме фінансового ресурсу для повного погашення вказаної заборгованості без отримання передбачених законом бюджетних субвенцій.

Оскільки тариф на теплову енергію є регульованим та не покриває фактичних витрат, самостійне накопичення коштів для погашення боргу є неможливим, що свідчить про наявність об`єктивних, незалежних від волі Підприємства обставин, які роблять виконання рішення суду в даний момент неможливим.

Примусове ж його виконання призведе до накладання арешту на поточні рахунки Відповідача, що як наслідок, паралізує роботу підприємства та призведе до реальної загрози його банкрутства.

Враховуючи соціальну значимість підприємства це може призвести також до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м. Гадяча, бюджетних установ та інших споживачів. В разі негайного виконання судового рішення по даній справі КПТГ «Гадячтеплоенерго» опиниться перед загрозою необхідності закриття

підприємства, скорочення працівників та припинення постачання теплової енергії споживачам міста протягом поточного опалювального сезону, а у разі його завершення, неможливості проведення робіт з підготовки до наступного опалювального сезону. Це найближчим часом може призвести до повного припинення діяльності підприємства, його банкрутства та, у зв`язку з цим, відсутності централізованого теплопостачання у більшості житлових будинків, лікарень, шкіл, інших закладів соціальної сфери, підприємств тощо міста Гадяч Полтавської області.

Судом при розгляді заяви про відстрочення рішення суду також враховано, що в заяві Відповідач визнає наявність обов`язку сплати заборгованість, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання. До того ж, на час прийняття оскаржуваної ухвали, Відповідачем сплачено частину заборгованості в розмірі 1 609 450,50 грн після прийняття рішення у справі.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що наведені Відповідачем обставини та надані ним докази беззаперечно свідчать про наявність складних фінансових труднощів у Відповідача.

За висновками колегії суддів, відстрочка виконання рішення для Відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, який лише намагається через існування певних обставин, що таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

У даній справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації Відповідача, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, що можливе у випадку банкрутства боржника.

Справедливий баланс інтересів сторін у цій справі при наданні відстрочки судом першої інстанції дотриманий, адже негайне примусове виконання даного рішення може призвести до стійкої неплатоспроможності боржника, що навпаки буде свідчити про відсутність можливості погасити заборгованість у даній справі та відповідно до ініціювання процедури банкрутства відповідача.

Судова колегія відхиляє доводи апелянта, що скрутне фінансове становище Відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом власної господарської діяльності, як самостійного суб`єкта господарювання, оскільки у даному випадку не можна вважати боржника у повному обсязі самостійним суб`єктом господарювання, бо назване підприємство створено для задоволення потреб споживачів шляхом здійснення основної діяльності і його платоспроможність залежить від надходжень грошових коштів саме від населення у вигляді оплати на надані послуги.

Разом з тим, має місце фактичне втручання у господарську діяльність державою через норми права, які зобов`язують божника: надавати теплопостачання споживачам, а саме населенню за цінами, що існували до початку воєнного стану в Україні; забороняють стягнення боргів, нараховувати неустойку, інфляційні, 3% річних, виселення або зупинення у наданні теплопостачання. Усе це обтяжується тим фактом, що держава, надаючи певні гарантії щодо компенсації свого втручання у господарську діяльність боржника та фактично ставши один з учасником правовідносин своєчасно не виконує узяті на себе гарантії за Законом України №2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» по перерахунку заборгованості різниці у тарифах та витрати та/або втрат, понесених внаслідок воєнних дій.

Інститут відстрочення судового рішення існує як раз для того, щоб з урахуванням фінансового стану боржника та стягувача, пропорційності їх інтересів, об`єктивності та винятковості обставин, що ускладнюють або виключають можливість негайного виконання судового рішення, надати можливість боржнику виконати свій обов`язок не ставши при цьому банкрутом у силу тих скрутних обставин, які наразі виникли через війну.

Поза увагою апеляційного господарського суду не можуть залишитись обставини, що відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 №2479-IX, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, забороняється підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) і послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

З 27.07.2023 дія мораторію згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2479 зберігається щодо підвищення тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) для населення, послуги з постачання теплової енергії для населення та постачання гарячої води для населення.

Відповідач застосовує тарифи з урахуванням вказаного законодавчого обмеження, отже негайне виконання рішення може привести до збільшення суми боргу та неможливості боржником виплачувати заробітну плату, підтримувати технологічний процес по наданню якісного теплопостачання та до зупинки діяльності підприємства, яку у подальшому не можна бути відновити без залучення додаткових значних грошових сум.

При цьому Позивачем не надано жодного доказу та не доведено погіршення його матеріального стану внаслідок неможливості виконання боржником рішення суду в цій справі, як і не надано доказів того, що у випадку надання відстрочки він зазнає збитків або це іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної діяльності, а часткове задоволення заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення суду, свідчить про дотримання господарським судом балансу інтересів сторін.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність загрози банкрутства підприємства Позивача, на відміну від підприємства Відповідача, фінансовий стан якого свідчить про наявність відповідних ризиків.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідачем надано достатні докази та наведено переконливі аргументи, які свідчать, що його фінансовий стан і зазначені у заяві обставини ускладнюють негайне виконання рішення у цій справі, що спростовує твердження апелянта про зворотнє.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що ухвала господарського суду Полтавської області від 28.04.2026р. у справі № 917/641/25 ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача

Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ на ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.04.2026 у справі №917/641/25 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 28.04.2026 у справі № 917/641/25 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 10.06.2026.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков