Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №906/1734/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Справа № 906/1734/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.

секретар судового засідання Тангиян О.О.

за участю представників:

позивача: Кирилов М.С. (в режимі відеоконференції)

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 08.04.2026 суддею Машевською О.П. у м. Житомир (повний текст рішення складено 08.04.2026)

у справі № 906/1734/25

за позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарглас Баранівка"

до Фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 777 151, 12 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, рішення суду першої інстанції та вимог апеляційної скарги; процесуальні дії у справі.

Позивач Акціонерне товариство "Банк Альянс" звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарглас Баранівка" та фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення в солідарному порядку 777 151,12 грн на підставі Договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів №ID7695967 від 14.01.2025 та Договору поруки №ID7695967/П1 від 14.01.2025 (далі - Суд, Банк, Позичальник та Поручитель).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у справі № 906/1734/25 позов задоволено частково; стягнуто з ТзОВ "Фарглас Баранівка" на користь АТ "Банк Альянс": 155 555, 54 грн простроченої заборгованості по кредиту; 66 040, 00 грн простроченої заборгованості за комісією; 2 659, 14 судового збору; право вимоги є солідарним; ухвалено видати наказ; стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Альянс": 155 555, 54 грн простроченої заборгованості по кредиту; 66 040, 00 грн простроченої заборгованості за комісією; 2 659, 14 судового збору; право вимоги є солідарним; ухвалено видати наказ; в іншій частині позову відмовити.

Обґрунтовуючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд зазначив, що з врахуванням встановлених обставин справи, суд задовольняє позов в частині стягнення 155 555, 54 грн простроченої суми заборгованості та 66 040, 00грн заборгованості за комісією, однак відмовляє у стягненні строкової заборгованості по кредиту на суму 555 555, 58 грн, оскільки зміст листів Банку від 16.10.2025 та 17.10.2025 дає суду підстави виснувати, що вони не є листами-повідомленнями (вимогою) кредитора відповідно до 10.2.15.2.6. Публічного договору №ID7695967 щодо достроково погашення всієї заборгованості позичальника за Кредитним договором. Станом на дату їх оформлення банком строкова заборгованість за кредитом складала 600 000, 02грн, про Банк лише повідомив позичальника та поручителя, однак погасити у встановлені ним строки вимагав виключно прострочену заборгованість у загальній сумі - 171 711, 10 грн.

Також вказано, що за умовами Договору поруки №ID7695967/П1 поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, відшкодування збитків, інших платежів та витрат, передбачених Кредитним договором №ІD7695967, відтак місцевий господарський суд констатує, що поручитель разом з позичальником відповідає перед банком на суму 155 555, 54 грн простроченої заборгованості та 66 040, 00 грн заборгованості за комісією.

Не погодившись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині відмови у стягненні 555 555, 58 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 555 555, 58 грн строкової заборгованості по кредиту, а також здійснити розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга сформована у підсистемі "Електронний суд" ЄСІКС 27.04.2026.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у справі № 906/1734/25 залишено без руху; запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом надання суду доказів сплати судового збору в сумі 10 000, 00 грн протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

05.05.2026 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої було додано платіжну інструкцію № 1 від 01.05.2026 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення у цій справі в сумі 10 000, 00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Альянс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у справі № 906/1734/25.

21.05.2026 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Узагальнений виклад доводів апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство "Банк Альянс" вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні строкової заборгованості за кредитом у розмірі 555 555,58 грн незаконним та необґрунтованим, оскільки, на думку апелянта, при його ухваленні судом неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення строкової заборгованості, виходячи з того, що листи-вимоги банку від 16.10.2025 та 17.10.2025 не є вимогами про дострокове погашення всієї заборгованості відповідно до п. 10.2.15.2.6 Публічного договору, оскільки містили вимогу виключно щодо погашення простроченої заборгованості у сумі 171 711,10 грн.

На думку апелянта, такий висновок є формальним та не відповідає умовам кредитного договору і змісту зобов`язання сторін. Відповідно до п. 10.2.15.2.6 Публічного договору банк має право вимагати дострокового погашення всієї заборгованості у разі порушення Позичальником умов договору, при цьому реалізація такого права не ставиться у залежність виключно від окремого формулювання вимоги, а випливає із сукупності дій кредитора щодо фіксації порушення та пред`явлення вимог про погашення заборгованості.

Апелянт наголошує, що станом на 18.12.2025 загальна заборгованість за кредитним договором становила 777 151,12 грн, з яких 555 555,58 грн - строкова заборгованість, 155 555,54 грн - прострочена заборгованість за кредитом та 66 040,00 грн - заборгованість за комісією, що підтверджується матеріалами справи.

Також банк наголошує на тому, що 20.10.2025 ним було направлено позичальнику та поручителю листи-вимоги, якими зафіксовано наявність заборгованості та вимогу про її погашення, що у системному зв`язку з умовами договору та положеннями п. 10.2.15.2.6 Публічного договору свідчить про реалізацію кредитором права на дострокове пред`явлення вимог до боржника.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що саме подання позовної заяви у цій справі є реалізацією права кредитора на вимогу про дострокове погашення всієї суми заборгованості, що узгоджується як з умовами договору, так і з характером спірних правовідносин. У зв`язку з викладеним, банк вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення строкової заборгованості за кредитом у розмірі 555 555,58 грн, унаслідок неправильного застосування норм матеріального права та невірного тлумачення умов договору.

Підсумовуючи, апелянт просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у справі № 906/1734/25 в частині відмови у стягненні строкової заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачі правом на подання відзиву не скористалися.

У судовому засіданні 09.06.2026 представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав та просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, явку уповноважених представників не забезпечили.

За умовами ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та явка сторін обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідачку, присутнього у судовому засіданні представника, обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи/заперечення учасників провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Обставини справи, встановлені судами та визначені відповідно до них правовідносини.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 14.01.2025 між Акціонерним товариством "Банк Альянс" (далі - банк, кредитор, апелянт, скаржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарглас Баранівка" (далі – відповідач 1, позичальник) було укладено Договір про надання кредиту шляхом укладення Заяви №ІD7695967 про приєднання до договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Банк Альянс" (далі - Кредитний договір №ІD7695967), уклавши цю Заяву про приєднання до Договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Банк Альянс" до Договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Банк Альянс" в частині надання банком позичальнику Кредиту ("Кредит Зручний").

Умовами п.1.1. Кредитного договору №ID7695967 визначено, що банк в порядку та на умовах, визначених в даному Договорі та цієї Заяви про приєднання, за наявності вільних коштів надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, використати відповідно до цільового призначення та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Кредитного договору №ID7695967, кредит надається позичальнику шляхом зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 , відкритий у Акціонерним товариством "Банк Альянс", з цільовим призначенням: на поповнення обігових коштів, придбання основних засобів, рефінансування кредиту іншого банку.

Розмір кредиту: 800 000, 00 грн (вісімсот тисяч гривень 00 копійок) (п. 2.1. Кредитного договору. №ІD7695967).

Валюта кредиту: гривня (п. 2.2. Кредитного договору №ІD7695967).

Строк кредиту: 36 міс (п. 2.3. Кредитного договору №ІD7695967).

Вартість кредиту: - розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти): 0,0000001% річних (підп. 2.4.1.); - розмір щомісячної комісійної винагороди (щомісячної комісії): є фіксованою та складає 1,59% від суми заборгованості позичальника за кредитом (підп. 2.4.2.); - розмір комісійної винагороди за видачу кредиту: 2% від розміру кредиту згідно з п. 2.1. Договору (одноразово) сплачується позичальником у день отримання кредиту (підп. 2.4.3.); - розмір комісійної винагороди за дострокове/часткове погашення кредиту: 1% від суми, яка перевищує плановий платіж згідно з графіком, протягом перших 4 місяців з дати видачі кредиту, за кожен факт порушення графіку погашення кредиту (підп. 2.4.4.).

Терміни погашення кредиту: - погашення основної суми кредиту, сплата процентів - щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення Договору згідно з графіком погашення кредиту до даного договору (підп. 2.5.1.); сплата комісійної винагороди за кредитом відповідно до даного Договору здійснюється позичальником - щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення Договору, до календарного числа місяця, в якому було укладено Договір, включно із цим числом (підп. 2.5.2.).

Кредит надається на умовах забезпечення порукою ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 (п. 2.8. Кредитного договору № ID7695967).

Остаточне погашення за кредитом Позичальник повинен здійснити не пізніше терміну згідно з п. 2.3. даної Заяви про приєднання (п. 3.2. Кредитного договору №ІD7695967).

Цей Договір є договором приєднання у визначенні ст.ст. 634, 642 ЦК України, в зв`язку з чим умови цього Договору визначаюся Банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку https://bankalliance.ua/rules та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому (підп. 4.2.1. п. 4.2. Кредитного договору №ID7695967).

Дата підписання Заяви про приєднання шляхом накладення електронних підписів обох сторін вважається датою укладення Договору та відображається в такому підписі (п. 4.4. Кредитного договору №ID7695967).

У Додатку №1 до Заяви-договору №ID7695967 про приєднання до Договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Банк Альянс" сторони погодили графік погашення кредиту.

Протоколом Правління АТ "Банк Альянс", від 17.06.2024 за №56 затверджено Договір банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Банк Альянс", які введені в дію з 19.06.2024.

Відповідно до п. 10.2.2. Публічного договору визначено, що видача кредиту здійснюється на підставі укладеної сторонами шляхом накладення КЕП/УЕП Заяви про приєднання. У відповідності до чинного законодавства України, Банк може надати кредит на умовах без забезпечення або за умови його забезпечення порукою. Відповідна умова зазначається сторонами у Заяві про приєднання. У випадку надання кредиту на умовах забезпечення, таке забезпечення належного виконання Позичальником своїх зобов`язань оформляється окремим/и договором/ами, та іменується/ються для розуміння цього Договору надалі як "Договір/ори забезпечення", який/які укладається сторонами шляхом накладення КЕП/УЕП. Виконання позичальником умов цього Договору забезпечується всім належним позичальнику майном та коштами, на які відповідно до чинного законодавства України може бути звернено стягнення.

Днем надання кредиту вважається день зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку (п. 10.2.3. Публічного договору).

Погашення кредиту здійснюється позичальником відповідно до графіку погашення та не пізніше кінцевого терміну повернення заборгованості, зазначеного в графіку погашення. Повернення кредиту здійснюється позичальником щомісяця шляхом забезпечення Позичальником позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних платежів, зазначених у графіку погашення (банк здійснює договірне списання грошових коштів з поточного рахунку позичальника в строки і в розмірах, передбачених графіком погашення або шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку позичальника (відкритого в банку або відкритого в іншій банківській установі) на рахунок НОМЕР_3 в банку. Остаточний строк погашення заборгованості за кредитом є дата повернення Позичальником кредиту. При повному погашенні заборгованості за кредитом у разі надлишково сплачених коштів позичальником на рахунок 2909 банк має право повернути залишок коштів на поточний рахунок позичальника (п. 10.2.4. Публічного договору).

Пунктом 10.2.7. Публічного договору вказано, що проценти, комісії нараховуються з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення кредиту та не нараховуються після строку дії Кредитного договору.

У п. 10.2.8. Публічного договору зазначено, що у разі прострочення повернення заборгованості за кредитом, проценти нараховуються також на суму простроченої заборгованості за кредитом за весь період прострочення до моменту її повного погашення та не нараховуються після закінчення строку дії Кредитного договору.

Згідно п. 10.2.15.2.6. Публічного договору визначено, що кредитор має право вимагати достроково погашення всієї заборгованості позичальника за Кредитним договором (в тому числі за рахунок звернення стягнення на предмет забезпечення, за наявності), у випадках:

порушення позичальником будь-яких умов Кредитного договору та/або будь-яких інших зобов`язань за Кредитним договором; та/або невиконання грошового зобов`язання з погашення належних платежів по кредиту більше ніж 90 (дев`яносто) календарних днів); та/або порушення позичальником; та/або поручителем, зобов`язань за договором/-ами забезпечення; та/або виявлення, що будь-яка заява або гарантія, надана позичальником згідно із пп. 10.2.14 цього Договору, є неправдивою, невірною, неповною або такою, що вводить в оману або не відповідає дійсності; та/або.

У випадку такої вимоги Кредитора про дострокове повернення заборгованості за Кредитним договором, в тому числі Кредиту, сплати Процентів та інших платежів/сум, які підлягають сплаті позичальником на користь Кредитора за Кредитним договором, заборгованість/кошти стають негайно належними до сплати та мають бути повернені/сплачені впродовж 30 (тридцяти) календарних днів (або в інший строк, що вказаний у такому листі-повідомленні (вимозі) Кредитора) з дня направлення Кредитором на адресу позичальника відповідного листа-повідомлення (вимоги).

При цьому сторони домовилися, що Кредитор має право, починаючи з дня виникнення у Кредитора права вимагати дострокового погашення заборгованості позичальника за цим Договором, негайно здійснювати договірне списання необхідної суми коштів в розмірі заборгованості позичальника з будь-яких рахунків позичальника, відкритих у Кредитора.

У випадку порушення позичальником умов цього Договору в частині повернення (в т.ч. достроково) заборгованості за цим Договором, зокрема, повернення кредиту (в тому числі частково, згідно з графіком погашення, якщо графік встановлено), сплати процентів, комісій, неустойки (штрафів, пені), а також в інших випадках, прямо передбачених цим Договором, кредитор має право на стягнення такої заборгованості будь-яким не забороненим чинним законодавством способом, в тому числі шляхом договірного списання.

Водночас, 14.01.2025 між АТ "Банк Альянс" (як Банк) та громадянином ОСОБА_1 (як Поручитель) був укладений Договір поруки №ІD7695967/П1 (далі - Договір поруки №ID7695967/П1 відповідно до умов якого порядку та на умовах, передбачених цим Договором, поручитель поручається перед банком за виконання ТзОВ "Фарглас Баранівка", ідентифікаційний код юридичної особи 41736455, далі - Позичальник, зобов`язань за заявою №ID7695967 від 14 січня 2025 про приєднання до Договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Банк Альянс" (продукт "Кредит Зручний"), включаючи всі зміни та доповнення до нього (в т.ч., але не виключно й ті, що збільшують розмір основного зобов`язання), які будуть укладені в майбутньому між Банком та Позичальником, надалі за текстом - "Кредитний договір".

Згідно п. 2 Договору поруки №ID7695967/П1 визначено, що згідно цього Договору, порукою забезпечуються наступні зобов`язання позичальника, що випливають з Кредитного договору:

2.1. повернути отримані кредитні кошти (далі - Кредит) в розмірі 800 000, 00 (вісімсот тисяч гривень 00 копійок) в порядку та на умовах, передбачених Кредитним договором, у строки, визначені Кредитним договором та Додатком №1 до Кредитного договору, в т.ч. з урахуванням випадків дострокового погашення, автолонгації передбачені Кредитним договором;

2.2. щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом в розмірі 0,0000001% процентів річних, інші проценти, як це передбачено Кредитним договором;

2.3. сплатити будь-які комісії, передбачені Кредитним договором;

2.4. використати грошові кошти (кредит) на цілі, передбачені Кредитним договором;

2.5. у разі порушення умов Кредитного договору сплатити неустойку, штраф, пеню в строки, у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором;

2.6. відшкодувати збитки, витрати та іншу заборгованість, що можуть виникнути у Банку, в зв`язку з укладенням та виконанням Кредитного договору, та які передбачені умовами Кредитного договору;

2.7. виконати інші зобов`язання позичальника, які випливають з Кредитного договору.

У п. 4 Договору поруки №ID7695967/П1 визначено, що за виконання зобов`язань за Кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Згідно п. 5 Договору поруки №ID7695967/П1 зазначено, що поручитель відповідає перед Банком у тому є обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів та витрат, передбачених Кредитним договором, відшкодування збитків. Наступним сторони домовилися, що у разі збільшення або зменшення обсягу зобов`язань позичальника за Кредитним договором (в тому числі зміни розміру суми кредиту, строків виконання зобов`язань за Кредитним договором, тощо), обсяг поруки згідно умов цього Договору без додаткового повідомлення поручителя та укладання додаткового договору до цього Договору збільшується або зменшується відповідно до обсягу забезпеченого порукою основного зобов`язання таким чином, щоб поручитель відповідав перед банком за виконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором в повному обсязі.

У п. 6 Договору поруки №7695967/П1 визначено, що при настанні/порушенні позичальником термінів, строків виконання будь-якого із своїх зобов`язань за Кредитним договором, поручитель надає право (доручає) банку самостійно (без надання поручителем розрахункових документів та заявок) здійснювати договірне списання (списувати) грошові кошти повністю та/або частково з будь-якого його поточного (-них) та/або вкладеного (-них) рахунку (-ів), всіх інших рахунків поручителя в іноземній та/або національній валютах, при наявності на них необхідної суми грошових коштів, не наданих в кредит, в межах сум, що підлягають сплаті банку за Кредитним договором (здійснювати договірне списання).

У п. 15 Договору поруки №7695967/П1 зазначено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 3-х (трьох) років з дня настання терміну виконання основного зобов`язання, передбаченого Кредитним договором, але в будь-якому разі до повного виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Факт надання банком позичальнику кредитних коштів в сумі 800 000, 00 грн підтверджується випискою АТ "Банк Альянс" м. Київ по особовому рахунку за період з 14.01.2025 по 25.12.2025.

16.10.2025 банк надіслав поручителю ОСОБА_1 лист-вимогу про усунення порушення за вих. №75.3/7288 в якому повідомлено про порушення ТзОВ "Фарглас Баранівка" умов Кредитного договору №ID7695967 в частині своєчасного погашення кредитної заборгованості, яка станом на 16.10.2025 становила 771 711, 12грн, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 600 000, 02грн, прострочена заборгованість за кредитом - 111 111, 10 грн, прострочена заборгованість за щомісячною комісією - 60 600, 00 грн та просив терміново погасити прострочену заборгованість за Кредитним договором №ID7695967 в розмірі 171 711, 11 грн за наведеними реквізитами.

17.10.2025 банк надіслав позичальнику ТзОВ "Фарглас Баранівка" лист-вимогу про усунення порушення за вих. №75.3/7305 в якому повідомлено про порушення ТзОВ "Фарглас Баранівка" умов Кредитного договору №ID7695967 в частині своєчасного погашення кредитної заборгованості, яка станом на 16.10.2025 становила 771 711, 12грн, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 600 000, 02грн, прострочена заборгованість за кредитом - 111 111, 10грн, прострочена заборгованість за щомісячною комісією - 60 600, 00 грн та просив терміново погасити прострочену заборгованість за Кредитним договором №ID7695967 в розмірі 171 711, 11 грн за наведеними реквізитами.

Позичальник та поручитель вимоги банку не виконали, заборгованість не погасили, внаслідок чого банк звернувся з позовом до суду про стягнення в солідарному порядку 777 151,12 грн, з яких: 555 555, 58 грн строкової суми заборгованості, 155 555, 54 грн простроченої суми заборгованості, 66 040, 00 грн заборгованості за комісією на підставі Договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів №ID7695967 від 14.01.2025 та Договору поруки №ID7695967/П1 від 14.01.2025.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції бере до уваги наступні положення чинного законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо у договорі, який сторони уклали, містяться елементи різних договорів до яких застосовуються відповідні положення актів цивільного законодавства, такий договір є змішаним (ч.2 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договір (змішаний договір) є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (змішаного договору) (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Істотними умовами договору (змішаного договору) є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, в даному випадку Банк.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг Банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Керуючись положеннями частин 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з правилом ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк договору", так і "строк (термін) виконання зобов`язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції надавав оцінку висновкам суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, надавши правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів зазначає таке.

Щодо доводів апелянта про помилковість висновку суду першої інстанції стосовно відмови у стягненні строкової заборгованості.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні строкової заборгованості за кредитом у сумі 555 555,58 грн, оскільки дійшов помилкового висновку про відсутність належної вимоги банку щодо дострокового погашення всієї заборгованості. На думку скаржника, направлені банком листи-вимоги від 16.10.2025 №75.3/7288 поручителю та від 17.10.2025 №75.3/7305 позичальнику свідчать про реалізацію кредитором права на дострокове повернення всієї заборгованості, а сама позовна заява є вимогою про дострокове погашення кредиту.

Колегія суддів відхиляє наведені доводи апелянта та погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для стягнення строкової заборгованості за кредитом у заявленому розмірі з огляду на наступне.

Насамперед суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, розмір кредиту, розмір відсотків за користування кредитом та строк, на який передано кошти і протягом якого позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки, є істотними умовами договору (постанова ВП ВС від 23 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц).

Відповідно, право кредитора вимагати дострокового повернення всієї заборгованості є спеціальним договірним механізмом зміни строку виконання основного зобов`язання, реалізація якого повинна відбуватися у порядку та спосіб, погоджені сторонами кредитного договору.

Так, згідно з положеннями пункту 10.2.15.2.6 Публічного договору кредитор у разі порушення позичальником умов кредитного договору має право вимагати дострокового погашення всієї заборгованості за кредитним договором. При цьому сторони прямо погодили, що у випадку такої вимоги вся заборгованість стає належною до сплати та має бути повернута протягом визначеного кредитором строку з дня направлення відповідного листа-повідомлення (вимоги).

Отже, самими умовами договору передбачено не лише право банку на дострокове повернення кредиту, але й визначено конкретний порядок реалізації такого права - шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги про дострокове повернення всієї заборгованості.

Разом із тим зміст наявних у матеріалах справи листів банку від 16.10.2025 №75.3/7288 та від 17.10.2025 №75.3/7305 спростовує доводи апеляційної скарги про те, що кредитором було пред`явлено вимогу про дострокове погашення всієї суми кредиту.

Як правильно встановив суд першої інстанції, у зазначених листах банк дійсно повідомив позичальника та поручителя про загальний розмір існуючої заборгованості станом на 16.10.2025, у тому числі про наявність строкової заборгованості за кредитом у сумі 600 000,02 грн.

Однак саме лише зазначення інформації про наявність строкової заборгованості не є тотожним пред`явленню вимоги про її дострокове погашення.

З аналізу змісту вказаних листів убачається, що банк не вимагав повернення всієї заборгованості за кредитним договором та не встановлював строку для погашення усієї суми кредиту. Натомість кредитор заявив вимогу про погашення простроченої заборгованості у розмірі 171 711,10 грн, яка складалася із простроченої заборгованості за кредитом у сумі 111 111,10 грн та простроченої заборгованості за щомісячною комісією у сумі 60 600,00 грн.

За таких обставин доводи апелянта про те, що зазначені листи слід розцінювати як вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, не узгоджуються з їх буквальним змістом та фактично спростовуються самими ж доказами, на які посилається скаржник.

Колегія суддів також вважає помилковим твердження апелянта про те, що подання позовної заяви саме по собі є належною реалізацією права кредитора на дострокове повернення кредиту.

Пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту та звернення до суду з позовом є різними юридичними діями, які мають різні правові наслідки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 звернула увагу на правові наслідки пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту, зазначивши таке:

"82. Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

83. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

84. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи предявленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи предявлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після предявлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України."

Саме вимога про дострокове повернення кредиту змінює погоджений сторонами строк виконання основного зобов`язання та призводить до настання обов`язку боржника повернути ту частину кредиту, строк повернення якої ще не настав. Лише після належної реалізації такого права строкова заборгованість трансформується у заборгованість, що підлягає негайному поверненню.

Натомість на момент звернення банку до суду строк повернення кредиту, визначений сторонами у Кредитному договорі, не настав, оскільки кінцевий строк його повернення встановлено до 13.01.2028.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що до звернення з позовом банк реалізував передбачене п. 10.2.15.2.6 Публічного договору право на дострокове повернення всієї суми кредиту та пред`явив позичальнику і поручителю вимогу саме про дострокове погашення строкової заборгованості. За відсутності такої вимоги погоджений сторонами строк виконання зобов`язання щодо повернення строкової частини кредиту не змінився, а відтак підстави для її судового стягнення були відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що листи банку від 16.10.2025 та 17.10.2025 не є вимогами про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договором, а містять лише вимогу про сплату простроченої заборгованості. Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у стягненні строкової заборгованості за кредитом у сумі 555 555,58 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду у їх сукупності, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності такихвисновків, позаякґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального/процесуального права та неправильній оцінці характеру спірних правовідносин, а тому не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до оскарження рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні заявлених вимог, а інших доводів щодо неправильності вирішення спору скаржником не наведено, відповідно до меж апеляційного перегляду колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення виключно в оскарженій частині. В іншій частині рішення місцевого господарського суду апеляційним судом не переглядається.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування, при цьому докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Як встановлено ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

За змістом усталеної практики Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у цій справі рішення суду першої інстанції - відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Таким чином, судова колегія виснує, що рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у справі № 906/1734/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс" без задоволення.

Розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Альянс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 08.04.2026 у справі № 906/1734/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

4. Справу № 906/1734/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складено "11" червня 2026 р.

Головуюча суддя Романюк Ю.Г.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Миханюк М.В.